ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Справа № 916/738/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської областіна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 у справі№ 916/738/16Господарського судуОдеської областіза позовомТаїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської областідо- Житлово-будівельного кооперативу "Марін -Білдер" - Реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській областіпророзірвання договорів оренди земельних ділянок та скасування записів про державну реєстрацію,

за участю представників позивачане з'явився відповідачів- не з'явився - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

29.03.2016 Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області звернулась до господарського суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Марін-Білдер", Реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції в Одеської області про розірвання договорів оренди земельних ділянок та скасування записів про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки. Позов мотивовано доводами про неналежне виконання орендарем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати за орендовані земельні ділянки та наслідки, визначені статтями 526, 629, 651 Цивільного кодексу України, статтею 32 Закону України "Про оренду землі" статтею 26 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статтями 18, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Заявою від 15.08.2016 позивач відмовився від позовних вимог до Реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області в частині скасування записів про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.

Відповідач відхилив позовні вимоги, вказавши, що відсутні підстави для припинення договірних зобовязань з наведених позивачем підстав, а заборгованість зі сплати за землю заявлена органом державної податкової служби у межах справи про банкрутство, де досягнута згода щодо укладення мирової угоди.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.08.2016 (суддя Грабован Л.І.) позов задоволено частково; розірвано договір оренди землі, укладений Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та Житлово-будівельним кооперативом „Марін-Білдер" від 10.01.2006; розірвано договір оренди землі, укладений Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та Житлово-будівельним кооперативом „Марін-Білдер" від 29.12.2008; провадження у справі в частині вимог Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про скасування запису в Державному реєстрі прав про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки загальною площею 11,7447 га категорії земель житлової та громадської забудови, що знаходиться на території Таїровської селищної ради в межах населеного пункту ж/м „Совіньойон", с. Мізікевича, Овідіопольского району Одеської області за Житлово-будівельним кооперативом „Марін-Білдер"; скасування запису в Державному реєстрі прав про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки загальною площею 109805, розташованої на території Таїровської селищної ради в с. Мізікевича, ж/м „Совіньойон", Овідіопольського району Одеської області, яка за її цільовим призначенням належить до категорії земель житлової та громадської забудови за Житлово-будівельним кооперативом „Марін-Білдер" припинено; стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу „Марін-Білдер" на користь Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області 2756 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 (судді Воронюк О.Л.- головуючий, Лашин В.В., Туренко В.Б.) рішення господарського суду скасовано, провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач вказав, що суд апеляційної інстанції, обмежившись посиланням на Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не врахував, що на спірні правовідносини, пов'язані із невиконанням орендарем умов договору та обумовлене цим виникнення підстав для розірвання такого договору, поширюється дія статей 15, 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі", статей 141, 143 Земельного кодексу України, статей 626, 651 Цивільного кодексу України; суд не врахував практику Верховного Суду України та дійшов помилкового висновку щодо наявності у позивача спору з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.

Сторони не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні; відповідачі не надіслали відзив на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Місцевий господарський суд встановив, що 16.11.2005 Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області на 21-ій сесії прийняла рішення № 874-IV про затвердження проекту землеустрою щодо відведення Житлово-будівельному кооперативу „Марін-Білдер" у довгострокову оренду строком на 15 років земельної ділянки категорії земель житлової та громадської забудови загальною площею 11, 7447 га, в тому числі за складом угідь: 11, 7447 га - рілля, розташованої на території селищної ради в межах населеного пункту жилмасиву „Совіньойон" с. Мізікевича Овідіопольського району Одеської області, для житлового будівництва громадян, розміщення громадських будівель і споруд, будівництва мереж і споруд інженерного забезпечення жилих будинків та інших об'єктів загального користування членів кооперативу за рахунок земель, що перебувають в оренді Житлово-будівельного кооперативу „Совіньйон-2".

