ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Справа № 911/4000/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В., Корсака В.А.за участю представників: прокуратури не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлені належно) позивачів Ковальчук Д.В. - дов. від 07.11.2016 р., Свириденко В.М. - дов. від 30.12.2015 р. відповідачів ОСОБА_6 - дов. від 12.10.2015 р., ОСОБА_7 - дов. від 24.12.2011 р.

розглянувши матеріали касаційної скаргиКвартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церквана постановувід 07.06.2016 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 911/4000/15 господарського суду Київської областіза позовомЗаступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква до 1. Білоцерківської міської ради Київської області 2. Відділу Держгеокадастру у м. Біла Церква 3. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8

провизнання недійсним рішення, договору та скасування державної реєстрації договору В С Т А Н О В И В :

У вересні 2015 р. Заступник військового прокурора Білоцерківського гарнізону звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква з позовом до Білоцерківської міської ради Київської області, Відділу Держгеокадастру у м. Біла Церква, ФОП ОСОБА_8 про:

- скасування підпункту 6.3 пункту 6 рішення Білоцерківської міської ради від 29.08.2014 р. №1278-62-УІ про поновлення договору оренди землі ФОП ОСОБА_8 під будівництво магазину в АДРЕСА_1), загальною площею 0,0426 га, строком на 5 років за рахунок земель населеного пункту;

- визнання недійсним договору оренди №150 від 12.11.2014 р. земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1;

- скасування державної реєстрації вказаного договору оренди земельної ділянки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор, з посиланням на приписи статей 77, 78, 84, 92, 125, 126, 149, 152 Земельного кодексу України, статей 215, 263 Цивільного кодексу України, наголошував на тому, що спірна земельна ділянка за цільовим призначенням віднесена до земель оборони та згідно з державним актом на право користування землею від 30.12.1975 р., який є чинним на даний час, закріплена за КЕВ м. Біла Церква, а тому міська рада незаконно розпорядилася спірною земельною ділянкою, надавши її в оренду ФОП ОСОБА_8, оскільки не наділена повноваженнями на розпорядження землею оборони державної форми власності.

Прокурор також зазначав, що спірна земельна ділянка у належного землекористувача у встановленому порядку не вилучалася, цільове призначення її не змінювалося.

Білоцерківська міська рада у відзиві на позовну заяву і поясненнях вказувала на те, що, приймаючи спірне рішення та укладаючи оспорюваний договір, вона діяла в межах власних повноважень та з дотриманням вимог законодавства.

ФОП ОСОБА_8 у відзиві на позов просила відмовити у його задоволенні, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими і недоведеними.

КЕВ м. Біла Церква у поясненнях у справі вказував на те, що спірна земельна ділянка розташована в межах земельної ділянки військового містечка №2 м. Біла Церква, відведеної в постійне користування КЕВ м. Біла Церква, і це підтверджується матеріалами справи.

Рішенням господарського суду Київської області від 25.11.2015 р. (суддя Карпечкін Т.П.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним підпункт 6.3 пункту 6 рішення Білоцерківської міської ради від 29.08.2014 р. №1278-62-VІ про поновлення договору оренди землі ФОП ОСОБА_8 під будівництво магазину в АДРЕСА_1 загальною площею 0,0426 га строком на 5 років за рахунок земель населеного пункту. Визнано недійсним договір оренди №150 від 12.11.2014 р. земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, укладений між Білоцерківською міською радою та ФОП ОСОБА_8, та скасовано державну реєстрацію вказаного договору оренди земельної ділянки в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 02.02.2015 р. № 8646739.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що надання спірної земельної ділянки Білоцерківською міською радою в оренду ФОП ОСОБА_8 відбулось з порушенням статей 77, 116, 122 Земельного кодексу України, пунктів 44, 45, 50 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 р. №483.

За апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_8 Київський апеляційний господарський суд (судді: Яковлєв М.Л., Рудченко С.В., Корсакова Г.В.), переглянувши рішення господарського суду Київської області 25.11.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 07.06.2016 р. скасував його та відмовив у позові.

Апеляційний господарський суд визнав недоведеним те, що спірна земельна ділянка, надана в користування ФОП ОСОБА_8, є частиною земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні КЕВ м. Біла Церква згідно з державним актом на право користування землею від 1975 року.

КЕВ м. Біла Церква подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 р., а рішення господарського суду Київської області від 25.11.2015 р. залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржник наголошує на тому, що рада незаконно розпорядилася спірною земельною ділянкою за рахунок земель військового містечка, передавши її у користування, оскільки не наділена повноваженнями на розпорядження землями державної власності.

Він також вказує на те, що спірна земельна ділянка розташована в межах земельної ділянки військового містечка №2 м. Біла Церква, відведеної в постійне користування КЕВ м. Біла Церква за державним актом на право користування землею від 1975 року, і це підтверджується матеріалами справи.

Від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 судом отримано пояснення і додаткові письмові пояснення у справі, в яких вона посилається на законність прийнятої у справі постанови суду апеляційної інстанції та просить її залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивачів, відповідачів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в оскаржуваній постанові колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква підпорядкований Міністерству оборони України; основні фонди, матеріальні засоби КЕВ м. Біла Церква є державною власністю, перебувають у сфері управління Міністерства оборони України і закріплені за КЕВ м. Біла Церква на праві оперативного управління.

