Постанова ВГСУ від 07.06.2016 року у справі №5015/2856/11

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року Справа № 5015/2856/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.(доповідач),суддівГоголь Т.Г., Поляк О.І.розглянувши матеріали касаційної скарги Бориславської міської ради Львівської областіна постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.15у справі№5015/2856/11 Господарського суду Львівської областіза позовомБориславської міської ради Львівської областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Делакс-Україна"третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариство з обмеженою відповідальністю "Трускавець-комінвест"за участюПрокуратури міста Львовапро1)визнання недійсним договору оренди землі; 2)зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку; 3)привести її у придатний для використання стан; 4)повернути позивачуУхвалою Вищого господарського суду України від 26.04.16 розгляд касаційної скарги Бориславської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.15 призначено на 26.05.16.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Трускавець-комінвест" заявлено клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції, яке відхилено судом ухвалою від 23.05.16 через надходження такого клопотання до Вищого господарського суду України менш як за сім днів до дня проведення судового засідання.

Після цього, Товариством з обмеженою відповідальністю "Делакс-Україна" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Трускавець-комінвест" заявлені клопотання про продовження строків розгляду справи, відкладення розгляду спору та про проведення судового засідання в режимі відео конференції, які були задоволені судом ухвалою від 26.05.16 з призначенням судового засідання в режимі відео конференції на 07.06.16.

У судовому засіданні проведеному в режимі відео конференції 07.06.16. взяли участь представники:

від позивача: Тахтарова О.Б. - за дов. від 16.11.15;

від відповідача: Коврижних В.І. - за дов. від 01.09.15;

від третьої особи:Нечаєва Н.М. - за дов. від 19.05.16;

від прокуратури: Клюге Л.М. - прокурор ГПУ посв. №014652.

Бориславською міською радою у травні 2011 року заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Делакс Україна" про: визнання недійсним договору оренди землі від 22.03.06, укладеного між Бориславською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Делакс Україна", зобов'язання звільнити земельну ділянку площею 12,9624га за адресою: Львівська область, м.Борислав, вул.Трускавецька (в районі Трускавецького озера), привести земельну ділянку у придатний для використання стан та повернути Бориславській міській раді. Позов обґрунтовано тим, що постановою господарського суду Львівської області від 27.12.05 у іншій справі №3/336-7/361, на виконання якої був укладений спірний договір, скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.05.07, відтак укладення договору за відсутності рішення Ради було неправомірним. Також Рада зазначала, що укладений договір суперечить нормам законодавства, зокрема, приписам частини 3 статті 203, статей 628, 648, 792 Цивільного кодексу України, статей 15, 19, 21 Закону України "Про оренду землі", статей 21, 23 Закону України "Про оцінку земель" та статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації".

Товариством з обмеженою відповідальністю "Делакс Україна" у липні 2011 року заявлено зустрічний позов до Бориславської міської ради про визнання права користування земельною спірною ділянкою, площею 12,9624га, на умовах договору оренди землі від 22.03.06, укладеного між Бориславською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Делакс Україна". Свої вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що при укладанні договору сторонами були дотримані всі приписи законодавства з регулювання спірних відносин.

Рішенням господарського суду Львівської області від 08.11.12, ухваленим суддею Станько Л.Л. первісний позов задоволено повністю. В задоволенні зустрічного позову відмовлено. Суд керувався приписами статей 203, 215 Цивільного кодексу України, 124 Земельного кодексу України, 16 Закону України "Про оренду землі".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.13 ухваленою у складі колегії суддів: Скрипчук О.С. - головуючий, Дубник О.П., Матущак О.І., рішення господарського суду Львівської області від 08.11.12 скасовано в частині задоволення первісних позовних вимог у зв'язку зі спливом строку позовної давності. В решті рішення залишено без змін. Суд керувався приписами статей 256, 257, 267 Цивільного кодексу України.

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: Кривди Д.С. - головуючого, Бернадської Ж.О, Дерепи В.І., постановою від 01.07.13 рішення та постанову у справі скасував в частині первісного позову і скерував матеріали справи на новий судовий розгляд в цій частині. Суд визнав, що застосовуючи до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності, суди обох інстанцій залишили поза увагою подальший рух адміністративної справи №3/366-7/361, оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.05.07, дату якої визначено початком перебігу позовної давності, зазначену справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Судові рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову не оскаржувались до Вищого господарського суду України.

Здійснивши новий розгляд первісного позову Господарський суд Львівської області рішенням від 28.09.15 ухваленим у складі колегії суддів: Запотічняк О.Д. - головуючого, Долінської О.З, Яворського Б.І., у позові відмовив. Суд, визнав порушеним право Бориславської міської ради, проте застосував наслідки спливу позовної давності. При цьому, початком перебігу строку на звернення до суду за захистом порушеного права міської ради суд визнав дату ухвалення Львівським апеляційним адміністративним судом ухвали від 10.12.07, якою закрито провадження у справі №3/366-7/361 в частині позовних вимог Спільного українсько-канадського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Делакс - Україна" до Бориславської міської ради про спонукання до укладення договору оренди землі. Суд керувався приписами статей 203, 215, 257, 260, 267 Цивільного кодексу України.

