ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2016 року Справа № 910/7356/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Саранюка В.І.,суддівКочерової Н.О. (доповідач), Самусенко С.С.,розглянувши касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. та публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.10.2015у справі№ 910/7356/15-г господарського суду міста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Стройбуд Іллічівськ"допублічного акціонерного товариства "Дельта Банк",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаприватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літвінов Артем Володимирович,треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на сторонівідповідача 1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 2) публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України",провизнання іпотеки такою, що припинена, та зобов'язання вчинити діїза участю представників сторін:

від позивача: Жила Ю.Ю., дов. від 21.12.2015, Міщенко І.С., дов. від 21.12.2015,

Протасов С.В., дов. від 21.12.2015

від відповідача: Ханович К.В., дов. від 23.03.2016, Літвінов С.І., дов. від 23.03.2016

від третьої особи на стороні позивача: не з'явилися

від третьої особи на стороні відповідача-1: Цуканова С.Г., дов. від 09.11.2015

від третьої особи на стороні відповідача-2: Бабій О.В., дов. від 11.04.2014,

Беседін В.І., дов. від 06.11.2014

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Стройбуд Іллічівськ" звернулося до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", в якому просив:

- визнати іпотеку за іпотечним договором № НКЛ-2010632/S-1 від 27.06.2012, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим № 1600, такою, що припинена;

- зобов'язати відповідача вчинити дії, а саме: звернутися до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова А.В. із заявою про виключення з державних реєстрів запису щодо обтяження та заборони відчуження земельної ділянки загальною площею 1,7548 га з цільовим призначенням - для розміщення олійножиркомбінату, розташованої за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 48, кадастровий номер - 5110800000:03:001:0013, накладеною на підставі Іпотечного договору № НКЛ-2010632/S-1 від 27.06.2012.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що зобов'язання за іпотечним договором № НКЛ-2010632/S-1 від 27.06.2012, укладеним між ним та відповідачем в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № НКЛ-2010632, припинились, оскільки припинились зобов'язання за кредитним договором на підставі ст. 601 ЦК України за заявою позивача від 09.02.2015 про зарахування зустрічних однорідних вимог, які сторони мають одна до одної, а саме: відповідач до позивача за кредитним договором та позивач до відповідача за безвідкличним резервним акредитивом № LC/SB/029/062014.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.04.2015 (суддя Пригунова А.Б.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд виходив з того, що наявними у справі документами не підтверджується наявності у сторін зустрічних однорідних вимог, а ст. 601 ЦК України не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки позивач не набув права вимоги до ПАТ "Дельта Банк" за договором відступлення прав вимоги № АА3 від 05.02.2015, докази передачі первісним кредитором позивачу документів, передбачених ст. 517 ЦК України, які засвідчують права, що передаються, відсутні в матеріалах справи, а також відсутні докази відкриття публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" вказаного вище акредитиву №/SB/029/062014.

Крім того, за висновком суду, заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 09.02.2015 підписана неуповноваженим представником ТОВ "Стройбуд Іллічівськ", зазначена у заяві сума для зарахування є значною, а в матеріалах справи відсутні докази надання загальними зборами учасників ТОВ "Стройбуд Іллічівськ" згоди на вчинення зазначеної заяви, як значного правочину, та докази делегування таких повноважень представнику, який підписав заяву.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 (склад колегії суддів: Майданевич А.Г. - головуючий, Федорчук Р.В., Лобань О.І.) апеляційну скаргу ТОВ "Стройбуд Іллічівськ" задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 29.04.2015 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором №НКЛ-2010632/S-1 від 27.06.2012, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1600. В цій частині прийнято нове рішення, яким визнано припиненою іпотеку за іпотечним договором №НКЛ-2010632/S-1 від 27.06.2012, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованим в реєстрі за №1600. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 29.04.2015 залишено без змін.

