ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2016 року Справа № 905/815/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Васищака І.М.розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 16.02.16у справі№905/815/15господарського судуДонецької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Вуглезбагачувальне підприємство Центральна збагачувальна фабрика "Чумаківська"простягнення сумиза участю представників від:позивачаМакаренко Т.Д. (д. від 01.02.16), Коляда М.О. (д. від 31.03.16)відповідачаВойтух О.М. (дов. від 25.01.16)

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглезбагачувальне підприємство Центральна збагачувальна фабрика "Чумаківська" про стягнення заборгованості, з урахуванням збільшення позовних вимог (а.с.33-34 т.2), на загальну сумі 150 504,63 грн., з яких 104 228,04 грн. - заборгованості за надані послуги з користування власним (орендованим) рухомим залізничним складом, 15 213,66 грн. неустойки, 742,10 грн. - 3% річних, 30 320,83 грн. інфляційних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.07.15 (суддя

Колеснік Р.М.) позов задоволено повністю, з мотивів доведення факту невиконання відповідачем обов'язку по оплаті коштів за користування вагонами за договору від 30.08.11 №674/11.

За результатом апеляційного перегляду, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.16 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя

Попков Д.О., судді: Зубченко І.В., Марченко О.А.), рішення місцевого суду скасовано повністю, у задоволенні позову відмовлено. Свою позицію апеляційний суд мотивував тим, що місцевим судом не залучалися і не витребовувалися у порядку ст.38 ГПК України оригінали документів на підтвердження зазначеної заборгованості, а документи наявні у справі - звіти експедитора із визначенням стягуваної суми вартості послуг, акти наданих послуг, на які мають посилання рахунки-фактури, роздруковані електронні форми відомостей оплати послуг за користування вагонами, - не містять відомостей про їх підписання відповідачем, а отже факт надання прострочених в оплаті послуг саме у розмірі заявленої до стягнення суми заборгованості не встановлений, і підстав для задоволення позову не вбачається.

Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого суду залишити без змін. Скарга обґрунтована тим, що всупереч норм ст.ст.5, 8 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", суд другої інстанції, проігнорувавши надані позивачем докази роздрукованих електронних форм відомостей по оплаті, не взяв до уваги вимоги закону щодо юридичної сили електронного документа, та заперечність такого документа лише через його форму. При цьому, скаржник звертає увагу, що апеляційною інстанцією повернуті примірники зазначених документів, а саме: залізничні накладні та відомості плати за користування вагонами з підписом відповідача та Ясинуватським ТЕХПД ДП "Донецька залізниця", з посиланням на необґрунтованість необхідності їх залучення до матеріалів справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 30.08.11 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вуглезбагачувальне підприємство Центральна збагачувальна фабрика "Чумаківська" (користувач) укладено договір №674/11 (а.с.а.с.22-24 т.1), п.1.1 якого визначені взаємовідносини між користувачем та експедитором по оплаті користування власним (орендованим) рухомими залізничним складом і його схоронності у тих випадках, коли організація перевезень вантажів у власному (орендованому) рухомому складі здійснюється експедитором не по замовленням користувача.

Пунктом 1.2 договору, користувач здійснює оплату за користування власним (орендованим) рухомими залізничним складом, перевезення вантажів в якому організовує експедитор та забезпечує збереження вказаного рухомого складу під час його знаходження на під'їзних шляхах користувача.

Згідно з п.3.1 договору відповідач здійснює оплату за користування рухомим складом протягом 3-х робочих днів з моменту виставлення позивачем рахунку.

Відповідно до п.3.2 Договору у редакції додаткової угоди від 30.08.11 №1 (а.с.25 т.1), вартість плати за користування рухомим складом згідно п.14 розділу ІІІ "Правил користування вагонами і контейнерами", затверджених Наказом Мінтранспорту України від 25.02.99 №113 за весь час користування рухомим складом за ставками, вказаним у розділі 5 "Тарифного керівництва №1", затвердженого наказом Мінтранспорту і зв'язку України від 26.03.09 №317, із застосуванням відповідних коригуючих коефіцієнтів, встановлених законодавством України.

Додатковою угодою від 30.08.11 №1 сторони визначили строк її дії, до 30.06.14, при цьому з 01.07.14 вартість плати за користування вагонами визначається у відповідності до п.3.2 (у редакції основного тексту договору), тобто як для рухомого складу парку залізниць України згідно абз.1 п.14 Розділу ІІІ "Правил користування вагонами і контейнерами", затверджених Наказом Мінтранспорту України від 25.02.99 №113 за весь час користування рухомим складом за ставками, визначеними для виконання однієї вантажної операції із застосуванням відповідних коригувальних коефіцієнтів у випадку їх встановлення законодавством України.

При формування маршрутів з порожнього власного (орендованого) рухомого складу на окремому путі або маршрутному завантаженні вантажів у вказаному рухомому складі плата за користування рухомим складом визначається у розмірі 50% вартості, вказаної у попередньому абзаці.

