ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Справа № 914/1374/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Куровського С.В., Ткаченко Н.Г.розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Піреус Банк МКБ"на постанову та ухвалуЛьвівського апеляційного господарського суду від 01.08.2016 року Господарського суду Львівської області від 29.06.2016 року у справі Господарського суду№ 914/1374/13 Львівської областіза заявоюТОВ "Ресторан Беркут"до ТОВ "Біля Універмагу"про визнання банкрутом розпорядник майнаНадлонок А.І.в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Піреус Банк МКБ": Різунов Р.С. (довіреність №1109/ЮР від 12.01.2016 року),ТОВ "Ресторан Беркут":не з'явилися,ТОВ "Біля Універмагу":не з'явилися.

ВСТАНОВИВ :

ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.04.2013 року за заявою ТОВ "Ресторан "Беркут" (далі - ініціюючого кредитора) порушено провадження у справі №914/1374/13 про банкрутство ТОВ "Біля Універмагу" (далі - боржника) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство); визнано безспірними вимоги ініціюючого кредитора на суму 600 000 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Зазначену ухвалу підготовчого засідання місцевого господарського суду залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції від 19.06.2013 року та постановою суду касаційної інстанції від 11.09.2013 року.

Справа перебуває на стадії процедури розпорядження майном боржника, введеної ухвалою місцевого господарського суду від 30.04.2013 року з призначенням розпорядником майна арбітражного керуючого Білана Н.М., якого звільнено від виконання повноважень у даній справі ухвалою суду від 15.10.2015 року з призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Надлонка А.І.

Оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Біля Універмагу" опубліковано в газеті "Голос України" №95 від 24.05.2013 року.

25.08.2015 року ПАТ "Піреус Банк МКБ" звернулося до місцевого господарського суду зі заявою за вих. №382 від 18.08.2015 року про визнання вимог забезпеченого кредитора на загальну суму 1 255 099, 68 грн., з яких 400 000 грн. заборгованості за кредитним договором №К/04-09 від 25.08.2004 року, укладеними між ВАТ "Міжнародний комерційний банк", правонаступником якого є ПАТ "Піреус Банк МКБ", та ОСОБА_8, майновим поручителем якого є підприємство-боржник, 846 749, 99 грн. процентів та 7 131, 69 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, які окремо внести до реєстру вимог кредиторів як забезпечені іпотекою нерухомого майна боржника відповідно до іпотечного договору від 25.08.2004 року, та 1 218 грн. витрат зі сплати судового збору за подання заяви з грошовими вимогами (вх. №3707/15) (том 8, а.с. 2 - 40).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.06.2016 року (суддя Чорній Л.З.) у задоволенні заяви ПАТ "Піреус Банк МКБ" про визнання кредиторських вимог на суму 1 255 099, 68 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Біля Універмагу" відмовлено (том 8, а.с. 83 - 91).

Не погоджуючись з результатом розгляду його кредиторських вимог до боржника, ПАТ "Піреус Банк МКБ" (далі - скаржник) звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 29.06.2016 року та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги суму 1 255 099, 68 грн. як такі, що забезпечені іпотекою майна боржника, та включити їх до реєстру вимог кредиторів боржника.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.08.2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мирутенко О.Л., судді: Бойко С.М., Марко Р.І.) апеляційну скаргу ПАТ "Піреус Банк МКБ" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.06.2016 року у даній справі - без змін (том 8, а.с. 144 - 148).

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 01.08.2016 року та ухвалу суду першої інстанції від 29.06.2016 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ПАТ "Піреус Банк МКБ" про визнання грошових вимог на суму 1 255 099, 68 грн. та їх включення до реєстру вимог кредиторів боржника, обґрунтовуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статті 14 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року, статті 23 Закону України "Про іпотеку" та статей 85, 105 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що полягало у неналежній оцінці судами доказів, наданих кредитором на підтвердження правової природи його грошових вимог до боржника як таких, що забезпечені іпотекою нерухомого майна боржника-майнового поручителя (нежитлових приміщень площадки-споруди (павільйону міні-ринку), що у місті Львові по вул. В. Великого, 59Б), запис про яку міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до Інформаційної довідки №52716750 від 05.02.2016 року із зазначенням як іпотекодержателя ВАТ "Міжнародний комерційний банк", правонаступником якого є спірний кредитор ПАТ "Піреус Банк МКБ".

У судовому засіданні суду касаційної інстанції від 06.12.2016 року оголошувалася перерва до 13 год. 00 хв.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 01.08.2016 року та ухвалу суду першої інстанції від 29.06.2016 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника ПАТ "Піреус Банк МКБ" - Різунова Р.С., дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Статтею 572 та частиною 1 статті 575 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частинами 6, 7 статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 7 та частини 1 статті 11 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно з частиною 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Частинами 1, 2 статті 23 Закону "Про іпотеку" врегульовано, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Отже, набувач майна в разі переходу права власності на предмет іпотеки набуває статусу іпотекодавця в силу закону (приписів статті 23 зазначеного Закону) і така іпотека має пріоритет над вимогою іншого іпотекодержателя спірного предмета іпотеки у разі її виникнення та реєстрації до моменту виникнення прав іпотеки іншого іпотекодержателя (стаття 3 зазначеного Закону).

