ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року Справа № 5021/454/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.розглянувши касаційну скаргуВАТ "Полісся" в особі ліквідатора Чупруна Євгена Вікторовичана постанову та ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 року Господарського суду Сумської області від 14.03.2016 року у справі Господарського суду№ 5021/454/2011 Сумської областіза заявою1. Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області; 2. ТОВ "Хімбуд-3"; 3. ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" НАК "Нафтогаз України" Шосткинського управління по експлуатації газового господарствадоВАТ "Полісся"про визнання банкрутомліквідаторЧупрун Є.В.за участю в судовому засіданні представників учасників провадження у справі:

арбітражного керуючого Чупруна Є.В.: Авраменко О.В. (довіреність від 24.03.2016 року).

В С Т А Н О В И В :

ухвалою Господарського суду Сумської області від 02.03.2011 року за заявою Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції, ТОВ "Хімбуд-3" та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" НАК "Нафтогаз України" Шосткинського управління по експлуатації газового господарства порушено провадження у справі №5021/454/2011 про банкрутство ВАТ "Полісся" (далі - боржника) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1).

Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду Сумської області від 07.05.2012 року, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Чупруна Є.В. (том 6, а.с. 72 - 74).

20.11.2015 року ліквідатор ВАТ "Полісся" Чупрун Є.В. звернувся до місцевого господарського суду зі заявою №02-01/5021/454/2011/1848 від 20.11.2015 року (з урахуванням додаткових пояснень №02-01/5021/454/2011/2047 від 15.01.2016 року) про зобов'язання Шосткинської міської ради прийняти до комунальної власності без додаткових умов об'єкт цивільної оборони, який обліковується за банкрутом, а саме: сховище №68269, місткістю 150 чол., 1984 року введення в експлуатацію, розташоване в будівлі (літ. З) ВАТ "Полісся" (вх. №2603 (з) та №351); ухвалою суду від 25.11.2015 року розгляд зазначеної заяви призначено у засіданні на 03.12.2015 року, який неодноразово відкладався судом, залучено до участі у справі Шосткинську міську раду (том 25, а.с. 242 - 248, том 26, а.с. 7 - 8, 30 - 31, 34, 40 - 41, 64, 72 - 73, 86 - 87).

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 14.03.2016 року (суддя Костенко Л.А.) у задоволенні заяви №02-01/5021/454/2011/1848 від 20.11.2015 року, поданої ліквідатором у справі №5021/454/2011, відмовлено (том 26, а.с. 104 - 106).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ВАТ "Полісся" в особі ліквідатора Чупруна Євгена Вікторовича (далі - скаржник) звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 14.03.2016 року та прийняти нове рішення про зобов'язання Шосткинської міської ради прийняти до комунальної власності без додаткових умов об'єкт цивільної оборони, який обліковується за банкрутом, а саме: сховище №68269, місткістю 150 чол., 1984 року введення в експлуатацію, розташоване в будівлі (літ. З) ВАТ "Полісся", мотивуючи порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Крестьянінов О.О., судді: Білоусова Я.О., Шевель О.В.) апеляційну скаргу скаржника залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Сумської області від 14.03.2016 року у даній справі - без змін (том 26, а.с. 112 - 115).

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 19.04.2016 року та ухвалу суду першої інстанції від 14.03.2016 року, прийняти нове рішення про зобов'язання Шосткинської міської ради прийняти до комунальної власності без додаткових умов об'єкт цивільної оборони, який обліковується за банкрутом, а саме: сховище №68269, місткістю 150 чол., 1984 року введення в експлуатацію, розташоване в будівлі (літ. З) ВАТ "Полісся", аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статті 19 Кодексу цивільного захисту України, статей 24, 26, 30 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, статті 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", пункту 1.4. Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі", затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України №908/68 від 19.05.1999 року, та пункту 27 Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №253 від 25.03.2009 року.

Скаржник зазначив, що наявність на балансі банкрута захисної споруди цивільного захисту, яка не підлягає включенню до складу ліквідаційної маси як майно, що не увійшло до статутного капіталу ВАТ "Полісся" у процесі приватизації, але обліковується за банкрутом, перешкоджає завершенню процедури ліквідації ВАТ "Полісся" як юридичної особи, а бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо неприйняття до комунальної власності спірного сховища створює перешкоди для виконання ліквідатором банкрута вимог частини 1 статті 26 Закону про банкрутство та затягує в цілому строк здійснення ліквідаційної процедури у даній справі про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 19.04.2016 року та ухвалу суду першої інстанції від 14.03.2016 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника ліквідатора банкрута Чупруна Є.В. - Авраменка О.В., дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 22 Закону про банкрутство (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) регламентовано, що у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати 12 місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на 6 місяців, якщо інше не передбачено цим Законом.