Згідно з Державним актом на постійне користування земельною ділянкою від 30.12.1975 р. за Білоцерківською квартирно-експлуатаційною частиною закріплено на праві постійного землекористування земельну ділянку військового містечка №2, площею 21,60 га, у м. Біла Церква.

Квартирно-експлуатаційним відділом м. Біла Церква з метою поновлення правовстановлюючих документів старого зразку (на виконання розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 420 від 05.12.2014 р. "Про надання дозволу Квартирно-експлуатаційному відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування") було виготовлено проект землеустрою на земельну ділянку існуючого військового містечка № 2 у м. Біла Церква (вул. Ш. Алейхема).

Проте у внесенні відповідних відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру КЕВ м. Біла Церква було відмовлено у зв'язку із знаходженням в межах земельної ділянки, яку передбачалося зареєструвати, іншої земельної ділянки, наданої міською радою в оренду ФОП ОСОБА_8 для будівництва магазину на АДРЕСА_1 впритул до будівлі офіцерського гуртожитку по АДРЕСА_1.

Також господарські суди встановили, що рішенням Білоцерківської міської ради №576 від 20.12.2007 р. затверджено матеріали попереднього погодження місця розташування земельної ділянки та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення ФОП ОСОБА_8 земельної ділянки в оренду під будівництво магазину на АДРЕСА_1, в районі гуртожитку №12-а, на вул. Павліченко, орієнтованою площею 0,0500 га, за рахунок земель Білоцерківської міської ради.

Іншим рішенням Білоцерківської міської ради №867 від 23.10.2008 р. було затверджено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в оренду ФОП ОСОБА_8 для будівництва магазину на АДРЕСА_1, загальною площею 0,0426 га, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква.

На підставі зазначеного рішення між ФОП ОСОБА_8 та Білоцерківською міською радою був укладений договір оренди землі №104 від 04.08.2009 р., зі строком дії на п'ять років.

У зв'язку із закінченням строку дії договору оренди №104 від 04.08.2009 р. рішенням Білоцерківської міської ради від 29.08.2014 р. № 1278-62-VI "Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям" (підпункт 6.3 пункту 6) було поновлено договір оренди земельної ділянки ФОП ОСОБА_8 під будівництво магазину в АДРЕСА_1, загальною площею 0,0426 га, строком на 5 років, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква (кадастровий номер: НОМЕР_1).

Суди також вказали про те, що, в подальшому, 12.12.2014 р. між Білоцерківською міською радою та ФОП ОСОБА_8 було укладено договір оренди земельної ділянки №150 від 12.12.2014 р. (поновлений), зареєстрований в Реєстраційній службі Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, предметом даного судового розгляду є вимога Заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону заявлена в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква до Білоцерківської міської ради Київської області, Відділу Держгеокадастру у м. Біла Церква, ФОП ОСОБА_8 про скасування підпункту 6.3 пункту 6 рішення Білоцерківської міської ради від 29.08.2014 р. №1278-62-УІ "Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям"; визнання недійсним договору оренди №150 від 12.11.2014 р. земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1; та скасування державної реєстрації вказаного договору оренди земельної ділянки.

Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд визнав позовні вимоги обґрунтованими. Скасовуючи судове рішення, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку про відсутність підстав для їх задоволення. Втім такі висновки господарських судів визнаються передчасними з огляду на таке.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України визначено форму та зміст позовної заяви та передбачено, що позовна заява - процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Згідно з частиною другою статті 43 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

У розумінні приписів наведених норм, форма і зміст документів, які подаються до господарського суду, повинні відповідати вимогам чинного законодавства для цих документів. Йдеться про документи, що підтверджують вчинення юридично значущих дій. Під юридично значущими діями розуміють такі дії суб'єктів, які породжують певні юридичні наслідки.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Як вже зазначалося та вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся до господарського суду з позовом, окрім іншого, про визнання недійсним договору оренди землі №150 від 12.11.2014 р., укладеного між Білоцерківської міською радою і ФОП ОСОБА_8, на підставі якого остання користується спірною земельною ділянкою, яка, за твердженням прокуратури, відноситься до земель оборони.

Як вбачається зі змісту судових актів, господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення, посилалися на розгляд та дослідження матеріалів справи.

Проте, у матеріалах справи відсутній оригінал або примірник (копія) підписаного обома сторонами договору оренди землі, який є предметом спору у даній справі, що унеможливлює висновок про те, що такий договір був предметом дослідження і оцінки судами, як того вимагають наведені приписи процесуального законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, на 149-150 та на 233-234 арк. І т.с. містяться копії договору оренди землі №150 від 12.11.2014 р., які підписані лише орендодавцем - Білоцерківською міською радою та не засвідчені підписом орендаря - ФОП ОСОБА_8 (підпис та печатка ФОП ОСОБА_8 на залучених місцевим господарським судом до матеріалів справи копіях договору оренди землі відсутні); інших примірників оспорюваного договору оренди матеріали справи також не містять, а отже висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій, викладені у судових актах, не ґрунтуються на належним чином досліджених і оцінених судами доказах у справі та розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а відтак судові рішення у справі ухвалені з порушенням приписів статей 33-36, 43, 82, 84, 99, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 р. у справі № 911/4000/15 та рішення господарського суду Київської області від 25.11.2015 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

В. Корсак