ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року Справа № 916/4734/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіКруглікової К.С. (доповідач),суддів:Малетича М.М., Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.04.2016у справі№ 916/4734/15 господарського суду Одеської області за позовомДержавного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс-Південь" Державна фінансова інспекція в Одеській областіпростягнення 289 375,69 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Пихтін К.М.,

відповідача: Кузнецов К.С.,

третьої особи: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

ДП "Морський торговельний порт "Южний" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ "Електросервіс-Південь", в якій просило стягнути на свою користь безпідставно набуті кошти в розмірі 289 375,69 грн., посилаючись на ст. 1212 -1213 ЦК України. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.02.2016, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 у справі № 916/4734/15 відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ДП "Морський торговельний порт "Южний" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 та рішення місцевого господарського суду від 10.02.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача повернути позивачу грошові кошти у розмірі 289 375,69 грн., які сплачені за виконані ним роботи з реконструкції внутрішньомайданчикових мереж 10 кВ та 0,4 кВ причалів №5 та №6 на об'єктах замовника (позивача) згідно з Технічним завданням (додаток №2), який є невід'ємною частиною укладеного договору про закупівлю робіт за державні кошти.

Відповідна вимога позивача мотивована тим, що ним оплачено завищену вартість виконаних відповідачем робіт на суму 289 375,69 грн., що встановлено в акті Державної фінансової інспекції у Одеській області про результати ревізії фінансово-господарської діяльності ДП "Морський торговельний порт "Южний" за період з 01.04.2012 по 30.09.2013.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, вказав на те, що у відповідача відсутній обов'язок повертати зазначені кошти, оскільки правовідносини між сторонами виникли на підставі договору підряду, який виконаний сторонами у повному обсязі, тому такі кошти набуто за наявності правової підстави та не можуть бути витребувані відповідно до ст.1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх судових інстанцій з огляду на таке.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

Судами встановлено, що 12.10.2012 між сторонами був укладений договір про закупівлю робіт за державні кошти від 12.10.2012 року №СД/Т/ВГЕ-253, відповідно до якого Підрядник зобов'язався у 2012 році виконати Замовнику роботи з реконструкції внутрішньомайданчикових мереж 10 кВ та 0,4 кВ причалів №5 та №6 ВРР-2 ДП "МТП "Южний" згідно з Технічним завданням (додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору, Замовник зобов'язався прийняти ці роботи та оплатити їх.

Відповідно до пункту 5.1 договору строк виконання всього обсягу робіт згідно з Технічним завданням Замовника визначений в календарному плані (додаток №3), що є невід'ємною частиною цього договору та становить не більше 50 робочих днів з дати отримання Підрядником авансу.

На виконання підрядних робіт за договором сторонами підписано акти здачі-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції від 27.12.2012, акти виконаних робіт від 06.12.2012, від 14.12.2012, від 27.12.2012, від 29.12.2012, відповідачем складено довідки про вартість виконаних підрядних робіт та підсумкові відомості ресурсів, що підтверджують вартість фактично виконаних робіт на суму 5 022 749, 81 грн.

В свою чергу, позивачем були оплачені виконані роботи у повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення від 24.10.2012 року №13701, від 14.12.2012 року №14905, від 24.12.2012 року №15143, від 17.01.2013 року №15397.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існували господарські зобов'язальні правовідносини з виконання підрядних робіт і за виконання яких позивач перерахував відповідачу грошові кошти, вказавши як підставу їх перерахування укладений між сторонами договір.

При цьому, судами вірно встановлено, що кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримані останнім від позивача як оплата виконаних за укладеним договором підряду робіт, а отже, за наявності правової підстави.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про те, що спірні грошові кошти отримані відповідачем в межах договірних правовідносин, у передбаченій нормами законодавства формі, без доведення позивачем факту необхідності застосування положень частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України в частині повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, тому що ці норми можуть застосовуватись тільки якщо на підставі положень інших норм чинного законодавства України потерпіла особа не в змозі захистити якесь із своїх порушених прав (предметом регулювання вказаної норми закону є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права, в даному випадку нормами зобов'язального господарського права).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову .

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 06.04.2016, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 у справі № 916/4734/15 - без змін.

ГоловуючийК. Круглікова Судді:М. Малетич О. Мамонтова