ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року Справа № 924/159/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.,суддів:Білошкап О.В., Катеринчук Л.Й.розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на постанову та на ухвалуРівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 господарського суду Хмельницької області від 30.03.2016 (про визнання грошових вимог ОСОБА_5.)у справі№ 924/159/14 за заявами до ОСОБА_6, ОСОБА_7 Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант - Центр"про арбітражний керуючийбанкрутство Сибаль А.М.в судовому засіданні взяли участь представники :

кредитора ОСОБА_4 - ОСОБА_9, кредитора ОСОБА_5 - ОСОБА_10, арбітражний керуючий Сибаль А.М., кредитор ОСОБА_6, ПАТ "Банк Форум" - Гуртовий В.В.

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.09.2014, порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" (далі - ТОВ "Октант-центр"), визнано грошові вимоги ініціюючих кредиторів до боржника в загальній сумі 789819,70 грн.

Офіційне оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство здійснено 24.07.2014 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.

ОСОБА_5 звернулася до господарського суду в порядку ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з заявою про визнання його конкурсним кредитором із грошовими вимогами до боржника в розмірі 3 536 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 30.03.2016 (суддя: Яроцький А.М.) визнано грошові вимоги ОСОБА_5 до ТОВ "Октант-центр" в розмірі 3 537 218,00 грн., з яких 3536000,00 грн. основна заборгованість, 1 218,00 грн. судовий збір.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 (колегія суддів: Савченко Г.І., Юрчук М.І., Демидюк О.О.) ухвалу господарського суду Хмельницької області від 30.03.2016 залишено без змін.

ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 та ухвалу господарського суду Хмельницької області від 30.03.2016, прийняти нове рішення, яким у визнанні грошових вимог ОСОБА_5 відмовити повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.43 ГПК України. Заявником зазначено про невідповідність касових документів встановленим для первинних документів вимогам, неможливість ідентифікації осіб, які брали участь в господарських операціях, у зв'язку з цим зазначає про фіктивність господарських операцій. Крім того, заявником зазначено, що прибуткові касові ордери, які надані ОСОБА_5, складені на бланках типової форми №КО-1 (додаток №2 до Положення про ведення касових операцій у національній валюті України), яка набрала чинності 16.06.2009 та не існувала на момент складання вказаних прибуткових касових ордерів.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 2 ст.22 ГПК України передбачено право сторін подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу

При цьому сторони відповідно до ч.1 ст.22 ГПК України користуються рівними процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Таким чином, кредитор, арбітражний керуючий, боржник та інші учасники провадження у справі про банкрутство, користуючись рівними процесуальними правами повинні довести ті обставини, на які посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, шляхом надання документів, що їх підтверджують, а у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 звернулася в порядку ст.23 Закону з заявою про визнання його конкурсним кредитором із грошовими вимогами до боржника в сумі 3 536 000,00 грн.

Вимоги ОСОБА_5 обґрунтовані заборгованістю боржника за договором №9- ГК-49 від 28.11.2008 про дольове інвестування у житлове будівництво, укладеним між ОСОБА_5 та ЗАТ "Октант" (правонаступником якого є ТОВ "Октант-центр"). За цим договором боржник зобов'язувався збудувати і передати ОСОБА_5 (клієнт) у власність обумовлений об'єкт інвестування (житлове приміщення), а клієнт зобов'язується забезпечити відповідне інвестування та прийняти його у свою власність. Заявником зазначено, що відповідно до положень зазначеного договору, нею як інвестором внесено 100 % інвестицій, а боржник своїх зобов'язань за договором не виконав та не передав у власність проінвестований об'єкт у строк до 30.09.2012. У зв'язку з тим, що боржником порушено умови договору, 04.04.2014 ОСОБА_5 подано заяву про розірвання договору №9- ГК-49 від 28.11.2008 про дольове інвестування у житлове будівництво та повернення внесених інвестицій, однак кошти їй не були повернені.

