ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року Справа № 922/226/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Данилової М.В., - головуючий Корсака В.А., Яценко О.В.за участю представників:позивача Виговська А.В. (дов. від 21.12.2015 р. №13-890/15д)відповідачаЗамкова М.О. (дов. від 12.02.2016 р. №281)розглянувши матеріали касаційної скаргиТОВ "Харківгаз збут"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 р.у справі№ 922/226/16 господарського суду Харківської областіза позовомПАТ "Мегабанк"доТОВ "Харківгаз збут"простягнення коштівза зустрічним позовомТОВ "Харківгаз збут"доПАТ "Мегабанк"прозобов'язання вчинити діїВ С Т А Н О В И В:

ПАТ "Мегабанк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Харківгаз збут" про стягнення заборгованості в розмірі 791 678,95 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги ПАТ "Мегабанк" посилається на приписи статей 509, 525, 526, 530, 626, 903 Цивільного кодексу України, та вказує про неналежним виконанням ТОВ "Харківгаз збут" зобов'язань в частині сплати комісійної винагороди відповідно до умов п. п. 2.1., 2.2., 4.2.4. договору № 10/15 від 01.07.2015 р. за надані послуги по прийманню платежів за жовтень, листопад та 1, 2 грудня 2015 р.

15.02.2016 р. ТОВ "Харківгаз збут" звернулось до господарського суду Харківської області із зустрічним позовом до ПАТ "Мегабанк", в якому просило суд зобов'язати останнього здійснити перерахунок комісійної винагороди за договором № 10/15 від 01.07.2015 р. за приймання платежів із розрахунку 0,3% від суми прийнятих платежів з 10.10.2015 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.02.2016 р. зустрічний позов ТОВ "Харківгаз збут" прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.03.2016 р. у даній справі (суддя Новікова Н.А.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Барбашова С.В., судді Білецька А.М., Істоміна О.А.), первісний позов ПАТ "Мегабанк" задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Харківгаз збут" на користь ПАТ "Мегабанк" заборгованість за договором № 10/15 від 01.07.2015 р. у розмірі 791 678,95 грн. та судовий збір у розмірі 11 875,18 грн. В задоволенні зустрічного позову ТОВ "Харківгаз збут" - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ТОВ "Харківгаз збут" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 р. та рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2016 р. в частині задоволення первісного позову ПАТ "Мегабанк" до ТОВ "Харківгаз збут" про стягнення заборгованості в розмірі 791 678,95 грн., та прийняти нове рішення, яким зустрічний позов ТОВ "Харківгаз збут" до ПАТ "Мегабанк" про зобов'язання останнього з 10.10.2015 р. здійснити перерахунок комісійної винагороди за договором № 10/15 від 01.07.2015 р. за приймання платежів із розрахунку 0,3% від суми прийнятих платежів - задовольнити.

В касаційній скарзі ТОВ "Харківгаз збут" посилається на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 18.08.2016 р. справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Яценко О.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.08.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 07.09.2016 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2015 р. між ПАТ "Мегабанк" (Єдиний розрахунковий центр) та ТОВ "Харківгаз збут" (Клієнт) було укладено договір № 10/15, відповідно до умов якого Єдиний розрахунковий центр зобов'язався за завданням Клієнта здійснювати операції з приймання і перерахування Клієнту платежів за природний газ, а Клієнт зобов'язувався сплачувати Єдиному розрахунковому центру комісійну винагороду за вказані послуги.

У пункті 2.1. договору сторони погодили та встановили вартість послуг Єдиного розрахункового центра та порядок їх оплати, а саме: Клієнт зобов'язався сплачувати Єдиному розрахунковому центру комісійну винагороду за приймання платежів у розмірі 1% без ПДВ від суми прийнятої для Клієнта.

За змістом пункту 2.2. договору Клієнт також зобов'язався здійснювати оплату за приймання платежів Єдиним розрахунковим центром шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Єдиного розрахункового центру на підставі підписаного сторонами Акту звірки результатів фінансових взаємовідносин.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що сторони щомісячно проводять звірку сум грошових коштів, прийнятих та перерахованих Єдиним розрахунковим центром Клієнту.

Відповідно до пункту 4.1.3. договору Єдиний розрахунковий центр зобов'язався суму коштів, прийнятих від платників згідно підтвердженого переліку платників за надані послуги за поточний місяць, перерахувати на рахунок Клієнта не пізніше наступного банківського дня після зарахування коштів на транзитний рахунок Єдиного розрахункового центру.

Згідно з пунктами 4.1.4., 4.2.5. договору, сторони зобов'язались здійснювати звіряння сум грошових коштів, прийнятих та перерахованих Єдиним розрахунковим центром Клієнту.

Відповідно до пункту 4.1.5., 4.2.6. договору сторони зобов'язались щомісячно здійснювати звіряння взаємних розрахунків по комісійній винагороді.

Згідно з пунктом 8.6. договору цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020 р. Якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, то строк дії договору вважається продовженим на наступний рік (12 місяців).

