ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року Справа № 904/527/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівБожок В.С., Кравчука Г.А.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Етал-Профі"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського судувід21.06.2016у справі№904/527/16Господарського судуДніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Етал-Профі"простягнення суми

за участю

- позивача:Бугаєнко М.Б. (довіреність від 18.12.2015),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі - позивач), з урахуванням заяви про уточнення позову, просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Етал-Профі" (далі - відповідач) 42 797,30 грн. штрафних санкцій, з яких: 41683,62 грн. пені та 1113,68 грн. штрафу, за невиконання умов договору від 28.08.2015 №12/201, який укладено між сторонами у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо своєчасної та якісної поставки товару, у зв'язку з чим наявні підстави для застосування відповідальності до відповідача, яка визначена сторонами у договорі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2016 (суддя Бондарєв Е.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Верхогляд Т.А., судді Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 22 240,46 грн. пені та 556,84 грн. штрафу, в іншій частині позову відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ці судові рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У відзиві позивач вказує на безпідставність доводів викладених відповідачем у касаційній скарзі та просить залишити вказані судові рішення без змін.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.08.2015 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено договір про закупівлю (поставку) товарів № 12/201, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 договору встановлено, що постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно додатку до договору. Місце, строк (термін) поставки продукції визначається в додатку до договору. Фактичний об'єм кожної партії продукції зазначається у відповідній письмовій заявці покупця, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до пунктів 5.3, 5.8 договору датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції. При поставці продукції постачальник зобов'язаний надати покупцю необхідні приналежності та оригінали рахунку-фактури, відповідні товаросупроводжувальні накладні, інші документи на продукцію згідно договору.

Згідно пункту 7.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені договором.

Пунктом 12.1 договору сторони передбачили, що договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплюється печатками сторін і діє протягом строку, зазначеного в додатку до договору.

Додатком № 1 до договору сторони визначили характеристики продукції, яка поставляється та строк поставки продукції, який повинен складати не більше 10-ти календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки покупця.

Судами встановлено, що позивач відправив на адресу відповідача заявку від 07.09.2015 № 07/628-4530, яка була ним отримана 14.09.2015, про поставку відповідної продукції на загальну суму 32 595,00 грн. У листі також зазначалося, що строк поставки продукції повинен складати не більше 10-ти календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки покупця.

На виконання умов договору та на підставі видаткових накладних від 23.09.2015 №РН-0000214 на суму 9 295,00 грн., від 25.09.2015 №РН-0000218 на суму 3 188,16 грн., від 12.10.2015 №РН-0000228 на суму 4 202,06 грн., а також актів приймання-передачі продукції від 25.09.2015 на суму 9 295,00 грн., від 28.09.2015 на суму 3 188,16 грн., від 15.10.2015 на суму 4 202,06 грн. відповідач поставив позивачу продукцію на загальну суму 16 685,22 грн.

Судами також встановлено, що в порушення умов договору відповідач не здійснив у визначений строк поставку частини товару на суму 15 909,78 грн., у зв'язку з чим позивач направив відповідачу претензію від 12.10.2015 № 25/1546-5275, у якій вимагав від відповідача сплатити штрафні санкції за невиконання умов договору.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд свою постанову мотивував тим, що матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань перед позивачем, а тому відповідач через допущені ним порушення умов договору має сплатити позивачу суму штрафних санкцій. Також суд апеляційної інстанцій погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення нарахованих позивачем штрафних санкцій з огляду на положення статті 233 Господарського кодексу України, частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Підстави для скасування оскарженої постанови відсутні, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що за умовами п.9.2 укладеного між сторонами договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 2 % вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Відповідно до приписів статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

За вказаних обставин належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України). Ці підстави наведено у ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України.

Системний аналіз зазначених норм приводить до висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, що лишилось невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Отже, саме по собі закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 зі справи № 904/5381/14, яка відповідно до приписів статті 11128 Господарського процесуального кодексу України має враховуватися судами.

Таким чином, у справі, що переглядається у касаційному порядку, суди обох інстанції обґрунтовано виходили із того, що позивач відправив на адресу відповідача заявку, яка була ним отримана, натомість відповідач в обумовлений договором строк товар не поставив, що свідчить про порушення ним свого зобов'язання, що має наслідком застосування господарських санкцій, встановлених умовами договору.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Етал-Профі" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 у справі Господарського суду Дніпропетровської області №904/527/16, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді В.С. Божок

Г.А. Кравчук