ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року Справа № 918/1133/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Воліка І.М. (доповідача), Демидової А.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуКредитної спілки "Рівненщина"на рішеннявід 16.11.2015господарського суду Рівненської області та на постанову від 24.03.2016Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 918/1133/15 господарського суду Рівненської області за позовом Кредитної спілки "Рівненщина"до1) Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей Колект",третя особаОСОБА_4провизнання припиненими зобов'язань іпотеки, зняття заборони відчуженняВ судове засідання прибули представники сторін:позивачаТатарчук Л.І. (дов. від 01.10.2015 № б/н);відповідача-1не з'явились;відповідача-2не з'явились;третьої особине з'явились;ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року позивач - Кредитна спілка "Рівненщина" звернулася до господарського суду з позовом до Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області (надалі - Реєстраційна служба, відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей Колект" (надалі - ТОВ "Кей Колект", відповідач-2) про визнання припиненими зобов'язань іпотеки за Іпотечним договором №13587 від 28.02.2008 та зняття заборони відчуження.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.11.2015 у справі № 918/1133/15 (суддя Політика Н.А.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 (колегія суддів: Дужич С.П. - головуючий, судді - Павлюк І.Ю., Савченко Г.І.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач - Кредитна спілка "Рівненщина" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 та рішення господарського суду Рівненської області від 16.11.2015 скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, і зокрема, частини 1 ст. 554, ст. ст. 575, 583 Цивільного кодексу України, щодо надання правової оцінки солідарній відповідальності позивача з позичальником, частини 2 ст. 264, ст. ст. 530, 631 Цивільного кодексу України щодо спливу строку позовної давності та строку дії догоору, ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо законодавчої заборони вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, чим порушено норми процесуального права, і зокрема, ст. ст. 33, 43, 82, 105 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), з урахуванням яких не надано належної правової оцінки усім обставинам справи, і всі ці порушення, на думку скаржника, є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Відповідачі не скористалися правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзиви на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових актів.

Учасники процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, проте відповідачі та третя особа правом взяти участь у судовому засіданні касаційної інстанції не скористалися.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представника позивача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 28.02.2008 між АКІБ "УкрСиббанк" (Кредитор) та ОСОБА_4 (Позичальник) укладений Договір про надання споживчого кредиту № 113073318000, згідно умов якого Банк зобов'язався надати Позичальнику 300 000,00 грн., а Позичальник - прийнявти та повернути кошти на умовах даного Договору до 27.02.2015.

В забезпечення належного виконання договору споживчого кредиту, між АКІБ "УкрСиббанк" (Іпотекодержатель) та КС "Рівненщина" (Іпотекодавець) укладений Іпотечний договір № 13587, який посвідчений нотаріально 28.02.2008 та зареєстрований в реєстрі за № 1123, за умовами якого Іпотекодавець передав Іпотекодержателю в іпотеку офісне приміщення по АДРЕСА_1, яке належить Іпотекодавцю на праві власності, як забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_4 за Договором про надання споживчого кредиту №113073318000 від 28.02.2008. Одночасно, нотаріусом зареєстровано заборону відчуження предмету іпотеки до припинення або розірвання Іпотечного договору, про що внесено запис до реєстру за № 1124.

Рішенням Рівненського міського суду від 09.09.2010 у справі № 2-5062/10, стягнуто солідарно з ОСОБА_4, як основного боржника, та ОСОБА_6 як фінансового поручителя за договором поруки, на користь АТ "УкрСиббанк" заборгованість по Кредитному договору № 11239596000 від 23.10.2007 та Кредитному договору № 11307318000 від 28.02.2008 у сумі 845878,54 грн.

На виконання цього рішення 23.12.2010 відкрито виконавче провадження, проте 30.12.2011, відділом ДВС Рівненського МУЮ винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві у на підставі пункту 4 частини 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з тим, що стягувачем не авансовано витрати на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено законом.

13.02.2012 між АТ "УкрСиббанк" (Клієнт) та ТОВ "Кей-Колект" (Фактор) укладено Договір факторингу № 2, згідно умов якого Клієнт зобов'язується передати у власність Фактору, а Фактор - прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах цього Договору, обсяг яких визначений у Додатку № 1 до Договору.

Також, 13.02.2012 між АТ "УкрСиббанк" (Цедент) та ТОВ "Кей-Колект" (Цесіонарій) укладений Договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, згідно умов якого Цедент передає, а Цесіонарій приймає права вимоги за Договорами іпотеки відповідно до Додатку № 1 до цього Договору, у тому числі і за Іпотечним договором № 13587 від 28.02.2008.

29.02.2012 АТ "УкрСиббанк", листом №12-22/7004 повідомило КС "Рівненщина" про відступлення ТОВ "Кей-Колект" права вимоги заборгованості за Кредитним договором № 11307318000 від 28.02.2008.

Після цього, виконавчі листи про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 неодноразово пред'являлися до виконання, проте були повернуті стягувачу, і останній раз 24.12.2015 щодо ОСОБА_4 та 15.02.2016 щодо ОСОБА_6 на підставі пункту 2 частини 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з відсутністю у боржників майна.

Позивач звертаючись до господарського суду із позовом до РС Рівненського МУЮ Рівненської області, ТОВ "Кей-Колект" про визнання припиненим зобов'язання іпотеки та зняття заборони на відчуження нерухомого майна, що належить на праві власності КС "Рівненщина", а саме - офісного приміщення, загальною площею 40,5 м2, розташованого по АДРЕСА_1, свої вимоги обґрунтував тим, що строк позовної давності для звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки № 13587 від 28.02.2008 сплив 29.07.2012.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою. Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого кореспондується із способами захисту, визначеними у ст. 16 Цивільного кодексу України, чи встановлений договором або іншим законом.

В частині 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку").

В силу приписів ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; Закону України "Про іпотеку" з інших підстав, передбачених цим Законом.

За встановлених обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, місцевий господарський суд, з яким, повторно переглянувши справу, погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що кредитне зобов'язання, що виникло з Договору про надання споживчого кредиту №11307318000 від 28.02.2008, станом на час розгляду справи не припинилося; при цьому відсутні правові підстави для припинення забезпечувального зобов'язання - Іпотечного договору № 13587 від 28.02.2008, у зв'язку з чим відмовлено у задоволенні позовних вимог за недоведеністю обставин, які є підставою для припинення зобов'язання за іпотечним договором, і що матиме наслідком зняття заборони відчуження заставленого майна.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які жодним чином не спростовуються доводами, викладеним в касаційній скарзі, та вважає за необхідне зазначити, що судами правомірно відхилено посилання позивача на необхідність застосування строку позовної давності до правовідносин, які виникли з договору споживчого кредиту, оскільки застосування інституту позовної давності можливе лише при зверненні банку за захистом свого порушеного права зі сторони позичальника чи іпотекодавця, а не під час вирішення спору щодо порушеного права або законного інтересу іпотекодавця (позивача).

Отже, доводи заявника викладені у касаційній скарзі не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, ґрунтуються на невірному розумінні наведених норм цивільного законодавства та норм спеціального закону, зводяться до намагання довільно витлумачити зазначені норми, не доводять неправильного застосування судом норм права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивач силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кредитної спілки "Рівненщина" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 та рішення господарського суду Рівненської області від 16.11.2015 у справі № 918/1133/15 залишити без змін.

Головуючий, суддя І.М. Волік

Судді : А.М. Демидова

С.Р. Шевчук