ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року Справа № 5004/1658/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Картере В.І.,

Татькова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полар-Інвест"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21 березня 2016 року

та на ухвалу господарського суду Волинської області від 25 січня 2016 року

у справі № 5004/1658/11

господарського суду Волинської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача ОСОБА_5

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача АТЗВ ВТКФ "Буковинка"

про звернення стягнення на майно-предмет іпотеки в сумі 19014396,28грн.

за участю представників

позивача Ягодка О.О.

відповідача - не з'явився

третьої особи - 1. ОСОБА_7

2. не з'явився

ВДВС Комасюк Р.М.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 25 січня 2016 року (суддя Сур'як О.Г.) залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21 березня 2016 року (судді Пєтухов М.Г., Гулова А.Г., Грязнов В.В.) у справі №5004/1658/11 у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт - Інвест" про визнання незаконними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкера Івана Анатолійовича щодо складення акту № 42934008/17 про реалізацію предмета іпотеки від 23 листопада 2015 року протиправними, а сам Акт №42934008/17 незаконним відмовлено.

Не погодившись з зазначеними ухвалою та постановою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полар-Інвест" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 21 березня 2016 року та ухвалу господарського суду Волинської області від 21 березня 2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полар-Інвест" ….

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Рішенням господарського суду Волинської області від 26 червня 2013 року у справі №5004/1658/11 позов Публічного акціонерного товариства товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" про звернення стягнення на майно - предмет іпотеки в сумі 19 014 396, 28 грн. задоволено повністю. Вирішено стягнути заборгованість Акціонерного товариства закритого виду "Виробничоторгівельна кондитерська фірма "Буковинка" перед Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції за генеральною кредитною угодою №010/08-11/1872 від 12 червня 2007 року (з наступними змінами) в сумі 19014396, 28 грн., звернувши стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки відповідно до Договору іпотеки від 16 липня 2007 року, яке знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест".

27 січня 2014 року господарським судом Волинської області видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду Волинської області від 25 червня 2013 року та постанови Вищого господарського суду України від 18 грудня 2013 року у справі № 5004/1658/11 шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, яке знаходиться у власності ТОВ "Поларт-Інвест", за адресою: м. Чернівці, вул. Миколи Ковальчука, 13, шляхом продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України перебуває виконавче провадження №42934008 про примусове виконання наказу господарського суду Волинської області № 5004/1658/11-2 від 27 січня 2014 року щодо звернення стягнення на нерухоме майно ТОВ "Поларт-Інвест".

02 листопада 2015 року позивачем було отримано лист відповідача за вих. № 26560/01-06 від 26 жовтня 2015р. про проведення електронних торгів щодо реалізації нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Миколи Ковальчука, буд. 13 за початковою ціною продажу майна 13 567 650 грн.

11 листопада 2015 року проведено аукціон за лотом 106682 (уцінено лот 93342) з реалізації нерухомого майна (будівель та споруд), що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Ковальчука Миколи, будинок 13.

23 листопада 2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкером Іваном Анатолійовичем складено Акт № 42934008/17 державного виконавця про реалізацію предмету іпотеки.

Судами встановлено, що 7 грудня 2015 року ТОВ "Поларт - Інвест" звернувся до господарського суду Волинської області із скаргою, відповідно до якої вважає дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кошкера Івана Анатолійовича щодо складання акту № 42934008/17 про реалізацію предмета іпотеки від 23 листопада 2015 року протиправними, а сам Акт - незаконним, у зв'язку з чим просить визнати такий акт недійсним (Т.6, а.с. 98-104).

Ухвалою господарського суду Волинської області від 25 січня 2016 року у справі №5004/1658/11 у задоволенні скарги на дії державного виконавця відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21 березня 2016 року зазначену ухвалу залишено без змін.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Стаття 115 Господарського процесуального кодексу України визначає, що рішення господарського суду, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення судового збору надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, в тому числі наказів господарських судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частина 1 ст. 121-2 ГПК України визначає, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Предметом оскарження згідно скарги боржника на дії органу ДВС виступають, зокрема, дії державного виконавця стосовно складання акту № 42934008/17 про реалізацію предмета іпотеки від 23 листопада 2015 року.

З наявних у матеріалах справи копій судових актів колегія суддів встановила, що 17.11.2015р. господарським судом м. Києва у справі №910/29237/15 про визнання недійсними результатів електронних торгів винесено ухвалу про забезпечення позову, відповідно до якої заборонено ДП "Інформаційний центр" МЮУ вчиняти будь-які дії щодо оформлення результатів електронних торгів та підписувати протокол проведення електронних торгів від 11 листопада 2015 р. щодо лоту 106682 - нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Ковальчука, 13; заборонено ВПВР ДВС України складати та затверджувати акт про проведені електронні торги та про реалізацію арештованого майна (Т.6, а.с. 199-203).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16 грудня 2015 року у справі № 910/29237/15 скасовано заходи до забезпечення позову, які встановлені в ухвалі господарського суду м. Києва від 17 листопада 2015 року у справі № 910/29237/15 (Т.6, а.с. 237-238).

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії рішення господарського суду м. Києва від 24 грудня 2015 року у справі № 910/29237/15, в межах якої було винесено ухвалу про забезпечення позову, відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Поларт - Інвест" до Державного підприємства "СЕТАМ" про визнання недійсними результатів електронних торгів (Т.6, а.с. 160-172).

