Постанова ВГСУ від 07.06.2016 року у справі №921/1055/15-г/7

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року Справа № 921/1055/15-г/7

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кривди Д.С. - головуючого (доповідача), Борденюк Є.М., Малетича М.М., за участю представників: позивачаСухарська А.В., представник, відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Корсар"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 29.03.2016у справі№ 921/1055/15-г/7 Господарського суду Тернопільської областіза позовом Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Корсар"простягнення 377 378,29 грн неустойки та 13 690,00 грн штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсар" плати за фактичне користування приміщенням в розмірі 377378,29 грн та штрафу у розмірі 13690 грн.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2015 (суддя М.С.Стадник) в позові відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що договір оренди припинив свою дію 21.12.2011, з моменту набрання рішенням у справі № 7/51/5022-936/2011 законної сили, яке є правовстановлюючим документом щодо права спільної часткової власності на майно площею 326,38 м.кв., як цілісного об'єкта, а тому у відповідача не було підстав для його повернення на умовах оренди, а у позивача підстав вимагати його повернення на умовах договору оренди та стягувати штрафні санкції, оскільки змінилася правова природа предмету оренди.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 (судді: Юрченко Я.О. - головуючий, Зварич О.В., Хабіб М.І.) рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2015 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсар" на користь Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради 301159,93 грн неустойки та 4517,40 грн судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсар" на користь Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради 4969,14 грн судового збору за перегляд в апеляційній інстанції.

Не погоджуючись з постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення залишити в силі. Скаргу мотивовано доводами про порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач спростовує її доводи і просить постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

До початку судового засідання від представника ТОВ "Корсар" надійшло клопотання (електронне повідомлення №8) про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибути на розгляд справи по сімейних обставинах.

Враховуючи, що явка повноважних представників обов'язковою не визнавалась, додаткові матеріали не витребовувались, а також враховуючи строк розгляду касаційної скарги, встановлений статтею 1118 ГПК України, колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи. Також колегія враховує, що чинний Господарський процесуальний кодекс України (ст.28) не обмежує кількість представників сторони, які можуть прийняти участь у засіданні господарського суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 02.12.1996 Фондом комунального майна міста Тернополя (орендодавець) та ТОВ "Корсар" (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 12039, площею 329, 2 кв.м., за адресою вул. 15 Квітня, 15-А, та передано по акту передачі нежитлових приміщень в оренду. Термін дії договору по 01.12.1999.

В подальшому, 01.12.1999, між Управлінням економіки Тернопільської міської ради та ТОВ "Корсар" укладено новий договір оренди нежитлових приміщень № 12039, площею 329, 2 кв.м., за адресою вул. 15 Квітня, 15-А.

04.01.2005 сторонами укладено додаток до договору оренди нежитлових приміщень (будівель) № 12039 від 01.12.1999, яким внесено зміни в п.п.3.1 п.3 договору оренди, відповідно до яких встановлено орендну плату в розмірі 3205,20 грн.

Також суди встановили, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.09.2011 у справі № 7/51/5022-936/2011, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2011, за позовом ТОВ "Корсар" до відповідача Тернопільської міської ради, визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Корсар" співвласником орендованого ним по договору оренди № 12039 від 02.12.1996 приміщення по вул. 15 Квітня, 15-А, м. Тернопіль, площею 326,38 м.кв., в частині зроблених товариством покращень на суму 212540,76 грн, що становить 49,99% від вартості новоствореного майна за період 1998-2003 років. Рішення суду набрало законної сили 21.12.2011.

Зазначеним рішенням встановлено, що:

- договір оренди №12039 нежитлових приміщень площею 329,2 кв.м. за адресою м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, 15-а, експертною вартістю майна 183545 грн. укладений 02.12.1996 Фондом комунального майна міста Тернополя (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корсар" (далі - орендар) продовжив свою дію на тих самих умовах і є чинним до 31.12.2011;

- ТОВ"Корсар" зроблено невід'ємних поліпшень орендованих приміщень по вул.15 Квітня, 15-А більше ніж на 25%, що стало підставою для визнання за ним права на спільну власність орендованого приміщення.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України зазначені вище обставини, встановлені рішенням суду, не потребують доказування у даній справі.

