ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року Справа № 920/1838/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кривди Д.С. - головуючого (доповідача), Борденюк Є.М., Малетича М.М.,за участю представників: позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)відповідачів1) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) 2) Пейкова І.О., представник, третіх осіб1) Мєльнік О.В., представник, 2) Дудник Н.В., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської радина постановуХарківського апеляційного господарського суду від 02.02.2016у справі№ 920/1838/14 Господарського суду Сумської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІКС-ПРЕС" до1) Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, 2) Сумської міської ради,треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів1)Управління державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Сумської дирекції 2)Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської радипровизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІКС-ПРЕС" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Управління майна комунальної власності Сумської міської ради та Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Сумської міської ради від 29.10.2014 "Про передачу в користування комунальному підприємству "Міськводоканал" Сумської міської ради майна комунальної власності територіальної громади міста Суми"; зобов'язання Управління майна комунальної власності Сумської міської ради передати в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "ІКС-ПРЕС" нежитлове приміщення, площею 259,9 кв.м., розташоване по вулиці Харківській, 24 в м. Суми шляхом підписання акта приймання-передачі на підставі договору оренди УМКВ-0565 нерухомого комунального майна від 25.12.2013, укладеного між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІКС-ПРЕС".

Рішенням Господарського суду Сумської області від 26.10.2015 (суддя Моїсеєнко В.М.) провадження у справі стосовно визнання протиправним та скасування рішення Сумської міської ради від 29.10.2014 "Про передачу в користування комунальному підприємству "Міськводоканал" Сумської міської ради майна комунальної власності територіальної громади міста Суми" - припинено; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Припиняючи провадження у справі в частині визнання протиправним та скасування рішення Сумської міської ради від 29.10.2014 №3664-МР на підставі п.1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки Сумська міська рада є суб'єктом владних повноважень і відносини, що виникли на підставі оскаржуваного рішення є публічно-правовими, то її рішення має бути оскаржене в порядку адміністративного судочинства. Щодо решти позовних вимог рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент укладення договору оренди від 25.12.2013 між позивачем та відповідачем-1 попередній орендар - Сумська дирекція Управління державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" не був виселений з приміщення; на час розгляду справи по суті спірне приміщення знаходиться у користуванні Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради відповідно до рішення Сумської міської ради від 29.10.2014 №3664-МР.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 (судді: Терещенко О.І. - головуючий, Сіверін В.І., Тихий П.В.) рішення Господарського суду Сумської області від 26.10.2015 скасовано в частині припинення провадження у справі та в частині відмови в задоволенні інших позовних вимог; прийнято в цій частині нове рішення; в позові відмовлено частково; скасовано рішення Сумської міської ради від 29.10.2014 №3664-МР "Про передачу в користування Комунальному підприємству "Міськводоканал" Сумської міської ради майна комунальної власності територіальної громади міста Суми"; зобов'язано Управління майна комунальної власності Сумської міської ради передати в оренду ТОВ "ІКС-ПРЕС" нежитлове приміщення, площею 259,9 кв.м., розташоване по вулиці Харківській, 24 в м. Суми шляхом підписання акту приймання-передачі на підставі договору оренди УМКВ-0565 нерухомого комунального майна від 25.12.2013, укладеного між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІКС-ПРЕС". Стягнуто з Управління майна комунальної власності Сумської міської ради та Сумської міської ради на користь ТОВ "ІКС-ПРЕС" по 2557,80 грн судового збору з кожного. В решті рішення Господарського суду Сумської області від 26.10.2015 залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що між сторонами у даній справі існує спір про право цивільне, що підлягає розгляду господарським судом на загальних підставах та в порушення приписів статті 12 Господарського процесуального кодексу України місцевий господарський суд дійшов необґрунтованого висновку про припинення провадження у справі на підставі п.1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що прийняте відповідачем-2 рішення є незаконним, оскільки на час його прийняття вже існувало інше рішення індивідуального характеру щодо укладення договору з позивачем і таке рішення вже виконано відповідачем-1 шляхом укладення відповідного договору оренди, проте порушено його умови по передачі приміщення за відповідним актом приймання-передачі.

Не погоджуючись з постановою, Комунальне підприємство "Міськводоканал" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаргу мотивовано доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема: статей 6, 21, 626, 627 Цивільного кодексу України, статей 19, 144 Конституції України, статті 25, частин 1, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", частини 1 статті 2, статей 5, 7 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників відповідача-2 та третіх осіб, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 25.12.2013 між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІКС-ПРЕС" (орендар) укладено договір оренди №УМКВ-0565 на нежитлове приміщення площею 259,9 кв.м., розташоване по вулиці Харківська, 24 в місті Суми (далі - Договір).

Договір укладено на підставі наказу Управління майна комунальної власності Сумської міської ради № 09.01-09/303 від 25.12.2013, про що зазначено в п.1.1 Договору.

В п.3.1 Договору сторони погодили, що орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з моменту підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди, що є додатком №3 до цього договору.

Відповідно до п.7.2.1 Договору орендодавець зобов'язаний передати орендарю об'єкт оренди одночасно з підписанням цього договору відповідно до розділу 3.