Стягнуто з ПАТ "Дельта Банк" на користь ТОВ "Стройбуд Іллічівськ" 1 218,00 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 609,00 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції, керуючись нормами ЦК України, Положенням про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою НБУ № 514 від 03.12.2003, визнав доведеним факт відкриття відповідачем вказаного вище безвідкличного резервного акредитиву №/SB/029/062014 в загальній сумі 5 250 004,31 дол. США, оскільки, як встановлено судом, такий акредитив був надісланий авізуючому/виконуючому банку - Deutsche Bank AG по системі S.W.I.F.T. саме відповідачем, виконуючий банк перевіривши ключі, підписи і формат S.W.I.F.T., підтвердив достовірність акредитиву, за наслідками чого надіслав повідомлення (текст акредитиву) бенефіціару - компанії CFSIT Inc.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що компанія CFSIT Inc. мала дійсне право вимоги до ПАТ "Дельта Банк" за акредитивом № LC/SB/029/062014, яке в подальшому було передано позивачу за договором відступлення права вимоги №АА3 від 05.02.2015. Про перехід права вимоги за акредитивом до позивача свідчить сам факт звернення останнього з позовною заявою у даній справі та надання суду копій та оригіналів всіх документів, що підтверджують право вимоги до ПАТ "Дельта Банк" на загальну суму 5 250 004,31 дол. США за акредитивом №LC/SB/029062014.

Крім того, за висновком суду, особа, яка підписала договір відступлення права вимоги та заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 09.02.2015, була уповноважена на вчинення таких дій загальними зборами учасників ТОВ "Стройбуд Іллічівськ" (протокол від 05.02.2015) та діяла на підставі довіреності від 02.02.2015, докази чого були надані до суду апеляційної інстанції, а вказані правочини (договір та заява) не були визнані судом недійсними та є правомірними.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача звернутися до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова А.В. із заявою про виключення з державних реєстрів запису щодо обтяження та заборони земельної ділянки, накладеною на підставі іпотечного договору №НКЛ-2010632/S-1 від 27.06.2012, суд апеляційної інстанції виходив з того, що така позовна вимога є передчасною, а позивач не позбавлений можливості самостійно звернутися із відповідною заявою про зняття заборони у зв'язку з припиненням іпотеки за рішенням суду.

В касаційних скаргах публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. та публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" просять постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб на стороні відповідача, перевіривши повноту встановлених судами обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 ГПК України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами 27.06.2012 між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (кредитор, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Стройбуд Іллічівськ" (позичальник, позивач) укладено договір кредитної лінії № НКЛ-2010632 (далі за текстом - кредитний договір), на виконання умов якого банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 1 000 000,00 грн, а позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит згідно з графіком погашення кредитної лінії, але не пізніше кінцевого терміну погашення заборгованості за кредитом - 04.11.2016 та сплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі 12% річних.

Протягом вересня 2012 року - лютого 2014 року між сторонами укладено додаткові договори до договору кредитної лінії №НКЛ-2010632 від 27.06.2012, якими змінювались умови сплати процентів за користування кредитом та інші зобов'язання.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 27.06.2012 між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (іпотекодержатель, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Стройбуд Іллічівськ" (іпотекодавець, позивач) укладено іпотечний договір №НКЛ-2010632/S-1 (далі за текстом - іпотечний договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим Артемом Володимировичем та зареєстрований в реєстрі за № 1600.

Відповідно до п. 2.1. іпотечного договору іпотекодавець передав, а іпотекодержатель прийняв в іпотеку належну іпотекодавцю земельну ділянку, загальною площею 1,7548 га з цільовим призначенням - для розміщення олійножиркомбінату, розташовану за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 48, кадастровий номер - 5110800000:03:001:0013 (далі за текстом - предмет іпотеки). Предметом іпотеки за цим договором також стає нерухоме майно, яке буде збудоване в майбутньому на вказаній в цьому договорі земельній ділянці.

