ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року Справа № 910/4543/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Мачульського Г.М., Сибіги О.М.перевіривши матеріали касаційної скаргиКиївської міської радина постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справігосподарського суду міста Києваза позовомприватного акціонерного товариства "Імпекс-Проект"доКиївської міської радипровизнання додаткової угоди укладеноюв судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Шлепкіна Г.О. - дов. від 10.02.2016;від відповідача:Телицька В.А. - дов. № 225-КМГ-1958 від 14.06.2016;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 25.05.2016 господарського суду м. Києва (суддя Босий В.П.) позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Імпекс-Проект" про визнання додаткової угоди укладеною, задоволено повністю.

Постановою від 12.07.2016 Київського апеляційного суду України (судді: Отрюх Б.В. - головуючий, Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) рішення від 25.05.2016 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що нормами чинного, на момент розгляду справи законодавства України, встановлено можливість поновлення договорів оренди та обов'язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення.

Не погоджуючись з судовими рішеннями Київська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову від 12.07.2016 та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Скаржник посилається на те, що рішення суду першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Приватне акціонерне товариство "Імпекс-проект" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову від 12.07.2016 Київського апеляційного господарського суду без змін.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 19.08.2016 у даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді Мачульський Г.М., Сибіга О.М. Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.08.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вказаному вище складі.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним відмовити у задоволені касаційної скарги.

Господарськими судами встановлено, що рішеннями Київської міської ради №819/1480 від 14.06.2007 та №502/3336 від 01.10.2007 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано закритому акціонерному товариству "Імпекс-Проект" (після зміни організаційно-правової форми - приватне акціонерне товариство) у короткострокову оренду земельну ділянку площею 1,69 га для будівництва комплексу житлових будинків з приміщеннями громадського, офісного, торговельного, сервісно-побутового та спортивно-оздоровчого призначення та з підземним паркінгом на вул. Старонаводницькій, 6 у Печерському районі м. Києва.

21.12.2009 рішенням Господарського суду міста Києва у справі №36/485 визнано укладеним, з дня набрання даним рішенням законної сили, договір оренди земельної ділянки для будівництва комплексу житлових будинків з приміщеннями громадського, офісного, торговельного, сервісно-побутового та спортивно-оздоровчого призначення та з підземним паркінгом по вул. Старонаводницькій, 6 у Печерському районі м. Києва між закритим акціонерним товариством "Імпекс-Проект" та Київською міською радою в редакції, яка підписана закритим акціонерним товариством "Імпекс-Проект" та відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі" та Типового договору оренди землі, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 та переданою дану земельну ділянку з моменту набрання чинності судового рішення на умовах визначених договором.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що вказаний договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 04.03.2009 р. за №82-6-00544 у Книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно п.п. 1.1 та 2.1 договору орендодавець, на підставі рішень Київської міської ради від 14.06.2007 № 819/1480 та від 01.10.2007 №502/3336, передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором.

Об'єктом оренди, відповідно договору, є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Старонаводницька, 6 у Печерському районі м. Києва; розмір - 16868 кв.м.; цільове призначення - для будівництва комплексу житлових будинків з приміщеннями громадського, офісного, торговельного, сервісно-побутового та спортивно-оздоровчого призначення та з підземним паркінгом; кадастровий номер - 8000000000:82:068:0120.

За п. 3.1 договору термін його дії - 5 років.

Пунктом 11.6 договору сторони визначили, що після закінчення строку, на який було укладено договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію; у разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Господарськими судами встановлено, що листом №03 від 26.11.2013 (отриманим відповідачем 28.11.2013) позивач звернувся до відповідача з проханням поновити термін дії договору. До листа позивачем додано проект додаткової угоди.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; за статтями 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", ст. 1 якого визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як встановлено господарськими судами, приватному акціонерному товариству "Імпекс-Проект" передано у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 1,69 га для будівництва комплексу житлових будинків з приміщеннями громадського, офісного, торговельного, сервісно-побутового та спортивно-оздоровчого призначення та з підземним паркінгом на вул. Старонаводницькій, 6 у Печерському районі м. Києва.

Згідно з частинами 1-3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренди землі" передбачено, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Для поновлення договору оренди землі з підстави, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди: орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 6-2027цс15, від 15.04.2015 у справі № 6-55цс15, які є обовязковими для виконання відповідно ст. 111-28 Господарський процесуальний кодекс України

Господарськими судами встановлено що, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення договору оренди та сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою. 28.11.2013, тобто до закінчення строку дії укладеного сторонами договору, позивач повідомив відповідача про намір поновити цей договір.

Відповідач лист-повідомлення про відмову у поновленні договору позивачу не надав, переданий позивачем Київській міській раді примірник додаткової угоди до договору оренди не підписав, та з зауваженнями не повернув. Протоколу розбіжностей до угоди, заперечень щодо її редакції Київською міською радою господарським судам не надано.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) не є орендодавцем за договором, а відтак його листи вих. № 057026-26143 від 12.12.2013, № 057026-6190 від 02.07.2014 та № 057026-4643 від 17.03.2015 не є листами - повідомленнями орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди.

Господарськими судами встановлено, що в листах Департаменту земельних ресурсів, відсутня інформація щодо відмови у поновленні договору, вони мають лише інформаційний характер про встановлений арешт на орендовану земельну ділянку, накладеного постановами слідчого відділу прокуратури міста Києва від 22.10.2012 та слідчого управління Служби безпеки України у м. Києві від 15.11.2012.

Господарські суди також дійшли висновку, що доводи відповідача про неможливість укладання додаткової угоди про продовження строку дії договору внаслідок накладання арешту на земельну ділянку, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки арешти зі спірної земельної ділянки були зняті згідно з постановами слідчого відділу прокуратури м. Києва від 19.02.2015 та слідчого відділу ГУ Служби безпеки України від 12.04.2016.

Господарські суди встановили, що відповідач у встановлений законом строк не розглянув звернення позивача та обґрунтованих заперечень щодо поновлення строку дії договору не надав, тому договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з статтею 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість вчинення змін до договору в такій самій формі, що й договір.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права є безпідставними. Інші твердження відповідача, зазначені в касаційній скарзі, дублюють доводи апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку надав відповідну правову оцінку, також вони зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та їх переоцінку.

Відповідно ст. ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарським судом апеляційної інстанції дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.111-5, п.1 ст.111-9, ст.111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 12.07.2016 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 25.05.2016 господарського суду м. Києва зі справи № 910/4543/16 - залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Г.М. Мачульський

О.М. Сибіга