ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Справа № 916/3443/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"на рішення та постановугосподарського суду Одеської області від 31.05.2016 Одеського апеляційного господарського суду від 28.09.2016у справі№ 916/3443/15 господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" доПриватного підприємства "Прогресфарм"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (третя особа-1); 2. ОСОБА_4 (третя особа-2); 3. ОСОБА_5 (третя особа-3)третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Національний банк України (третя особа-4)простягнення 75 011 061,84 грн.,за участю представників: від позивача Митюк С.П.від відповідачаПаламарчук О.А.від третьої особи-1не з'явивсявід третьої особи-2ОСОБА_8від третьої особи-3ОСОБА_9від третьої особи-4не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариства "Банк "Київська Русь" (далі - ПАТ "Банк "Київська Русь") в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Прогресфарм" (далі - ПП "Прогресфарм") про стягнення заборгованості за кредитним договором № 393-02-1 від 14.03.2013 на відкриття відновлювальної кредитної лінії із змінами та доповненнями у розмірі 2 548 811,68 дол. США, що еквівалентно 56 261 342,45 грн., та 11 377 118,45 грн., з яких 2 185 000 дол. США - заборгованість зі сплати кредиту, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 31.07.2015 складає 48 230 724,23 грн.; 110 750,40 дол. США - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 31.07.2015 складає 602 302,58 грн.; 343 889,93 грн. - пеня за несвоєчасно сплачені проценти; 11 033 228,52 грн. - пеня за несвоєчасно повернутий кредит; 253 060,28 дол. США - заборгованість зі сплати 30% річних від простроченої суми кредиту, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 31.07.2015 складає 5 585 060,28 грн.

27.05.2016 до господарського суду Одеської області надійшла заява ПАТ "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 393-02-1 від 14.03.2013 у розмірі 75 011 061,84 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 31.05.2016 у справі № 916/3443/15 (колегія суддів у складі: Власова С.Г. - головуючий, Д'яченко Т.Г., Літвінов С.В.) у задоволенні позову ПАТ "Банк "Київська Русь" від імені та в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 (колегія суддів у складі: Діброва Г.І. - головуючий, Лисенко В.А., Ярош А.І.) рішення господарського суду Одеської області від 31.05.2016 у справі № 916/3443/15 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Одеської області від 31.05.2016 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 у справі № 916/3443/15, ПАТ "Банк "Київська Русь" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені рішення та постанову і прийняти нове рішення про повне задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.11.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "Банк "Київська Русь" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 06.12.2016 о 10 год. 35 хв.

30.11.2016 до Вищого господарського суду України надійшли письмові пояснення ПАТ "Банк "Київська Русь" у справі № 916/3443/15.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Банк "Київська Русь", який надійшов до Вищого господарського суду України 06.12.2016 до початку судового засідання, ПП "Прогресфарм" проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

Також, 06.12.2016 до початку судового засідання від третьої особи-3 - ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5.) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 916/3443/15 для подання повного тексту рішення у справі № 826/22323/15.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа-1 та третя особа-4 передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалися.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи, заслухавши представників учасників судового процесу, присутніх у судовому засіданні, з урахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 1117 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що зазначене клопотання задоволенню не підлягає.

Заслухавши представників позивача, відповідача, третьої особи-2 та третьої особи-3, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.03.2013 між ПАТ "Банк "Київська Русь" (Банк) та ПП "Прогресфарм" (Позичальник) було укладено кредитний договір № 393-02-1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого (з урахуванням договорів про внесення змін і доповнень до нього) Банк відкрив Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та зобов'язався надавати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених цим Договором, а Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі. Кредит надано в грошовій формі на наступних умовах: ліміт кредитної лінії - 2 200 000 доларів США 00 центів (у первісній редакції Кредитного договору - 3 100 000 доларів США); кінцевий термін повернення кредиту - 31.07.2016; тип процентної ставки - фіксована; процентна ставка за користування кредитом - 11,75% річних (п. 1.1 Кредитного договору).

