ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Справа № 914/745/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Куровського С.В., Ткаченко Н.Г.розглянувши касаційну скаргуПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївнина постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 рокуу справі Господарського суду № 914/745/14 Львівської областіза заявою Угорницької сільської ради Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської областідо ТОВ "Моршинське"про визнання банкрутомрозпорядник майнаГапоненко Р.І.за участю в судовому засіданні представника ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. - Корця О.Г. (довіреність №793 від 05.08.2016 року),

ВСТАНОВИВ:

ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.03.2014 року за заявою Угорницької сільської ради Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області (далі - ініціюючого кредитора) порушено провадження у справі №914/745/14 про банкрутство ТОВ "Моршинське" (далі - боржника) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство); визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 636 284, 69 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Гапоненка Р.І.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 року, залишеною без змін судом касаційної інстанції, ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.03.2014 року в частині визнання вимог ініціюючого кредитора скасовано, прийнято в цій частині нове рішення про визнання вимог ініціюючого кредитора до боржника на суму 623 754, 52 грн., в решті ухвалу підготовчого засідання суду першої інстанції від 17.03.2014 року залишено без змін.

Оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Моршинське" оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 18.03.2014 року.

04.04.2014 року шляхом направлення поштового відправлення ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") звернулося до місцевого господарського суду зі заявою про визнання кредитором боржника з вимогами на загальну суму 59 173 763, 25 грн., з яких 56 742 703, 96 грн. вимог, що не забезпечені заставою майна боржника, 1 035 970 грн. вимог, забезпечених заставою майна боржника, 1 393 871, 29 грн. штрафних санкцій, які визнані судом, а також 1 218 грн. судового збору за подання заяви з грошовими вимогами, в обґрунтування яких надало копії судових рішень у господарських справах про солідарне стягнення із ЗАТ "Зірниця", як позичальника кредитних коштів, ТОВ "Регіональна торгова компанія", правонаступником якого є ТОВ "Моршинське", та ТОВ "Карпати Плюс 2004", як поручителів, на користь банку заборгованості за кредитними договорами №07/30-03 від 28.11.2007 року та №253 від 11.05.2010 року (том 3, а.с. 4 - 70).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.01.2015 року (суддя Гутьєва В.В.) розглянуто по суті заявлені ПАТ "ВіЕйБі Банк" кредиторські вимоги на загальну суму 59 173 763, 25 грн., визнано їх в частині заборгованості боржника на суму 58 488 763, 25 грн., з яких 1 035 970 грн. вимог, забезпечених заставою майна боржника, 1 218 грн. судового збору у першу чергу, 56 057 703, 96 грн. боргу у четверту чергу, 1 393 871, 29 грн. штрафних санкцій у шосту чергу; у визнанні вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк" на суму 685 000 грн. відмовлено (том 3, а.с. 101 - 105).

Не погоджуючись з результатом розгляду кредиторських вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк", боржник звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (з урахуванням доповнення до неї за вих. №24 від 15.04.2015 року), в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 20.01.2015 року та прийняти у справі нове рішення, яким визнати грошові вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банк" до ТОВ "Моршинське" на суму 49 374 503, 41 грн., з яких 1 035 970 грн. включити до реєстру вимог кредиторів як вимоги, забезпечені заставою майна боржника; 1 218 грн. судового збору - у першу чергу; 46 979 031, 11 грн. - у четверту чергу та 1 358 284, 30 грн. - у шосту чергу, мотивуючи неповнотою дослідження місцевим господарським судом обставин справи на предмет дійсності договору поруки, за яким боржник поручився перед банком за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором №07/30-03 від 28.11.2007 року, а також заявлення банком вимог до майнового поручителя на суму, яка перевищує розмір заборгованості основного боржника, що не узгоджується з положеннями частини 2 статті 554 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про обсяг відповідальності поручителя перед кредитором (том 3, а.с. 119 - 151, 183 - 187).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Михалюк О.В., судді: Мельник Г.І., Плотніцький Б.Д.) апеляційну скаргу ТОВ "Моршинське" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.01.2015 року у даній справі - без змін (том 3а, а.с. 24 - 29).

Постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2016 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції в іншому складі суду з огляду на те, що під час апеляційного перегляду кредиторських вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк" до ТОВ "Моршинське", як правонаступника поручителя за договором поруки від 30.04.2009 року, апеляційний суд не перевірив обставин дійсності поруки за спірним договором в розумінні частини 4 статті 559 ЦК України та не надав оцінки на предмет обґрунтованості висновкам суду першої інстанції про визнання та включення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк" на суму 9 174 898, 55 грн. процентів, комісії, інфляційних збитків та 3% річних за кредитним договором №07/30-03 від 28.11.2007 року, виконання якого позичальником забезпечувалося порукою боржника; не з'ясував, чи досліджувалися місцевим господарським судом обставини перебування майна боржника в державному реєстрі застав, що є підставою для включення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог банку як таких, що забезпечені майном боржника, а також обставини повного (часткового) погашення позичальником та поручителями, в тому числі ТОВ "Моршинське", заборгованості перед ПАТ "ВіЕйБі Банк" з повернення кредитних коштів, підтвердженої судовими рішеннями, під час їх виконання у виконавчих провадженнях (том 3а, а.с. 84 - 93).

За результатами нового апеляційного розгляду справи Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мирутенко О.Л., судді: Бойко С.М., Бонк Т.Б.) апеляційну скаргу ТОВ "Моршинське" задоволено, ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.01.2015 року скасовано частково та викладено її резолютивну частину в такій редакції:

"Визнати грошові вимоги ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на суму 49 260 295, 35 грн., з яких грошові вимоги на суму 1 035 970 грн. - забезпечені заставою майна боржника; в першу чергу реєстру вимог кредиторів ТОВ "Моршинське" підлягає включенню 1 218 грн. судового збору; в четверту чергу реєстру вимог кредиторів ТОВ "Моршинське" підлягає включенню 46 829 236, 06 грн. боргу; в шосту чергу реєстру вимог кредиторів ТОВ "Моршинське" підлягає включенню 1 393 871, 29 грн. штрафних санкцій. У визнанні вимог ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на суму 9 913 467, 90 грн. - відмовити." (том 3б, а.с. 95 - 101).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "ВіЕйБі Банк" (далі - скаржник) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову апеляційного суду від 26.09.2016 року та ухвалу суду першої інстанції від 20.01.2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити грошові вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банк" до ТОВ "Моршинське" на суму 59 173 763, 25 грн., з яких 1 035 970 грн. вимог, забезпечених заставою майна боржника; 1 218 грн. судового збору; 56 742 703, 96 грн. вимог, не забезпечених заставою майна боржника, та 1 393 871, 29 грн. штрафних санкцій. Касаційна скарга обґрунтована порушенням апеляційним судом положень статей 536, 543, 554, 559, 1048 ЦК України, що полягало у безпідставному зменшенні розміру грошових вимог банку, визнаних ухвалою місцевого господарського суду від 20.01.2015 року, з посиланням на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про припинення зобов'язань боржника за договором поруки у зв'язку з пропуском банком строку на пред'явлення до боржника-поручителя вимоги про виконання забезпеченого порукою кредитного зобов'язання, так як на момент порушення щодо боржника справи про банкрутство основне зобов'язання з повернення кредитних коштів виконано не було, тому банком правомірно нараховано та заявлено до боржника у дану справу вимоги на суму 9 174 898, 55 грн. процентів, комісії, інфляційних збитків та 3% річних за кредитним договором №07/30-03 від 28.11.2007 року. Також, ПАТ "ВіЕйБі Банк" не погодилося з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відхилення його вимог на суму 685 000 грн., що становить вартість рухомого майна ТОВ "Карпати Плюс 2004", як солідарного з ТОВ "Моршинське" поручителя за кредитними зобов'язаннями позичальника перед банком, яке було реалізоване у виконавчому проваджені з прилюдних торгів від 08.06.2012 року, оскільки результати спірних торгів визнано недійсними за позовом ПАТ "ВіЕйБі Банк" відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 29.07.2013 року у справі №5010/1109/2012-16/49-18/57.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника ПАТ "ВіЕйБі Банк" - Корця О.Г., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою.