Відповідачем до матеріалів справи долучено копію листа від 23 листопада 2015 року (№ 23/11-01), адресований Державній виконавчій службі України, відповідно до якого надано для негайного виконання ухвалу господарського суду м. Києва від 17 листопада 2015 року у справі №910/29237/15 про забезпечення позову по справі №910/29237/15 за позовом ТОВ "Поларт - Інвест" до Державного підприємства "СЕТАМ" про визнання недійсними результатів електронних торгів . Проте зазначений лист було подано до Міністерства юстиції України. а не до департаменту Державної виконавчої служби Мінюсту України (Т.6, а.с. 197,198).

У матеріалах справи міститься копія супровідного листа від 24 листопада 2015 року за підписом представника ТОВ "Поларт - Інвест", відповідно до якого державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України надано для виконання копію ухвали господарського суду м. Києва від 17 листопада 2015 року про забезпечення позову у справі №910/29237/15 за позовом ТОВ "Поларт - Інвест" до Державного підприємства "СЕТАМ" про визнання недійсними результатів електронних торгів (Т.6, а.с. 159).

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції зазначив, що боржником не надано однозначних доказів на підтвердження факту направлення органу ДВС на виконання ухвали господарського суду м. Києва від 17 листопада 2015 року у справі №910/29237/15 про забезпечення позову саме 23 листопада 2015 року, тобто станом на дату складення акта № 42934008/17 про реалізацію предмета іпотеки від 23 листопада 2015 року.

Між тим, у матеріалах справи містяться докази, якими стверджується, що копію означеної вище ухвали про забезпечення позову було передано до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 24 листопада 2015 року, що спростовує твердження боржника про направлення такої ухвали до органу ДВС станом на дату складення оскарженого акта державного виконавця.

За таких підстав, скаржником не доведено у встановленому законом порядку наявність підстав для визнання акту № 42934008/17 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки недійсним на підставі ухвали господарського суду м. Києва про забезпечення позову від 17 листопада 2015 року у справі №910/29237/15.

Враховуючи роз'яснення Пленуму Вищого господарського суду України, зазначені у п. 9. 12. постанови "Про судове рішення" від 23.03.2012 № 6, згідно яких у рішеннях про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (іпотеки) господарські суди повинні зазначати дані, визначені в частині другій статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" і в частині першій статті 39 Закону України "Про іпотеку".

Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України про іпотеку", проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах та у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".

Більш того, ч. 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

У п. 4.3.6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року зазначено, що державний виконавець передає майно на реалізацію за ціною, визначеною судовим рішенням, без проведення визначення вартості чи оцінки такого майна, якщо вартість майна боржника визначено в рішенні суду.

За приписами ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

З огляду на наведені вище положення діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду відзначає, що початкову ціну нерухомого майна у даному випадку зазначено у рішенні господарського суду Волинської області від 25 червня 2013 року у справі №5004/1658/11, ураховуючи постанову Вищого господарського суду від 18 грудня 2013 року у даній справі, в розмірі 18 090 200 грн., що виключає наявність підстав для проведення оцінки нерухомого майна відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність.

З огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що державним виконавцем під час передачі іпотечного майна на торги були дотримані вимоги Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про іпотеку".

Отже, відсутні правові підстави для задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Поларт-Інвест на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кошкера Івана Анатолійовича щодо складання акту № 42934008/17 про реалізацію предмета іпотеки від 23 листопада 2015 року, а тому висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні скарги на дії органу ДВС є цілком обґрунтованим та таким, що не суперечить закону.

З приводу доводів скаржника про порушення організатором прилюдних торгів вимог ст. 47 Закону України "Про іпотеку" у зв'язку із ненаправленням протоколу прилюдних торгів №128174 від 11 листопада 2015 року на адресу Департаменту виконавчої служби, а також щодо порушення державним виконавцем вимог закону шляхом складення акту №42934008/17 про реалізацію предмета іпотеки від 23 листопада 2015 року на підставі неналежним чином оформленого протоколу про проведення прилюдних торгів без направлення такого акту організатору торгів, то колегія суддів звертає увагу на таке.

Обставини наведеного змісту досліджувалися господарським судом міста Києва у справі №910/29237/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт - Інвест" до Державного підприємства "СЕТАМ" про визнання недійсним результатів електронних торгів, за результатами чого прийнято рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначене рішення набрало законної сили.

При цьому, судом було встановлено, що електронні торги проведені 11 листопада 2015 року з примусового виконання рішення господарського суду Волинської області від 25 червня 2013 року у справі №5004/1658/11 та постанови Вищого господарського суду України від 18 грудня 2013 року, на підставі Наказу від 27 січня 2014 року, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно, що знаходиться адресою: м.Чернівці, вул.Миколи Ковальчука, 13, відбулись з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про виконавче провадження", Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.

Разом з тим, господарський суд міста Києва зазначив про те, що сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути

підставою для визнання таких недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі №6-1884цс15.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції видача акту про реалізацію предмета іпотеки безпосередньо переможцю торгів та ненаправлення організатором торгів на адресу скаржника нотаріальної копії акту, не є беззаперечним доказом порушення процедури проведення торгів, оскільки вчинення таких дій мало місце після проведення торгів, що не впливає на результат їх проведення. Зазначені порушення, на які посилається скаржник, не можуть вплинути та не вплинули на процедуру проведення торгів, що виключає наявність порушень під час складення протоколу №128174 від 11 листопада 2015 року за результатами проведення прилюдних торгів.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полар-Інвест" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21 березня 2016 року зі справи № 5004/1658/11 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді В. І. Картере

В. І. Татьков