ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року Справа № 904/11221/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Селіваненка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" та державного підприємства "Спеціалізований морський порт "Октябрьск" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.2016 року у справі № 904/11221/15 за позовом державного підприємства "Спеціалізований морський порт "Октябрьск" до публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 53 011,28 грн., пені в сумі 94 850,29 грн. та 3% річних у сумі 11 694,58 грн. у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати послуг за договором від 25.07.2013 року № 391П-2013/2360.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.2016 року (суддя Мартинюк С.В.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 53 011,28 грн., пеню в сумі 94 850,29 грн. та 3% річних у сумі 11 694,58 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року (судді: Дармін М.О., Дмитренко Г.К., Антонік С.Г.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано частково та викладено його резолютивну частину в іншій редакції, за якою позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 11 502,45 грн. і пеню в сумі 93 543,91 грн., а в решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та в позові відмовити.

Відзиви на касаційні скарги від сторін до суду не надходили.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 25.07.2013 року між ДП "Спеціалізований морський порт "Октябрьск" (Порт) та ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" (Вантажовласник) було укладено договір № 391П-2013/2360 про надання послуг з перевалки через ДП "СМП "Октябрьск" вантажів, що належать Вантажовласнику та надходять в Порт для відправки на експорт/імпорт, транзит.

За п. 1.3 договору варіанти вантажних операцій, супутніх послуг, їх вартість, обсяг робіт та ін., щодо вантажів окремої номенклатури, наводяться в додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1.9 договору виходячи із своїх можливостей Порт, за заявками Вантажовласника, може виконувати додаткові роботи і надавати послуги, пов'язані з перевантаженням вказаного вантажу. Оплата додаткових робіт і послуг, використаних при цьому матеріалів, проводиться згідно з п.п. 3.4., 3.5. договору на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з п. 2.2.7 договору Вантажовласник організовує завезення експортного вантажу в Порт тільки після письмового підтвердження Порту про приймання вантажу. Забезпечує надходження в Порт вантажу в вагонах очищених від раніше перевезених вантажів.

У відповідності до п. 2.2.16 договору Вантажовласник забезпечує розкредитування вантажу, приймання від залізниці накладних і здійснює всі розрахунки, пов'язані з перевезенням вантажу залізницею та користуванням залізничними вагонами. Відповідальність за простій вагонів на станції регулює Вантажовласник.

Пунктом 3.3 договору визначено, що при наданні Портом додаткових послуг, не обумовлених цим договором і додатками до нього, Вантажовласник оплачує їх вартість протягом 15 календарних днів з дати підписання сторонами актів виконаних робіт.

За п. 3.4 розрахунки за виконані Портом роботи за цим договором Вантажовласник здійснює за рахунками Порту банківським переказом грошових коштів на поточний рахунок Порту протягом 15-ти календарних днів з дати підписання коносамента. Оплата вважається здійсненою, якщо грошові кошти надійшли на поточний рахунок Порту.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що оригінали рахунків, що виставляються Портом, Вантажовласник зобов'язаний отримати в бухгалтерії Порту протягом 3-х банківських днів після закінчення надання послуг Портом.

Відповідно до п. 3.6. договору датою виконання робіт (надання послуг) для Вантажовласника є дата підписання коносаменту (штурманської розписки, накладної) та акта виконаних робіт - при відвантаженні вантажів із Порту на морський (річковий) транспорт.

У п. 5.1 договору визначено, що за порушення Вантажовласником строків оплати, вказаних в цьому договорі, Порт має право стягнути з Вантажовласника пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що діяла на період заборгованості.

Позивач вважає, що відповідачем були порушені строки виконання грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт (наданих послуг) на підставі договору згідно з виставленими рахунками від 02.05.2015 року № 365, від 05.05.2015 року № 366, від 17.05.2015 року № 385, від 26.05.2015 року № 394, від 27.05.2015 року № 400, від 29.05.2015 року № 403, від 31.05.2015 року № 432, від 31.05.2015 року № 433, від03.06.2015 року № 431, від 04.06.2015 року № 439, від 05.06.2015 року № 477, від 06.06.2015 року № 449, від 08.06.2015 року № 453, від 14.06.2015 року № 467, від 14.06.2015 року № 474, від 14.06.2015 року № 466, від 30.06.2015 року № 502, від 01.07.2015 року № 536, за прострочення якого нараховано пеню та 3% річних.

Крім того, відповідачем не було оплачено додаткові послуги за рахунками від 30.06.2015 року № 541 на суму 34 889,64 грн. та № 542 на суму 18 121,64 грн.

