ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Справа № 922/4065/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого І. Алєєвої, О. Поляк

за участю представників: прокуратури Голуб Є.В. - прокурор відділу ГПУ, позивача Северин Р.І. - дов. від 15.07.2014 р., від 22.07.2016 р. відповідача Падалко Т.В. - дов. від 05.01.2016 р. третіх осіб розглянувши матеріали касаційної скарги Сліпенко А.А. - дов. від 05.05.2016 р. Державного підприємства "Харківський завод спеціальних машин" Державного концерну "Укроборонпром" на постановувід 07.06.2016 Харківського апеляційного господарського суду у справі№922/4065/15 Господарського суду Харківської області за позовом третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Заступника військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі: Міністерства внутрішніх справ та Національної академії Національної гвардії України Державна фінансова інспекція України

до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державного підприємства "Харківський завод спеціальних машин" Державного концерну "Укроборонпром" Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській областіпровизнання недійсною частини договору та стягнення 8167,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Заступник військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та Національної академії Національної гвардії України звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ДП "Харківський завод спеціальних машин" ДК"Укроборонпром" про визнання недійсним пункту 3.1 договору поставки № 883 від 10.12.2014 р. в частині включення до ціни договору ПДВ у розмірі 20%, що складає 8166,67 грн., та стягнення з відповідача 8167,67 грн. сплаченого ПДВ, на підставі статей 203, 215, 216, 217 Цивільного кодексу України, статті 185 Податкового кодексу України, пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (в редакції Закону України № 1658-VII від 02.09.2014 р. "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування продукції оборонного призначення").

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що операції з постачання комплектуючих до військової зброї, зокрема, станка поворотного до 12,7 мм кулемета НСВ (який був предметом спірного договору поставки) відповідно до пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України в редакції Закону України № 1658-VII від 02.09.2014 р. "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування продукції оборонного призначення" тимчасово на період проведення антитерористичної операції чи запровадження воєнного стану звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Відтак, як вважав прокурор договір поставки від 10.12.2014 р. №883, укладений між Національною академією Національної гвардії України і ДП "Харківський завод спеціальних машин", в частині включення до ціни договору ПДВ у розмірі 8166,67 грн. є таким, що суперечить наведеним приписам законодавства та підлягає визнанню недійсним в зазначеній частині, а сплачена Національною академією Національної гвардії України в ціні товару сума податку на додану вартість підлягає поверненню.

У відзиві на позов відповідач, заперечуючи проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що наявність податкових пільг не вимагає корегування кінцевої вартості товару і будь-які процедури щодо зміни вартості товарів, які зазначені у відповідному договорі, повинні відповідати вимогам статті 632 Цивільного кодексу України.

Він також зазначав, що не займається операціями з ввезення на митну територію товарів, а пільги щодо звільнення від оподаткування ПДВ поширюється на операції з товарами саме для цілей АТО.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 29.07.2015 р., від 02.09.2015 р. (суддя Шарко Л.В.) було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну фінансову інспекцію України та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

03.09.2015 р. до господарського суду надійшла заява Держфінінспекції України, в якій вона підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.

23.09.2015 р. ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області надало відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у позові, та зазначила, що в спірному договорі поставки відсутні посилання на те, що станок поворотний до 12,7 мм кулемету НСВ, постачається для використання в оборонних цілях при проведення антитерористичної операції та/або при запровадженні воєнного стану; що код обладнання вказаний в договорі не відповідає визначеним у пункті 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України кодам УКТ ЗЕД.

Крім того, третя особа звертає увагу на те, що для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД необхідно отримати висновок торгово-промислової палати або науково-дослідного інституту судових експертиз.

Відповідач у додаткових письмових поясненнях у справі вказував, що спеціалізується на виготовлені автомобілів технічної допомоги; що опора-стійка - це частина готової продукції, яка виготовлена за конструкторською документацією ДП "ХЗСМ", використовується для загального призначення як базова металоконструкція для стабілізації і забезпечення стійкості виробу на нерівній поверхні та на неї можуть бути встановлені будь-які пристрої (консольний кран, фотоапарат, кулемет та ін.).

Відповідач зазначав, що оскільки змін до договору не вносилось, і позивач оплатив ціну договору в яку було включено ПДВ і останній був сплачений до бюджету ДП "ХЗСМ", то відсутні підстави для повернення спірної суми податку на додану вартість.

