ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Справа № 924/1875/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Демидової А.М., Шевчук С.Р.розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2016р.та рішеннягосподарського суду Хмельницької області від 15.04.2016р.у справі№924/1875/15 господарського суду Хмельницької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери"до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. ОСОБА_5 2. ОСОБА_6 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектр і КО"простягнення 756438,26грн.за участю представників:

позивача: Никоноров Є.В.

відповідача: не з'явились;

третіх осіб: 1. не з'явились;

2. не з'явились;

3. не зявились;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери" звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 756438,26 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), з яких 746226,83 грн. збитків та 10211,43 грн. 5% річних, які виникли з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав перевізником, у зв'язку зі втратою вантажу останнім.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.04.2016р. (суддя Гладій С.В.) у справі №924/1875/15, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2016р. (колегія суддів у складі головуючого судді Мамченко Ю.А., судді: Дужич С.П., Гудак А.В.) відмовлено позивачу у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2016р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 15.04.2016р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06 липня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери" та Компанією FLEMING CORPORATION LLP був укладений контракт купівлі-продажу №060715-FLEMING-OTP, відповідно до п.1.1 якого продавець передає у власність, а покупець приймає і оплачує товар (номенклатура, кількість, строки, ціна і умови поставки вказуються в інвойсах, які є невід'ємною частиною даного контракту. Відповідно до пункту 3.2 контракту, датою поставки вважається дата доставки товару на митницю пункту призначення Україна. На виконання даного контракту Товариством з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери" (надалі в тексті постанови -ТОВ "Белтім Полімери", позивач) були перераховані грошові кошти, що, як дослідили суди, підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №221 від 14 липня 2015 року, та випискою з особового рахунку.

Згідно Інвойсу №100854892 від 07 жовтня 2015 року сторони контракту узгодили відвантаження товару позивачу на загальну суму 28820 доларів США.

06 жовтня 2015 року між ТОВ "Белтім Полімери", як замовником, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, як експедитором, укладено договір-заявку на транспортування вантажу автомобільним транспортом згідно умов якого перевізник зобов'язується доставити ввірений йому відправником вантаж до місця призначення та передати його уповноваженій особі, а Замовник зобов'язується здійснити оплату перевезення ватажу.

Згідно умов договору-заявки перевезення вантажу (полімерів у мішках) масою 22 т. здійснюється автомобілем Рено НОМЕР_7/НОМЕР_8; водій ОСОБА_8; тел.НОМЕР_5, фірма відправник SABIC Sales Europe BV; адреса та час завантаження Польща, вул.Холендерська, 3 99-3 Кутно 07-08-10.15р. 8-00; Митний перехід Рава-Руська; митниця призначення Львівська область, митний термінал "Запитів"; адреса розвантаження: склади ТОВ "Белтім-Полімери" в межах 50-ти км від терміналу; отримувач товару "Белтім-Полімери" ОСОБА_9, НОМЕР_6.

В подальшому як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.10.2015р. на умовах зазначених вище ОСОБА_5, як експедитор, уклала договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг з Товариством з обмеженою відповідальністю "Вектор і КО", як перевізником.

06.10.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вектор і КО" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, як експедитором, укладено договір на транспортно-експедиційні послуги за умовами якого відповідно до пункту 1.1 замовник замовляє, а експедитор надає послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по організації таких перевезень. Відповідно до пункту 1.2 договору, експедитор: надає послуги з перевезень по території України, а саме: від пункту завантаження до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту розвантаження; між пунктами завантаження і розвантаження в межах України (далі - перевезення до Україні); надає послуги з перевезень за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю Украйни; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України, між пунктами за межами державного кордону України (далі - перевезення за межами України).

Відповідно до пункту 1.3 договору, конкретні умови кожного замовлення зазначаються у заявці Замовника і узгоджуються з Експедитором.