Водночас відповідач-1 не виконав взятого на себе зобов'язання по передачі приміщення позивачу в оренду за актом приймання-передачі.

Також суди встановили, що 29.10.2014 на сесії Сумської міської ради розглянуто та прийнято рішення №3664-МР про передачу в оренду спірного нежитлового приміщення іншій особі - Комунальному підприємству "Міськводоканал" Сумської міської ради.

На виконання зазначеного рішення Сумської міської ради від 29.10.2014. №3664-МР між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та Комунальним підприємством "Міськводоканал" Сумської міської ради укладено договір користування від 30.10.2014 № УМКВк-0757, за умовами якого Управління майна та комунальної власності Сумської міської ради передало Комунальному підприємству "Міськводоканал" Сумської міської ради приміщення по вул. Харківській, 24 в м.Суми загальною площею 259,9 кв.м. Тобто, в рішенні вказане приміщення зазначене за тією ж адресою та тією ж площею, що і в договорі оренди від 25.12.2013, що укладений між позивачем та відповідачем-1 та за умовами якого дане приміщення підлягає передачі останньому в оренду за актом приймання-передачі.

Таким чином, за висновком суду апеляційної інстанції, Сумською міською радою фактично внесено зміни до рішення підпорядкованого йому органу - Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, на підставі якого вже виникли правовідносини з позивачем, пов'язані з реалізацією прав та інтересів останнього щодо оренди спірного нежитлового приміщення.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009, справа № 1-9/2009, Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що спірне рішення органу місцевого самоврядування є незаконним, оскільки на час його прийняття вже існувало інше рішення індивідуального характеру щодо укладення договору з позивачем і таке рішення вже виконано відповідачем-1 шляхом укладення відповідного договору оренди, проте порушено його умови по передачі приміщення за відповідним актом приймання-передачі.

При цьому суд задовольнив позовні вимоги про зобов'язання Управління майна комунальної власності Сумської міської ради передати в оренду ТОВ "ІКС-ПРЕС" спірне нежитлове приміщення, шляхом підписання акта приймання-передачі на підставі договору оренди УМКВ-0565 нерухомого комунального майна від 25.12.2013, укладеного між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІКС-ПРЕС".

Колегія суддів касаційної інстанції, виходячи з характеру спірних правовідносин, та враховуючи, що суб'єктний склад сторін у даній справі відповідає вимогам статті 21 Господарського процесуального кодексу України, вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції щодо підвідомчості даної справи господарським судам України.

Водночас колегія суддів не може погодитись з передчасним висновком про обґрунтованість позовних вимог, до якого суд апеляційної інстанції дійшов внаслідок неповного з'ясування всіх необхідних обставин справи.

Так, відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до статті 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Тобто зобов'язання наймодавця передати наймачеві майно у користування у строк, встановлений договором найму розуміється як розумний строк, необхідний наймодавцю для вчинення організаційно-правових діянь.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з моменту підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди, що є додатком №3 до цього Договору.

Як вбачається з встановлених судами обставин справи, на момент укладення Договору (25.12.2013), орендоване майно перебувало у користуванні попереднього орендаря - Сумської дирекції Управління державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта". Фактичне звільнення попереднім орендарем майна відбулося 30.10.2014 на виконання судового рішення.

За правовою природою орендних відносин майна, в момент укладення договору оренди, майно має бути здатним для передачі його у користування орендарю, наслідком якого є настання прав і обов'язків сторін. Правочини можуть вчинятися під відкладальною обставиною (ст. 212 ЦК України), тобто сторони можуть обумовити настання або зміну прав і обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні. Підписаний сторонами договір оренди не містить відкладальної обставини. Суди попередніх інстанції не дали правової оцінки тій обставині, що нерухоме майно, обумовлене як об'єкт оренди, з моменту підписання договору і до 30.10.2014 не було здатним для передачі його в оренду позивачу, оскільки перебувало у користуванні іншої особи.

Зважаючи на те, що майно, яке визначене договором оренди як його предмет, не перебувало у орендодавця у володінні та користуванні на момент укладення договору, то підписаний сторонами договір є таким, що не містить узгоджених сторонами його істотних умов, зокрема, об'єкта оренди, оскільки виконання орендодавцем обов'язку з передачі майна, не було реальним.

Відтак, висновок судів стосовно правовідносин, які виникли у зв'язку з підписанням 25.12.2013 між позивачем та відповідачем-1 Договору оренди №УМКВ-0565 на нежитлове приміщення площею 259,9 кв.м., розташоване по вулиці Харківська, 24 в місті Суми, без врахування зазначеного вище, є передчасним.

Таким чином, розглядаючи справу, суди обох інстанцій всупереч вимогам статей 43, 32, 43 Господарського процесуального кодексу України, всебічно, повно і об'єктивно не дослідили всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (частина 2 статті 1115 ГПК України).

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, ухвалені по справі судові акти підлягають скасуванню як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального й процесуального права, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, при цьому надавши належну оцінку всім доводам сторін.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Сумської області від 26.10.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 у справі №920/1838/14 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Д. Кривда

Судді Є. Борденюк

М. Малетич