10.01.2006 орендодавець - Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області в особі селищного голови Венгера Д.П., що діє на підставі рішення 1-ї сесії XXIV-го скликання Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 1 від 26.04.2002 та орендар - Житлово-будівельний кооператив „Марін-Білдер" в особі голови правління Капіноса В.І., який діє на підставі статуту кооперативу, уклали договір оренди земельної ділянки (далі - договір від 10.01.2006), згідно з пунктом 1.1. якого орендодавець на підставі рішення 21-ої сесії Таїровської селищної ради № 874-IV від 16.11.2005 передає, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 11, 7447 га категорії земель житлової та громадської забудови, що знаходиться на території селищної ради в межах населеного пункту жилмасиву „Совіньйон" с. Мізікевича Овіодіопольського району Одеської області.

Згідно з пунктом 3.1. договору від 10.01.2006 договір укладено строком на 15 (п'ятнадцять) років, який починає обчислюватися з дня державної реєстрації договору відповідно до законодавства. Договір за взаємною згодою сторін укладається у простій письмовій формі.

Відповідно до пункту 4.1. договору від 10.01.2006 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Згідно з пунктом 4.2. договору від 10.01.2006 за користування орендованою земельною ділянкою встановлено орендну плату у розмірі 1 відсотка її нормативної грошової оцінки у рік, яка станом на 01.01.2005 за 1 мІ площі земельної ділянки складає 28,06 грн. згідно з витягом № 2/о від 04.01.2006 з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, виданого Овідіопольським районним відділом земельних ресурсів.

За пунктом 4.2.2 договору сума орендної плати за земельну ділянку у розмірі 1 відсотка її нормативної грошової оцінки становить у грошовому виразі 32955,63 грн. у рік, без ПДВ. Пунктом 4.2.3. договору від 10.01.2006 передбачено, що орендна плата сплачується орендарем рівними частками щомісяця в строк до 15 числа кожного місяця в сумі 2746,31 грн. і вноситься орендодавцеві за відповідними реквізитами.

Відповідно до підпункту 9.2.1. договору від 10.01.2006 орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а згідно з підпунктом 9.2.3. договору від 10.01.2006 орендар зобов'язаний своєчасно у встановлені договором строки сплачувати орендну плату.

Підпунктом 11.3.1. договору від 10.01.2006 передбачено, що договір також припиняється шляхом його дострокового розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі невиконання або неналежного виконання другою стороною своїх обов'язків за договором.

Суд встановив, що на виконання умов договору орендодавцем передано орендареві земельну ділянку площею 11, 7447 га, про що свідчить акт приймання-передачі об'єкта оренди від 26.01.2006.

Також 05.11.2008 Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області на 20-ій сесії V скликання прийняла рішення № 1266-V про затвердження проекту землеустрою щодо відведення Житлово-будівельному кооперативу „Марін-Білдер" у довгострокову оренду строком на 15 років в частині відведення земельної ділянки загальною площею 10,9805 га для житлового будівництва громадян, розміщення громадських будівель і споруд, будівництва мереж і споруд інженерного забезпечення жилих будинків та інших об'єктів загального користування членів кооперативу, розташованої на території Таїровської селищної ради в с. Мізікевича, жилмасив „Совіньон", Овідіопольського району Одеської області, що складається з двох суміжних земельних ділянок.

29.12.2008 орендодавець - Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області в особі селищного голови Венгера Д.П., що діє на підставі рішення 1-ї сесії V-го скликання Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 1 від 11.04.2006, та орендар - Житлово-будівельний кооперативо „Марін-Білдер" в особі голови правління Капіноса В.І., який діє на підставі статуту кооперативу, уклали договір оренди земельної ділянки (далі - договір від 29.12.2008), згідно з пунктом 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 10,9805 га, що знаходиться на території Таїровської селищної ради в с. Мізікевича, жилмасив „Совіньйон", Овіодіопольського району Одеської області, яка належить до категорії земель житлової та громадської забудови.

Згідно з пунктом 3.1. договору від 29.12.2008 договір укладено строком на 15 років, який починає обчислюватися з дня державної реєстрації договору відповідно до законодавства. Договір за взаємною згодою сторін укладається у простій письмовій формі.