Відповідно до п.п. 2.3.1., 2.3.2. іпотечного договору ринкова вартість предмета іпотеки згідно зі звітом про експертну оцінку інвестиційної вартості земельної ділянки від 25.06.2012 становить 154 056 650,00 грн станом на 25.05.2012, що дорівнює погодженій сторонами заставній вартості предмету іпотеки.

За вказаним іпотечним договором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. накладено заборону відчуження зазначеної в іпотечному договорі земельної ділянки. Вказана заборона була зареєстрована в реєстрі за № 1836.

09.02.2015 товариство з обмеженою відповідальністю "Стройбуд Іллічівськ" направило на адресу ПАТ "Дельта Банк" заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, в якій вказав на те, що товариство є кредитором ПАТ "Дельта Банк" за безвідкличним резервним акредитивом № №/SB/029/062014, виданим публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" на користь компанії CFSIT Inc., на загальну суму 5 250 004,31 дол. США на підставі договору відступлення права вимоги №АА3 від 05.02.2015, укладеного між ним та компанією CFSIT Inc. та заявило про припинення на підставі ст. 601 ЦК України зобов'язань:

- щодо сплати товариством з обмеженою відповідальністю "Стройбуд Іллічівськ" на користь ПАТ "Дельта Банк" суми заборгованості за договором кредитної лінії № НКЛ-2010632 від 27.06.2012 у розмірі 112 523 993,16 грн, що станом на 09.02.2015 за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ, складає 4 508 859,62 доларів США;

- щодо сплати публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" на користь ТОВ "Стройбуд Іллічівськ" частини заборгованості за безвідкличним резервним акредитивом №/SB/029/062014, виданим публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" на користь компанії CFSIT Inc. на суму 4 508 859,61 доларів США.

17.02.2015 товариство з обмеженою відповідальністю "Стройбуд Іллічівськ" звернулось до ПАТ "Дельта Банк" з листом №2863308, в якому повідомило про припинення договорів забезпечення, в т.ч. і іпотечного договору НКЛ-2010632/S-1 від 27.06.2012, та просило виключити з державних реєстрів всі записи щодо обтяження предмету іпотеки.

Однак, ПАТ "Дельта Банк" відповіді на лист не надав, а записи щодо обтяження предмету іпотеки не були виключені з державних реєстрів, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, зокрема грошей). Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Як стверджує позивач - ТОВ "Стройбуд Іллічівськ" він є кредитором ПАТ "Дельта Банк" на загальну суму 5 250 004,31 дол. США за безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/029062014, виданим ПАТ "Дельта Банк" на користь компанії CFSIТ, право вимоги за яким передано йому компанією згідно з договором відступлення права вимоги №АА3 від 05.02.2015. Одночасно він є боржником ПАТ "Дельта Банк" за договором кредитної лінії №НКЛ-2010632 від 27.06.2012. В свою чергу, ПАТ "Дельта Банк" є боржником перед ТОВ "Стройбуд Іллічівськ" за вказаним акредитивом та кредитором за договором кредитної лінії №НКЛ-2010632 від 27.06.2012.

Відповідно до п.п. 1.3., 1.6. Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою НБУ № 514 від 03.12.2003, (далі за текстом - Положення) акредитив - грошове зобов'язання, що надається банком-емітентом, виконати зобов'язання проти належного представлення. Акредитив є угодою, що відокремлена від договору з купівлі-продажу або іншого документа, який має силу договору, на якому він базується.

Згідно з Уніфікованими звичаями та правилами по документарному акредитиву (UCP-600), розроблених Міжнародною торгівельною палатою, чинні з 01.07.2007 (далі за текстом - Уніфіковані звичаї та правила), акредитив - це будь-яка угода, яка є безвідкличною і являє собою тверде зобов'язання банка-емітента сплатити в строк належне пред'явлення.

Таким чином, акредитив є угодою, на підставі якої у її сторін (банк-емітент, банк бенефіціара, наказодавець (платник), бенефіціар) виникають права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1093 ЦК України у разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) - заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов'язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи - бенефіціара.

