ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року Справа № 911/4696/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Селіваненко В.П.

розглянув касаційну скаргу Компанії SARJAK CONTAINER LINES PVT. LTD., Республіка Індія,

на рішення господарського суду Київської області від 24.06.2016

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016

у справі № 911/4696/15

за позовом Компанії SARJAK CONTAINER LINES PVT. LTD. (далі - Компанія), Республіка Індія,

до товариства з обмеженою відповідальністю "БІОГАЗЕНЕРГО" (далі - ТОВ "БІОГАЗЕНЕРГО"), смт. Іванків Київської області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРКОНТ" (далі - ТОВ "ФАРКОНТ"), м. Одеса,

2. товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРКОНТ ТРАНСПОРТ СОЛЮШН" (далі - ТОВ "ФАРКОНТ ТРАНСПОРТ СОЛЮШН"), м. Одеса,

про стягнення 28 663 545, 24 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Селіванов М. предст. (дов. 23.08.2016)

відповідача - Руденко В.В. предст. (дов. від 03.02.2017), Антипенко Д.О. предст. (дов. від 15.03.2016)

третіх осіб: 1. не з'явився

2. не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Компанія звернулася до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "БІОГАЗЕНЕРГО" про стягнення 1 267 778 дол. США заборгованості, що еквівалентно 28 663 545,24 грн. відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову, з них: 78 560 дол. США заборгованості з оплати за перевезення вантажу (фрахту) та 1189 218 дол. США заборгованості за простій (детеншен/демередж) контейнерів. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати послуг мультимодального перевезення вантажів у контейнерах за маршрутом: з портів Ченнаї (Індія), Нхава Шева (Індія) до Одеського морського торговельного порту відповідно до умов коносаментів.

Рішенням господарського суду Київської області від 24.06.2016 у справі № 911/4696/15 (суддя Христенко О.О), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 (судді Калатай Н.Ф. -головуючий, Мальченко А.О., Жук Г.А.) у задоволенні позову відмовлено з посиланням на його необґрунтованість.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Компанія просить судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "БІОГАЗЕНЕРГО" просило судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- у період з серпня по жовтень 2014 року Компанія надала послуги з мультимодального перевезення вантажів у контейнерах за маршрутом з портів Ченнаї (Індія), Нхава Шева (Індія) до Одеського морського торговельного порту за 10-ма коносаментами, в яких перевізником вантажу зазначено Компанію, а одержувачем вантажу - ТОВ "БІОГАЗЕНЕРГО";

- відповідно до документів "формат замовлення вантажу", на підставі яких і було надано послуги з перевезення за спірними коносаментами стороною -замовником позивачем визначено ТОВ "ФАРКОНТ ТРАНСПОРТ СОЛЮШН";

- 01.03.2014 ТОВ "БІОГАЗЕНЕРГО" як клієнтом та ТОВ "ФАРКОНТ ТРАНСПОРТ СОЛЮШН" як експедитором укладено договір транспортного експедирування № 17 (далі - Договір), за умовами якого експедитор зобов'язався за плату і за рахунок клієнта виконати та організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням експортно-імпортних, транзитних та внутрішніх перевезень вантажу клієнта, а також виконати та організувати додаткові послуги, необхідні для доставки вантажу. Умовами розділу 2 даного договору встановлено, зокрема наступні права експедитора: укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, суходільними компаніями/їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами та нерезидентами України для виконання своїх обов'язків за договором; представляти інтереси клієнта у взаємовідносинах з перевізниками, портами та іншими організаціями, підприємствами, закладами; отримувати від клієнта довіреність, заявку на надання транспортно-експедиторських послуг, всі необхідні документи чи іншу інформацію стосовно властивостей вантажу, умов його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання своїх обов'язків за договором; при цьому до обов'язків експедитора за умовами пункту 2.2.7 Договору віднесено обов'язок здійснювати розрахунки з портами, транспортними та іншими організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів та інші послуги, а до обов'язків клієнта віднесено обов'язок оплатити послуги експедитора, а також відшкодувати видатки, витрати, штрафні санкції та інші платежі, передбачені даним Договором та понесені експедитором в інтересах клієнта (пункт 2.4.15 Договору). Крім того, умовами пункту 3.4 Договору встановлено, що розмір додаткових витрат та інших платежів, які необхідно здійснити експедитору для виконання своїх обов'язків за договором в інтересах клієнта, на вимогу останнього підтверджується експедитором документально;