Крім того, відповідач вказував, що за результатами перевірки Державної фінансової інспекції в Харківській області від 18.03.2015 р. № 08-20/19з не було встановлено порушень відповідачем податкового законодавства при оподаткуванні операцій за договором №883 від 10.12.2014 р.

Ухвалою господарського суду від 21.12.2015 р. (судді: Шарко Л.В., Присяжнюк О.О., Аріт К.В.) призначено у справі судову експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса та зупинено провадження по справі, проте через неможливість здійснення натурного огляду станка поворотного до 12.7 мм кулемету НСВ така екпертиза проведене не була.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.04.2016 р. (судді: Шарко Л.В., Присяжнюк О.О., Аріт К.В.) поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.04.2016 р. (судді: Шарко Л.В., Присяжнюк О.О., Аріт К.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним пункт 3.1 договору поставки №883 від 10.12.2014 р. в частині включення до ціни договору ПДВ 20% в розмірі 8166,67 грн. Стягнуто з ДП "Харківський завод спеціальних машин" на користь Національної академії Національної гвардії України суму сплаченого ПДВ у розмірі 8167,67 грн.

Мотивуючи рішення, суд дійшов висновку про те, що у спірному пункті договору до вартості оборонної продукції відповідачем необґрунтовано включено податок на додану вартість, який був сплачений Національною академією Національної гвардії України в ціні товару, оскільки операції з постачання комплектуючих до військової зброї згідно з пунктом 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції Закону України № 1658-VII від 02.09.2014 р. "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування продукції оборонного призначення") тимчасово на період проведення антитерористичної операції звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

Відтак, суд дійшов висновку, що спірний договір в оспорюваній частині суперечить вимогам законодавства та підлягає визнанню недійсним, а сплачена сума ПДВ - поверненню відповідачем.

За апеляційною скаргою ДП "Харківський завод спеціальних машин" Державного концерну "Укроборонпром" Харківський апеляційний господарський суд (судді: Пелипенко Н.М., Гетьман Р.А., Івакіна В.О.), переглянувши рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 07.06.2016 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ДП "Харківський завод спеціальних машин" ДК "Укроборонпром" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2016 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Скаржник вказує на те, що режим звільнення від оподаткування ПДВ, як ввезених так і виготовлених на митній території України товарів, поширюється лише у разі постачання вказаних товарів для цілей АТО, але умовами укладеного між сторонами договору поставки не передбачено використання поставленого за цим договором товару (станка поворотного до 12,7 мм кулемета НСВ) для цілей АТО або при запровадженні воєнного стану.

Скаржник також стверджує про те, що спірна сума ПДВ була перерахована ним до бюджету.

Від прокуратури надійшли пояснення у справі, в яких вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові акти у справі - без змін.

Від Національної академії Національної гвардії України судом отримано пояснення, в яких академія не погоджується з доводами касаційної скарги та вважає судові рішення у справі законними.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні учасників процесу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 10.12.2014 р. між Національною академією Національної гвардії України - замовником та Державним підприємством "Харківський завод спеціальних машин" - продавцем був укладений договір поставки №883, за умовами якого виконавець зобов'язався виготовити та поставити станок повортний до 12.7 мм кулемета НСВ в кількості однієї одиниці, зазначений в специфікації, а замовник, в свою чергу, прийняти готову продукцію та сплатити її вартість в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна договору становить 49000 грн., у тому числі ПДВ 20% - 8166,67 грн. Ціна за одиницю продукції визначена у специфікації на поставку (додаток № 1 договору), що попередньо узгоджені протоколом погодження ціни на поставку (додаток №2 договору).

В розділі 4 спірного договору визначено порядок здійснення оплати.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору покупець здійснює оплату товару на підставі наданої продавцем накладної упродовж 30 банківських днів з дня одержання продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до пункту 5.4 договору датою поставки продукції вважається фактична дата поставки і отримання її замовником, що зазначається у супровідних документах на кожну партію продукції. При цьому оформлюється акт приймання-передачі продукції або документ, що засвідчує факт приймання продукції до перевезення та акт технічного приймання, складений відділом технічного контролю виконавця.