Згідно підпунктів 2.1.1, 2.1.2 договору, Замовник зобов'язується: надавати Експедитору заявки не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів, а при внутрішньому перевезенні - за 1 день до дати завантаження. У заявці зазначаються: точна адреса завантаження/розвантаження, дата і час прибуття на завантаження, найменування вантажовідправника, найменування вантажу, його кількість, включаючи вагу брутто, характеристику та тип вантажу та особливості його перевезення (якщо такі наявні), місце митного оформлення/очищення, назва митного переходу на кордоні України, строк доставки, контактні особи та їх телефони, відомості про вантаж, включаючи вагу брутто, вартість послуг, додаткові умови. У випадку необхідності Заявка також повинна містити: заборону перевантаження вантажу; витрати які Замовник бере на свій рахунок; заявлену вартість вантаж і суму додаткової цінності при його доставці; перелік документів, які передаються Експедитору. Узгодити з Експедитором умови заявки.

Відповідно до підпунктів 2.2.2, 2.2.6 договору, експедитор зобов'язується: забезпечити виконання всіх послуг, зазначених у підтвердженій Заявці, забезпечивши збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до видачі вантажоодержувачу.

Згідно пунктів 5.1, 5.2 договору, в разі порушення зобов'язань за даним договором Сторона несе відповідальність визначену даним договором, Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ) 1956 року та діючим законодавством України. Порушенням договору є його невиконання чи неналежне виконання, тобто з порушенням умов, визначених даним договором. Якщо інше не передбачено діючим в Україні законодавством, Сторона не несе відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що прийняла всі залежні від її заходи для належного виконання даного Договору. Відповідальність Сторін у випадку непереборної сили визначається відповідно до діючою в Україні законодавства.

Згідно пункту 5.11 договору, Експедитор несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, які не міг запобігти і усунення яких від нього не залежало. Експедитор несе відповідальність за збереження вантажу: при міжнародних перевезеннях - відповідно до Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ), при внутрішніх перевезеннях - відповідно до Статуту автомобільного транспорту УРСР.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до даного договору, між ТОВ "Вектор і КО" (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (Перевізник) було укладено договір-заявку про виконання автотранспортного перевезення за наступними умовами: 1) маршрут - м. Кутно (Польща) - м. Київ (Україна); 2) вантаж: Сировина масса до 22 т. Об'єм 86; 4) вантажовідправник SАВIС SALES Еurope BV; 5) вантажоодержувач ТОВ „Вектор і КО"; 6) платник ТОВ „Вектор і КО"; 7) дата та час завантаження 07 вересня 2015 року; 8) адреса завантаження м.Кутно, вул.Холендерська 3; адреса замитнення згідно CMR; 9) адреса розмитнення м.Київ (узгодження з вантажоодержувачем), адреса розвантаження - м. Київ (узгодження з вантажоодержувачем); 13) перевізник в особі власника автотранспорту відповідає за збереження вантажу безпосередньо перед його власником з моменту завантаження до моменту розвантаження; 14) перевізник здає вантаж згідно з домовленістю з Вантажоодержувачем. Марка автомобіля RENAULT MAGNUM 430 д.н. НОМЕР_7, Причіп/напівпричіп НОМЕР_8, водій ОСОБА_8, тел. НОМЕР_1.

21 квітня 2015 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (Експедитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Перевізник) укладено Договір транспортного експедирування при перевезеннях вантажів у міжнародному та міжміському сполученні, за умовами пункту 1.1 якого експедитор, будучи довіреною особою перевізника та діючи за його дорученням, за даним договором здійснює пошук і підбір вантажовласників (вантажовідправників/вантажоодержувачів або їх довірених осіб) з метою забезпечення транспортних засобів Перевізника експортно-імпортними вантажами для виконання перевезень в міжнародних сполученнях.

Згідно пункту 2.1 Договору, експедитор має право укладати договори з іншими особами для виконання зобов'язань за цим договором.