Положеннями статей 553, 554 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з частиною 4 статті 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука є строковим зобов'язанням, зі спливом якого припиняється суб'єктивне право кредитора на звернення до поручителя з вимогою про його виконання. При цьому, вимога кредитора про виконання зобов'язання, забезпеченого порукою, має бути пред'явлена до поручителя з додержанням строків, передбачених частиною 4 статті 559 ЦК України, шляхом пред'явлення позову в судовому порядку.

Такий висновок щодо застосування частини 4 статті 559 ЦК України викладений у Постанові Верховного Суду Україні від 17.09.2014 року у справі №6-170цс14.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 1 Закону про банкрутство передбачено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Згідно з частинами 1, 2, 6, 8 статті 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає господарський суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником (розпорядником майна боржника) чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними та достатніми доказами, оскільки відповідно до статті 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори одночасно зі заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують. Також, згідно особливостей провадження у справі про банкрутство, вимоги, які забезпечені заставою майна боржника, вносяться до реєстру вимог кредиторів боржника окремо із зазначенням у ньому відомостей про майно боржника, яке є предметом застави.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ухвалою суду від 17.03.2014 року порушено справу про банкрутство ТОВ "Моршинське" за загальною процедурою відповідно до Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року, оголошення про що оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 18.03.2014 року.

Судами встановлено, що 04.04.2014 року шляхом направлення поштового відправлення ПАТ "ВіЕйБі Банк" звернулося до місцевого господарського суду зі заявою про визнання кредитором боржника з грошовими вимогами на загальну суму 59 173 763, 25 грн., з яких 56 742 703, 96 грн. вимог, що не забезпечені заставою майна боржника, 1 035 970 грн. вимог, забезпечених заставою майна боржника, 1 393 871, 29 грн. штрафних санкцій, які визнані судом, а також 1 218 грн. судового збору за подання заяви з грошовими вимогами (том 3, а.с. 4 - 70).

В обґрунтування кредиторських вимог банк зазначив про укладення 28.11.2007 року між ВАТ "ВіЕйБі Банк", правонаступником якого є ПАТ "ВіЕйБі Банк" (кредитодавець), та ЗАТ "Зірниця" (позичальник) кредитного договору №07/30-03, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом на суму 2 000 000 грн. до 26.11.2010 року включно, а також кредитного договору №253 від 11.05.2010 року, згідно з яким кредитодавець надає позичальнику кредит на суму 5 000 000 грн. до 15.08.2011 року включно; до кредитного договору №07/30-03 від 28.11.2007 року долучено графік погашення кредиту, який є невід'ємною частиною договору (том 3, а.с. 13 - 26).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 30.04.2009 року між ПАТ "ВіЕйБі Банк" (кредитор), ЗАТ "Зірниця" (боржник) та ТОВ "Регіональна торгова компанія", правонаступником якого є ТОВ "Моршинське" (поручитель, боржник у даній справі), укладено договір поруки, за умовами якого поручитель солідарно відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань боржника (позичальника) з повернення кредитних коштів за кредитними договорами №07/29-03 та №07/30-03 від 28.11.2007 року; при цьому, пунктами 3.1., 3.3. договору поруки сторони визначили, що у випадку невиконання зобов'язань за кредитним договором та договором поруки, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники; порука припиняється на підставах та у порядку, що передбачений чинним законодавством та цим договором (том 3, а.с. 27).

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що 11.05.2010 року ПАТ "ВіЕйБі Банк", ЗАТ "Зірниця" та ТОВ "Регіональна торгова компанія" уклали договір №1 про внесення змін до договору поруки від 30.04.2009 року, яким виклали пункт 1.1. договору поруки у новій редакції, визначивши, що поручитель солідарно відповідає перед кредитором за виконання боржником в повному обсязі кредитних зобов'язань за кредитними договорами №253 від 11.05.2010 року та №07/30-03 від 28.11.2007 року (том 3, а.с. 28 - 29).