Господарськими судами попередніх інстанцій також було встановлено, що на виконання умов спірного договору поставки відповідач виготовив та поставив позивачу - Національній академії Національної гвардії України за видатковою накладною №х-00000034 від 10.12.2014 р. станок поворотний до 12,7 мм кулемета НСВ у кількості 1 шт., загальною вартістю 49000 грн. з ПДВ.

Позивач отримав вказану продукцію та оплатив її вартість у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 153 від 11.12.2014 р. на суму 49000 грн., в т.ч. ПДВ - 8166,67 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, предметом даного судового розгляду є вимоги Заступника військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та Національної академії Національної гвардії України заявлені до ДП "Харківський завод спеціальних машин" ДК "Укроборонпром" про визнання недійсним пункту 3.1 договору поставки № 883 від 10.12.2014 р. в частині включення до ціни договору ПДВ у розмірі 20%, що складає 8166,67 грн., та стягнення з відповідача 8167,67 грн. сплаченого ПДВ, на підставі статей 203, 215, 216, 217 Цивільного кодексу України, статті 185 Податкового кодексу України, пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (в редакції Закону України № 1658-VII від 02.09.2014 р. "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування продукції оборонного призначення").

Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 632 Цивільного кодексу України унормовано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У розумінні приписів наведеної норми ціна є однією із найважливіших умов відплатного договору. Сторони мають право встановлювати ціну в договорі на власний розсуд.

В окремих випадках, визначених законом, в договорах застосовуються ціни, що встановлені або регулюються уповноваженими на те органами. Тобто держава або уповноважені нею органи можуть встановлювати фіксовані ціни у вигляді граничного рівня цін або рівня рентабельності тощо.

Водночас, відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України (статті 180 - 211). При цьому, податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (пункт 14.1.178 статті 14 Податкового кодексу України).

Таким чином, порядок та механізм нарахування і сплати податку на додану вартість чи навпаки (операції, які не є об'єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами Податкового кодексу України та, відповідно, не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

За загальним правилом статті 217 Цивільного кодексу України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі господарський суд може визнати недійсною частину правочину. Недійсними частини правочину визнаються за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що пункт 3.1 договору поставки № 883 від 10.12.2014 р. в частині включення до ціни договору ПДВ, суперечить зазначеним нормам законодавства, а тому в цій частині правомірно був визнаний недійсним.

Поза тим, як вже зазначалося, і це встановлено господарськими судами та підтверджено матеріалами справи, заявлена до стягнення з відповідача сума є за своєю правовою природою сумою нарахованого та сплаченого податку на додану вартість.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземці), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України унормовані, які справи підвідомчі господарським судам.

Статтею 1 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що цей Кодекс визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

В свою чергу, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1).

У даному спорі спірна сума є сумою податку на додану вартість, яка утримана з позивача та, як стверджує відповідач, перерахована до Державного бюджету України. Порядок її нарахування, сплати і повернення регулюється спеціальними нормами податкового законодавства, а спори з питань оподаткування не відносяться до компетенції господарських судів і вирішуються в порядку адміністративного судочинства. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 30.05.11 у справі №24/135, від 13.12.10 у справі №26/2.

Проте викладене помилково не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій при вирішенні спору, як і не було з'ясовано та досліджено характер спірних правовідносин (щодо стягнення з відповідача заявленої суми податку на додану вартість) у контексті зазначених норм, а відтак унеможливлюється висновок про законність прийнятих у справі судових актів в частині стягнення з відповідача спірної суми ПДВ.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до приписів статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи зазначене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача спірної суми ПДВ, а тому судові рішення у справі в зазначеній частині підлягають скасуванню, з направленням матеріалів справи в цій частині на новий розгляд до господарського суду Харківської області; в решті рішення і постанова у справі залишаються без змін з мотивів, викладених у цій постанові, а касаційна скарга задовольняється частково.

Керуючись статтями 1115, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 р. у справі № 922/4065/15 та рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2016 р. скасувати в частині задоволення позову про стягнення з ДП "Харківський завод спеціальних машин" на користь Національної академії Національної гвардії України суму сплаченого ПДВ у розмірі 8167,67 грн., справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2016 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 р. у справі № 922/4065/15 залишити без змін.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І.Алєєва

О. Поляк