ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року Справа № 910/2610/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Данилова Т.Б. (доповідач)

судді: Данилова М.В., Корсак В.А.

розглянувши матеріали касаційної скаргиприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.05.2016р. у справі господарського суду№910/2610/16 міста Києва за позовомприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"до Моторного (транспортного) страхового бюро Українипро за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення грошових коштів в сумі 10 295,00грн. пр. Макєєв В.М. - дов. №0115-334 від 30.12.15р. пр. Патрик Г.Г. - дов. №137 від 28.12.15р.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Моторного транспортного страхового бюро України про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 10295,00грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.03.2016р. (суддя Лиськов М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2016р. (судді Гаврилюк О.М., Гончаров С.А., Коротун О.М.) відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки №55711384 про дорожньо-транспортну пригоду та постанови Біляївського районного суду Одеської області від 05.02.2015р. у справі №496/541/15-п, 03.01.2015р. о 14 год. 45 хв. по вул. Ак. Корольова в м. Одеса ОСОБА_5, керуючи екскаватором Лібхер, д.н.з. НОМЕР_2, перед початком руху не урахував дорожню обстановку, в результаті чого допустив зіткнення зі стоячим автомобілем Шкода, д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4.

Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 05.02.2015р. у справі №496/541/15-п ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль Шкода, д.н.з. НОМЕР_1.

Пошкоджений автомобіль був застрахований ПАТ "СК "Українська страхова група" на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та з пасажирами на транспорті від 21.08.2014р. №28-1501-14-00154.

Відповідно до страхового акту від 11.03.2015р. №ПСКА-4875 позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено нарахувати страхове відшкодування на загальну суму 10295,00грн.

Зазначені кошти в розмірі 10295,00грн. були виплачені позивачем страхувальнику, що підтверджується платіжним дорученням від 12.03.2015р. №4958.

Судами встановлено, що цивільно-правова відповідальність за шкоду заподіяну внаслідок експлуатації екскаватором Лібхер, д.н.з. НОМЕР_2, застрахована не була.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно із ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, суди дійшли до висновку, що за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Відповідно до ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Пунктом 39.1 статті 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п.п."а" п.41.1 ст.41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п.1.7 ст.1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно із п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої пп."а" п.41.1 ст.41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Враховуючи те, що п.36.4 ст.36 вказаного Закону України містить обмеження щодо регламентних виплат зазначених в пп."а" п. 41.1 ст.41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", положення якого виключає можливість компенсації МТСБУ витрат страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, за шкоду, заподіяну з вини осіб, які на дату дорожньо-транспортної пригоди не застрахували цивільно-правову відповідальність, вказані витрати повинна компенсувати особа, яка винна у вчиненні ДТП, і на цих підставах суди дійшли до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2016р. у справі №910/2610/16 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя Т. Данилова

Судді М. Данилова

В. Корсак