- ТОВ "ФАРКОНТ ТРАНСПОРТ СОЛЮШН" виставляло ТОВ "БІОГАЗЕНЕРГО" в рахунок спірних перевезень відповідні рахунки (відшкодування витрат на фрахт), які оплачені відповідачем;

- 30.09.2015 між ТОВ "ФАРКОНТ ТРАНСПОРТ СОЛЮШН" і ТОВ "БІОГАЗЕНЕРГО" підписано акт прийому - здачі наданих послуг (фрахт Ченаї, Індія - Одеса, Україна) до договору від 01.03.2014 № 17 на загальну суму 182 115,12 грн. На зазначену суму відповідачем здійснено передплату;

- неоплачених рахунків ТОВ "ФАРКОНТ ТРАНСПОРТ СОЛЮШН" матеріали справи не містять;

- 23.12.2014 та 10.04.2015 відповідачем видано два односторонні гарантійні листи за підписом керівника та засвідчені печаткою ТОВ "БІОГАЗЕНЕРГО", відповідно до яких відповідач підтвердив зокрема, що є власником коносаментів, законним власником товару на момент підписання гарантійного листа і має право на передачу (поставку) і володіння товаром, та зазначив, що ТОВ "БІОГАЗЕНЕРГО" несе відповідальність за всі перевезення щодо зазначених вантажів (зокрема вантажів, які перевозилися за спірними 10 коносаментами), за виплату всього фрахту стосовно вказаних відвантажень, а також за демередж, детеншн, за простій вантажу, утримання під арештом, вартість зберігання, які нараховані за вантаж;

- Компанія не отримала плати за здійснені перевезення (окрім фрахту за вантаж, який перевозився за коносаментом від 09.07.2014 № NSA ODS 2035635209 в сумі 8480 дол. США);

- згідно спірних коносаментів перевізник - позивач зобов'язався здійснити міжнародне морське перевезення вантажу відповідача в порт призначення Одеса Україна рейсовим сполученням; в коносаментах зазначено номери контейнерів, їх тип, опис пакувань та вантажу, дати завантаження на борт, які відповідають даті видачі цих коносаментів; погоджено, що фрахт (провізна плата) сплачується у місці призначення; визначено, що фрахт збирається, проте відсутні відомості про розмір фрахту, що підлягає сплаті, чи про тарифи фрахту та не встановлений строк та порядок сплати фрахту, а також відсутнє посилання на будь-який інший документ, в якому могли бути викладені умови про розмір фрахту, що підлягає сплаті та порядок його сплати; на зворотній стороні зазначено, що, затверджуючи цей документ мультимодального перевезення, вантажовідправник приймає відповідальність перед перевізником за сплату фрахту, штрафів, мита; умова щодо сплати детеншену погоджена у спірних коносаментах (без конкретизації, за простій судна чи контейнерів погоджено тариф детеншену);

- згідно письмових пояснень ТОВ "ФАРКОНТ ТРАНСПОРТ СОЛЮШН", останнє не здійснювало на користь Компанії платежів зі сплати фрахту, демереджу/детеншену, а також інших сум, направлених на оплату послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів у контейнерах за спірними коносаментами.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з ТОВ "БІОГАЗЕНЕРГО" на користь позивача заборгованості з оплати за надані послуги з перевезення вантажу (фрахту) та за простій (детеншен/демередж) контейнерів.

Згідно з приписами статті 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 1 Кодексу торговельного мореплавства України (далі - КТМ України), кодекс торговельного мореплавства України регулює відносини, що виникають з торговельного мореплавства. Під торговельним мореплавством у цьому Кодексі розуміється діяльність, пов'язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей.