У разі порушення передбачених договором строків оплати, експедитор має право витребувати від користувача сплатити неустойку у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п.4.3 договору - а.с.23 т.1).

Зі змісту представлених Позивачем відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) вбачаються відомості про номери вагонів, час користування ними та нарахованої плати за це, які перебували на під'їзних коліях відповідача за період з травня 2014 року по серпень 2014 року (а.с.224-250 т.1, а.с.1-10 т.2).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначені відомості є роздрукованою електронною формою ГУ-46, засвідченими штампом та підписом співробітника Єдиного технологічного центру по обробці перевізних документів ДП "Донецька залізниця".

За користування вагонами відповідачу нарахована плата, розмір якої визначався у звітах експедитора (а.с.27-36, 70-76, 99-103, 114-123, 153-156, 171-174, 213-223 т.1, а.с.14-20 т.2), про що позивачем були складені рахунки: 31.05.14 №Э0614206 на суму 2 165,40 грн. (а.с.26 т.1), від 13.06.14 №Э0614432 на суму 3 912,48 грн. (а.с.69 т.1), від 20.06.14 №Э0614480 на суму 918,72 грн. (а.с.98 т.1), від 30.06.14 №Э0714191 на суму 8 076,96 грн. (а.с.113 т.1), від 18.07.14 №Э0714498 на суму 38 424,60 грн. (а.с.212 т.1), від 31.07.14 №Э0814160 на суму 37 446,96 грн. (а.с.170 т.1), від 19.08.14 №Э0814439 на суму 13 282,92 грн. (а.с.152 т.1), на загальну суму 104 228,04 грн.

На підтвердження виставлення рахунків позивачем наданий реєстр первинних документів, датований 01.03.15 (а.с.4 т.2), в якому вказані вище рахунки, як такі, що були вручені невизначеній за прізвищем та ініціалами особі, з посадою "заступник генерального директора по логістики" невизначеного підприємства.

Відповідач заперечував отримання вказаних рахунків, так само як і існування на його підприємстві посади "заступника генерального директора по логістики".

Заявою про уточнення позовних вимог, що надійшла до місцевого суду 20.07.15 (а.с.а.с.33-49 т.2), позивач у порядку ст.22 ГПК України збільшив розмір позовних вимог, додатково врахувавши рахунок від 13.06.14 №Э0614432 на суму 3 912,48 грн. та від 30.06.14 №Э0714191 на суму 8 076,96 грн. з врахуванням неустойки, 3% річних та інфляційних.

Місцевий господарський суд задовольняючи позов вказав на те, що факт надання послуг за користування вагонами (контейнерами) підтверджений відомостями за їх користування, а відповідач всупереч п.3.1 договору надані послуги не сплатив, чим зумовлені висновки про задоволення позову за основний борг і відповідно штрафних (фінансових) санкцій за прострочення виконання зобов'язання.

Скасовуючи рішення господарського суду Донецької області, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки, звіти експедитора із визначенням стягуваної суми вартості послуг, відповідачем не підписані, матеріали справи не містять складених та підписаних сторонами актів наданих послуг, на які мають посилання рахунки-фактури, доказів вручення яких відповідачеві також не представлено. При цьому, роздруковані електронні форми відомостей оплати послуг за користування вагонами не містять відомостей про їх підписання відповідачем, тоді як примірники відомостей в оригіналі або належним чином засвідчених копіях позивачем у перебігу розгляду справи місцевим судом не залучалися і не витребовувалися у порядку ст.38 ГПК України, що у сукупності не може доводити факт наявності простроченої заборгованості.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів передчасними.

Предметом спору у даній справі є заборгованість по оплаті за користування власним (орендованим) залізничним складом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Умовами договору від 30.08.11 №674/11 і безпосередньо п.3.2 визначено, що час користування рухомим складом визначається порядком, встановленим п.3 Розділу ІІ "Правил користування вагонами і контейнерами", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.19 №113.

Відповідно до п.3 Розділу ІІ "Правил користування вагонами і контейнерами" облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23. За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

При прийнятті судових актів суди не звернули уваги на те, що в матеріалах справи містяться копії відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), відомостей плати за користування вагонами, із зазначенням у них платника - ТОВ "Вуглезбагачувальне підприємство Центральна збагачувальна фабрика "Чумаківська", оформлені відповідачем у відповідності до Розділу 3 договору, копії рахунків позивача, виставлених на оплату за користування рухомим складом, складені згідно звітів експедитора та з посиланням на умови договору, копії поштових повідомлень, які підтверджують факти отримання відповідачем даних рахунків, при тому, що відповідачем проти наявності заборгованості за зазначеним вище договором не заперечувалося на стадії розгляду справи місцевим судом.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" задовольнити частково, рішення господарського суду Донецької області від 28.07.15 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.16 у справі №905/815/15 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

І. М. Васищак