Відповідно до пункту 4.1. договору від 29.12.2008 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі.

За пунктом 4.2.2 договору сума орендної плати за земельну ділянку у розмірі 3 відсотка її нормативної грошової оцінки становить у грошовому виразі 435453,69 грн. у рік, без ПДВ. Пунктом 4.2.3. договору від 29.12.2008 передбачено, що орендна плата сплачується орендарем рівними частками щомісяця в строк до 15 числа кожного місяця в сумі 36287, 81 грн. і вноситься орендодавцеві за відповідними реквізитами.

Відповідно до підпункту 9.2.1. договору від 29.12.2008 орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Згідно з підпунктом 9.2.3. договору від 29.12.2008 орендар зобов'язаний своєчасно у встановлені договором строки сплачувати орендну плату.

Підпунктом 11.3.1. договору від 29.12.2008 передбачено, що договір також припиняється шляхом його дострокового розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі невиконання або неналежного виконання другою стороною своїх обов'язків за договором.

На виконання умов договору орендодавець передав орендареві земельну ділянку площею 10,9805 га, про що свідчить акт приймання-передачі об'єкта оренди від 05.03.2009.

Згідно інформацією ДПІ в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області, викладеної в додатку до листа № 1694/9/15-21-20 від 16.02.2016 недоїмка по орендній платі Житлово-будівельного кооперативу „Марін-Білдер" за 2014 рік становить 620849,31 грн. та за 2015 рік - 47834,77 грн.

У листі № 42/9/15-21-00 від 16.05.2016, адресованому Іллічівською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області Таїровському селищному голові міститься інформація про заборгованість за договором оренди від 20.01.2006 земельної ділянки 11,7447 га в сумі 668684,08 грн.

Відповідно до відомостей щодо нарахування, сплати податкового боргу Житлово-будівельного кооперативу „Марін-Білдер" за договорами від 10.01.2006 та від 29.12.2008, укладеними з Таїровською селищною радою Овідіопольського району, наданих на вимогу ухвали суду від 15.06.2016 Іллічівська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області листом № 8475/10 від 11.07.2016 надала документи, на підставі яких здійснено нарахування, а саме: податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік, подана відповідачем 29.01.2013, в якій визначено річну суму орендної плати, яка підлягає сплаті за даними платника за земельну ділянку площею 11,7447 га - 42777,12 грн., за земельну ділянку площею 10,9805 га - 531 239,57 грн. Зі змісту картки особового рахунку Житлово-будівельного кооперативу „Марін-Білдер" вбачається, що останній має заборгованість зі сплати податкового боргу по земельному податку в сумі 668684,08 грн., термін сплати - 31.12.2014.

Рішенням Таїровської селищної ради № 41-У11 від 24.12.2015 вирішено направити відповідачу лист-претензію щодо повної сплати заборгованості з орендної плати за використання земельних ділянок комунальної власності за договорами оренди, укладеними з Таїровською селищною радою; у разі непогашення заборгованості подати судовий позов щодо примусового стягнення заборгованості; у разі несплати - розірвання договору оренди.

Докази, надані позивачем, свідчать про наявність заборгованості зі сплати орендної плати за землю відповідачем в сумі 668684, 08 грн.

При цьому суд встановив, що відповідно до ухвали Господарського суду Одеської області від 12.03.2015 порушено провадження у справі про банкрутство Житлово-будівельного кооперативу „Марін-Білдер" № 916/827/15-г, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію). Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій. Постановою Господарського суду Одеської області від 19.03.2015 у справі № 916/827/15-г Житлово-будівельний кооператив „Марін-Білдер" визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Вудуда Г.І.