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі статтею 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Частинами 1, 2, 6, 8 статті 23 Закону про банкрутство передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Отже, вимоги забезпечених кредиторів, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, повинні визначатися у розмірі на час порушення справи про банкрутство з врахуванням положень цивільного законодавства, які регулюють виникнення зобов'язань застави (іпотеки), зокрема, статей 572, 575, 589 ЦК України, статей 3, 7, 11, 23 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Згідно з частиною 9 статті 45 Закону про банкрутство погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог забезпеченого кредитора до боржника та наявність у боржника предмета забезпечення, перевіряє суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок заставного кредитора у випадку подання ним заяви з грошовими вимогами полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами. Також, у розпорядника майна існує обов'язок включити до реєстру вимоги до боржника, забезпечені заставою його майна згідно з даними обліку боржника, які виражаються у грошовій формі та випливають із розміру цивільних зобов'язань, за якими боржник здійснив забезпечення, а також внести до реєстру окремо відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав. У випадку, якщо боржник, як майновий поручитель, передав в заставу (іпотеку) своє майно двом юридичним особам, обидва заставодержателі вправі заявити свої вимоги у справу про банкрутство, обґрунтовуючи їх дійсністю цивільних зобов'язань застави (іпотеки) майна боржника.

Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглядаючи спірні вимоги кредитора ПАТ "Піреус Банк МКБ" на суму 1 253 881, 68 грн., судами встановлено, що 25.08.2004 року між ВАТ "Міжнародний комерційний банк" (після правонаступництва ПАТ "Піреус Банк МКБ") та ОСОБА_8 укладено кредитний договір №К/04-09, за умовами якого, з врахуванням додаткових угод, ОСОБА_8 надано кредит в розмірі 620 000 грн. У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання перед банком заборгованість ОСОБА_8 станом на момент порушення провадження у даній справі про банкрутство (30.04.2013 року) склала 1 253 881, 68 грн. з яких: 400 000 грн. - сума основного боргу за кредитом, 846 749, 99 грн. - сума несплачених відсотків, 7 131, 69 грн. - сума пені за несвоєчасну сплату процентів (том 8, а.с. 6 - 12).

Суди встановили забезпечення виконання за кредитним договором №К/04-09 від 25.08.2004 року згідно іпотечного договору від 25.08.2004 року, укладеного між ВАТ "Міжнародний комерційний банк" та ТОВ "Ресторан "Беркут", відповідно до умов якого боржник передав в іпотеку банку нерухоме майно: нежитлові приміщення - площадку споруди (павільйону міні ринку), літера № за планом А-1 (Іпб), загальною площею 1379,3 кв.м., за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого буд. №59 "Б" (далі - предмет іпотеки). Іпотечний договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим №1243, зі змінами від 22.03.2005 року, 22.05.2006 року, та внесено запис 04.04.2005 року до Державного реєстру іпотек про обтяження нерухомого майна арештом за вказаною адресою за договором іпотеки (том 8 а.с. 19 - 22, 45 - 47).

Судами встановлено, що 03.07.2007 року предмет іпотеки - площадка споруда (павільйон міні ринку), загальною площею 1379,3 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Володимира Великого буд. №59 "Б" згідно договору купівлі-продажу площадки (споруди), посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим №2154, продано ТОВ "Біля Універмагу". Відчуження предмета іпотеки відбулося за погодженням з іпотекодержателем на підставі листа АТ "Міжнародний комерційний банк" №240 від 03.07.2007 року без зняття заборони відчуження, про що зазначено в пункті 5 договору купівлі-продажу (том 8 а.с. 23).

Суди встановили, що згідно довідки ТОВ "Біля універмагу" №45/15 від 02.11.2015 року, сформованої на підставі даних бухгалтерського обліку, жодної кредиторської заборгованості перед ВАТ "Міжнародний комерційний банк", правонаступником якого є ПАТ "Піреус Банк МКБ", підприємство-боржник не має та не передавало в іпотеку даній банківській установі жодного майна. Також, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №45978696 від 21.10.2015 року, не встановлено наявних записів щодо іпотеки вказаного у заяві нерухомого майна, де іпотекодержателем виступає ВАТ "Міжнародний комерційний банк", правонаступником якого є ПАТ "Піреус Банк МКБ". Одночасно, згідно зазначеної довідки іпотекодержателями нерухомого майна, яке належить ТОВ "Біля Універмагу", є ПАТ "ВТБ Банк" та ПАТ "Укргазпромбанк" (том 8, а.с. 48 - 53).

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ПАТ "Піреус Банк МКБ" не доказав дійсності обтяження спірного майна іпотекою відповідно до даних державного реєстру обтяжень на час звернення з грошовими вимогами у дану справу про банкрутство.