Згідно з п. 1.2 Кредитного договору кредит надається окремими частинами або повною сумою в межах встановленого ліміту кредитної лінії.

Відповідно до п. 1.4 Кредитного договору повернення заборгованості за кредитом та нарахованими процентами здійснюється Позичальником у валюті кредиту.

Пунктом 6.1.3 Кредитного договору серед обов'язків Позичальника визначено своєчасне повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитом та винагороди Банку в порядку, передбаченому Договором.

Згідно з п. 8.1 Кредитного договору, у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або винагород Банку Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

За приписами п. 9.2 Кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, винагород, штрафних санкцій та інших платежів, що передбачені Договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення викладено у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов Кредитного договору Банком перераховано Позичальнику транш у розмірі 2 100 000 дол. США за меморіальним ордером від 19.03.2013 № 5 та транш у розмірі 1 000 000 дол. США за меморіальним ордером від 06.06.2013 № 4.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.02.2015 між ПАТ "Банк "Київська Русь" (Кредитор) та ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4.) (Поручитель) укладено договір поруки № 279-02-5 (далі - Договір поруки), відповідно до якого Поручитель зобов'язався солідарно в обсязі 166 000 дол. США відповідати перед Кредитором за виконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором, який було укладено між Кредитором та ПП "Прогресфарм" (п. 2.1 Договору поруки).

У зв'язку з неналежним виконанням умов Кредитного договору, Банком було направлено Позичальникові листа про необхідність дострокового повернення заборгованості за Кредитним договором.

Листом від 13.02.2015 № 132/02/01 ПП "Прогресфарм" звернулось до ОСОБА_4 з проханням погасити кредитну заборгованість за Кредитним договором наперед.

Листом від 13.02.2015 ПАТ "Банк "Київська Русь" звернулося до ОСОБА_4 з пропозицією погасити прострочену заборгованість відповідача за Кредитним договором.

Поручитель - ОСОБА_4 на виконання вимог Договору поруки та вимоги Банку перерахував на рахунок останнього 166 000 дол. США, що підтверджується меморіальним ордером від 19.03.2015 № 9537 на суму 85 000 дол. США та меморіальним ордером від 19.03.2015 № 9538 на суму 81 000 дол. США.

Листами від 20.04.2015 № 3029/16, № 3030/16 Уповноваженою особою Фонду було повідомлено про визнання нікчемними правочинів зі списання коштів з рахунків на підставі меморіальних ордерів від 19.03.2015 № 9541, № 9536, № 9537, № 9538, № 9539, № 9542, № 9535 згідно з договорами поруки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 у справі № 815/5730/15 визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Волкова Олександра Юрійовича щодо визнання нікчемними правочинів зі списання на підставі меморіальних ордерів від 19.03.2015 № 9541, № 9536, № 9537, № 9538 грошових коштів у сумі 351 839,42 дол. США з рахунків ОСОБА_4 на рахунки Банку з призначенням платежу "списання коштів на погашення заборгованості за кредитом ПП "Прогресфарм" згідно договору поруки від 05.02.2015 року № 278-02-5"; зі списання грошових коштів на підставі меморіальних ордерів від 19.03.2015 № 9539, № 9542, № 9535 у сумі 415 613,64 дол. США з рахунків ОСОБА_17 на рахунки Банку з призначенням платежу "списання коштів на погашення заборгованості за кредитом ПП "Прогресфарм" згідно Договору поруки від 05.02.2015 року № 280-02-5".

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 у справі № 815/5730/15 залишено без змін. На момент розгляду в суді апеляційної інстанції даної справи, постанова Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 у справі № 815/5730/15 вступила в законну силу і є чинною.

Листом від 18.03.2016 № 1676/16 Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" повідомила про те, що списані з рахунку Поручителя кошти, в т.ч. на підставі меморіальних ордерів № 9537, № 9538, відображені у балансі ПАТ "Банк "Київська Русь" станом на дату списання коштів. Крім того, Банк не має можливості проводити банківські операції повернення коштів на рахунку, про що також зазначено у листі.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.03.2015 між ПАТ "Банк "Київська Русь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Фактор Плюс") було укладено попередній договір відступлення частини права вимоги № 20/03-15/2.