Судами встановлено, що 11.05.2010 року та 12.05.2010 року з метою забезпечення виконання зобов'язань ЗАТ "Зірниця", як позичальника кредитних коштів, за кредитними договорами №07/30-03 від 28.11.2007 року та №253 від 11.05.2010 року, між ТОВ "Регіональна торгова компанія" (іпотекодавець) та ПАТ "ВіЕйБі Банк" (іпотекодержатель) укладено договори іпотеки, які посвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н.В. та зареєстровано в реєстрі за №318 та №326; відповідно до умов зазначених договорів іпотеки, іпотекодавець передав в іпотеку банку нерухоме майно: нежитлове приміщення - картоплесховище на плані земельної ділянки позначене літ. "Ж", загальною площею 579,1 кв.м., реєстраційний номер 27059360, розташоване за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Кобилянської, буд. 22в, заставною вартістю 398 450 грн.; нежитлову будівлю (склад "Веломототовари"), загальною площею 830,1 кв.м., реєстраційний номер 30030388, що в Івано-Франківській області, м. Коломия, вул. Симоненка, буд. 1б, заставною вартістю 637 520 грн. (том 3, а.с. 30 - 39).

Судами встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням основним боржником кредитних зобов'язань банк звертався до господарського суду з позовами про солідарне стягнення заборгованості із боржника та поручителів, в тому числі за договором поруки від 30.04.2009 року.

Так, суди встановили обставини прийняття рішення суду від 21.02.2011 року у господарській справі №20/173 про солідарне дострокове стягнення із ЗАТ "Зірниця", як позичальника, ТОВ "Регіональна торгова компанія", правонаступником якого є ТОВ "Моршинське", та ТОВ "Карпати Плюс 2004", як поручителів, на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" 26 200 000 грн. тіла кредиту за кредитним договором №07/30-03 від 28.11.2007 року, а також 4 212 198, 53 грн. заборгованості за процентами та по сплаті комісії, інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків та комісії; 449 236, 99 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів та комісії; 25 736 грн. судових витрат; на виконання зазначеного рішення суду видано наказ №1683 від 16.09.2011 року (том 3, а.с. 40 - 45).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, відповідно до рішення суду від 25.04.2013 року у господарській справі №909/272/13-г солідарно стягнено із ЗАТ "Зірниця", ТОВ "Регіональна торгова компанія" та ТОВ "Карпати Плюс 2004" на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" прострочену заборгованість за кредитним договором №07/30-03 від 28.11.2007 року: 12 740 008, 95 грн. за відсотками, 1 235 269, 80 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату кредиту, процентів та комісії, 1 450 851, 11 грн. - 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом, 1 112 766, 51 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів та 68 820 судових витрат, на виконання якого видано наказ №554 від 14.05.2013 року (том 3, а.с. 47 - 52).

Судами встановлено обставини прийняття рішення суду від 21.02.2011 року у господарській справі №20/172 про солідарне стягнення із ЗАТ "Зірниця", ТОВ "Регіональна торгова компанія" та ТОВ "Карпати Плюс 2004" на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" 3 500 000 грн. тіла кредиту за кредитним договором №253 від 11.05.2010 року, а також 476 236, 76 грн. заборгованості за процентами, 34 656, 92 грн. інфляційних збитків за кредитом та відсотками, 47 951, 67 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту та процентів, а також 25 736 грн. судових витрат, на виконання якого видано наказ №1703 від 22.09.2011 року (том 3, а.с. 53 - 57).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, відповідно до рішення суду від 09.04.2013 року у господарській справі №909/273/13-г солідарно стягнено із ЗАТ "Зірниця", ТОВ "Регіональна торгова компанія" та ТОВ "Карпати Плюс 2004" на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" заборгованість за кредитним договором №253 від 11.05.2010 року на суму 2 238 574, 12 грн., з яких 1 523 246, 80 грн. простроченої заборгованості за відсотками, 333 765, 31 грн. інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків, 253 448, 26 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків, 128 113, 75 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків, а також 44 771, 48 грн. судового збору, на виконання якого видано наказ №454 від 23.04.2013 року (том 3, а.с. 58 - 61).

Також, суди встановили, що за період з 31.01.2013 року по 17.03.2014 року банк нарахував боржнику проценти, комісію, 3% річних та інфляційні збитки за кредитним договором №07/30-03 від 28.11.2007 року на суму 9 174 898, 55 грн., що обґрунтовував поданим розрахунком (том 3, а.с. 65 - 66).

