ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Справа № 914/765/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівВладимиренко С.В., Демидової А.М. розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 у справі№ 914/765/16 господарського суду Львівської області за позовомУправління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 572 319,60 грн

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явився;

- відповідача: ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В :

Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про стягнення 572319,60 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.06.2016 (суддя Король М.Р.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 (головуючий суддя - Скрипчук О.С., судді Кордюк Г.Т., Матущак О.І.) позов Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради задоволено, присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради 572319,60 грн. заборгованості за договором оренди приміщення від 13.01.2015 №С-9356-15.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 538, 762 Цивільного кодексу України, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 у справі №914/765/16 та направити справу на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

У додаткових поясненнях до касаційної скарги, ФОП ОСОБА_4 наголошує на порушенні орендодавцем приписів статті 18-1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що звільняє орендаря (скаржника) від сплати орендної плати на підставі частини 3 статті 538 та частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України. Одночасно, скаржником додано висновок №7-15 експертного будівельно-технічного дослідження, який колегія суддів залишає поза увагою, з огляду на приписи статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, оскільки згаданий висновок не був предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій.

До Вищого господарського суду України надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якому Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін з мотивів у них викладених.

До початку судового засідання від Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги на іншу дату.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів касаційної інстанції відмовляє в його задоволенні, оскільки, з врахуванням ухвали Вищого господарського суду України від 09.11.2016 про прийняття до провадження касаційної скарги відповідача у даній справі, відкладення розгляду справи може призвести до порушення судом касаційної інстанції місячного процесуального строку, встановленого імперативною нормою статті 1118 Господарського процесуального кодексу України для розгляду касаційних скарг на рішення місцевих господарських судів, після їх перегляду в апеляційному порядку, що є неприпустимим. Крім того, явка сторін у судове засідання 06.12.2016 обов'язковою не визнавалася.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 13.01.2015 між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №С-9356-15 (надалі договір). Згідно умов договору орендодавець на підставі наказу Управління комунальної власності №90-А від 30.12.2014 зобов'язався передати, а орендар - приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі ЛКП "Агенція ресурсів Львівської міської ради".

Об'єктом оренди є приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 238,7 м2.

Розмір орендної плати, відповідно до п.5.1. договору становить 30 120,00 грн. без ПДВ за перший місяць оренди із запропонованою переможцем конкурсу сумою.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається коригуванням орендної плати за попередній місяць щодо індексу інфляції за попередній місяць (п.5.3 договору).

Відповідно до п.5.6. договору орендар сплачує орендну плату не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок орендодавця.

Пунктом 4.1. договору сторонами погоджено, що термін договору оренди визначений на 2 роки 364 дні з 13.01.2015 до 12.01.2018 включно.

Згідно акту приймання-передачі від 13.01.2015 орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкт оренди.

Предметом спору у справі, що переглядається є вимога позивача стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди приміщення від 13.01.2015 №С-9356-15, яка виникла у зв'язку з несплатою ФОП ОСОБА_4 орендної плати за користування приміщенням за період з 01.02.2015 року до 29.02.2016 року.

Надаючи правову оцінку укладеному між сторонами договору, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що цей договір за своєю правовою природою є договором оренди.

За приписами статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 793 Цивільного кодексу договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі

Згідно зі статтею 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, між сторонами відповідний акт прийому-передачі підписано 13.01.2015, що свідчить про виникнення у відповідача обов'язку сплачувати орендну плату за користування орендованим ним приміщенням в порядку та розмірі встановлених договором від 13.01.2015 №С-9356-15.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі статтею 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, розмір орендної плати, відповідно до п.5.1. Договору становить 30120,00грн. без ПДВ за перший місяць оренди із запропонованою переможцем конкурсу сумою. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається коригуванням орендної плати за попередній місяць щодо індексу інфляції за попередній місяць (п.5.3 Договору).

Відповідно до п.5.6. Договору Орендар сплачує орендну плату не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок Орендодавця.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується заявником касаційної скарги, останній свої зобов'язання передбачені Договором виконував неналежним чином.

Так, 23.03.2015 на виконання умов Договору щодо сплати орендної плати, відповідачем перераховано на рахунок позивача 41733,00грн., що підтверджується банківською випискою (копія міститься в матеріалах справи). Доказів здійснення інших оплат орендної плати, відповідно до Договору, сторонами не надано.

Як зазначено у п.5.7. Договору, у разі прострочення по сплаті орендних платежів Орендар сплачує пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від сум заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. При погашенні суми заборгованості (її частини) кошти, що сплачує Орендар, у першу чергу зараховуються у рахунок погашення пені, у наступну чергу - на погашення заборгованості з орендної плати (п.5.9. Договору)

Як встановлено судами, з 41733,00 грн., перерахованих 23.03.2015 відповідачем на рахунок позивача, 97,62 грн. зараховано у рахунок погашення пені, а 41635,38 грн. - на погашення заборгованості з орендної плати.

Судами також було перевірено наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми боргу у розмірі 572319,60 грн. та встановлено його відповідність умовам договору.

З огляду на викладене, а також беручи до уваги відсутність доказів внесення відповідачем орендних платежів за договором від 13.01.2015 №С-9356-15 у порядку та розмірі, визначених цим договором, колегія суддів погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність фактичних, та відповідно, правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.02.2015 року до 29.02.2016 року в розмірі 572319,60 грн.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних рішення і постанови та направлення справи на новий розгляд - відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 та рішення господарського суду Львівської області 07.06.2016 у справі № 914/765/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я С.В. Владимиренко

С у д д я А.М. Демидова