ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року Справа № 911/290/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.03.2016у справі №911/290/15Господарського судуКиївської областіза скаргоюПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"на дії Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Рубан"простягнення 191502,50 грн.за участю представників: позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)ВДВСне з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.03.2015 задоволено позов та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубан" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" 191502,50 грн страхового відшкодування, а також 3830,05 грн в рахунок відшкодування судових витрат. 23.04.2015 на виконання рішення у даній справі Господарським судом Київської області видано наказ.

01.10.2015 до господарського суду надійшла скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на дії Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області щодо виконання наказу господарського суду Київської області від 23.04.2015, виданого на виконання рішення у даній справі, в якій скаржник просив визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області щодо виконання наказу в цій справі, зобов'язати державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області вжити необхідні заходи щодо своєчасного та повного виконання наказу у цій справі. Скаржник зазначив, що державний виконавець в порушення Закону України "Про виконавче провадження" не вчинив усіх передбачених законом дій щодо виконання наказу.

Відповідач та відділ державної виконавчої служби не виклали позицію щодо поданої скарги в суді першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.12.2015 (суддя Лилак Т.Д.) скаргу на дії органу державної виконавчої служби відхилено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 (судді: Тищенко А.І. - головуючий, Лобань О.І., Михальська Ю.Б.) ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів її законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" подало до Вищого господарського суду касаційну скаргу, в якій просить прийняті у справі ухвалу та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області щодо виконання наказу в цій справі, зобов'язати державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області вжити необхідні заходи щодо своєчасного та повного виконання наказу у цій справі. Касаційну скаргу мотивовано доводами про невірне застосування господарськими судами положень частини першої статті 6, статті 11 Закону України „Про виконавче провадження", якими вчинення виконавчих дій в межах виконання судового рішення віднесено до обов'язків органу державної виконавчої служби, а не до її прав, та визначено заходи примусового виконання рішень, які державний виконавець не виконав: не опечатано каси, приміщення і місця зберігання грошей боржника, не накладено арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема, на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, не накладено стягнення у вигляді штрафу на посадових осіб боржника, не здійснено звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон керівника юридичної особи - боржника.

Відповідач та орган державної виконавчої служби не надіслали відзиви на касаційну скаргу, сторони не скористалися правом на участь своїх представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарські суди попередніх інстанцій на підставі матеріалів виконавчого провадження № 47774998 встановили, що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Хмелєвою М.В. були вчиненні виконавчі дії для виконання наказу Господарського суду Київської області від 23.04.2015 у справі 911/290/15.

Так, за змістом відповіді № 1010858750 від 10.06.2015 на запит Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції № 11941162 від 09.06.2016 про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками-юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями така інформація відсутня (а.с.190).

14.08.2015 державний виконавець надіслав запит з вимогою надати інформацію про наявність майна та поточних рахунків, що зареєстровані за боржником, до Вишгородського РЕВ ДАІ при УДАІ ГУ МВС України, Відділу держземагенства у Вишгородсьокму районі у Київській області, Головному спеціалісту технічного нагляду Держсільгоспінспекції в Київській області (а.с.193-194).

Відповідно до Інформаційної довідки, сформованої 29.09.2015 Відділом державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості про наявність речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубан" відсутні.

14.08.2015 державний виконавець склав акт, відповідно до якого у результаті виходу державного виконавця за адресою, зазначеною у виконавчому документі, боржника за даною адресою не розшукано.

Відтак, господарські суди дійшли висновку, що державний виконавець Хмелєва М.В. вчинила дії з метою виявлення речових прав на нерухоме майно та рахунки, відкриті у банках та інших фінансових установах Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубан", за змістом отриманих відомостей така інформація відсутня, боржника за адресою, зазначеною у виконавчому документі, не розшукано. Тобто, державний виконавець виконував усі необхідні дії для забезпечення примусового виконання наказу у даній справі.

Приписами статті 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів та рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим законом.

За статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки у цінних паперах у депозитарних установах; у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно. Також за змістом статей 65, 66 вказаного вище Закону, яка регулює особливості звернення стягнення на майно боржника-юридичної особи, готівка в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах боржника-юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складання відповідного акта державним виконавцем; державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника-юридичної особи, що перебувають у банках та інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом, інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача; у разі відсутності у боржника-юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним.

Судова колегія констатує, що підстави, з яких подано скаргу на дії державного виконавця, стосуються бездіяльності державного виконавця через невжиття ним заходів з примусового виконання рішень щодо виявленого виконавцем майна боржника (не опечатано каси, приміщення і місця зберігання грошей боржника, не накладено арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема, на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах); поза тим з матеріалів справи вбачається, що в межах виконавчих дій державний виконавець взагалі не виявив такого майна боржника, щодо якого повинні бути вчинені відповідні виконавчі дії. Разом з тим, у скарзі щодо бездіяльності державного виконавця, касаційній скарзі скаржник не наводить обставини, що вказували б на невжиття державним виконавцем необхідних та обов'язкових заходів для виявлення грошових коштів чи іншого майна боржника, на яке могло б бути звернено стягнення в межах виконання виконавчого документу; скаржник не навів також доводів та доказів обізнаності державного виконавця про існування такого майна, повідомлення стягувача про будь-яке наявне боржнику майно.

За приписами статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; у разі ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобовязань за рішенням. Однак у скарзі скаржник не навів обставин, з якими законодавство пов'язує можливість застосування відповідних заходів державним виконавцем.

Взагалі, доводи касаційної скарги зводяться до формального повторного викладення положень статті 11 та 52 Закону України "Про виконавче провадження" безвідносно до встановлених судами апеляційних інстанцій обставин справи та не спростовують висновків суду щодо стану виконавчого провадження та дій державного виконавця.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд апеляційної інстанції в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи, вірно застосував наведені вище положення законодавства, та дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо скарги на дії державного виконавця; підстав для скасування судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11111, 1212 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 у справі № 911/290/15 Господарського суду Київської області та ухвалу Господарського суду Київської області від 03.12.2015 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді І. Алєєва

Т. Дроботова