Відповідно до п. 1.3. Положення банк-емітент - банк, який за дорученням наказодавця акредитива або за дорученням іншого банку, або від власного імені відкриває акредитив на користь бенефіціара;

банк бенефіціара - банк, який обслуговує бенефіціара за акредитивною формою розрахунків.

Особливості здійснення уповноваженим банком операцій за резервним акредитивом встановлені Розділом IV Положення.

Пунктами 1.6., 1.7. Розділу IV Положення передбачено, що після прийняття банком-емітентом рішення про відкриття (надання) резервного акредитива та його оформлення, уповноважений банк-емітент надсилає на адресу банку бенефіціара повідомлення про відкриття (надання) резервного акредитива на користь бенефіціара або подає текст резервного акредитива разом із супровідним листом (за потреби) безпосередньо наказодавцю акредитива для подальшого його передавання бенефіціару. Якщо резервний акредитив відкритий (наданий) на умовах підтвердження іншим банком, то він передається бенефіціару виключно через банки, у тому числі через підтверджуючий банк.

Резервний акредитив уважається чинним з дати його відкриття (надання), якщо в ньому не зазначено інше. Датою відкриття (надання) резервного акредитива є день надсилання бенефіціару (або підтверджуючому банку, або банку бенефіціара, або авізуючому банку/ам, або банкам-кореспондентам) повідомлення із зазначенням умов резервного акредитива або дата, зазначена на поштовій квитанції, що свідчить про надсилання листа з текстом резервного акредитива поштовим зв'язком, або зафіксований у супровідному листі уповноваженого банку-емітента день передавання листа з текстом резервного акредитива представнику бенефіціара або наказодавцю акредитива для подальшого передавання його бенефіціару.

При цьому, згідно з визначенням термінів, наведених в п. 1.3. Положення, повідомлення - повідомлення, що складається уповноваженим банком у форматі міжнародних стандартів та надсилається за допомогою телекса (повідомлення може містити відповідний телексний ключ) або системи S.W.I.F.T., або іншими засобами передавання інформації на адресу банків, що беруть участь у супроводженні акредитива.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 04.06.2014 по системі S.W.I.F.T. від публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Deutsche Bank AG, як виконуючого банку, надійшло повідомлення про відкриття за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Агроновоком" (наказодавець) резервного безвідкличного акредитива №/SB/029/062014 на користь бенефіціара - компанії CFSIT Inc. на загальну суму 5 250 004,31 дол. США. У повідомленні також були наведені умови зазначеного акредитиву (т.1, а.с 209-216).

Відповідач - ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду заперечує наявність у нього зобов'язань зі сплати акредитиву та факт видачі вказаного акредитиву, посилаючись на відсутність в банку жодних документів, які б свідчили про його відкриття.

Однак, колегія суддів не бере до уваги такі твердження відповідача з огляду на наступне.

Згідно з п. 2.1. Положення авізування резервного акредитива, унесення змін до умов отриманого резервного акредитива, дострокове анулювання резервного акредитива та прийняття вимоги про платіж/повідомлення щодо сплати коштів за резервним акредитивом здійснюються уповноваженими банками відповідно до розділу ІІІ Положення про гарантії або згідно з відповідними розділами цього Положення.

Відповідно до п. 1.1., 1.2. Глави 1 Розділу III Положення уповноважений (авізуючий та/або виконуючий) банк бенефіціара, отримавши від іноземного банку-емітента або іншого банку повідомлення (текст акредитива) про відкриття акредитива на користь бенефіціара, має переконатися в достовірності цього повідомлення (перевірити ключі, підписи, формат S.W.I.F.T.).

У разі потреби уповноважений (авізуючий та/або виконуючий) банк бенефіціара надсилає запит до іноземного банку-емітента або іншого банку, через який було передано умови акредитива, для уточнення справжності повідомлення.

Після отримання відповідних уточнень, що підтверджують достовірність повідомлення (тексту акредитива), уповноважений (авізуючий та/або виконуючий) банк бенефіціара передає текст акредитива для подальшого авізування бенефіціару.

Якщо уповноважений (авізуючий та/або виконуючий) банк бенефіціара за будь-яких причин відмовляється авізувати акредитив, то він негайно має повідомити про це іноземний банк-емітент або інший банк, від якого акредитив був отриманий.

Відповідно до п. b ст. 9 Уніфікованих звичаїв та правил, авізуючи акредитив чи зміни, авізуючий банк підтверджує, що він задоволений як достовірністю акредитиву чи змін до нього, так і тим, що авізо точно відображає строки і умови акредитиву чи отриманих змін.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази звернення Deutsche Bank AG до ПАТ "Дельта Банк" із запитом про уточнення справжності отриманого повідомлення про акредитив, як і докази відмови виконуючого банку від авізування отриманого акредитиву. Натомість, наявні докази повідомлення виконуючим банком бенефіціара про відкриття на його користь аркедитиву.

Врахувавши наведені вище норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції, дійшов до вірного висновку про те, що, факт відкриття відповідачем вказаного вище безвідкличного резервного акредитиву №/SB/029/062014 в загальній сумі 5 250 004,31 дол. США є доведеним, оскільки такий був надісланий авізуючому/виконуючому банку - Deutsche Bank AG по системі S.W.I.F.T. саме відповідачем, виконуючий банк перевіривши ключі, підписи і формат S.W.I.F.T., підтвердив достовірність акредитиву, за наслідками чого надіслав повідомлення (текст акредитиву) бенефіціару - компанії CFSIT Inc.

Наведеним спростовуються безпідставні твердження відповідача про те, що зазначений акредитив ним не видавався.

Відповідно до п. 1.9. Розділу IV Положення, якщо наказодавець акредитива не виконав основного зобов'язання, забезпеченого резервним акредитивом, то сплата коштів за резервним акредитивом здійснюється уповноваженим банком-емітентом або підтверджуючим/рамбурсуючим банком у разі отримання в строк дії резервного акредитива вимоги про платіж/повідомлення від бенефіціара разом з документами, підтверджуючими невиконання зобов'язань наказодавця акредитива (якщо це було обумовлено умовами резервного акредитива), за реквізитами та інструкціями, отриманими від іноземного банку. У вимозі про платіж/повідомленні (якщо інше не передбачено умовами акредитива) обов'язково має бути зазначена вимога здійснити платіж бенефіціару (його назва), дата виставлення вимоги про платіж/повідомлення, сума та назва іноземної валюти, що вимагається до сплати, підпис бенефіціара. Якщо платіжна вимога/повідомлення надсилається за допомогою телекса або системи S.W.I.F.T. тощо, то банк-емітент зобов'язаний перевірити автентичність вимоги про платіж/повідомлення та лише після визнання вимоги про платіж/повідомлення такою, що відповідає умовам резервного акредитива, має здійснюватися сплата коштів за резервним акредитивом.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, умовами безвідкличного резервного акредитиву №LC/SB/029/062014, визначеними банком-емітентом (відповідачем), передбачено, що цей акредитив надається до сплати на першу вимогу при пред'явленні одержувачем (бенефіціаром) факсом або кур'єрською службою такого документа в Дойче Банк АГ, Нью- Йорк, США. Цей резервний акредитив набуває чинності 08.12.2014.

08.12.2014 бенефіціар - компанія CFSIT Inc. звернулася з листом до відділення Deutsche Bank AG, в якому просила сплатити 5 250 004,31 дол. США за резервним акредитивом №LC/SB/029/062014, виданим AT "Дельта Банк" (Т.1, а.с. 217-220).

Слід зазначити, що факт звернення бенефіціара до виконуючого банку з вимогою про сплату за акредитивом також підтверджує обставину видачі відповідачем такого акредитиву.

Після одержання вимог бенефіціара виконуючий банк - Deutsche Bank AG надіслав до ПАТ "Дельта Банк" по системі S.W.I.F.T. повідомлення про отримання передбачених умовами акредитиву документів та просив здійснити оплату 5 250 004,31 дол. США за акредитивом №LC/SB/029/062014 (т.1, а.с. 221, 222).

Однак, як встановлено судами, ПАТ "Дельта Банк" не здійснив платежу на користь бенефіціара. Відповідні докази проведення оплати по вказаному акредитиву відсутні в матеріалах справи.

З огляду на викладене, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, зобов'язання відповідача по акредитиву №LC/SB/029/062014 є дійсними, строк їх виконання є таким, що настав (з 08.14.2014).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 514 ЦК України)

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.02.2015 між компанією CFSIT Inc., як первісним кредитором, та товариством з обмеженою відповідальністю "Стройбуд Іллічівськ", як новим кредитором, укладено договір відступлення прав вимоги № АА3, відповідно до умов якого первісний кредитор передав, а новий кредитор отримав всі права вимоги кредитора (бенефіціара) за виданим публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/029/062014 на суму 5 250 004,31 грн.

Відповідно до п. 1.2. вказаного договору право вимоги перейшло до позивача з дати укладення цього договору, тобто з 05.02.2015. В цей же день відповідачу було направлене повідомлення про відступлення права вимоги за вищезазначеним акредитивом.

Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Однак, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, позивач, звертаючись з позовом у даній справі, в обґрунтування своїх вимог надав суду копії всіх документів, що підтверджують право вимоги до ПАТ "Дельта Банк" за акредитивом №LC/SB/029/062014, оригінали яких були оглянуті судами в судових засіданнях, зокрема, копії S.W.I.F.T.-повідомлень відповідача про відкриття акредитиву, умови акредитиву з перекладом на українську мову, копії листів компанії СFSIT Inc. з вимогою про сплату за акредитивом, копії S.W.I.F.T.-повідомлень Deutsche Bank AG до відповідача з вимогою про сплату за акредитивом. Обставини отримання всіх необхідних документів, які засвідчують права, що передаються за договором відступлення права вимоги, підтверджуються і позивачем. Наведене підтверджує факт переходу до позивача прав вимоги до ПАТ "Дельта Банк" за акредитивом №/SB/029/062014.

Відповідно до ч. 2 ст. 601 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином, для нього достатньо заяви однієї сторони. За наявності всіх наведених вище умов згоди іншої сторони для зарахування не потрібно.

Як встановлено судами, 09.02.2015 позивач на адресу відповідача направив заяву про припинення своїх зобов'язань за договором кредитної лінії №НКЛ-2010632 від 27.06.2015 на суму 112 523 993,16 грн, що еквівалентно 4 508 859,61 дол. США шляхом зарахуванням зустрічних вимог. Факт направлення позивачем 09.02.2015 та отримання відповідачем 23.02.2015 вказаної заяви підтверджується відбитком поштового штемпеля на описі вкладення у цінний лист та витягом з інтернет-сайту Укрпошти про відстеження пересилання поштових відправлень. (т.1, а.с.130,142)

При цьому, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, особа, яка підписала договір відступленні права вимоги та заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 09.02.2015, була уповноважена на вчинення таких дій загальними зборами учасників ТОВ "Стройбуд Іллічівськ" (протокол від 05.02.2015) та діяла на підставі довіреності від 02.02.2015, докази чого наявні в матеріалах справи.

Крім того, 17.02.2015 позивач звернувся до ПАТ "Дельта Банк" з листом №2863308, в якому повідомив про припинення договорів забезпечення, в т.ч. і іпотечного договору № НКЛ-2010632/S-1, та просило виключити з державних реєстрів всі записи щодо обтяження предмету іпотеки за вказаним договором.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази оскарження чи визнання недійсним правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, оформленого відповідною заявою позивача від 09.02.2015.

Відповідно до п. 5 ст. 602 ЦК України зарахування зустрічних вимог не допускається у випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Правління Національного банку України № 150 від 02.03.2015 публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 51 від 02.03.2015 розпочато з 03.03.2015 процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку та запроваджено в банку тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно.

Проте, колегія суддів вважає, що заборона зарахування зустрічних вимог під час тимчасової адміністрації, встановлена ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не застосовується до спірних правовідносин, оскільки, як встановлено судами, вказані заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 09.02.2015 та лист про припинення договорів забезпечення від 17.02.2015 були надіслані позивачем до ПАТ "Дельта Банк" 09.02.2015 та 17.02.2015 відповідно і отримані відповідачем 23.02.2015, тобто до початку процедури виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку та до запровадження в банку тимчасової адміністрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 38 вказаного Закону протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Однак, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлений заявою про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 09.02.2015, є нікчемним та був визнаний таким Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" у зв'язку з виконанням своїх зобов'язань, як і не містять доказів вчинення Уповноваженою особою Фонду дій, пов'язаних із виявленням таких (нікчемних) правочинів, передбачених ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Врахувавши наведене вище, господарський суд апеляційної інстанцій дійшов до вірного висновку про те, що зобов'язання відповідача, як позичальника, з повернення суми кредиту, сплати відсотків за його користування, пені та штрафу за несвоєчасне повернення кредиту та процентів за кредитним договором № НКЛ-2010632 від 27.06.2012 припинились повністю з 23.02.2015 (дата отримання відповідачем заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 09.02.2015) у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних грошових вимог, які виникли у відповідача перед позивачем за зобов'язаннями по акредитиву №LC/SB/029/062014.

Посилання банку на те, що строк виконання зобов'язань по вказаному кредитному договору не настав є безпідставними з огляду на наступне.

Пунктом 4.3. кредитного договору № 180/30/13-КL від 20.06.2013 передбачено, що у випадку невиконання позичальником зобов'язань, визначених п.3.3. цього договору, протягом більше 10 календарних днів від дня закінчення строку, встановленого для їх виконання цим договором, на одинадцятий календарний день строк користування кредитом вважається таким, що закінчився та відповідно позичальник зобов'язаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та штрафні санкції. Виконання позичальником даного обов'язку не потребує від кредитора надіслання жодних попередніх письмових повідомлень та/або вимог до позичальник.

17.01.2015 відповідач звернувся до позивача з листом від 17.01.2015, в якому послався на наведений пункт кредитного договору та вимагав сплатити заборгованість за кредитним договором з огляду на порушення позичальником зобов'язань з повернення кредиту згідно з графіком, сплати процентів за користування кредитом та страхування предметів іпотеки і застави.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що строк виконання зобов'язань за кредитним договором, як і за акредитивом, є таким, що настав, чим спростовуються твердження ПАТ "Укрексімбанк" в касаційній скарзі про зворотне.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В частині першій статті 575 ЦК України іпотека визначена як окремий вид застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про іпотеку" припинення основного зобов'язання є підставою для припинення іпотеки.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що зобов'язання за укладеним між сторонами у справі іпотечним договором № НКЛ-2010632/S-1 від 27.06.2012, які є похідними від кредитного договору № НКЛ-2010632 від 27.06.2012, припинилися, оскільки припинились забезпечені іпотекою зобов'язання за кредитним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та це підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції правильно задовольнив позовні вимоги у даній справі в частині визнання іпотеки за вказаним іпотечним договором припиненою.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача звернутися до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова А.В. із заявою про виключення з державних реєстрів запису щодо обтяження та заборони земельної ділянки, накладеною на підставі іпотечного договору №НКЛ-2010632/S-1 від 27.06.2012, з огляду на передчасність такої вимоги, оскільки позивач не позбавлений можливості самостійно звернутися із відповідною заявою про зняття заборони у зв'язку з припиненням іпотеки за рішенням суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувана відповідачем та третьою особою-2 на стороні відповідача постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а твердження скаржників про порушення і неправильне їх застосування господарським судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. та публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 у справі № 910/7356/15-г - без змін.

Головуючий В. Саранюк

Судді Н. Кочерова

С. Самусенко