ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року Справа № 902/246/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В., суддів -Жукової Л.В., Погребняка В.Я.,за участю представників сторін:

ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 та ухвалу господарського суду Вінницької області від 17.03.2016 (про скасування постанови ВДВС Неміровського РУЮ №48298677 від 06.08.2015) по справі №902/246/15 за позовом ОСОБА_4 до Дочірнього підприємства "Українська Горілчана Компанія " Nemiroff" про стягнення 128 685, 00 грн середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні,-

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 17.03.2016 року у справі №902/246/15 (суддя - Міліціанов Р.В.) задоволено скаргу дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff", скасовано постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Немирівського районного управління юстиції Клюєва О.О. від 06 серпня 2015 року, винесену в рамках виконавчого провадження №48298677, про стягнення з дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" виконавчого збору в сумі 12868,50 грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 (колегія суддів: Мельник О.В. - головуючий, Розізнана І.В., Грязнов В.В.) апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Вінницької області від 17.03.2016 року у справі №902/246/15 залишено без змін.

ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 та ухвалу господарського суду Вінницької області від 17.03.2016 (про скасування постанови ВДВС Неміровського РУЮ №48298677 від 06.08.2015) скасувати та направити справу на новий розгляд до господарського суду Вінницької області, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Вінницької області від 27.04.2015 року задоволено позов ОСОБА_4 у справі № 902/246/15, вирішено стягнути з Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" на користь позивача 128 685,00 грн. середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні.

На виконання вказаного рішення господарським судом Вінницької області видано наказ №902/246/15 від 18 травня 2015 року, який пред'явлено стягувачем до виконання 28.07.2015 року.

29.07.2015 року постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Немирівського районного управління юстиції Клюєва О.О. відкрито виконавче провадження №48298677 з виконання наказу господарського суду Вінницької області № 902/246/15 від 18 травня 2015 року.

Оскільки боржником у добровільному порядку не було виконано рішення суду в строк до 05.08.2015 року, державним виконавцем 06.08.2015 року було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 12868,50 грн.

10.08.2015 року боржником (ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff") на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження №48298677 від 29.07.2015 року перераховано на рахунок відділу державної виконавчої служби Немирівського районного управління юстиції заборгованість в сумі 128685,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №250 від 10.08.2015 року, та як наслідок, 14.08.2015 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

17.08.2015 ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" звернулось до суду першої інстанції зі скаргою на дії відділу державної виконавчої служби Немирівського районного управління юстиції, в якій просило скасувати постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Неміровського РУЮ Клюєва О.О. №48298677 від 06.08.2015 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 12868,50 грн.

Задовольняючи скаргу Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" та скасовуючи постанову головного державного виконавця ВДВС від 06.08.2015 року, винесену в рамках виконавчого провадження №48298677, про стягнення виконавчого збору в сумі 12868,50 грн., суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на те, що боржник - ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" самостійно виконав наказ господарського суду Вінницької області №902/249/15 від 18.05.2015 року, державним виконавцем не вчинялись дії спрямовані на примусове виконання рішення, а тому постанова головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Немирівського районного управління юстиції Клюєва О.О. про стягнення з боржника виконавчого збору №48298677 від 06.08.2015 року є такою, що підлягає скасуванню.

При цьому, суд першої інстанції врахував правовий висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 28.01.2015 року у справі №3-217гс14, згідно якого сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для нього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялись.

Згідно ст. 45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на всій території України рішень, ухвал, постанов; рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Відповідно до ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначені в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим законом.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішення є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника передбачений ст.52 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця (ст.52 Закону України "Про виконавче провадження").

Тобто, лише вчинення державним виконавцем вищезазначених дій може свідчити про початок примусового виконання судового рішення, а можливість стягнення з боржника виконавчого збору у разі невиконання останнім рішення майнового характеру у строк, встановлений для самостійного його виконання, з'являється лише у разі вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення, передбачених ст. ст. 32, 52 Закону України "Про виконавче провадження".

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 06.07.2015 р. у справі №6-785цс15 та від 28.01.2015 р. у справі №3-217гс14, а згідно ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в рамках виконавчого провадження №48298677 щодо виконання наказу господарського суду Вінницької області № 902/246/15 від 18 травня 2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Немирівського районного управління юстиції не вчинялось жодних заходів примусового виконання рішення суду, передбачених ст. 32, 52 Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи правовий висновок Верховного Суду України, викладений в постановах від 06.07.2015 р. у справі №6-785цс15 та від 28.01.2015 р. у справі №3-217гс14, а також самостійне виконання 10.08.2015 року боржником рішення суду та відсутність здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про передчасність винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору з боржника на підставі лише самого факту спливу семиденного строку з дати винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

У зв'язку з цим, судами правомірно було скасовано постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Немирівського районного управління юстиції Клюєва О.О. від 06 серпня 2015 року про стягнення з дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" виконавчого збору в сумі 12868,50 грн., винесеної в рамках виконавчого провадження №48298677.

Крім цього, оскаржуючи вищезазначені судові рішення, заявник апеляційної та касаційної скарг - ОСОБА_4 не довів, що скасування постанови ВДВС Немирівського РУЮ від 06 серпня 2015 року про стягнення з ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" виконавчого збору зачіпає безпосередньо його права та охоронювані законом інтереси.

Таким чином, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, встановлених ст. 1117 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду даної справи фактичні її обставини були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування постанови ВДВС Неміровського РУЮ №48298677 від 06.08.2015 є законними та обґрунтованими.

Отже, постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 та ухвала господарського суду Вінницької області від 17.03.2016 (про скасування постанови ВДВС Неміровського РУЮ №48298677 від 06.08.2015) винесені з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим підстави для їх скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, які викладені в оскаржуваних судових рішеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 та ухвалу господарського суду Вінницької області від 17.03.2016 (про скасування постанови ВДВС Неміровського РУЮ №48298677 від 06.08.2015) по справі №902/246/15 залишити без змін.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Жукова Л.В. Погребняк В.Я.