Скаржник у поданій ним касаційній скарзі зазначав про те, що суди першої та апеляційної інстанцій проігнорували та не надали жодної оцінки наданим доказам перебування предмета іпотеки - площадки-споруди (павільйону міні ринку), загальною площею 1379,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого буд. №59 "Б" в іпотеці ПАТ "Піреус Банк МКБ" згідно витягу №52716750 від 05.02.2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та документа про зміну боржником поштової адреси предмета іпотеки - Розпорядження Франківської районної адміністрації міста Львова №1546 від 14.11.2003 року, що підтверджує порушення судами вимог статей 34, 43 ГПК України на предмет оцінки всіх доказів у справі.

Оглянувши матеріали грошових вимог ПАТ "Піреус Банк МКБ", які підшиті та описані у томі 8 справи №914/1374/13, колегія суддів Вищого господарського суду України встановила відсутність в описі документів, зазначених скаржником. Разом з тим, в ході касаційного розгляду скаржником надано фотокопію Заяви №84 від 10.02.2016 року з відміткою Господарського суду Львівської області від 10.02.2016 року про долучення до матеріалів справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна щодо обтяження арештом спірного предмета забезпечення за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, будинок 59 "Б" та копію зазначеної довідки про реєстрацію обтяжень. Отже, зазначені документи були прийняті господарським судом до розгляду справи, однак не долучені до матеріалів спірних грошових вимог та залишилися поза увагою суду першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з доводами скаржника про порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог статей 34, 43 ГПК України на предмет повноти дослідження та оцінки доказів у справі, та зазначає про порушення пунктів 2.4.1., 2.4.3., 2.4.36. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України №28 від 20.02.2013 року, згідно яких формування справ про банкрутство здійснюється шляхом підшивання документів судової справи у тверду обкладинку у хронологічному порядку відповідно до часу надходження документа до суду або створення процесуального документа судом. Документи судової справи підшиваються у тверду обкладинку в міру надходження до суду чи оформлення у суді . У процесі подальшого надходження документів справа продовжує формуватись у хронологічному порядку відповідно до часу надходження документа до суду або створення процесуального документа судом. Формування справ про банкрутство здійснюється у загальному порядку з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Положенням про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство.

Отже, суд першої інстанції приймаючи ухвалу 29.06.2016 року повинен був дослідити надані згідно заяви №84 від 10.02.2016 року докази - Інформаційну довідку №52716750 від 05.02.2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна щодо обтяження спірного предмета забезпечення (нежитлові приміщення - площадка споруда (павільйон міні ринку) літера № за планом А-1, загальною площею 1379,3 кв.м.) за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, будинок 59 "Б" на користь ВАТ "Міжнародний комерційний банк", правонаступником якого є ПАТ "Піреус Банк МКБ", згідно реєстраційного номера №1841583, з подальшою зміною власника (заставодавця) ТОВ "Ресторан "Беркут" на ТОВ "Біля Універмагу" та встановити дійсність такого обтяження в силу закону. Однак, зазначені обставини судом першої інстанції досліджені не були.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в повному обсязі, в порушення статті 101 ГПК України, також не дослідив доводів скаржника про перехід до нього в силу закону прав іпотекодержателя на спірне майно та наданих ним доказів про внесення до державного реєстру запису обтяження спірного майна іпотекою на користь його правопопередника.

З огляду на компетенцію суду касаційної інстанції, який відповідно до статті 1117 ГПК України, не вправі оцінювати докази та обставини справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій про розгляд грошових вимог ПАТ "Піреус Банк МКБ" до ТОВ "Біля Універмагу" підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд грошових вимог банку до місцевого господарського суду в іншому складі суду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає про необхідність при новому розгляді грошових вимог ПАТ "Піреус Банк МКБ" дослідити згідно вимог законодавства про банкрутство та законодавства про іпотеку обставини переходу в силу закону прав іпотекодержателя до ПАТ "Піреус Банк МКБ" за наслідком продажу за погодженням з правопопередником скаржника спірного предмета іпотеки від ТОВ "Ресторан "Беркут" до ТОВ " Біля Універмагу", обставини зміни адреси предмета забезпечення з м. Львів, вул. Володимира Великого, будинок 59 "Б" на м. Львів, вул. Володимира Великого, будинок 59 "В" та з огляду на встановлене дійти висновку про дійсність (недійсність) забезпечення вимог ПАТ "Піреус Банк МКБ" таким предметом, як нежитлове приміщення - площадка споруда (павільйон міні ринку) літера № за планом А-1, загальною площею 1379,3 кв.м., що в даний час зареєстровано за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, будинок 59 "В", а також про можливість визнання та включення до реєстру вимог боржника ТОВ "Біля Універмагу" спірних вимог банку як таких, що забезпечені заставою майна боржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ПАТ "Піреус Банк МКБ" задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.08.2016 року та ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.06.2016 року у справі №914/1374/13 скасувати.

Справу №914/1374/13 передати на новий розгляд грошових вимог ПАТ "Піреус Банк МКБ" до ТОВ "Біля Універмагу" до Господарського суду Львівської області в іншому складі суду.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Куровський

Н.Г. Ткаченко