Предметом даного судового розгляду є вимоги Порту до Вантажовласника про стягнення заборгованості, пені та 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати наданих послуг на підставі договору.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі виходив з доведеності правових підстав для стягнення з відповідача основного боргу, а також пені й 3% річних, нарахованих за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Апеляційний господарський суд скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та відмовляючи в частині позову про стягнення заборгованості з оплати додаткових послуг виходив з необгрунтованості таких вимог, оскільки сторонами не підписано актів виконаних робіт (надання послуг), у зв'язку з чим неможливо встановити кількість і вартість виконаних робіт, а також початок прострочення виконання зобов'язання.

Крім того, частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені та 3% річних, суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності обставин прострочення відповідачем зобов'язання з оплати послуг на підставі 8-ми актів наданих послуг, та неправильним розрахунком позивачем початку прострочення грошового зобов'язання на підставі решти 10-ти актів наданих послуг.

Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, дійшовши висновків як про часткове, так і про повне задоволення позову, суди обох інстанцій не встановили дійсної правової природи договору № 391П-2013/2360, на якому грунтуються заявлені вимоги позивача.

Так, суди не взяли до уваги, що відповідно до предмету зазначеного договору, останнім визначається порядок і умови перевалки через Порт вантажів, які належать Вантажовласнику, та надходять в Порт для відправки на експорт/імпорт, транзит. За змістом розділів 2 і 3 договору Порт здійснює своєчасну перевалку вантажів Вантажовласника з одного виду транспорту на інший, виконує кількісний і ваговий облік завантажуваного та розвантажуваного вантажу тощо, а Вантажовласник здійснює оплату виконаних Портом робіт (наданих послуг).

При цьому, вирішуючи спір, суди обох інстанцій не дали належної юридичної оцінки спірному договору, виходячи з його умов, та помилково застосували до спірних правовідносин положення ч. 1 ст. 265 ГК України, яка регулює відносини поставки.

В той же час, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги в різному обсязі, достеменно не з'ясували змісту позовних вимог, а саме природи основного боргу, що є предметом позову, та не визначили за прострочення оплати основних чи додаткових, необумовлених договором, послуг здійснено нарахування позивачем штрафних санкцій і 3% річних, що має суттєве значення для визначення строків оплати виходячи з умов п.п. 3.3 та 3.4 договору.

Водночас, суди не навели правової оцінки у взаємозв'язку пунктам 2.1.9, 3.3 та 3.4 договору та не встановили, які ж умови щодо строків оплати слід застосовувати при наданні Портом додаткових послуг, не обумовлених договором.

До того ж, судами не було досліджено доповнень до договору від 25.07.2013 року № 1 та від 31.03.2014 року № 2 стосовно змісту робіт і послуг, обумовлених договором.

Разом з тим, за ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Втім, судами обох інстанцій не було з'ясовано чи умови спірного договору дозволяють достеменно встановити строк виконання зобов'язання з оплати робіт (послуг), та не встановлено коли настав такий строк, а відтак і початок прострочення відповідачем грошового зобов'язання.

При цьому, виходячи з аналізу ч. 2 ст. 252 ЦК України, судам слід було мати на увазі, що строк (термін) виконання зобов'язання встановлюється календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

В такому випадку зобов'язання підлягає виконанню з настанням цієї події або протягом певного періоду після настання такої події. Якщо в договорі вказується подія, яка може настати, а може і ні, таке зобов'язання вважається зобов'язанням під умовою, і настання такої події буде не стільки терміном виконання, скільки умовою виникнення зобов'язання в цілому.

В той же час, апеляційний господарський суд відмовляючи в позові в частині стягнення основного боргу за необгрунтованістю, обмежився посиланням на відсутність двосторонніх актів чи інших документів, складених за участю обох сторін, які б підтверджували кількість і вартість виконаних робіт (наданих послуг) за виставленими рахунками, не дослідивши змісту цих послуг та не з'ясувавши можливості нормативного регулювання їх вартості.

Між тим суд першої інстанції задовольняючи вимоги про стягнення основного боргу, та встановивши, що до складу такої заборгованості включено штраф за неочищені вагони, не з'ясував, якими нормами матеріального права чи умовами укладеного між сторонами договору обгрунтовуються такі позовні вимоги.

Отже, висновки попередніх судових інстанцій про задоволення позову в різному обсязі про стягнення заборгованості, 3 % річних та пені слід визнати передчасними та такими, що ґрунтуються на неповному дослідженні обставин справи та неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" та державного підприємства "Спеціалізований морський порт "Октябрьск" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.2016 року скасувати, і справу № 904/11221/15 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

В.Селіваненко