Судами встановлено обставини визнання розпорядником майна Гапоненком Р.І. кредиторських вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк" до ТОВ "Моршинське" в повному обсязі та включення їх до реєстру вимог кредиторів боржника (том 3, а.с. 87 - 88, 91 - 95).

Розглянувши заявлені ПАТ "ВіЕйБі Банк" грошові вимоги до боржника в засіданні від 20.01.2015 року, суд першої інстанції дійшов висновку про їх часткове визнання на суму 58 488 763, 25 грн. як таких, що обґрунтовані належними та достатніми доказами, та включення до реєстру вимог кредиторів у такій черговості: 1 218 грн. судового збору за подання заяви з грошовими вимогами у першу чергу; 56 057 703, 96 грн. основного боргу за кредитними договорами у четверту чергу та 1 393 871, 29 грн. штрафних санкцій за судовими рішеннями у позовних провадженнях у шосту чергу та 1 035 970 грн. позачергово як вимоги, забезпечені заставою майна боржника-майнового поручителя.

Відмовляючи у визнанні вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк" на суму 685 000 грн., місцевий господарський суд виходив з того, що на момент розгляду заяви банку з грошовими вимогами до ТОВ "Моршинське" в суду були відсутні докази повернення банком боржнику коштів на спірну суму, що становить вартість рухомого майна (обладнання), яке належало майновому поручителю ТОВ "Карпати Плюс 2004" та було реалізоване 07.06.2012 року в ході виконавчого провадження з виконання рішень судів у господарській справі №20/172 з прилюдних торгів, які в подальшому визнано недійсними Постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2013 року у справі №5010/1109/2012-16/49-18/57 за позовом ПАТ "ВіЕйБі Банк" до ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція", Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Івано-Франківській області про визнання недійсними прилюдних торгів та скасування протоколу про проведення прилюдних торгів (том 3, а.с. 62 - 64).

Переглядаючи кредиторські вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банк" до ТОВ "Моршинське" при новому апеляційному розгляді справи, суд апеляційної інстанції встановив, що пунктами 1.3., 3.7. договору поруки від 30.04.2009 року банк-кредитор, ЗАТ "Зірниця" (боржник) та ТОВ "Регіональна торгова компанія" (поручитель) погодили, що строк його дії визначено з моменту підписання сторонами та до повного виконання зобов'язань за кредитним договором №07/30-03 від 28.11.2007 року (том 3, а.с. 27 - 29). При цьому, умова спірного договору поруки про його дію до повного виконання кредитного зобов'язання не свідчить про встановлення сторонами строку, впродовж якого порука є чинною, тому до спірних правовідносин застосовуються положення частини 4 статті 559 ЦК України про припинення поруки у разі, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Така правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду України від 23.05.2012 року у справі №6-33цс12; від 18.07.2012 року у справі №6-78цс12; від 24.09.2014 року у справі №6-106цс14.

Матеріалами справи підтверджується прийняття господарським судом рішення від 21.02.2011 року у справі №20/173 про солідарне стягнення з ЗАТ "Зірниця", як основного боржника, ТОВ "Регіональна торгова компанія", правонаступником якого є ТОВ "Моршинське", та ТОВ "Карпати Плюс 2004", як поручителів, на користь банку заборгованості за тілом кредиту, процентами, комісією, інфляційними втратами, 3% річних та пенею, яким встановлено преюдиційні для розгляду спірних кредиторських вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк" обставини звернення банку до відповідачів (позичальника та поручителів) з вимогами від 13.10.2010 року та від 21.12.2010 року про дострокове повернення кредитних коштів у зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань за кредитним договором №07/30-03 від 28.11.2007 року (том 3, а.с. 42 - зворот).

З огляду на встановлене, апеляційний суд дійшов висновку, що пред'явивши до основного боржника та поручителів вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором №07/30-03 від 28.11.2007 року у жовтні-грудні 2010 року, банк змінив строк виконання кредитного зобов'язання і з моменту пред'явлення таких вимог починається перебіг строку у шість місяців, протягом якого порука є дійсною, що узгоджується з висновками Верховного Суду України відповідно до Постанови від 21.01.2015 року у справі №6-190цс14 та Постанови від 09.09.2015 року у справі №6-933цс15.