Пунктом 11 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, суди дійшли вірного висновку про застосування до спірних правовідносин положень Закону про банкрутство в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року, який набрав чинності 19.01.2013 року, з огляду на те, що ліквідаційну процедуру щодо боржника у даній справі введено постановою місцевого господарського суду від 07.05.2012 року.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Положеннями частин 1, 8, 11, 12 статті 32 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що до захисних споруд цивільного захисту належить сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів. Утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб'єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів. З моменту виключення захисної споруди із фонду споруд цивільного захисту вона втрачає статус захисної споруди цивільного захисту, а володіння, користування та розпорядження такою спорудою здійснюється відповідно до закону. Захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).

Відповідно до пункту 16 частини 2 статті 17 Кодексу цивільного захисту України, формування та реалізація заходів державної політики щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту, яким є Державна служба України з надзвичайних ситуацій.

Згідно з частиною 1 статті 18 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень інших центральних органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту (територіальні органи Державної служби України з надзвичайних ситуацій в АРК, областях, містах Києві та Севастополі) належить, зокрема, організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту суб'єктів господарювання, що належать до сфери їх управління, та захисних споруд цивільного захисту державної власності, що перебувають на балансі суб'єктів господарювання приватної форми власності; виключення за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сховищ та протирадіаційних укриттів з фонду захисних споруд цивільного захисту (пункти 11, 13 частини 1 цієї статті).

Положеннями частини 1 статті 19 Кодексу цивільного захисту України визначено повноваження місцевих державних адміністрацій у сфері цивільного захисту, до яких, зокрема, віднесено прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту, з фонду таких споруд (пункти 25, 26, 28 частини 1 цієї статті).

Відповідно до частини 2 статті 19 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить, зокрема, прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб'єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту (пункти 26, 27, 29 частини 2 статті 19 Кодексу).

Отже, законодавець визначив систему органів (як державної виконавчої влади, так і місцевого самоврядування), що здійснюють реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту, з розмежуванням їх повноважень в залежності від статусу відповідного органу в структурі органів влади в Україні та виходячи із форми власності (державної, комунальної чи приватної) на захисну споруду.

Постановою Кабінету Міністрів України №253 від 25.03.2009 року затверджено Порядок використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб (далі - Порядок), яким встановлено вимоги до використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для зазначених потреб, особливості їх реконструкції і подальшого використання у разі зміни власника чи балансоутримувача.

Пунктами 2, 3 Порядку передбачено, що уповноваженим органом управління є центральний чи місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що здійснює управління відповідно державним та комунальним майном, у складі якого перебувають захисні споруди, або суб'єкт права приватної власності, у власності якого перебувають захисні споруди, чи уповноважений ним орган; забезпечення утримання та збереження функціонального призначення захисних споруд здійснюють їх балансоутримувачі.

Згідно з пунктом 27 Порядку, питання щодо подальшого використання захисної споруди у разі банкрутства (ліквідації) підприємства, на балансі якого вона перебуває, вирішує комісія з питань подальшого використання захисної споруди, утворена Радою міністрів Автономної Республіки Крим або місцевою держадміністрацією за ініціативою уповноваженого органу управління. До складу комісії входять представники уповноваженого органу управління, територіального органу МНС, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань надзвичайних ситуацій або відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації та підприємства. У разі потреби до роботи комісії можуть залучатися представники інших органів та установ за згодою їх керівників. Комісія разом з розпорядником майна, керуючим санацією чи ліквідатором готує пропозиції щодо подальшого використання споруди та вжиття заходів до її зберігання та утримання у належному технічному стані. Відповідно до висновків комісії уповноважений орган управління забезпечує виконання рішення комісії згідно із законодавством. Координацію дій державних органів, відповідальних за виконання такого рішення, здійснює МНС або його відповідний територіальний орган.

Отже, питання подальшого використання захисної споруди, яка перебуває на балансі підприємства, що ліквідується в процедурі банкрутства, вирішує комісія, утворена місцевою держадміністрацією за ініціативою уповноваженого органу управління (органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в залежності від того у державній чи комунальній власності знаходиться об'єкт цивільного захисту), із залученням до її роботи представників інших органів та установ, а також ліквідатора підприємства-балансоутримувача за їх згодою.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду від 02.03.2011 року порушено справу про банкрутство ВАТ "Полісся" за загальною процедурою відповідно до Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року; постановою господарського суду від 07.05.2012 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Чупруна Є.В. (том 1, а.с. 1, том 6, а.с. 72 - 74).

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що згідно обліку захисних споруд цивільного захисту міста Шостка, на балансі ВАТ "Полісся" знаходиться сховище №68269, місткістю 150 чол., 1984 року введення в експлуатацію (том 25, а.с. 243).

Здійснюючи повноваження щодо формування ліквідаційної маси банкрута, ліквідатор Чупрун Є.В. впродовж 2013 - 2014 років неодноразово звертався до Шосткинської міської ради з листами щодо створення комісії для огляду об'єкта цивільної оборони, що знаходиться на балансі ВАТ "Полісся", - сховища №68269, місткістю 150 чол., 1984 року введення в експлуатацію, та надав згоду на його включення до складу такої комісії; як відповідь, 09.07.2014 року ліквідатор банкрута отримав розпорядження міського голови Шосткинської міської ради від 04.07.2014 року №41-од "Про створення комісії щодо визначення належності об'єктів ВАТ "Полісся", згідно з яким висновок комісії має бути наданий до 01.08.2014 року (том 25, а.с. 242, 244).

Однак, висновків за результатами комісійного огляду спірного об'єкта цивільної оборони у встановлений строк ліквідатора банкрута не отримав, що стало підставою для направлення ним у жовтні 2014 року - квітні 2015 року запитів до Шосткинської міської ради щодо проведення обстеження сховища №68269, місткістю 150 чол., 1984 року введення в експлуатацію, балансоутримувачем якого є підприємство-банкрут, та надання інформації щодо подальших дій ліквідатора з передачі спірного об'єкта цивільної оборони до комунальної чи державної власності в порядку статті 26 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року (том 25, а.с. 245 - 247).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, відповідно до пояснень Шосткинської міської ради зазначено про те, що з акта комплексної перевірки захисної споруди цивільної оборони від 26.02.2015 року, сховище №68269 оцінюється як "Не готове" до прийняття осіб, що укриваються; при цьому, з метою приведення сховища у готовність до використання за призначенням необхідно усунути недоліки, вказані в акті перевірки, на що потрібно значні кошти, які відсутні в місцевому бюджеті. Зазначене, на думку органу місцевого самоврядування, виключає можливість передачі спірного об'єкта цивільної оборони до комунальної власності (том 26, а.с. 32).

Звертаючись у листопаді 2015 року до місцевого господарського суду зі заявою про зобов'язання Шосткинської міської ради прийняти до комунальної власності без додаткових умов сховище №68269, місткістю 150 чол., 1984 року введення в експлуатацію, розташоване в будівлі (літ. З) ВАТ "Полісся", ліквідатор банкрута виходив з того, що орган місцевого самоврядування не вживає належних заходів щодо проведення комісійного обстеження спірного об'єкта цивільної оборони та надання висновку щодо можливості прийняття його у комунальну власність, що в цілому перешкоджає ліквідатору у завершенні ліквідаційної процедури підприємства-банкрута, яка триває з травня 2012 року (том 25, а.с. 242 - 248).

Відмовляючи у задоволенні зазначеної заяви, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що органом місцевого самоврядування в порушення вимог пункту 26 частини 2 статті 19 Кодексу цивільного захисту України не було прийнято рішення щодо подальшого використання захисної споруди цивільного захисту (сховища №68269), яка обліковується на балансі підприємства-банкрута, що в цілому виключає можливість передачі спірного об'єкта цивільного захисту до комунальної власності.

Також, апеляційний суд зазначив, що питання щодо подальшого використання захисної споруди у разі банкрутства (ліквідації) підприємства, на балансі якого вона перебуває, вирішує комісія, утворена місцевою державною адміністрацією за ініціативою уповноваженого органу управління в порядку, передбаченому пунктом 27 Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №253 від 25.03.2009 року. Однак, в матеріалах справи відсутні докази утворення зазначеної комісії та прийняття нею відповідного рішення щодо подальшого використання спірного об'єкта цивільного захисту. Неподання ліквідатором доказів прийняття рішення місцевою радою про прийняття рішення згідно пункту 27 Порядку, на думку апеляційного суду, свідчить про недотримання ним процедури прийняття рішення про передачу спірного бомбосховища до комунальної власності Шосткинської міської ради.

Колегія суддів касаційного суду не погоджується з висновками судів попередніх інстанції за змістом оскаржуваних рішень, вважає їх передчасними з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту листа №02-01-5021/454/2011/1539 від 11.07.2014 року, надісланого ліквідатором банкрута Чупруном Є.В. на адресу Шосткинської міської ради, розпорядженням міського голови Шосткинської міської ради від 04.07.2014 року №41-од створено комісію щодо визначення належності об'єктів ВАТ "Полісся" та встановлено строк надання нею висновку до 01.08.2014 року (том 25, а.с. 244).

Також, з пояснень виконавчого комітету Шосткинської міської ради, наданих місцевому господарському суду 30.11.2015 року та 16.02.2016 року, вбачається проведення органом місцевого самоврядування комплексної перевірки захисної споруди цивільної оборони - сховища №68269, за результатами якої складено акт від 26.02.2015 року про визначення стану спірного об'єкта цивільного захисту як такого, що "Не готове" до прийняття осіб, які укриваються, та необхідність усунення недоліків, вказаних в акті перевірки, для приведення сховища у готовність до використання за призначенням; за результатами додаткової перевірки зазначеного об'єкта цивільного захисту від 16.02.2016 року його стан також оцінено як "Не готове" та рекомендовано до 15.03.2016 року скласти план, а до 30.06.2016 року проінформувати про усунення недоліків (том 26, а.с. 32, 88).