На виконання умов попереднього договору, між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "ФК "Фактор Плюс" 20.03.2015 було укладено договір відступлення частини права вимоги № 20/03-15/2.

Актом приймання-передачі відступлених прав від 20.03.2015 підтверджено, що ТОВ "ФК "Фактор Плюс" набуло право грошової вимоги на отримання грошових коштів (заборгованості) від ПП "Прогресфарм" за кредитним договором від 14.03.2013 № 393-02-1, яка складає суму в розмірі 397 379,83 дол. США, що згідно з офіційним курсом НБУ еквівалентно 9 296 319,21 грн.

Крім того, між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "ФК "Фактор Плюс" було укладено договір відступлення права вимоги від 20.03.2015 № б/н.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.03.2015 між ТОВ "ФК "Фактор Плюс" та ОСОБА_5 було укладено договір відступлення частини права вимоги № 19/03-15/4, згідно з умовами якого третій особі-3 було відступлено права вимоги (у тому числі) за договорами забезпечення, якими забезпечувалось виконання Боржником умов Кредитного договору.

27.03.2015 між ТОВ "ФК "Фактор Плюс" та ОСОБА_5 було укладено договір відступлення частини права вимоги б/н, згідно з умовами якого останній було відступлено частину права вимоги за Кредитним договором № 393-02-1 в частині права вимоги повернення частини заборгованості у розмірі 42 111 146 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

При цьому за приписами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що на час звернення до суду з позовними вимогами у позивача - ПАТ "Банк "Київська Русь" взагалі не існувало права вимоги за Кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 14.03.2013 № 393-02-1, у зв'язку з чим місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Проте, такі висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення господарського суду вказуються обставини справи, встановлені господарським судом, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом (п.п. 1, 2, 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення").

Так, судами попередніх інстанцій не досліджено з урахуванням первинних документів, у якому загальному розмірі ПАТ "Банк "Київська Русь" було надано Позичальнику - ПП "Прогресфарм" кредитні кошти за Кредитним договором, в якій сумі Банку було сплачено кошти у рахунок повернення кредиту за Кредитним договором, та у яких розмірах Банку було сплачено проценти та інші платежі за вказаним договором.

Відтак, судами не встановлено, який обсяг прав дійсної грошової вимоги за Кредитним договором існував на момент відступлення Банком права вимоги за цим договором новому кредитору - ТОВ "ФК "Фактор Плюс".

Крім того, господарські суди не встановили обсяг відступлених Банком прав за Кредитним договором.

Водночас, виконавча дирекція Фонду рішенням від 19.03.2015 № 61 запровадила у ПАТ "Банк "Київська Русь" тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 20.03.2015 до 19.06.2015 та призначила уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь", про що неодноразово зазначало ПАТ "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" під час розгляду даної справи в обґрунтування своїх доводів. При цьому, у письмових поясненнях, наданих суду, позивач вказував, що укладені між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "ФК "Фактор Плюс" договори про відступлення права вимоги від 20.03.2015 є нікчемними в силу закону (ч. 3 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), а тому за приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України вони не спричинили жодних правових наслідків.

Проте, вказані доводи позивача залишені поза увагою судів попередніх інстанцій, правова оцінка договорам відступлення права вимоги, укладеним між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "ФК "Фактор Плюс" 20.03.2015, з урахуванням положень ч. 3 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" судами не надана.

Таким чином, оскаржувані судові рішення прийнято без належної правової оцінки спірних правовідносин з урахуванням вищевикладеного, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Отже, суди попередніх інстанцій припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.

Враховуючи встановлені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають права касаційній інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну правову оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 та рішення господарського суду Одеської області від 31.05.2016 у справі № 916/3443/15 скасувати.

Справу № 916/3443/15 передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук