ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2016 року Справа № 910/17707/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Васищака І.М.розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.02.16у справі№910/17707/15господарського судуміста Києваза позовомЖитлово-будівельного кооперативу "Локомотив-9"доПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"простягнення сумиза участю представників від:позивачаТрамбовецький А.В. (д. від 19.10.15), Трегуб І.Б. (керівник)відповідачаГерасименко І.В. (д. від 01.04.16)

В С Т А Н О В И В :

Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-9" звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення із Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 103625,41 грн. безпідставно отриманих коштів, сплачених ним на оплату послуги з постачання питної води для підігріву стосовно теплового пункту (бойлеру) у період з 01.09.11 по 31.08.14. Також позивачем, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані 42694,14 грн. інфляційних та 6368,00 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду містка Києва від 05.10.15 (суддя

Марченко О.В.) в позові відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами укладений договір, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплата вартості послуг водопостачання та водовідведення за договором, тому суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача перерахованих коштів, як безпідставно отриманих, всилу статті 1212 ЦК України, є необґрунтованою.

За результатом апеляційного перегляду справи Київський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Зеленіна В.О., суддів: Синиці О.Ф., Шевченка Е.О.) 15.02.16 прийняв постанову, якою рішення скасував частково, задовольнив позовні вимоги лише в частині стягнення суми заборгованості (безпідставно отриманих коштів), в частині відмови у стягненні фінансових нарахувань рішення залишене без змін. В частині скасування рішення постанова обґрунтована тим, що між сторонами були відсутні договірні відносини щодо надання послуг з постачання холодної води, яка використовується для виготовлення гарячої води, вказана послуга фактично не надавалась, тому сплачені позивачем кошти утримуються відповідачем безпідставно.

Не погоджуючись із постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (та додатковими поясненнями до неї), в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Касаційна скарга обґрунтована тим, що кошти сплачувались позивачем на виконання умов договору, отже положення ст. 1212 ЦК України не підлягають застосуванню. До того ж, на думку позивача, сума позову не доведена належними доказами.

Також у день засідання відповідач подав заяву про зупинення виконання оскаржуваної постанови, яка не підлягає задоволенню, оскільки постанова касаційної інстанції виноситься у день подання такої заяви, тому відсутній період, на який може бути зупинене виконання в порядку ст. 121-1 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач надав відзив, у якому заперечує проти доводів касаційної скарги, постанову просить залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 15.01.99 між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал", (правонаступником якого є відповідач - Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал"), як постачальником, та Житлово-будівельним кооперативом "Локомотив-9", як абонентом, укладений Договір на послуги водопостачання та водовідведення № 6118/4-13 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги. Відповідно до пункту 2.1 Договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимі концентрації шкідливих речовин. В свою чергу, абонент за умовами пункту 2.2 "а" Договору сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. Договір укладений з 15.01.99 по 31.12.99 та вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії (пункти 5.1, 5.2 Договору).

У зв'язку із наявністю заборгованості по вказаному Договору Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" зверталось у Господарський суд міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-9" про стягнення 257983,86 грн. заборгованості за послуги із водопостачання та водовідведення, з яких: 180849,67 грн. - основний борг, 311,16 грн. - пеня, 36169,93 грн. - штраф, 11695,52 грн. - 3% річних та 28957,58 грн. - інфляційні втрати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.15 у справі

№ 910/20800/14, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.15, позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-9" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 141 988,77 грн. - основного боргу, 286 грн. - пені, 28 397,75 грн. - штрафу, 8699,27 грн. - 3 % річних, 21755,04 грн. - інфляційних втрат. В межах даної справи встановлено, що позивачем безпідставно включено до суми основного боргу заборгованість за надані послуги з постачання питної води для підігріву стосовно теплового пункту (бойлеру), який не перебуває на балансі відповідача.

Позивач, з врахуванням встановлених зазначеними судовими актами обставин, здійснив розрахунок кошів сплачених ним на оплату послуги з постачання питної води для підігріву стосовно теплового пункту (бойлеру) у період з 01.09.11 по 31.08.14, загальна сума яких становить 103625,41 грн., направив відповідачу претензію від 24.04.15, та у зв'язку із відсутністю відповіді, звернувся з позовом про стягнення з відповідача вказаних коштів, на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, вказуючи, що оскільки відповідачем безпідставно включено до рахунків вартість зазначених послуг, сплачені за вказаними рахунками кошти отримані без достатніх правових підстав. Також позивачем, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані 42694,14 грн. інфляційних та 6368,00 грн. 3% річних.

Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що грошові кошти в сумі 103625,41 грн., які сплачувались позивачем у період з 01.09.11 по 31.08.14 за кодом № 3-50348 в якості оплати вартості води, яка йде на підігрів, були дійсно ним сплачені відповідачу протягом вказаного періоду. Ці кошти сплачувалися за воду, яка йде на підігрів, хоча такі послуги позивачу відповідачем фактично не надавалися, договір на їх надання не укладався.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати правову позицію судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Такими обставинами у даній справі є обставини, які встановлені вищезазначеними рішенням господарського суду міста Києва та постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №910/20800/14, зокрема про те, що до вартості послуг ПАТ АК "Київводоканал" було включено вартість питної води, яка пішла на підігрів. При цьому, виробником комунальних послуг з централізованого постачання гарячої води є суб'єкт господарювання, на балансі якого знаходиться бойлер. Тобто, вартість спожитої води, яка йде на підігрів, має оплачуватися балансоутримувачем відповідного теплового пункту (ПАТ "Київенерго").

Також в межах даної справи встановлено, що спірний Договір не регулює відносини сторін з приводу постачання ЖБК "Локомотив-9" холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, а інших договорів, які б регулювали відносини між сторонами щодо поставки холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої, не існує.

Згідно Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України № 190, розрахунок за постачання води, яка йде на підігрів, здійснюється з балансоутримувачем теплових пунктів (котелень). На балансі ЖБК "Локомотив-9" не знаходяться бойлери чи теплові пункти, то ЖБК "Локомотив-9" відсутній обов'язок щодо здійснення оплати вартості води, яка йде на підігрів.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Як встановлено апеляційним судом (та не може бути переоцінено судом касаційної інстанції, з огляду на вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України), матеріалами даної справи (зокрема платіжними дорученнями, розшифровками рахунків абонента, розгорнутим розрахунком) підтверджується що позивач сплачував грошові кошти в якості оплати вартості води, яка йде на підігрів, отже відповідач набув зазначені грошові кошти, однак правові підстави для сплати вказаних коштів були відсутні, а тому вимоги позивача про стягнення 103 625,41 грн. є доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо посилань скаржника (які заявлялися ним також у суді апеляційної інстанції) на правові висновки Верховного Суду України про застосування ст.1212 ЦК України, які викладені, зокрема, у постановах від 14.10.14 та 25.02.15, то колегія суддів вважає, що фактичні обставини даної справи суттєво відрізняються від обставин справи, по яких надані правові висновки Верховного Суду України, оскільки у даній справі умовами укладеного між сторонами договору не врегульовані відносини сторін з приводу постачання холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, в той час, як у справах, на які посилається відповідач, сторони перебували у договірних відносинах саме з приводу предмету спору.

Посилання скаржника на постанову Вищого господарського суду у справі №6/321-23/415 не заслуговує на увагу, так як дана постанова датована 20.12.05, тобто приймалася задовго до виникнення спірних правовідносин.

Доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.16 у справі №910/17707/15 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

І. М. Васищак