ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року Справа № 920/945/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Данилової М.В., - головуючий Данилової Т.Б., Корсака В.А.за участю представників:позивача Левковець Т.М. (дов. від 17.12.2015 р. б/н) Войціцький Г. Є. (дов. від 17.12.2015 р. б/н)відповідача, третьої особи не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ ГРЕЙНС"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 р.у справі№920/945/14 Господарського суду Сумської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ ГРЕЙНС"доПублічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Столичний"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Холдінг "Южний"простягнення 95 935 880,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Іст Грейнс" звернулося до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просило стягнути з ПАТ "АБ "Столичний" заборгованість за банківською гарантією від 28.01.2013 р. виконання договору №С/ПСв-1 від 28.01.2013 р. у загальному розмірі 95 935 880,00 грн.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 14.07.2014 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Холдінг "Южний".

18.09.2014 р. до господарського суду Сумської області від ПАТ "АБ "Столичний" та ТОВ "Іст Грейнс" надійшла заява про укладення та затвердження мирової угоди.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.09.2014 р. у даній справі (суддя Миропольський С.О.), затверджено мирову угоду від 18.09.2014 р. в редакції сторін. Провадження у справі №920/945/14 припинено.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, 14.04.2016 р. уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "АБ "Столичний" Кухарев В.В. звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив прийняту у справі ухвалу про затвердження між сторонами мирової угоди та припинення провадження у справі - скасувати.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Івакіна В.О., судді Гетьман Р.А., Пелипенко Н.М.), ухвалу господарського суду Сумської області від 18.09.2014 р. скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду Сумської області.

Скасовуючи ухвалу господарського суду Сумської області від 18.09.2014 р. про затвердження мирової угоди, суд апеляційної інстанції вказував про те, що її було прийнято з порушенням норм процесуального права, а саме - у незаконному складі суду.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, ТОВ "Іст Грейнс" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу господарського суду Сумської області від 18.09.2014 р. залишити в силі.

В касаційній скарзі ТОВ "Іст Грейнс" посилається на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 18.08.2016 р. справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Ходаківська І.П.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.08.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 05.09.2016 р., у зв'язку з відпусткою судді Ходаківської І.П., визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Корсак В.А.

У додаткових поясненнях ТОВ "Іст Грейнс" висловлює свою правову позицію щодо даного спору, та просить оскаржуване судове рішення скасувати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 07.09.2016 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає про таке.

За приписами процесуального законодавства, рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленою господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору,і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами чинного законодавства.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вищевказані приписи закону не виконав, з огляду на наступне.

Так, одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Відповідно до пункту 3.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК). Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (стаття 28 ГПК). Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Отже, мирова угода це договір, який укладається між сторонами з метою припинення спору та вирішення всіх спірних питань, за для яких і було подано позов, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Така угода призводить до врегулювання спору шляхом визначення її сторонами певних дій, які та чи інша сторона угоди має вчинити.

У зв'язку з цим, укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, закріплених у вказаних вище процесуальних нормах, є правом сторони, яке, згідно процесуального Закону, неможливо реалізувати тільки за наявності умов якщо такі дії суперечать законодавству, або це призводить до порушення чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

З вищевикладеного вбачається, що звертаючись до суду із заявою про затвердження мирової угоди сторони усвідомлюють процесуальні наслідки затвердження зазначеної угоди та свідомо погоджуються із виникненням у сторін нових зобов'язань, які повинні виконуватись ними належним чином.

Як вже зазначалося вище, ПАТ "АБ "Столичний" та ТОВ "Іст Грейнс" до господарського суду Сумської області було подано заяву про укладення та затвердження мирової угоди.

Вищевказана заява була підписана уповноваженими представниками - ПАТ "АБ "Столичний" та ТОВ "Іст Грейнс", і затверджена печатками підприємств.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.09.2014 р. за заявою сторін було затверджено мирову угоду від 18.09.2014 р. в заявленій редакції та припинено провадження по справі.

Вищевказана ухвала суду набрала законної сили.

Частиною 1 статті 50 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до положень до статті 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

При цьому, частиною 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Виходячи із змісту вказаної статті, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Крім цього, заява скаржника про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску, підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними, та докази на підтвердження того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2015 р. Правлінням Національного банку України №453 прийнято постанову, якою віднесено ПАТ "АБ "Столичний" до категорії неплатоспроможних.

18.09.2015 р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №173 про початок процедури ліквідації ПАТ "АБ "Столичний" та делегування повноважень ліквідатора банку.

Згідно вищевказаного рішення, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб строком на два роки з 21.09.2015 р. по 20.09.2017 р. включно, уповноваженою особою ліквідатором визнано Кухарева В.В., який є провідним професіоналом з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків.

Приписами статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Разом з тим, вищевикладеним обставинам та вимогам Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" суд апеляційної інстанції належної правової оцінки не надав.

Колегія суддів зауважує, що лише 14.04.2016 р. уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "АБ "Столичний" Кухарев В.В. звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Сумської області від 18.09.2014 р., якою була затверджена мирова угода та припинено провадження по справі.

В обґрунтування клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження скаржник вказував про те, що з 09.07.2015 р. ПАТ "АБ "Столичний" віднесено до категорії неплатоспроможних, з 18.09.2015 р. банк знаходиться в процедурі ліквідації і уповноваженою особою Фонду гарантування фізичних осіб на ліквідацію банку призначено Кухарева В.В., а також, що затверджена 18.09.2014 р. мирова угода була винесена з порушенням вимог закону.

Вищенаведені обставини, на думку скаржника, є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження.

Приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Як вже зазначалось вище, ухвала господарського суду Сумської області від 18.09.2014 р. набрала законної сили.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що суд апеляційної інстанції в ухвалі від 26.04.2016 р., якою відновив строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Сумської області від 18.09.2014 р. та призначив справу до розгляду, фактично порушив принцип рівності сторін у процесі та надав суттєву перевагу доводам уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "АБ "Столичний" Кухареву В.В., який звернулась до суду із апеляційною скаргою лише через 18 місяців.

До того ж, приймаючи вищевказану ухвалу суд апеляційної інстанції взагалі не обґрунтував причини поновлення такого строку, що є порушенням приписів Господарського процесуального кодексу України та судової практики Європейського суду з прав людини.

Приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 103 Господарського процесуального кодексу України визначені повноваження суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що при новому розгляді даної справи апеляційний господарський суд повинен врахувати вищезазначене, а також повинен здійснити перегляд ухвали господарського суду таким чином, щоб забезпечити справедливу рівновагу між інтересами сторін, та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства.

Адже, відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 р. із змінами і доповненнями рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Разом з тим, приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не забезпечив виконання вимог процесуального закону щодо об'єктивності та всебічності з'ясування дійсних обставин справи, оскільки не перевірили ґрунтовність юридичної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, виходячи, зокрема, з принципу їх належності та допустимості, що мало своїм наслідком порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Враховуючи, що в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутнє право встановлювати або вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, так само як і надавати їм власну юридичну оцінку, колегія суддів зазначає, що у розумінні статті 1119 названого Кодексу усі вищевикладені обставини є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів, беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі ТОВ "Іст Грейнс" дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 р. - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду, під час здійснення якого суду необхідно врахувати вищезазначені обставини.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ТОВ "Іст Грейнс" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 р. у справі №920/945/14 скасувати, справу направити на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: Т. Данилова

В. Корсак