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи меморіальних ордерів за період з 01.10.2015 р. по 02.12.2015 р. встановлено, що на виконання договірних зобов'язань Єдиний розрахунковий центр здійснив за завданням Клієнта операції з приймання і перерахування Клієнту платежів за природний газ (код послуги 07, 08) за період з 01.10.2015 р. по 31.10.2015 р. та з 01.11.2015 р. по 02.12.2015 р.

За період з 01.10.2015 р. по 31.10.2015 р. Єдиний розрахунковий центр прийняв та перерахував Клієнту платежі за природній газ на загальну суму 32 643 944,85 грн., в зв'язку з чим із урахуванням умов пункту 2.1. договору, сума 1% комісійної винагороди становить 326 439,92 грн.

За період з 01.11.2015 р. по 02.12.2015 р. Єдиний розрахунковий центр прийняв та перерахував Клієнту платежі за природній газ на загальну суму 46 523 949,28 грн., в зв'язку з чим із урахуванням умов пункту 2.1. договору, сума 1% комісійної винагороди становить 465 239,03 грн.

Разом з тим, ТОВ "Харківгаз збут" умови договору не виконав та передбачену ним винагороду ПАТ "Мегабанк" не сплатив.

З огляду на матеріали справи, листом від 10.12.2015 р. за вих. № 18-10884 ПАТ "Мегабанк" направило на адресу ТОВ "Харківгаз збут" підписані акти приймання - передачі наданих послуг за період з 01.10.2015 р. по 31.10.2015 р. та за період з 01.11.2015 р. по 02.12.2015 р.

Однак, вищевказані акти приймання - передачі наданих послуг ТОВ "Харківгаз збут" підписані не були та на адресу ПАТ "Мегабанк" не повернуті (вказаний факт ТОВ "Харківгаз збут" підтвердило під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій).

Листом від 10.12.2015 р. за вих. №13-10936 ПАТ "Мегабанк" звернулося до ТОВ "Харківгаз збут" з вимогою у семиденний строк (з дня отримання листа) перерахувати плату за отримані послуги у розмірі 791 678,95 грн.

30.12.2015 р. листом за вих. № 864 ТОВ "Харківгаз збут" повідомило ПАТ "Мегабанк" про те, що станом на день написання листа акти звірки результатів фінансових відносин сторонами не підписані, у зв'язку з чим у останнього відсутні зобов'язання по оплаті грошових коштів, а наявність судового спору про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору №10/15 від 01.07.2015 р. без остаточного рішення - робить передчасним проведення перерахування грошових коштів.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення ПАТ "Мегабанк" до суду з позовом про стягнення наявної суми заборгованості по сплаті комісійної винагороди за договором № 10/15 від 01.07.2015 р. в розмірі 791 678,95 грн.

ТОВ "Харківгаз Збут" в свою чергу, звернулося до господарського суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ "Мегабанк", в якій просило зобов'язати останнього здійснити перерахунок комісійної винагороди за договором № 10/15 від 01.07.2015 р. за приймання платежів із розрахунку 0,3 % від суми прийнятих платежів з 10.10.2015 р.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав первісних та зустрічних позовних вимог, дослідивши всі обставини в їх сукупності, оцінивши надані сторонами на їх підтвердження докази, суди попередніх інстанцій зауважували про таке.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; також сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Сторони є вільними в укладенні договору, у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України ).

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.12.2015 р. ТОВ "Харківгаз Збут" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ "Мегабанк" про внесення змін до договору № 10/15 від 01.07.2015 р. шляхом укладення додаткової угоди зі зміною комісійної винагороди за приймання платежів у розмірі 0,3 % без ПДВ прийнятої від Клієнта.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.02.2016 р. по справі № 922/6256/15, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 р. та постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2016 р., у задоволенні позовних вимог ТОВ "Харківгаз Збут" відмовлено.

Приписами статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З вищевикладених встановлених обставин вбачається, що в частині вартості послуг та порядку їх оплати зміни до договору № 10/15 від 01.07.2015 р. внесені не були.

З огляду на матеріали справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами попередніх інстанцій було зазначено, що меморіальні ордери за період з 01.10.2015 р. по 02.12.2015 р. (т. 1 а.с. 25-203, т. 2 а.с. 1-198) свідчать про своєчасне та належне виконання ПАТ "Мегабанк" своїх зобов'язань за договором № 10/15 від 01.07.2015 р. за період з 01.10.2015 р. по 02.12.2015 р.

Разом з тим, не підписання стороною акта наданих послуг не може позбавити сторону, що надала цю послугу, права на отримання винагороди за її виконання, а в даному випадку комісійної винагороди.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З огляду на матеріали справи, в порядку статті 530 Цивільного кодексу України, ПАТ "Мегабанк" листом вх. №13-10936 звернулося до ТОВ "Харківгаз Збут" з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 791 678,95 грн. за отримані послуги у семиденний строк з дня отримання даного листа.

23.12.2015 р. вищезазначений лист отримано уповноваженою особою ТОВ "Харківгаз Збут", що підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою з офіційного сайту Укрпошта.