01.02.2012 Господарським судом Тернопільської області у справі № 7/51/5022-936/2011 винесено ухвалу, якою роз'яснено ТОВ "Корсар", що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.09.2011 у справі № 7/51/5022-936/2011 визнано за ТОВ "Корсар" право власності на 49,99% (1/2 частини - 163, 2 кв.м.) від нежитлового приміщення по вул. 15 Квітня, 15-А, м. Тернопіль загальною площею 326,38 кв.м. (326.4 кв.м.), що позначено в інвентарній справі під №7, що складає 6/100 від загальної площі будинку по вул. 15 Квітня, 15-А, при цьому, 1/2 частки Тернопільської міської ради у даному приміщені орендується ТОВ "Корсар" на підставі укладеного 02.12.1996 договору оренди нежитлових приміщень комунальної власності №12039.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.09.2011 у справі №7/51/5022-936/2011 є підставою для державної реєстрації в ТОВ"Міське бюро технічної інвентаризації" права власності за ТОВ"Корсар" на ? частини - 163.2 кв.м. від приміщення №7 загальною площею 326,4 кв.м., що становить 6/100 від загальної площі будинку по вул. 15 Квітня, 15-А.

30.12.2011 орендодавець надіслав орендарю повідомлення №1305/9-у від 29.12.2011, що підтверджується копією фіскального чеку, з запереченням щодо продовження дії договору на новий термін, з огляду на зміну істотних умов договору (нова площа, методика нарахування орендної плати).

При цьому матеріали справи не містять листів відповідача про намір продовжити договір оренди шляхом укладення нового договору чи внесення змін до існуючого.

Таким чином, за оцінкою апеляційного суду доказів у справі та враховуючи преюдиціальні факти, які встановлені рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.09.2011 у справі № 7/51/5022-936/2011, з'ясовано, що договір оренди нежитлових приміщень комунальної власності №12039 від 01.12.1999 припинився 31.12.2011.

Предметом заявленого позивачем позову є стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням, нарахованої згідно статті 785 ЦК України, за період з 01.01.2012 по 30.09.2015.

Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу (надалі - ГК) України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

При цьому згідно з частиною другою цієї ж статті якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Приймаючи рішення у справі, апеляційни й господарський суд виходив з того, що відповідач порушив умови договору та норми чинного законодавства, безпідставно продовжував користуватися орендованим майном після закінчення строку дії договору оренди нежитлових приміщень комунальної власності №12039 від 01.12.1999, а тому згідно зі статтею 785 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплати неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення повернення об'єкта оренди орендодавцю. При цьому суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок, підтвердив, що така плата нарахована за фактично неповернуту частину приміщення в розмірі 163,2 кв.м.

Водночас, з огляду на те, що позовні вимоги заявлені за період з 01.01.2012 по 30.09.2015, а позов подано до суду 16.10.2015, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України за період з 16.10.2012 по 30.09.2015 в розмірі 301159,93 грн.

Вищий господарський суд України вважає, що такий висновок суду є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи.

Що стосується заявленої у справі вимоги про стягнення штрафу у розмірі 13690 грн, то в її задоволенні відмовлено, з огляду на пропуск строку позовної давності і в цій частині судове рішення фактично не оскаржується.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, вищенаведених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та по суті зводяться до намагання довести інші обставини, ніж встановлені судом, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи відповідача про незастосування апеляційним судом норм матеріального права, які регулюють право спільної власності, колегія відхиляє, оскільки спірні правовідносини в межах розгляду цієї справи виникли у зв'язку з невиконанням відповідачем договору оренди комунального майна і позов заявлено відповідно до норм Цивільного кодексу України, що регулюють відносини найму.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України