ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Справа № 910/9311/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед", м. Київ (далі - Товариство),

на рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2016 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016

зі справи № 910/9311/16

за позовом Товариства

до: Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, м. Київ (далі - Адміністрація);

комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва", м. Київ (далі - Підприємство),

про визнання договору оренди майна від 01.03.2005 № 1504/8 продовженим.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Товариства - Пономаренка В.М.,

Адміністрації - не з'яв.,

Підприємства - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про визнання договору оренди майна від 01.03.2005 № 1504/8 (далі - Договір) продовженим на 2 роки 364 дні.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.07.2016 (суддя Спичак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 (колегія суддів у складі: Шапран В.В. - головуючий, Андрієнко В.В. і Буравльов С.І.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить: скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити; витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, покласти солідарно на Адміністрацію та Підприємство. Скаргу мотивовано порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами у вирішенні спору норм матеріального і процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

01.03.2005 дитячою поліклінікою № 2 Дніпровського району міста Києва (орендодавець) та Товариством (орендар) було укладено Договір, згідно з яким:

- орендодавець на підставі рішення Київради від 27.01.2005 №26/2602 передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно за адресою: м.Київ, вулиця Курнатовського, 7 для розміщення аптечного пункту загальною площею 27, 2 кв.м (далі - Майно) (пункт 1);

Договір вступає в силу після реєстрації його в Головному управлінні охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської держаної адміністрації та підписання сторонами тексту договору. Термін дії договору встановлюється на 364 дні (пункт 10).

За актом приймання-передачі від 01.03.2005 Майно було передано Товариству.

01.03.2005 Договір зареєстрований у книзі записів договорів оренди майна Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації за № 1504/8.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.11.2013 у справі №910/5095/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014; задоволено позов Товариства; визнано додаткову угоду від 05.02.2013 до Договору укладеною на умовах направленого 05.02.2013 Товариством дитячій поліклініці №2 Дніпровського району міста Києва проекту додаткової угоди щодо терміну дії договору, який визначений до 04.02.2016.

Рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250 (із змінами і доповненнями) затверджено положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, яким запроваджено єдиний механізм надання в оренду комунального майна територіальної громади міста Києва, відповідно до пункту 2.3 якого визначено, що комунальні підприємства, установи та організації уповноважені виступати орендодавцями майна територіальної громади міста Києва щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу організацію, та іншого окремого індивідуального відання або оперативного управління.

Рішенням Київської міської ради від 25.12.2012 № 676/8960 "Про питання діяльності дитячої поліклініки № 2 Дніпровського району міста Києва" реорганізовано дитячу поліклініку № 2 Дніпровського району міста Києва шляхом приєднання її до Підприємства.

Пунктом 3.1 вказаного рішення Київської міської ради встановлено, що за Підприємством закріплено на праві оперативного управління усе майно реорганізованої дитячої поліклініки № 2 Дніпровського району міста Києва.

Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про закріплення майна реорганізованої дитячої поліклініки № 2 Дніпровського району міста Києва" від 04.04.2013 № 457 закріплено на праві оперативного управління майно реорганізованої поліклініки № 2 Дніпровського району міста Києва за Підприємством згідно з додатком.

Згідно із статутом Підприємства останнє засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва, його засновником та власником є територіальна громада міста Києва, від імені якої виступають Київська міська рада та уповноважений нею орган - Адміністрація.

Листом від 03.12.2014 № 99 Товариство звернулося до Адміністрації з проханням щодо продовження Договору строком на 2 роки 364 дні.

У відповідь Адміністрація повідомила Товариство, що рішенням Київської міської ради від 25.12.2012 № 676/8960 "Про питання діяльності дитячої поліклініки №2 Дніпровського району міста Києва" дитячу поліклініку № 2 Дніпровського району міста Києва реорганізовано шляхом приєднання її до Підприємства.

Підприємство листами від 10.11.2015 № 1160/01-19, від 02.03.2016 №225/16-06, від 10.03.2016 № 247/16-06 повідомило Товариство про відсутність наміру продовжувати термін дії Договору, а листом від 10.03.2016 № 247/16-06 просило орендаря повернути об'єкт оренди на підставі акта передавання-приймання, які були отримані орендарем.

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Договору продовженим. Зокрема,

Товариство вважає, що: саме Адміністрація згідно з рішеннями Київської ради від 22.09.2011 № 34/6250 та від 21.04.2015 № 415/1280 є орендодавцем за договором оренди майна від 01.03.2005 № 1504/8; ним було вчинено всі передбачені законом дії стосовно продовження строку Договору. У зв'язку з тим, що від Адміністрації не надходило жодних заяв щодо припинення, зміни умов Договору, як того вимагає частина друга статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Товариство вважає також, що Договір оренди є продовженим на той самий строк та на тих же умовах.

Відповідно до приписів Цивільного кодексу України:

- за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759);

- право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму (стаття 761);

- договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина перша статті 763).

Згідно зі положеннями Господарського кодексу України:

- за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (частина перша статті 283);

- до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина шоста статті 283);

- строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина четверта статті 284);

- договір оренди припиняється у разі, зокрема закінчення строку, на який його було укладено (частина друга статті 291).

Положеннями Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено таке:

- орендодавцями є підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна (абзац п'ятий статті 5);

- у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору (частина друга та третя статті 17);

- договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено (частина друга статті 26).

Як зазначено в підпункті 4.1 пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

За підпунктом 4.2 пункту 4 названої постанови пленуму Вищого господарського суду України господарським судам слід відмовляти в позові про визнання договору оренди продовженим (пролонгованим), оскільки така позовна вимога (без подання доказів наявності спору стосовно такого продовження), є, по суті, вимогою про встановлення юридичного факту, а це не відповідає передбаченим законом (стаття 20 Господарського кодексу України, стаття 15, частина друга статті 16 Цивільного кодексу України) способам захисту порушеного права.

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи попередні судові інстанції, з'ясувавши, що: Підприємство є орендодавцем Майна за Договором; орендодавцем були надіслані орендарю листи, які виражають відсутність наміру орендодавця продовжувати Договір; вказані листи були направлені орендарю в межах строку, встановленого чинним законодавством для висловлення заперечень щодо продовження терміну дії Договору, та після закінчення встановленого Договором терміну дії (в місячний строк); позивачем не було належними та допустимими доказами доведено, у чому саме полягало порушення його прав з боку відповідачів та в чому саме не було дотримано порядку припинення Договору, передбаченого частиною другою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", - дійшли висновку, що Договір припинився у зв'язку із закінченням строку його дії та правові підстави для задоволення позову відсутні.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій щодо необхідності відмови у позові не спростовують. Переважно відповідні доводи стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі. Проте касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 зі справи №910/9311/16 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Васищак

Суддя В. Палій