Статтею 128 КТМ України встановлено, що умови морського перевезення вантажів визначаються договором.

Згідно з приписами статті 132 КТМ України перевезення між портами України та іноземними портами можуть здійснюватися як суднами, що плавають під Державним прапором України, так і за умови взаємності суднами, що плавають під іноземним прапором.

Статтею 133 КТМ України визначено, що за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж із порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Відповідно до ст. 134 КТМ України договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі.

Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є, зокрема коносамент (якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті).

Статтею 135 КТМ України встановлено, що правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу визначаються коносаментом. Умови договору морського перевезення, не викладені в коносаменті, обов'язкові для одержувача, якщо в коносаменті зроблено посилання на документ, в якому вони викладені.

Відповідно до статті 138 КТМ України у коносаменті зазначаються:

1) найменування судна, якщо вантаж прийнято до перевезення на визначеному судні;

2) найменування перевізника;

3) місце приймання або навантаження вантажу;

4) найменування відправника;

5) місце призначення вантажу чи, при наявності чартеру, місце призначення або направлення судна;

6) найменування одержувача вантажу (іменний коносамент) або визначення, що коносамент видано "наказу відправника", або найменування одержувача з зазначенням, що коносамент видано "наказу одержувача" (ордерний коносамент), або визначенням, що коносамент видано на пред'явника (коносамент на пред'явника);

7) найменування вантажу, його маркування, кількість місць чи кількість та/або міра (маса, об'єм), а в необхідних випадках - дані про зовнішній вигляд, стан і особливі властивості вантажу;

7-1) для небезпечних вантажів - найменування вантажу, порядковий номер виробу або речовини відповідно до прийнятої Організацією Об'єднаних Націй системи, клас (підклас), група сумісності для вантажів класу 1, додаткові види небезпеки та група пакування (якщо визначена), а також маса нетто вибухової речовини;

8) фрахт та інші належні перевізнику платежі або зазначення, що фрахт повинен бути сплачений згідно з умовами, викладеними в рейсовому чартері або іншому документі, чи зазначення, що фрахт повністю сплачено;

9) час і місце видачі коносамента;

10) кількість складених примірників коносамента;

11) підпис капітана або іншого представника перевізника.

Згідно зі статтею 139 КТМ України перевізник зобов'язаний видати відправнику на його бажання кілька примірників коносамента тотожного змісту, причому в кожному з них відмічається кількість складених примірників коносамента. Після видачі вантажу по одному з примірників коносамента решта примірників втрачає силу.

Приписами статті 149 КТМ України унормовано, що угодою сторін можуть бути встановлені додатковий після закінчення терміну навантаження (розвантаження) час очікування судном закінчення вантажних робіт (контрсталійний час) і розмір плати перевізнику за простій судна протягом контрсталійного часу (демередж), а також винагорода за закінчення навантаження (розвантаження) до закінчення сталійного часу (диспач). За відсутності угоди сторін, передбаченої частиною першою цієї статті, тривалість контрсталійного часу і розмір плати перевізнику за простій, а також розмір винагороди відправнику або фрахтувальнику за дострокове закінчення навантаження (розвантаження) визначаються відповідно до термінів і ставок, прийнятих у відповідному порту. За відсутності зазначених ставок розмір плати за простій визначається витратами на утримання судна та екіпажу, а винагорода за дострокове закінчення навантаження (розвантаження) обчислюється у половинному розмірі плати за простій.

Відповідно до статті 163 КТМ України під час прийому вантажу одержувач зобов'язаний відшкодувати витрати, зроблені перевізником за рахунок вантажу, внести плату за простій судна в порту вивантаження, а також сплатити фрахт і плату за простій у порту навантаження, якщо це передбачено в коносаменті або іншому документі, на підставі якого перевозився вантаж, а у випадку загальної аварії - внести аварійний внесок або надати належне забезпечення.

Перевізник може не видавати вантаж до сплати сум або надання забезпечення, зазначених у частині першій цієї статті.

