ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року Справа № 904/8176/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіКруглікової К.С. (доповідач),суддів:Малетича М.М., Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.04.2016у справі№904/8176/13 господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Олсідз Груп Україна" до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПКЗУ-МТС" простягнення 55 836,31 грн.

за участю представників сторін :

позивача: Козачок І.П.,

відповідача 1: Агафонов Д.В.,

відповідача 2: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Олсідз Груп Україна" звернулось з позовом про стягнення з ТОВ "Дніпроолія" 55 836,31 грн. заборгованості з яких: 51 255,60 грн. основна заборгованість за договором; 3 771,85 грн. пеня та 808,86 грн. 3% річних за договором поставки №04032013/02/1950-S від 04.03.13р., укладеним між сторонами.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 року у справі № 904/8176/13 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.04.2016 рішення місцевого господарського суду скасоване, прийняте нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олсідз Груп Україна" 51 255,60 грн. основного боргу, 1577,60 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 4 225,50 грн. витрат по оплаті судової експертизи. У задоволенні решти позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" відмовлено.У задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПКЗУ-МТС" відмовлено. Присуджено до стягнення з ТОВ "Дніпроолія" на користь ТОВ "Олсідз Груп Україна" 1735,40 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.04.2016 скасувати, а рішення місцевого господарського суду від 10.12.2015 залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій та вбачається з матеріалів справи,

04 березня 2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олсідз Груп Україна" (продавець) укладено договір поставки №04032013/02/1950-S, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити і передати у власність покупцю "Макуху (жмих) соняшникову" (товар), а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати оплату (п.1.1 договору).

Згідно з п.2.1. договору ціна на товар розуміється на базисних умовах поставки, визначених цим договором, на кожну партію товару і визначається сторонами в додатках до даного договору , що є невід'ємними частинами договору. Загальна сума цього договору визначається як загальна сума всіх партій товару, визначених в додатках до даного договору. (п.2.2. договору).

Відповідно до п.3.1. договору поставка товару здійснюється партіями, автотранспортом покупця, якщо інше не зазначено в додатках; умови поставки товару, а також строки поставки обумовлюються сторонами в додатках до цього договору ; кількість товару, що постачається за цим договором, визначається у відповідних додатках до нього .

Згідно з п.3.2. договору приймання товару за кількістю здійснюється згідно з найменуванням та кількістю, зазначеними в товарно-транспортних накладних на товар; сторони узгоджують приймання товару за якістю та кількістю у додатках на кожну партію товару, що є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до умов п.3.3. договору перехід права власності на товар здійснюється в момент фактичного отримання покупцем товару, що підтверджується підписом у видатковій накладній уповноваженого представника покупця, та повної оплати товару. Датою поставки товару вважається дата завантаження товару в транспортний засіб, що зазначена в ТТН на товар.

Згідно з п.3.4. продавець надає покупцю наступні документи: рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна, посвідчення якості. В свою чергу покупець відповідно до п.3.5. договору надає продавцю наступні документи: довіреність на отримання товару, підписану видаткову накладну.

На виконання п.п.2.1 та 3.1 договору 26 березня 2013позивач та відповідач-1 уклали додаток №3 до договору поставки (т.1, а.с.22). У відповідності до п.2 додатку №3 загальна кількість товару, що підлягає поставці за додатком №3, складає 150 тонн +/- 10% за вибором відповідача.

Пунктом 4. додатку №3 передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах FCA (згідно Правил Інкотермс 2010 року) склад позивача за адресою: Кіровоградська область, смт.Побузьке, вул.. Заводська, 1, склад Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапсо -дія".

Як визначено п.3.3. договору датою поставки товару вважається дата завантаження товару в транспортний засіб, що зазначена в товарно -транспортній накладній на товар. Перехід всіх ризиків втратита/або пошкодження (псування) товару переходить до покупця з моменту поставки товару.

Відповідно до п.5. додатку №3 поставка товару здійснюється в строк до 30 березня 2013 року включно.

Пунктом 7 додатку №3 до договору поставки встановлено, що загальна вартість цієї партії товару складає 363 000 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 60 500 грн.

Відповідно до п.8 додатку №3 покупець проводить оплату товару (партії товару) на розрахунковий рахунок продавця у вигляді 100% передплати вартості товару (партії товару) протягом трьох банківських днів з моменту (дати) отримання рахунку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Олсідз Груп Україна" 26 березня 2013 363 000 грн. в якості оплати за макуху соняшника згідно рахунку №92 від 26 березня 2013 у тому числі ПДВ 60 500 грн., що підтверджується довідкою Публічного акціонерного товариства "Інг Банк Україна" від 27 квітня 2015 №72658 (т.1, а.с.212).

Отже, ТОВ "Дніпроолія" виконало умови укладеного договору та додатку №3 до нього здійснивши оплату в сумі 363 000 грн., що співпадає з загальною вартістю партії товару, зазначеною в п.7 додатку №3 до договору поставки.

Позивач стверджував, що на виконання умов договору поставки та додатку №3 він поставив відповідачу 1 товар в кількості 171, 180 тн на суму 414 255, 60 грн. згідно товарно -транспортних накладних БЗС №634452 від 27 березня 2013, БЗС №634451 від 27 березня 2013, БЗС №634453 від 29 березня 2013, БЗС №634454 від 29 березня 2013 (т.1, а.с.189-192), в результаті виникла різниця між вартістю фактично поставленого товару на суму 414 255, 60 грн. і вартістю оплаченого товару - 363 000 грн., яка становить 51 255, 60 грн. яку він і просить суд стягнути на його користь.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд посилався на те, що позивач належними доказами не підтвердив факти поставки відповідачу товару відповідно до умов договору поставки та товарно -транспортних накладних БЗС №634452 від 27 березня 2013, БЗС №634451 від 27 березня 2013, БЗС №634453 від 29 березня 2013, БЗС №634454 від 29 березня 2013. При цьому місцевий суд взяв до уваги висновок судово -економічної експертизи №3587/3588 від 29 жовтня 2015 щодо невідповідності товарно -транспортних накладних вимогам Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, видаткових накладних Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача суму боргу за поставлений товар в розмірі 51255,60 грн., суд апеляційної інстанції визнав доведеним факт поставки товару, оскільки як було передбачено договором та додатком до нього поставка вважається здійсненою коли товар завантажений та транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, а покупець несе всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту, коли він є поставленим. Оскільки матеріали справи містять товаро-транспотрні накладні , які підтверджують факт завантаження товару у розпорядження перевізника, який обраний покупцем, суд апеляційної інстанції визнав їх належними доказами виконання позивачем своїх зобов'язань по поставці товару та задовольнив вимогу щодо стягнення суми боргу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до змісту статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вже зазначалося, згідно п.4 додатку №3 до договору поставки поставка товару здійснюється на умовах FCA (згідно Правил Інкотермсу 2010) склад продавця за адресою: Кіровоградська область, смт. Побузьке, вул. Заводська, 1, склад Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапсо -дія". Навантаження товару на транспортний засіб покупця здійснюється за рахунок продавця, а доставка та розвантаження товару здійснюється за рахунок покупця. Вантажоодержувачем по даному додатку є Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія".

Згідно з Правилами Інкотермс (в редакції 2010 року) термін FCA "франко -перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Поставка вважається здійсненою, коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього. З моменту поставки товару усі ризики втрати чи пошкодження товару несе покупець.

З копій товарно -транспортних накладних БЗС №634452 від 27 березня 2013 , БЗС №634451 від 27 березня 2013, БЗС №634453 від 29 березня 2013, БЗС №634454 від 29 березня 2013 вбачається, що товар -жмих соняшниковий в кількості, зазначеній в накладних, від вантажовідправника Товариства з обмеженою відповідальністю "Олсідз Груп Україна" на пункті навантаження смт. Побузьке Кіровоградської області Товариство з обмеженою відповідальністю "Рапсо -дія" прийняв перевізник автопідприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПКЗУ-МТС", що підтверджується підписом відповідальної особи про здачу вантажу і підписом водіїв -експедиторів у прийнятті вантажу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рапсо -дія" надало свої пояснення в яких підтвердило, що 27 березня 2013 та 29 березня 2013 завантажило в транспортні засоби Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПКЗУ-МТС" та відповідно передало останньому жмих соняшниковий для подальшого перевезення товару відповідачу за спірними товарно -транспортними накладними (а.с.86-95, т.1), в якості доказів цього надало витяг з журналу ввозу/вивозу товарно -матеріальних цінностей і витяг з книги в'їзду та виїзду автомобілів.

Відповідно до абз. 1-4 п.А4 розділу А Правил Інкотермс -2010, продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі ст.А.3 "а" у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Поставка вважається здійсненою, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього; якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", не - розвантаженим з транспортного засобу продавця.

При вирішенні даного спору апеляційний господарський суд правильно врахував те, що умовами договору поставки від 04 березня 2013 (в редакції додаткової угоди №3) передбачено здійснення поставки товару на умовах FCA (Правила Інкотермс 2010 року), згідно яких поставка товару вважається здійсненою, коли товар надано в розпорядження перевізника, а покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту, коли він є поставленим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що відповідачем 1 було здійснено поставку товару, що підтверджується товарно -трансопртними накладними, які містяться в матеріалах справи, що свідчить про виконання ним своїх зобов'язань за договором.

Отже, враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з апеляційним господарським судом про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення боргу в розмірі 51 255,60 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правомірно скасував рішення місцевого господарського суду та частково задовольнив позовну заяву.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для їх задоволення і скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.04.2016, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.04.2016 у справі №904/8176/13 - без змін.

Головуючий К. Круглікова Судді:М. Малетич О.Мамонтова