В даному випадку вимога ПАТ "Мегабанк" є фактично вимогою про оплату, в порядку статті 530 Цивільного кодексу України, та встановлює строки оплати комісійної винагороди.

Відтак, строк виконання грошового зобов'язання ТОВ "Харківгаз Збут" по оплаті наданих послуг ПАТ "Мегабанк" згідно договору настав 31.12.2015 р.

На момент прийняття рішень по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази сплати ТОВ "Харківгаз Збут" заборгованості за договором № 10/15 від 01.07.2015 р.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм Закону, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про задоволення первісних позовних вимог ПАТ "Мегабанк" про стягнення з ТОВ "Харківгаз Збут" 791 678,95 грн. заборгованості за отримані послуги.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ТОВ "Харківгаз Збут", суди попередніх інстанцій виходили з такого.

У відповідності до абзацу 1 пункту 6 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов'язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів.

Згідно до абзацу 2 пункту 6 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" уповноважені банки, що обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 3 пункту 6 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 792 від 30.09.2015 р. передбачено, що уповноваженими банками, які обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, до спеціальних обов'язків яких включено обов'язок з постачання природного газу, та їх структурних підрозділів, а також оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам для виконання спеціальних обов'язків, покладених на таких продавців є Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" та Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України".

Пунктом 2 розділу II Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 р. № 2516 "Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки" визначено, що відкриття (закриття) газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами, оптовими продавцями природного газу в уповноваженому банку поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів, здійснюється в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 р. № 792 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ".

Відтак, дія вказаної Постанови розповсюджується на постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та регулює відкриття (закриття) газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами, оптовими продавцями природного газу в уповноваженому банку поточних рахунків із спеціальним режимом використання.

Так, з норм вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015 р. вбачається, що вона стосується газопостачальних підприємств і оптових продавців природного газу та механізму розрахунку між ними, та не містить жодних посилань на використання її в роботі банківських установ, окрім визначення уповноважених банків ВАТ "Державний ощадний банк України", ПАТ АК "Укргазбанк".

Натомість, ПАТ "Мегабанк" є банком і в своїй діяльності зобов'язаний керуватися нормами Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Відповідно до статті 53 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банку забороняється встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку.

Як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, надання послуг ПАТ "Мегабанк" за договором № 10/15 по здійсненню операцій з приймання і перерахування платежів за природний газ можливо завдяки функціонуванню унікального за своєю природою "Єдиного розрахункового центру".

Відповідно до Розрахунку собівартості платежу, прийнятого за системою "Єдиного розрахункового центру" на користь ТОВ "Харківгаз Збут", собівартість наданої послуги становить 0,97%.

ТОВ "Харківгаз Збут" безпідставно посилається на Протокол від 14.12.2015 р. щодо зростання доходів з 01.04.2015 р. уповноважених банків у зв'язку з підвищенням цін на природний газ, затверджених Постановою НКРЕКП від 03.03.2015 р. №583.

Адже, відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" єдиним можливим шляхом встановлення роздрібних цін на природний газ для забезпечення потреб населення на цей час є механізм покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу, згідно з відповідним рішенням Кабінету Міністрів України, а НКРЕКП не має з 01.10.2015 р. повноважень щодо встановлення роздрібних цін на природний газ для забезпечення потреб населення.

Так, 01.10.2015 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову N 758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)" із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2015 р. N 872.

При цьому, пунктом 2 вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України передбачено, що з метою забезпечення соціального захисту громадян установити на період з 01.10.2015 р. по 31.03.2016 р. (включно) пільгову граничну роздрібну ціну на природний газ, який використовується населенням для індивідуального опалення або комплексно (індивідуальне опалення, приготування їжі та/або підігрів води), в розмірі 3,6 гривні за 1 куб. метр у разі використання до 1200 куб. метрів природного газу (включно) протягом зазначеного періоду.

Граничні роздрібні ціни на природний газ для побутових споживачів у період з 01.04.2016 р. по 31.03.2017 р. (включно) встановлюються окремим рішенням Кабінету Міністрів України.

Таким чином, для перегляду граничних роздрібних цін на природний газ для побутових споживачів, має бути прийнято відповідне рішення Кабінету Міністрів України, чого на сьогоднішній день не існує, а відтак, твердження про надприбутки банків безпідставне.

З вищевикладеного вбачається, що запропонований ТОВ "Харківгаз Збут" розмір комісійної винагороди 0,3% є значно меншим собівартості послуги, зазначеної в розрахунку, що призведе у разі задоволення зустрічного позову до порушення норм спеціального закону, яким керуються банківські установи.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Харківгаз Збут".

У відповідності до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів касаційної інстанції перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, вважає висновки судів попередніх інстанцій обґрунтованими та правомірними.

Натомість, викладені у касаційній скарзі доводи пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є такими, що тягнуть за собою скасування оскаржуваних рішень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ТОВ "Харківгаз збут" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ТОВ "Харківгаз збут" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 р. у справі №922/226/16 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: В. Корсак

О. Яценко