Однак, в порушення положень статей 43, 65, 101 ГПК України зазначені документи не були витребувані судами першої та апеляційної інстанції в ході підготовки справи до розгляду та не оцінювалися на предмет їх належності та допустимості як доказів створення комісії з питань подальшого використання захисної споруди, що перебуває на балансі ВАТ "Полісся", прийняття нею рішення щодо доцільності подальшого обліку спірного сховища у фонді захисних споруд цивільного захисту і передачі його на баланс компетентному органу за участі відповідного представника ДСНС України. Створення такого органу належить до компетенції Шосткинської міської ради та не може бути підставою відмови ліквідатору в задоволенні його заяви, оскільки до компетенції ліквідатора віднесено тільки подання заяви про утворення компетентної комісії, а відповідальність за прийняття компетентного рішення законодавцем покладено на орган державної влади чи місцевого самоврядування, який уповноважений на прийняття рішення про визначення подальшої долі об'єкта цивільного захисту.

Також, суди не дали жодної оцінки доводам ліквідатора про те, що бездіяльність органу місцевого самоврядування (Шосткинської міської ради) та компетентного органу ДСНС України щодо визначення подальшої можливості експлуатації спірного приміщення, як бомбосховища, та компетентного органу, якому його слід передати на баланс, порушує права кредиторів та боржника на завершення ліквідаційної процедури боржника у розумні строки.

Висновки апеляційного суду про можливість звернення ліквідатора у позовному провадженні до зазначених вище органів про спонукання до виконання певних дій на виконання рішення створеної місцевою радою комісії згідно розпорядження міського голови Шосткинської міської ради №41-од від 04.07.2014 року про передачу спірного бомбосховища, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає необґрунтованими як такі, що суперечать частині 9 статті 16 та пункту 7 частини 1 статті 12 ГПК України про виключну підсудність судам у справі про банкрутство майнових спорів боржника, оскільки в даному випадку існує майновий спір між боржником та місцевою радою про передачу їй у власність майна, яке перебувало у боржника на відповідальному зберіганні та не було його власністю.

Колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне зазначити, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав та свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права, у зв'язку з чим суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі.

Пунктами 1, 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 року роз'яснено про те, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили істотних обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим дійшли передчасного висновку про відмову у задоволення заяви ліквідатора Чупруна Є.В. про зобов'язання органу місцевого самоврядування прийняти до комунальної власності спірний об'єкт цивільної оборони в ході ліквідаційної процедури, як майновий спір між боржником та органом місцевого самоврядування у справі про банкрутство.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень касаційного суду згідно статей 1115, 1119 ГПК України, вважає, що постанова апеляційного суду від 19.04.2016 року та ухвала суду першої інстанції від 14.03.2016 року прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягають скасуванню, а заява ліквідатора Чупруна Є.В. №02-01/5021/454/2011/1848 від 20.11.2015 року про прийняття до комунальної власності бомбосховища №68269 - переданню на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суду.

При новому розгляді справи судам належить із врахуванням зазначених положень законодавства про банкрутство та про цивільний захист в Україні дослідити правовий статус спірного об'єкта цивільного захисту на предмет його приналежності до державного чи комунального майна, залучити до участі у справі компетентний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області та визначити з його допомогою орган, уповноважений здійснювати управління бомбосховищем №68269, що перебуває на балансі ВАТ "Полісся", з'ясувати, які рішення приймались комісією з питань подальшого використання спірної захисної споруди згідно розпорядження міського голови Шосткинської міської ради №41-од від 04.07.2014 року, дати їм відповідну оцінку та з огляду на встановлене дійти обґрунтованого висновку про можливість передання на баланс місцевої ради спірного бомбосховища відповідно до заяви ліквідатора Чупруна Є.В. чи виключення його з переліку об'єктів цивільної оборони та реалізацію як частини будівлі боржника у ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ВАТ "Полісся" в особі ліквідатора Чупруна Євгена Вікторовича задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 року та ухвалу Господарського суду Сумської області від 14.03.2016 року у справі №5021/454/2011 скасувати.

Справу №5021/454/2011 передати до Господарського суду Сумської області на новий розгляд в іншому складі суду в частині заяви ліквідатора Чупруна Є.В. №02-01/5021/454/2011/1848 від 20.11.2015 року про прийняття до комунальної власності бомбосховища №68269 в місті Шостка, вул. Онупрієнка, 1 Сумської області.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич