ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року Справа № 910/31822/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.перевіривши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Приоком-альфа інвест"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 у справігосподарського суду міста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Ейдон Юкрейн"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Приоком-альфа інвест"простягнення заборгованості у розмірі 9 000, 00 грнв судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Ковальчук М.В. - дов. від 12.01.2016;від відповідача:Хлівнюк О.А. - дов. № 19 від 15.02.2016;

ПОСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суд м. Києва від 10.02.2016 (суддя Чинчин О.В) позов задоволено. Стягнено з товариства з обмеженою відповідальністю "Приоком-альфа інвест" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ейдон Юкрейн" заборгованість у розмірі 9 000 (дев'ять тисяч) грн. 00 коп.

Постановою від 25.05.2016 Київського апеляційного господарського суду (судді: Кропивна Л.В. - головуючий, Андрієнко В.В., Смірнова Л.Г.) рішення господарського суду м. Києва від 10.02.2016 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що сторона, яка узгодила суму платежу і прийняла без зауважень належне виконання іншою стороною, не вправі посилатися на неузгодження розміру грошових зобов'язань, або на те, що доставка вантажу здійснена на іншу, ніж домовлено адресу.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ТзОВ "Приоком-альфа інвест" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ТзОВ "Ейдон Юкрейн" в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Скаржник посилається на те, що господарські суди порушили ст.ст 530, 526, ч.1 ст. 929 ЦК України, ст. 193 ГК України. Скаржник вважає, що позивач поставив товар на хибну адресу, яка не зазначалася в заявці відповідача.

Інші учасники судового процесу не скористались правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, відзиви на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надали.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 18.08.2016 у даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді: Кравчук Г.А., Мачульський Г.М. Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.08.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вказаному вище складі.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним відмовити у задоволені касаційної скарги.

Господарськими судами встановлено, що 10.09.2014 ТзОВ "Ейдон Юкрейн" (виконавець) та ТзОВ "Приоком-альфа інвест" (клієнт) уклали договір транспортного експедирування № 1009/20015, відповідно до умов якого клієнт доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання за плату і за рахунок клієнта надати транспортно-експедиційне обслуговування відповідно до узгоджених сторонами заявок.

Згідно п.п. 2.2 п.2 та п.5 договору узгоджена сторонами заявка є невід'ємною частиною цього договору. Заявка є формою сповіщення виконавця про необхідність перевезення/страхування вантажів не пізніше за три доби до запланованої дати початку виконання доручення. Заявка, що передана за допомогою факсимільного зв'язку, має юридичну чинність за умови її повного заповнення (випадку не заповнення графи - в ній має ставитися прочерк) підписання та засвідчення печаткою/офіційним штампом клієнта.

За п. 4.1 договору платежі та взаємні розрахунки за виконання доручення клієнта виконуються відповідно до виставленого виконавцем рахунку. Сторони погодили, що рахунки передані за допомогою факсимільного зв'язку підлягають оплаті та мають силу оригіналу до моменту отримання клієнтом всіх документів у відповідності до п. 3.1.7 цього договору.

Пунктами 4.2 та 4.3 договору сторони визначили, що рахунки виконавця підлягають оплаті протягом 5 календарних днів з дати виставлення рахунку. Сума, що підлягає сплаті виконавцю, погоджується сторонами в заявках або в додатку про тарифи. В цю суму включено витрати на оплату рахунків залучених до виконання перевезення третіх осіб, витрати на страхування вантажу, а також винагорода виконавця з урахуванням ПДВ. За фактом виконання доручення сторони підписують Акт виконаних робіт, який є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно п. 9.1 договору строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання і діє до 31.12.2014. За відсутності до спливання строку дії цього договору пропозицій сторін щодо його розірвання, він вважається продовженим на один рік (12 місяців).

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено господарськими судами, на виконання умов договору транспортного експедирування № 1009/20015 від 10.09.2014 та у відповідності до заявки № 01 товариства з обмеженою відповідальністю " Приоком-альфа інвест ", виконавець (позивач у справі) організував міжнародне перевезення вантажу (консервації) 23 т., за маршрутом Тарнув (Польша) - Рівне (Україна), на адресу митного оформлення при розвантаженні у м. Рівне вул. Млинівська 23, автомобілем DAF BC 0479 ВВ/ВС 7971 ХХ, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CRM № 000718.

Замовник, прийнявши вантаж у пункті розвантаження, підписав з виконавцем Акт надання послуг № ТЕ-442 від 18.09.2015 на суму 14 500,00 грн., без зауважень та заперечень та сплатив на рахунок виконавця суму 5 500,00 грн.

20.11.2015 виконавець надіслав на адресу клієнта лист № 2011/1 з вимогою сплатити заборгованість за договором, що підтверджується фіскальним чеком від 20.11.2015 та рекомендованим повідомленням про вручення 01.12.2015, проте вимога у досудовому порядку не врегульована та залишена без відповіді і виконання.

Господарські суди дійшли висновку, що сторонами договору транспортного експедирування була погоджена ціна фрахту у розмірі 14 500,00 грн.. Приймаючи послугу за актом № ТЕ-442 від 18.09.2015 на зазначену суму, оплачуючи її частково, відповідач претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не мав.

Сторона, яка узгодила суму платежу і прийняла без зауважень належне виконання іншою стороною, не вправі посилатися на неузгодження розміру грошових зобов'язань, або на те, що доставка вантажу здійснена на іншу, ніж домовлено, адресу.

За встановлених обставин відповідач, зобов'язаний оплатити організовані і виконані експедитором послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, оскільки такі здійснювалися у відповідності до умов договору.

Враховуючи часткове внесення відповідачем плати у розмірі 5 500,00 грн. та відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, відповідно до ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, сплати відповідачем решти обумовленої суми у розмірі 9 000,00 грн. господарські суди дійшли висновку, що позовні вимоги, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Отже, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права є безпідставними. Інші твердження відповідача, зазначені в касаційній скарзі, дублюють доводи апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку надав відповідну правову оцінку, також вони зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та їх переоцінку.

Відповідно ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.111-5, п.1 ст.111-9, ст.111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволені касаційної скарги відмовити.

Постанову від 25.05.2016 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 10.02.2016 господарського суду м. Києва зі справи № 910/31822/15 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський