ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року Справа № 915/1918/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я.,суддів:Коваленка В.М., Панової І.Ю.,розглянувши касаційну скаргуАрбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовичана постановуОдеського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 рокуу справі№ 915/1918/15 господарського суду Миколаївської областіза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Євротрубпласт"до Приватного акціонерного товариства "ЗАНГАС-НГС"провизнання банкрутомза участю представників сторін: від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Факторинг Про" - Трохимчук О.І., дов. б/н від 03.03.2016 року; від Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамарін Глоу" - Трохимчук О.І., дов. б/н від 12.02.2016 року; від Приватного акціонерного товариства "ЗАНГАС-НГС" - Ситий В.О., дов. б/н від 23.05.2016 року; від Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" - Гринько О.А., дов. № 2-85 від 23.03.2016 року; від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" - Пустовойтов Д.М., Малеванчук І.В., дов. б/н від 09.11.2015 року,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.01.2016 року у справі № 915/1918/15 відмовлено Управлінню Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору; повідомлено кредитора про недоліки заяви про визнання кредиторських вимог; встановлено строк для усунення недоліків заяви до 25.01.2015 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.01.2016 року у справі № 915/1918/15 (суддя - Ржепецький В.О.) відмовлено Управлінню Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору; заяву Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 6677,33 грн. та додані до неї документи всього на 26 аркушах повернуто без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 року у справі № 915/1918/15 (головуючий суддя - Богатир К.В., суддя - Воронюк О.Л., суддя - Мишкіна М.А.) ухвалу господарського суду Миколаївської області від 11.01.2016 року залишено без змін. Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 26.01.2016 року скасовано в частині повернення без розгляду заяви № 24263/07 від 29.12.2015 року Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 6677,33 грн. В частині відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору ухвалу господарського суду Миколаївської області від 26.01.2016 року залишено без змін. Матеріали оскарження ухвали направлено до господарського суду Миколаївської області на стадію прийняття заяви Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про визнання кредиторських вимог. Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва (54018, Миколаївська обл., м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 55-Е; код ЄДРПОУ 20916468; інші відомості в матеріалах оскарження відсутні) до спеціального фонду Державного бюджету України 2679,60грн. судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги. Доручено господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ в установленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку.

Не погоджуючись із постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 року у справі № 915/1918/15, арбітражний керуючий Кізленко Вадим Андрійович звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 року у справі № 915/1918/15, а ухвалу господарського суду Миколаївської області від 26.01.2016 року у справі № 915/1918/15 залишити без змін.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2015 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (далі - ТОВ "Торгівельний дім "Євротрубпласт") до господарського суду Миколаївської області надійшла заява від 11.11.2015 року про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "ЗАНГАС-НГС" (далі - ПАТ "ЗАНГАС-НГС").

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.11.2015 року зазначену заяву прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 07.12.2015 року.

За результатами підготовчого засідання, ухвалою суду від 21.12.2015 року:

- порушено провадження у справі № 915/1918/15 про банкрутство ПАТ "ЗАНГАС-НГС";

- визнано грошові вимоги ТОВ "Торгівельний дім "Євротрубпласт";

- введено процедуру розпорядження майном боржника ПАТ "ЗАНГАС-НГС" ;

- розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Демчука Олександра Миколайовича;

- зобов'язано оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення справи про банкрутство ПАТ "ЗАНГАС-НГС".

На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення про порушення справи про банкрутство ПАТ "ЗАНГАС-НГС" (номер публікації: 26496, дата публікації: 21.12.2015 року 13:31). Граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника визначено протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013 року) (далі - Закон про банкрутство) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. До заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника. Господарський суд зобов'язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Закону та Господарського процесуального кодексу України, про що виноситься ухвала, в якій зазначається дата розгляду заяви.

Як вбачається з матеріалів справи 30.12.2015 року Управлінням Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва в межах встановленого строку подано до господарського суду Миколаївської області заяву про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 6 677,33 грн. та звільнення його від сплати судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог. Доказів оплати судового збору у встановленому порядку та розмірі кредитор до суду не надав.

Згідно зі ст. 24 Закону про банкрутство господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Закону. У разі, якщо заяву конкурсного кредитора подано без дотримання вимог частини третьої статті 23 цього Закону, господарський суд письмово повідомляє заявника про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.01.2016 року у справі № 915/1918/15 відмовлено Управлінню Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору; у відповідності до ст. 24 Закону про банкрутство повідомлено кредитора про недоліки заяви про визнання кредиторських вимог в частині відсутності доказів оплати судового збору та встановлено строк для усунення недоліків заяви до 25.01.2015 року.

В подальшому, 20.01.2016 року до господарського суду Миколаївської області надійшов лист Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва, в якому Пенсійний фонд повідомляв, що ухвалу суду від 11.01.2016 року отримав, однак враховуючи той факт, що управління не може виконати вимоги ухвали суду з незалежних від управління причин, а саме у зв'язку з невиконанням Кабінетом Міністрів України вимог розділу "Прикінцеві положення" Закону України від 22.05.2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яке полягає в незабезпеченні відповідним фінансуванням державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору, тому управління просить звільнити від сплати судового збору та прийняти до розгляду заяву про визнання кредиторських вимог. До листа Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва додано тимчасовий кошторис на І квартал 2016 року.

Частинами 2 та 3 ст. 24 Закону про банкрутство передбачено, якщо конкурсний кредитор усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду. В іншому випадку суд виносить ухвалу про повернення заяви. Повернення заяви з підстав, передбачених цією статтею, не перешкоджає повторному зверненню до суду у цій же справі, якщо порушення усунуто в межах строку, встановленого частиною першою статті 23 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.01.2016 року у справі № 915/1918/15 Управлінню Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва було відмовлено в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору; заяву Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 6677,33 грн. та додані до неї документи всього на 26 аркушах повернуто без розгляду.

При цьому, відмовляючи в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та повертаючи без розгляду заяву Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва з грошовими вимогами до боржника, господарський суд зазначив, що кредитор не навів обґрунтованих підстав та не надав відповідних доказів на підтвердження неможливості сплати ним судового збору; наведені ж кредитором обставини, а саме: відсутність у тимчасовому кошторисі управління на 01 квартал 2016 року коштів для сплати судового збору, а також те, що управління є неприбутковою державною установою - не мають характеру виключних.

Переглянувши вказану ухвалу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції вказав на те, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення без розгляду заяви про визнання кредиторських вимог є необґрунтованим, виходячи з такого.

Частинами 1, 2 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Держава різними правовими засобами забезпечує захист прав і свобод людини і громадянина в особі органів законодавчої, виконавчої і судової влади та інших державних органів, які здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Положення ч. 2 ст. 8 Конституції України визначають, що її норми є нормами прямої дії.

Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Це конституційне право не може бути скасованим (ч. 2 ст. 22 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Громадянин має право безперешкодно звернутися до суду за захистом своїх прав і свобод.

Аналіз положень ст. ст. 8, 55, 64 Конституції України дає підстави стверджувати, що право на судовий захист належить до основних невідчужуваних прав і свобод людини і громадянина. Зокрема, положення ч. 2 ст. 64 не допускають обмеження права на судовий захист навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану. Це повністю відповідає Загальній декларації прав людини, за якою кожен, у разі порушення його основних прав, наданих конституцією і законом, має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами (стаття 8). Також кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

Згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011 зазначено, що окрім іншого, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах, районах у містах, а також управлінь у містах та районах щодо:

- забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення;

- забезпечення надходжень від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ведення обліку цих надходжень, інших коштів відповідно до законодавства, забезпечення ведення реєстру застрахованих осіб;

- здійснення контролю за додержанням законодавства, про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів за достовірністю поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством;

- стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів;

- застосовування фінансових санкцій, передбачених законом.

При цьому, наділення державою органів Пенсійного фонду повноваженнями, що реалізуються через процесуальні права та обов'язки сторони у справі про банкрутство (в даному випадку конкурсного кредитора), в тому числі обов'язок сплати судового збору за звернення до суду, який покладено на органи Пенсійного фонду Законом України "Про судовий збір" (в редакції, що діє з 01.09.2015 року), поряд з не визначенням механізму реалізації права на звернення до суду, в тому числі на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, за відсутності, внаслідок не передбачення в Державному бюджеті України на 2015 та 2016 роки, коштів на видатки органів Пенсійного фонду по сплаті судового збору, до моменту фактичного виділення і надходження цільових коштів на спеціальні рахунки органу Пенсійного фонду, не може вважатись перешкодою для реалізації цих прав, адже, норма ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" встановлює окрім іншого право суду на відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Господарський суд вправі вчинити дії, про які йдеться у ст. 8 Закону, і зі своєї ініціативи з наведенням в ухвалі відповідних мотивів.

Суд апеляційної інстанції вказав на те, що для забезпечення реалізації Пенсійним фондом прав, передбачених Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011 та виконання приписів ст. 23 Закону про банкрутство щодо захисту майнових прав конкурсного кредитора у справі про банкрутство шляхом прийняття до розгляду господарським судом його заяви з грошовими вимогами до боржника, а також враховуючи доводи Пенсійного фонду щодо обставин відсутності коштів на сплату судового збору, відсутності правових підстав для їх самостійного залучення з іншого, не державного, джерела фінансування, суд першої інстанції не був позбавлений можливості на підставі приписів ст. 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочити сплату судового збору до винесення судового рішення.

Що стосується ухвал суду про відмову у задоволенні клопотань про звільнення від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції підтримав висновки господарського суду з цього питання, виходячи з такого.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, до заяви про визнання кредиторських вимог (наданої суду 30.12.2015 року), в якій Пенсійний фонд клопоче про звільнення від сплати судового збору, в обґрунтування даного клопотання додано лист № 25/10/14-04-15-02 від 02.07.2013 року Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області та кошторис Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва на 2015 рік. Згідно листа № 25/10/14-04-15-02 від 02.07.2013 року Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва внесено до Реєстру неприбуткових установ та організацій з 23.09.1998 року. Кошторис Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва на 2015 рік, підтверджує факт відсутності фінансування Пенсійного фонду на сплату судового збору.

20.01.2016 року Управлінням Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва подано господарському суду Миколаївської області лист № 962/10 від 19.01.2016 року, в якому управління просить суд звільнити його від сплати судового збору та додатково долучено копію тимчасового кошторису на І квартал 2016 року, відповідно до якого управлінню витрати на сплату судового збору також не передбачені.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що оскільки ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Наявність доказів щодо відсутності цільового фінансування органу державної влади з Державного бюджету України на оплату судового збору не є достатньою підставою для звільнення цього органу від виконання передбаченого законом обов'язку про сплату судового збору в установленому порядку та розмірі, але може бути підставою для відстрочення (розстрочення) сплати судового збору господарським судом за клопотанням сторони або зі своєї ініціативи в порядку ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про залишення без змін ухвали господарського суду Миколаївської області від 11.01.2016 року, та скасування ухвали господарського суду Миколаївської області від 26.01.2016 року в частині повернення без розгляду заяви № 24263/07 від 29.12.2015 року Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва з направленням матеріалів оскарження ухвали до господарського суду Миколаївської області на стадію прийняття до розгляду заяви Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про визнання кредиторських вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича залишити без змін.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 року у справі № 915/1918/15 залишити без змін.

Головуючий: Погребняк В.Я. Судді:Коваленко В.М. Панова І.Ю.