ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року Справа № 43/59 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Куровського С.В., Ткаченко Н.Г.розглянувши касаційну скаргуПодільської міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатностіна ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 року у справі Господарського суду№ 43/59 міста Києваза заявоюПАТ "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"доЖитлово-будівельного кооперативу "МЕЧТА-3"провизнання банкрутомліквідаторНестеренко С.С.у судовому засіданні взяли участь представники :

Подільської міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності: Ктіторова Ю.С. (довіреність №7 від 11.01.2016 року),ПАТ "Київенерго":не з'явилися,Житлово-будівельного кооперативу "МЕЧТА-3":ліквідатор Нестеренко С.С., арбітражний керуючий.

В С Т А Н О В И В :

у провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №43/59 про банкрутство Житлово-будівельного кооперативу "МЕЧТА-3" (далі - боржника), порушена ухвалою суду від 02.02.2006 року за заявою ПАТ "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (далі - ініціюючого кредитора) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника (том 1, а.с. 1 - 2).

Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду міста Києва від 14.01.2011 року (залишена без змін апеляційним судом), ліквідатором банкрута призначено Нестеренка С.С. (том 3, а.с. 16 - 18, 63 - 66).

Строк ліквідаційної процедури у справі та повноваження ліквідатора банкрута неодноразово продовжувався ухвалами місцевого господарського суду (том 4, а.с. 19 - 21, 48 - 51, 60 - 63, 80 - 84, 127 - 132, 156 - 161).

12.08.2015 року ліквідатор банкрута Нестеренко С.С. звернувся до господарського суду з клопотанням про зобов'язання Подільської міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності перерахувати кошти для виплати по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_6 на суму 7 529, 76 грн. на існуючий рахунок підприємства-банкрута в банківській установі (том 4, а.с. 189 - 201).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2015 року (суддя Пасько М.В.) задоволено клопотання ліквідатора боржника та зобов'язано Подільську міжрайонну виконавчу дирекцію Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у строк до 24.10.2015 перерахувати кошти для виплати по тимчасовій непрацездатності колишнього працівника боржника ОСОБА_6 на суму 7 529, 76 грн. на існуючий рахунок Житлово-будівельного кооперативу "МЕЧТА-3" в ПАТ КБ "Правекс Банк", МФО 380838, р/р 26006799969566 (том 4, а.с. 212 - 217).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Подільська міжрайонна виконавча дирекція Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - скаржник) звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 24.09.2015 року як таку, що прийнята з порушенням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Сотнікова С.В., суддів: Разіної Т.І., Остапенка О.М.) у задоволенні клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено, апеляційну скаргу органу соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на ухвалу місцевого господарського суду від 24.09.2015 року у даній справі повернено скаржнику з підстав її подання з пропуском процесуального строку, встановленого на апеляційне оскарження, без клопотання про відновлення цього строку та відхиливши, як необґрунтоване, заявлене в апеляційній скарзі клопотання про звільнення від сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (том 4, а.с. 219 - 221).

Не погоджуючись з прийнятою апеляційним судом ухвалою про повернення апеляційної скарги, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції від 10.11.2015 року та поновити строк на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду від 24.09.2015 року. Касаційна скарга обґрунтована доводами про дотримання скаржником строків на апеляційне оскарження, оскільки копія оскаржуваного рішення (ухвали) була направлена судом першої інстанції на його адресу рекомендованим листом лише 08.10.2015 року, що підтверджується відтиском штампа на поштовому конверті, копія якого долучена до матеріалів касаційної скарги, у зв'язку з чим скаржника було позбавлено можливості подати апеляційну скаргу в межах п'ятиденного строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду, визначеного статтею 93 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.05.2016 року скаржнику відновлено строк для подання касаційної скарги, прийнято касаційну скаргу до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 07.06.2016 року о 10 год. 20 хв., зобов'язано Подільську міжрайонну виконавчу дирекцію Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності надати суду касаційної інстанції до початку судового засідання оригінал апеляційної скарги №1546-03 від 16.10.2015 року з додатками на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.09.2015 року у даній справі.