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Якимець Г.Г. - головуючий, Бойко С.М., Бонк Т.Б., постановою від 07.12.15 перевірене рішення залишив без змін, а апеляційну скаргу Бориславської міської ради - без задоволення.

Бориславська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду від 28.09.15 і постанову апеляційної інстанції від 07.12.15 у справі скасувати і прийняти нове рішення, яким вимоги позивача задовольнити. Скаржник оскаржує судові акти саме в частині застосування наслідків спливу позовної давності.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавець-комінвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Делакс-Україна" отримані відзиви на касаційну скаргу у яких обидві сторони просять скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення і постанову - без змін з підстав наведених у судових актах. Окрім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "Делакс-Україна" долучено копію листа Бориславської міської ради Львівської області від 28.04.16 №3-10/1045 про проведення невідкладних робіт щодо забезпечення генерального прибирання орендованої земельної ділянки.

Від прокуратури відзив на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., заслухавши пояснення представника скаржника і прокуратури, заперечення на касаційну скаргу представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом приписів чинного законодавства, відзначає таке.

Новий розгляд справи здійснювався в частині первісного позову. При розгляді даного спору апеляційним судом установлено, що між Бориславською міською радою та Спільним українсько-канадським підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю "Делакс Україна" 22.03.06 укладено договір оренди землі площею 12,9624га на вул.Трускавецька (в районі Трускавецького озера) у місті Бориславі, який зареєстрований у Бориславському міському відділі Львівської регіональної філії Центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.06.06 за № 04.06.439.00080. Договір оренди землі від 22.03.06 укладено на підставі постанови господарського суду Львівської області від 27.12.05 у справі № 3/366-7/361. Зазначеною постановою господарського суду Львівської області зобов'язано Бориславську міську раду укласти з Спільним українсько-канадським підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю "Делакс Україна " договір оренди земельної ділянки розміром 12,9624га за адресою: м.Борислав, вул.Трускавецька на умовах запропонованого проекту договору оренди. Поряд з цим, Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.05.07 постанову господарського суду Львівської області від 27.12.05 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.06 скасовано.

Ухвалюючи оскаржувану постанову апеляційний господарський суд правомірно виходив з того, що при розгляді даної категорії спору про визнання недійсним договору оренди землі необхідно установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Апеляційна інстанція установила, що право Бориславської міської ради порушено через відсутність волевиявлення Ради на укладення спірного договору оренди земельної ділянки, зокрема, відсутнє рішення Ради про надання спірної земельної ділянки в оренду. При цьому, апеляційний господарський суд застосував до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності установивши відлік строку з 11.12.07 у зв'язку з винесенням ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.07 про закриття провадження у справі в частині вимог ТзОВ „Делакс Україна" до Бориславської міської ради про спонукання до укладення договору оренди спірної земельної ділянки. Проте з такими висновками обох господарських судів погодитись не можна.

Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. За приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено в три роки. Перебіг позовної давності, відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно зі статтею 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Як передбачено статтею 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; закінчення строку позовної давності є підставою для відмови в позові. Стаття 264 названого Кодексу унормовую, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Зазначена стаття встановлює підстави, за наявності яких починається новий перебіг строку позовної давності, незалежно від строку, який сплив до часу виникнення цих обставин, за умови, якщо до виникнення цих підстав не сплив строк позовної давності. Норма частини 2 статті 264 Цивільного кодексу України визначає підставою для переривання перебігу позовної давності пред'явлення позову. Крім того, перебіг позовної давності переривається пред'явленням позову до однієї особи, якщо предметом позову є лише частина вимоги. Правила щодо переривання перебігу позовної давності застосовуються незалежно від наявності клопотання про це зацікавленої сторони.

Апеляційним судом залишена поза увагою та обставина, що позовна давність за спірними правовідносинами переривалась шляхом розгляду по суті справи №3/366-7/361 в частині вимог про визнання нечинним рішення Бориславської міської ради від 06.06.05 про неприйняття рішення "Про передачу СП ТзОВ "Делакс Україна" земельної ділянки в оренду". Відтак доводи касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження.

Згідно з імперативними приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. У зв'язку з наведеним та ураховуючи межі повноважень касаційної інстанції, унормовані частиною 2 статті 1115 та статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, ухвалена у справі постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню зі скеруванням матеріалів справи для нового розгляду до Львівського апеляційного господарського суду. При новому розгляді справи апеляційному суду необхідно установити всі фактичні обставини справи, що входять до предмета доведення при вирішенні даного спору, зокрема, щодо початку перебігу позовної давності, врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від з'ясованого установити наявність чи відсутність обставин, з якими законодавство пов'язує визнання договору недійсним.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України