На підтвердження своїх вимог заявником надано договір №9- ГК-49 від 28.11.2008 про дольове інвестування у житлове будівництво, довідку №497 від 11.10.2011 про те, що ОСОБА_5 проінвестовано 442 кв.м., загальна проінвестована сума становить 3 536 000,00 грн.; квитанції до прибуткового касового ордеру №281 від 28.11.2008, №285 від 08.07.2010, №203 від 05.03.2010, №359 від 06.10.2010, №702 від 05.12.2009, №509 від 05.05.2009, №312 від 02.12.2008; заяву про розірвання договору 9- ГК-49 від 28.11.2008 про дольове інвестування у житлове будівництво та повернення коштів.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на ст. 23 Закону, дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується заборгованість боржника перед ОСОБА_5, грошові зобов'язання виникли на підставі правочину, недійсність якого у судовому порядку не встановлена, вимоги кредитора визнано розпорядником майна та боржником у повному обсязі.

Відхиляючи доводи заявника апеляційної скарги щодо відсутності доказів підтвердження факту здійснення господарських операцій між кредитором та боржником, суд апеляційної інстанції зазначив, що факт здійснення господарської операції підтверджується первинними документами, зокрема, квитанціями до прибуткових касових ордерів та прибутковими касовими ордерами, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні" є підтвердженням наявності договірних відносин між сторонами.

Колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст.1 Закону грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, документами, що підтверджують вимоги гр. ОСОБА_5 щодо грошових зобов'язань до боржника є, зокрема, квитанції до прибуткових касових ордерів.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Водночас, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів, визначений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.7, 2.8 2.13, 2.14, 2.15 вказаного Положення визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації, власника, на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Додаткові вимоги до порядку створення первинних документів про касові і банківські операції, рух цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна передбачаються іншими нормативно-правовими актами.

З матеріалів справи вбачається, що скаржником наводилися доводи, що надані кредитором квитанції не відповідають вимогам щодо їх складання, зокрема, не містять даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; а також те, що прибуткові касові ордери №281/1 від 28.11.2008, №312 від 02.12.2008, №509 від 05.05.2009 складені на бланках типової форми №КО-1 (додаток №2 до Положення про ведення касових операцій у національній валюті України), яка набрала чинності 16.06.2009 та не існувала на момент складання вказаних прибуткових касових ордерів.

Однак, в порушення вимог ст.ст. 42, 43, 105 ГПК України, суди першої та апеляційної інстанції не навели доводів, за якими відхиляють доводи скаржника, мотиви не застосування законів та інших нормативно-правових актів, а виклали у своїх рішеннях лише доводи та докази кредитора. Ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції не здійснили комплексного дослідження первинних документів та документів фінансової звітності, що стосуються спірної заборгованості, та не надали оцінку наявним у них невідповідностям, не дослідили чи відповідають вони вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, відтак не з'ясували чи є ці квитанції до прибуткових касових ордерів первинними документами у розумінні наведених норм, чи підтверджують факт здійснення між сторонами господарської операції, та чи є підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання.

Крім того, суди не звернули увагу та не надали правову оцінку тому, що відповідно до п.4.1 договору №9- ГК-49 від 28.11.2008 про дольове інвестування у житлове будівництво передбачалось, що інвестор здійснює розрахунок за договором шляхом передачі коштів в Банк на рахунок боржника готівкою, або в безготівковому порядку. В порушення умов договору, гр. ОСОБА_5 інвестиції внесено готівкою в сумі 3536000,00 грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом.

Зважаючи на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права при розгляді грошових вимог гр. ОСОБА_5, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 та ухвала господарського суду Хмельницької області від 30.03.2016 підлягають скасуванню з направленням справи в частині розгляду грошових вимог гр. ОСОБА_5 на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

При новому розгляді грошових вимог гр. ОСОБА_5, судам необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати оцінку доказам, які мають юридичне значення для розгляду грошових вимог гр. ОСОБА_5, встановити обставини припинення/існування інвестиційних правовідносин, відповідність наданих кредитором на підтвердження своїх вимог документів вимогам ст.ст.32, 33 ГПК України, обґрунтованість заяви кредитора, дійсний розмір заборгованості; правильно застосувати норми права, які регулюють спірні відносини, розглянути заяву кредитора відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 та на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 30.03.2016 (про визнання грошових вимог ОСОБА_5.) у справі №924/159/14 скасувати.

Справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області в іншому складі суддів.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді О.В. Білошкап

Л.Й. Катеринчук