03.06.2016 року через канцелярію Вищого господарського суду України скаржником було подано документи, витребувані ухвалою суду касаційної інстанції від 27.05.2016 року (вх. №6894Д3/10832).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника скаржника - Ктіторову Ю.С. та ліквідатора банкрута Нестеренка С.С., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Статтею 93 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 та частини 3 статті 94 ГПК України, якою встановлено форму та зміст апеляційної скарги, апеляційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити перелік документів, доданих до скарги. До скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Згідно з пунктами 3, 4 частини 1 статті 97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі; якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, оскаржувана в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції прийнята 24.09.2015 року, тоді як апеляційну скаргу подано 16.10.2015 року, що підтверджується відтиском штампа на поштовому конверті про надіслання органом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності рекомендованого листа на адресу суду першої інстанції, тобто з пропуском строку у п'ять днів на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду (том матеріалів оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 24.09.2015 року у справі №43/59, а.с. 42).

При цьому, апеляційним судом не встановлено обставин подання скаржником клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку чи заявлення про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 24.09.2015 року в апеляційній скарзі із наведенням поважності причин його пропуску.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до апеляційної скарги скаржником не надано доказів сплати судового збору у встановлених законом порядку та розмірі, при цьому, заявлено клопотання про його звільнення від сплати судового збору, обґрунтоване перебуванням органу соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в стадії реформування та відсутністю у нього коштів на сплату судового збору.

Розглянувши зазначене клопотання, апеляційний суд відмовив у його задоволенні з огляду на неподання скаржником доказів на підтвердження наявності підстав для його звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду від 24.09.2015 року у даній справі.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про повернення апеляційної скарги органу соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на підставі пунктів 3, 4 частини 1 статті 97 ГПК України, про що прийняв ухвалу від 10.11.2015 року, яка є предметом касаційного оскарження.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується в цілому з висновками апеляційного суду про недодержання скаржником вимог щодо форми та змісту апеляційної скарги, що виключає можливість прийняття її до розгляду, та зазначає про таке.

Положеннями статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою звільнити її від сплати судового збору.

При цьому, особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, про що роз'яснено пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 року.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації, та відсутність у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Отже, звільнення від сплати судового збору є правом суду, а відповідне клопотання сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду, зокрема, із апеляційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.

З огляду на таке, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з оцінкою апеляційним судом доводів органу соціального страхування з тимчасової втрати працездатності щодо відсутності у нього коштів на сплату судового збору за подання апеляційної скарги як таких, що не є безумовною підставою для звільнення скаржника від сплати судового збору за звернення до суду апеляційної інстанції після набрання чинності 01.09.2015 року змінами до Закону України "Про судовий збір", внесеними Законом України №484-VIII від 22.05.2015 року. При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено обставини ненадання скаржником належних та достатніх доказів на підтвердження його складного фінансового становища станом на момент подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду від 24.09.2015 року у даній справі.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції зі змінами, внесеними Законом України №484-VIII від 22.05.2015 року, передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції зазначено про необхідність обчислення суми судового збору, яку належало сплатити скаржнику за подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду від 24.09.2015 року у даній справі, як 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні ліквідатором банкрута заяви про зобов'язання органу соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вчинити певні дії.

Однак, допущення судом апеляційної інстанції помилки при визначенні ставки, за якою підлягав до сплати судовий збір при поданні скаржником апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 24.09.2015 року, не може бути підставою для скасування прийнятої ним ухвали від 10.11.2015 року, зважаючи на встановлені апеляційним судом обставини неподання скаржником доказів сплати судового збору у встановлених законом порядку та розмірі, а також за відсутності підстав для задоволення його клопотання про звільнення від сплати судового збору за звернення до апеляційного суду.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що повернення апеляційної скарги Подільської міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на ухвалу суду першої інстанції від 24.09.2015 року у даній справі є обґрунтованими, оскаржувана ухвала апеляційного суду прийнята з дотриманням положень статей 93, 94, 97 ГПК України та статті 8 Закону України "Про судовий збір", а доводи скаржника за змістом касаційної скарги не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції згідно ухвали від 10.11.2015 року.

При цьому, колегія суддів касаційного суду зазначає про право скаржника повторно звернутися до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції від 24.09.2015 року у даній справі після усунення обставин, що стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Подільської міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 року у справі №43/59 залишити без змін.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Куровський

Н.Г. Ткаченко