Ухвалою від 05.05.2015 ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області ГУ ДФС в Одеській області визнано кредитором Житлово-будівельного кооперативу „Марін-Білдер" з грошовими вимогами в сумі 668684,08 грн., в тому числі за боргом, нарахованим 30.01.2015 в сумі 47834,72 грн. за податковою декларацією з плати за землю за 2014 № 9008793719 від 20.02.2014; 31.12.2014 в сумі 574016,69 грн. за податковою декларацією з плати за землю за 2013 № 9002909810 від 29.01.2013; 30.01.2015 в сумі 47834,77 грн. за податковою декларацією з плати за землю за 2014 № 9008793719 від 20.02.2014. Ухвалою суду від 05.07.2016 у цій справі затверджено реєстр вимог кредиторів у справі, до якого увійшли вимоги ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області ГУ ДФС в Одеській області.

Відповідно до частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; за статтею 115 вказаного вище Кодексу рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 Господарського кодексу України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

З урахуванням положень статті 3 Земельного кодексу України правове регулювання відносин, пов'язаних з орендою земельних ділянок, здійснюється спеціальним земельним законодавством, а договір оренди землі не є тотожним зобов'язанням найму, визначеним у Цивільному кодексі України.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Суд дійшов висновку, про істотне порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки, а саме систематичну несплату орендної плати відповідно до умов договору.

Задовольняючи позов в частині розірвання договорів, місцевий господарський суд встановив факт порушення відповідачем істотних умов спірних договорів оренди землі, яка полягала у припиненні сплати орендних платежів та наявності суми заборгованості, відтак з урахуванням передбачених чинним законодавством та умовами договорів підстав дійшов висновку про розірвання спірних договорів оренди землі; в частині скасування записів державної реєстрації договорів суд припинив провадження з підстав заявленої вимоги позивача про відмову від вказаної частини позову.

Переглядаючи справу за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого господарського суду та припинив провадження у справі. Апеляційний господарський суд обґрунтував свій висновок вимогами статей 12, 16, 41 Господарського процесуального кодексу України, статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та вказав, що спори про визнання недійсним будь-яких правочинів, укладених боржником, розглядаються господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство, незалежно від того, заявлені такі вимоги з підстав невідповідності правочинів спеціальним нормам чи загальним, встановленим цивільним законодавством.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційного суду передчасним з огляду на таке.

Частиною першою статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Змістом статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.

Відповідно до частини дев'ятої статті 16 Господарського процесуального кодексу України справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Згідно з частиною четвертою статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: 1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України; 1-1) відсутній предмет спору; 2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; 4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом; 5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду; 6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації") щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

Отже, здійснення судочинства має на меті досягнення певного правового висновку або результату, на який сподіваються учасники спору, звертаючись до суду. Тобто, вирішуючи спір суди мають зважати не лише на правомірність того чи іншого висновку, але й на результат такого розгляду.

Припиняючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, як і приписи частини другої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, обмежившись формальним висновком щодо наявних підстав для вирішення спору у площині справи про банкрутство; водночас, суд не з'ясував, які саме з розглянутих місцевим господарським судом вимог мають майновий характер в розумінні частини четвертої статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та яким чином вирішення цього спору в порядку позовного провадження вплине на здійснення щодо відповідача процедури банкрутства, на формування обсягу майнових активів відповідача як боржника, за рахунок яких буде можливим задоволення вимог кредитора, яким чином орендні правовідносини між сторонами даного спору впливають на права та законні інтереси кредиторів відповідача у справі про банкрутство.

При цьому суд апеляційної інстанції не зазначив правової підстави, передбаченої статтею 80 Господарського процесуального кодексу України, для припинення провадження у справі, а розгляд позовних вимог Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області не в межах справи про банкрутство не визначений чинним законодавством як процесуальна підстава для припинення провадження у справі ні чинним Господарським процесуальним кодексом України, ні Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За змістом статей 99, 105 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції; за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову.

У постанові мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів та у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що суд всупереч статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України не розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; невірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи, що постановою суду апеляційної інстанції безпідставно припинено провадження у справі, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Розглядаючи справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, Вищий господарський суд України не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку; відсутність процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, відтак, постанову апеляційного суду у даній справі слід скасувати, а справу передати на новий розгляд суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 у справі №916/738/16 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т. Дроботова