Як досліджено судами, на виконання умов даного договору 02.10.2015р. між Експедитором ОСОБА_6 та Перевізником ОСОБА_4 укладено Транспортну заявку на перевезення вантажу згідно умов якої Перезівник - ФОП ОСОБА_4, марка і держ №автомобіля РЕНО НОМЕР_7//НОМЕР_8, дані про водія: ОСОБА_8 НОМЕР_1,НОМЕР_9, Адреса завантаження NIJHOF-WAASSINK Sp.Z o POLSKA. ul. Intermodalna 3, 99-300, Kutno; Адреса розвантаження Київ; Митне відправлення: згідно ЦМР, Митне прибуття: головний термінал „Лиски", 02092 м.Київ, вул.Довбуша, 22; Вага, інформація про вантаж: Поліпропілен 22т; Дата і час завантаження: 06-07.10.2015, Дата прибуття: 09.10.2015; Погранперехід: Ягодин.

При цьому, судами встановлено, що на виконання транспортної заявки, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 здійснено міжнародне перевезення вантажу, а саме, відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR AVC-2002 від 07 жовтня 2015 року відправником вантажу є фірма SABIC SALES EUROPE B.V. (пункт l CMR) одержувачем вантажу - Beiteam Polymers LTD (пункт 2 CMR), місце розвантаження вантажу - Kiev, Ukraine (пункт 3 CMR), місцем та датою завантаження вантажу - Kutno, Poland 07 жовтня 2015 року (пункт 4 CMR), перевізник Auto/Cont.id: НОМЕР_7/НОМЕР_8 (пункт l6 CMR).

Штемпелі на накладній CMR AVC - 2002 від 07 жовтня 2015 року містять інформацію про дату проходження товару через митний контроль у митниці - "Ягодин", а саме, 08 жовтня 2015 року. Додатково відомості про відправника, одержувача, перевізника, вид транспортного засобу, найменування товару, місце розвантаження товару, ціну товару, вартість ввізного мита тощо вказано у попередньому повідомленні №209000000/2015/931332.

Як встановлено судами, згідно листа Державної Фіскальної Служби України Волинської Митниці від 05 січня 2016 року, відповідно до бази даних автоматизованої системи митного оформлення АСМО "Інспектор", 08 жовтня 2015 року посадовими особами митного поста "Ягодин" Волинської митниці ДФС здійснено пропуск на митну територію України товару „полімери пропілену у первинних формах", який переміщувався згідно з попереднім повідомленням №209000000/2015/931332 на адресу ТОВ „Белтім Полімери" (код за ЄДРПОУ 0037507220, 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 17, оф. 204/2), який виступає імпортером і особою, відповідальною за фінансове врегулювання. Відправником товару являється компанія NL SABIC SALES EUROPE В. V. (РО Box 5151,6135 LD SІTTARD, Netherlands). Товар переміщувався транспортними засобами: НОМЕР_7/НОМЕР_8 - перевізник: ОСОБА_4 (код НОМЕР_3, АДРЕСА_1) водій - ОСОБА_8 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_10).

Підставою для виникнення спору у даній справі стало те, що позивач - ТОВ "Белтім Полімери" не отримав товар придбаний ним згідно зазначеного вище договору від 06.07.2015р. та інвойсу №100854892 у визначені строки відповідно до заяви від 06.10.2015р. Відтак, предметом спору у даній справі, є стягнення з перевізника - ФОП ОСОБА_4 746226,83 грн. збитків та 10211,43 грн. 5% річних.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що договір на міжнародне перевезення вантажу було укладено між ТОВ „Вектр і КО" та ОСОБА_4 через посередника ОСОБА_6, який в свою чергу ОСОБА_4 виконаний в повному обсязі, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №165 від 08.10.2015 року, а також печаткою ТОВ "Вектр і КО" у графі "24" про отримання товару CMR AVC-2002 від 07 жовтня 2015 року. Відтак, за тведженням судів, не встановивши порушення відповідачем права чи законного інтересу позивача за захистом якого той звернувся до суду, суди відмовили позивачу у задоволенні позову.

Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що всупереч ст.43 Господарського процесуального кодексу України здійснені внаслідок неповного з'ясування усіх фактичних обставин справи з огляду на наступне.

Як роз'яснено у п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. № 6 рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішенні та постанові зазначено, що в обґрунтування завданих збитків позивач - ТОВ "Белтім Полімери" послався на те, що нормами Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до моменту видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. При цьому, в якості підстави для стягнення з відповідача спірної суми грошових коштів, які позивач вважає збитками, останній посилався на ст. ст. 22, 623 Цивільного кодексу України, зазначаючи, що відповідачем порушені умови ст.14 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків (п.4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачено застосування у сфері господарювання наступних видів господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України).

У відповідності до п. 2 ч. 1 с. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Отже, при вирішенні спорів про відшкодування збитків господарському суду слід встановлювати факт заподіяння збитків відповідачем, наявність його вини та причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача та заподіяними збитками, а також доведеність розміру збитків.

Проте суди попередніх інстанцій, всупереч зазначеним вище положенням законодавства, взагалі не надали жодної правової оцінки правовим підставам позову, зазначеним ТОВ "Белтім Полімери" та не встановлювали факту наявності чи відсутності усіх елементів складу цивільного правопорушення в діях відповідача.

Разом з тим, зазначивши, що між позивачем та відповідачем не виникло жодних взаємних зобов'язань, суди попередніх інстанцій належним чином не оцінювали наявні у матеріалах справи CMR AVC-2002 від 07.10.2015р. та лист Державної Фіскальної Служби України Волинської Митниці від 05.01.2016 р., в яких саме позивач - ТОВ "Белтім Полімери" зазначений отримувачем спірного вантажу. Відтак, судам слід було з'ясувати на якій правовій підставі спірний вантаж було отримано ТОВ "Вектр і КО", печатка якого міститься у зазначеній CMR.

Помилковим є також незастосування положень Женевської Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956р., ратифікованої Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006р., який набрав законної сили 09.09.2006р. до спірних правовідносин, що виникли, оскільки у її ст.1 врегульовано, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій, дійшли висновку, що відносини з перевезення вантажу виникли між відповідачем та ТОВ "Вектр і КО" на підставі договору-заявки від 02 жовтня 2015 року про виконання автотранспортного перевезення, укладеного між експедитором ОСОБА_6 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, як перевізником, згідно якого вантажоодержувачем зазначено ТОВ „Вектор і КО" Тоді як, експедитор ОСОБА_6, укладаючи даний договір, як зазначили суди, діяла на підставі Договору на транспортно-експедиційні послуги від 06 жовтня 2015 року, укладеного нею з ТОВ "Вектр і КО", як замовником. При цьому, судами в оскаржуваних рішенні та постанові не обґрунтовано правових підстав, якими вони керувались встановивши можливість застосування положень договору-заяви, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 від 02.10.2015р. до правовідносин, що виникли з договору від 06.10.2015р. Тобто, судами попередніх інстанцій неналежним чином досліджено умови наявних у матеріалах справи договорів стосовно перевезення спірної партії вантажу, стягнення збитків за втрату якого є предметом спору у даній справі.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що суди не забезпечили всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх обставин справи під час розгляду позовних вимог ТОВ "Белтім Полімери" в їх сукупності, керуючись законом, припустились порушень норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Метою касаційного перегляду справи є перевірка застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. З урахуванням вищезазначеного, а також зважаючи на те, що згідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази, суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних рішення та постанови з направленням справи на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи суду слід прийняти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Белтім Полімери" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2016р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 15.04.2016р. у справі №924/1875/15 скасувати.

Справу №924/1875/15 передати на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області в іншому складі суду.

Головуючий суддя С.В.Владимиренко

Судді А.М.Демидова

С.Р.Шевчук