Відтак, суд апеляційної інстанції визнав помилковими висновки місцевого господарського суду про визнання та включення до реєстру вимог кредиторів заявлених у дану справу про банкрутство у квітні 2014 року грошових вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк" на суму 9 174 898, 55 грн. процентів, комісії, інфляційних збитків та 3% річних, нарахованих за період з 31.01.2013 року по 17.03.2014 року за кредитним договором №07/30-03 від 28.11.2007 року, виконання якого позичальником забезпечувалося порукою боржника, яка припинилася у червні 2011 року в розумінні частини 4 статті 559 ЦК України.

Також, апеляційним судом встановлено обставини часткового виконання рішення суду від 21.02.2011 року у господарській справі №20/173 в ході виконавчого провадження та перерахування державним виконавцем на рахунок ПАТ "ВіЕйБі Банк", як стягувача, грошових коштів на суму 53 569, 35 грн. (том 3, а.с. 46).

З огляду на таке, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зменшення суми визнаних місцевим господарським судом грошових вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк" до боржника-поручителя на суму 9 228 467, 90 грн. (9 174 898, 55 грн. + 53 569, 35 грн.) та визнання ПАТ "ВіЕйБі Банк" кредитором ТОВ "Моршинське" з грошовими вимогами на загальну суму 49 260 295, 35 грн., з яких 1 035 970 грн., як забезпечені заставою майна боржника, 1 218 грн. судового збору у першу чергу, 46 829 236, 06 грн. боргу у четверту чергу та 1 393 871, 29 грн. штрафних санкцій у шосту чергу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з результатом розгляду апеляційним судом кредиторських вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк" до ТОВ "Моршинське", як фінансового та майнового поручителя ЗАТ "Зірниця", за змістом оскаржуваної постанови від 26.09.2016 року та вважає її такою, що прийнята за умов повноти дослідження обставин справи на предмет обґрунтованості заявлених банком грошових вимог до боржника-поручителя та виконання вказівок суду касаційної інстанції, що містяться у Постанові Вищого господарського суду України від 14.06.2016 року у даній справі, відповідно до вимог статей 34, 43, 101, 11112 ГПК України.

Доводи скаржника про неналежну оцінку судом апеляційної інстанції обставин справи на предмет дійсності правовідносин поруки між банком та боржником та помилковість його висновків про відхилення грошових вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк" на суму 9 174 898, 55 грн. процентів, комісії, інфляційних збитків та 3% річних за кредитним договором №07/30-03 від 28.11.2007 року, нарахованих після спливу строку у шість місяців для пред'явлення банком-кредитором вимоги до боржника-поручителя про виконання кредитного зобов'язання, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає необґрунтованими. Такі доводи касаційної скарги спростовуються висновками Верховного Суду України за змістом Постанови від 21.01.2015 року у справі №6-190цс14 та Постанови від 09.09.2015 року у справі №6-933цс15 про припинення поруки у разі непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання та встановленими апеляційним судом обставинами звернення банку з позовними вимогами до позичальника та майнових поручителів, в тому числі й боржника, про дострокове виконання кредитного зобов'язання у жовтні-грудні 2010 року, що мало наслідком настання строку його виконання та початок перебігу строку у шість місяців для звернення банку-кредитора до боржника-поручителя з вимогою про повернення кредитних коштів, тоді як спірні кредиторські вимоги банком заявлено у дану справу про банкрутство у квітні 2014 року.

Доводи касаційної скарги про безпідставність відхилення судами першої та апеляційної інстанцій грошових вимог банку на суму 685 000 грн. з посиланням на докази, прийняті до уваги та відхилені судами, зводяться до намагання переконати касаційний суд здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 1117 ГПК України, а, отже, такі доводи є необґрунтованими.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 року у даній справі такою, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому правові підстави для її зміни чи скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 року у справі №914/745/14 залишити без змін.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Куровський

Н.Г. Ткаченко