Право притримання вантажу перевізник зберігає у випадку здачі його на склад, що не належить одержувачу, за умови повідомлення власника складу про таке право.

Після видачі вантажу одержувачу перевізник втрачає право вимоги від відправника чи фрахтувальника платежів, не внесених одержувачем, за винятком випадків, коли перевізник не зміг здійснити право притримання вантажу з незалежних від нього причин.

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

У відповідності до статті 4 зазначеного Закону експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Згідно з приписами статті 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори за дорученням клієнтів: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України; фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів; здійснюють роботи, пов'язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об'єктів; організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання; організовують експертизу вантажів; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю;

надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження; забезпечують виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників; здійснюють страхування вантажів та своєї відповідальності; забезпечують підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту; забезпечують оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат; здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог; надають підготовлений транспорт, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством; надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

У відповідності до статті 9 вказаного Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Як передбачено приписами 10 наведеного Закону експедитор має право: обирати або змінювати вид транспорту та маршрут перевезення, обирати або змінювати порядок перевезення вантажу, а також порядок виконання транспортно-експедиторських послуг, діючи в інтересах клієнта, згідно з відповідним договором транспортного експедирування; відступати від вказівок клієнта в порядку, передбаченому договором транспортного експедирування; на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта; притримувати вантаж, що знаходиться в його володінні, до моменту сплати плати експедитору і відшкодування витрат, здійснених ним в інтересах клієнта, або до моменту іншого забезпечення виконання клієнтом його зобов'язань у частині сплати плати експедитору та відшкодування вказаних витрат, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування; не приступати до виконання обов'язків за договором транспортного експедирування до отримання від клієнта всіх необхідних документів та іншої інформації щодо властивостей вантажу, умов його перевезення, а також іншої інформації, необхідної для виконання експедитором обов'язків, передбачених договором транспортного експедирування.

Згідно з приписами статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу. Клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Місцевий та апеляційний господарські суди, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, встановивши, що організацію спірних перевезень за укладеним з відповідачем договором транспортного експедирування від власного імені здійснювало ТОВ "ФАРКОНТ ТРАНСПОРТ СОЛЮШН"; в спірних коносаментах погоджено отримання плати за перевезення, проте не погоджено суму фрахту та порядок оплати; посилання на інші документи, у яких було б погоджено плату, у коносаментах відсутнє; гарантійні листи, видані відповідачем, лише підтверджують зобов'язання відповідача, як власника вантажу, проте за своїм змістом останні не створюють, не змінюють та не припиняють нових цивільних прав та обов'язків для відповідача; беручи до уваги те, що за умовами договору транспортного експедирування на ТОВ "ФАРКОНТ ТРАНСПОРТ СОЛЮШН" покладено обов'язок з організації перевезення, у тому числі, здійснення розрахунків з перевізниками (резидентами та нерезидентами України), у той час як до обов'язків відповідача віднесено здійснення розрахунків саме з ТОВ "ФАРКОНТ ТРАНСПОРТ СОЛЮШН"; відповідачем належним чином здійснювалася оплата послуг експедитора та сум фрахту згідно виставлених останнім рахунків; неотримання плати перевізником не було наслідком поведінки відповідача, у зв'язку з чим відсутні підстав для стягнення з відповідача плати за простій контейнерів як наслідку застосування позивачем притримання вантажу (у зв'язку з неотриманням плати за перевезення); враховуючи те, що на правовідносини позивача та відповідача, які виникли з перевезення спірного вантажу не поширюються норми Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (за відсутності укладеного між ними договору транспортного експедирування), - дійшли заснованого на законі висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача як оплати за надані послуги з перевезення вантажу (фрахту), так і плати за простій контейнерів, у зв'язку з чим правомірно відмовили у задоволенні позову.

Доводи Компанії не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Київської області від 24.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 у справі № 911/4696/15 залишити без змін, а касаційну скаргу Компанії SARJAK CONTAINER LINES PVT. LTD. - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя С. Бондар

Суддя В. Селіваненко