ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Справа № 910/7664/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівВладимиренко С.В., Демидової А.М. розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2016у справі№ 910/7664/16 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" до1. Державної казначейської служби України; 2. Кабінету Міністрів України про стягнення 999,91 грн матеріальної шкоди

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явились;

- відповідача 1: Тищенко А.В., дов. від 29.06.2016 №4724/9/22-16;

- відповідача 2: не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України та Кабінету Міністрів України про стягнення 999,91 грн. матеріальної шкоди, завданої бездіяльністю Кабінету Міністрів України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2016 (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 (головуючий суддя - Михальська Ю.Б., судді Гаврилюк О.М., Отрюх Б.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, ТОВ "Технохімреагент" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема п.5 частини 3 статті 52, частини 7 статті 269 Митного кодексу України, просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 у справі №910/7664/16 та стягнути на його користь 999,91 грн. матеріальної шкоди, завданої бездіяльністю Кабінету Міністрів України.

Відповідачі не скористались правом, наданим статтею 1112 Господарського кодексу України, не надали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Кабінету Міністрів України з пропозицією визначити порядок внесення змін до митної декларації - не тільки тих, що не пов'язані з перерахуванням сум митних платежів, а й тих, що повинні містити відомості про скореговану вартість товарів. Кабінет Міністрів України не розглянув звернення позивача, що, на думку позивача, є бездіяльністю (невиконання тих дій, які вони зобов'язані були виконати на підставі покладених на них обов'язків). Внаслідок бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо доповнення вищевказаного Положення №450 розділом, який регулює порядок внесення змін до митної декларації на підставі самостійного рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів, позивачеві завдано шкоду у формі різниці між сплаченими митними платежами за визначеною у митній декларації від 07.02.2014 митною вартістю та митними платежами за скорегованою вартістю (020- 89,28 грн.; 028- 910,63 грн., всього 999,91 грн.).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій, керуючись приписами статей 267, 269 Митного кодексу України, Положенням про митні декларації, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450, Наказом Кабінету Міністрів України від 06.11.2012 №1145, дійшли висновку про те, що Кабінет Міністрів України прийняв всі нормативно-правові акти, які відповідно до Митного кодексу України були необхідними для врегулювання порядку внесення змін до митної декларації та її відкликання. Натомість, позивачем не подано жодного доказу на підтвердження існування у Кабінету Міністрів України обов'язку доповнити Положення № 450 пропозицією позивача, що давало би підстави вважати таку бездіяльність неправомірною, що, у свою чергу, унеможливлює задоволення позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, оскільки позивачем не доведено факту заподіяння такої шкоди, не вказано причинно-правовий зв'язок між діями/бездіяльністю КМУ та заподіянням матеріальної шкоди у визначеному розмірі та не доведено вини КМУ у заподіянні цієї шкоди.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення у касаційному порядку, колегія суддів вважає висновки судів про відмову у задоволенні позову обґрунтованими, з огляду на таке.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (ч. 1 статті 267 Митного кодексу України).

Згідно з частиною 6 статті 267 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Митним кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику

За письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови (частина 1 статті 269 Митного кодексу України).

Внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації (частина 2 статті 269 Митного кодексу України).

Порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України (частина 7 статті 269 Митного кодексу України).

Кабінет Міністрів України своєю постановою від 21.05.2012 № 450 "Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій" затвердив Положення про митні декларації (далі - Положення № 450), яке визначає вимоги до оформлення і використання митних декларацій, на підставі яких декларуються товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України підприємствами, та інші товари, що відповідно до законодавства України декларуються шляхом поданням митної декларації, передбаченої для підприємств, а також порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними.

В Положенні № 450 міститься розділ, яким врегульовано порядок внесення змін до митної декларації та її відкликання.

Відповідно до пункту 37 Положення № 450 після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом:

- подання з метою продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами, а також у випадках, визначених Митним кодексом України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової митної декларації та оформлення її митним органом;

- заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.

Внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном.

Оформлений митним органом аркуш коригування є невід'ємною частиною відповідної митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа.

Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі:

- отримання митним органом інформації про перерахування декларантом до державного бюджету митних платежів у вигляді доплати або підтвердження Казначейством факту повернення з державного бюджету коштів після закінчення митного оформлення;

- необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації на бланку єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією;

- необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа».

Міністерство фінансів України своїм наказом від 06.11.2012 №1145 затвердило Порядок оформлення аркушу коригування.

Згідно з пунктом 3 Порядку оформлення аркушу коригування, аркуш коригування складається у випадках, визначених пунктом 37 Положення №450, посадовою особою митного органу, яким здійснювався випуск товарів за митною декларацією, у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня надходження до митного органу інформації про доплату (повернення) сум митних платежів або реєстрації заяви декларанта (уповноваженої особи) у митному органі.

Таким чином, при виникненні необхідності внесення змін до митної декларації на підставі самостійного рішення декларанта або уповноваженої ним особи про коригування митної вартості після випуску товарів аркуш коригування заповнюється та оформлюється органом доходів і зборів відповідно до пункту 37 Положення № 450 у разі отримання інформації про перерахування декларантом до державного бюджету митних платежів у вигляді доплати або підтвердження Державним казначейством України факту повернення з державного бюджету коштів.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що Кабінет Міністрів України прийняв всі нормативно-правові, які, відповідно до Митного кодексу України, були необхідними для врегулювання порядку внесення змін до митної декларації та її відкликання.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених Цивільним кодексом та іншим законом.

За змістом статті 1166 Цивільного кодексу України для застосування такої міри відповідальності як відшкодування майнової шкоди необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відтак, суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві втрати майнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.

У позовній заяві позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що йому було заподіяно шкоду у розмірі 999, 91 грн. з вини Кабінету Міністрів України.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог з урахуванням того, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, позивачем не надано доказів в підтвердження обставин, які б свідчили, що саме протиправність дій Кабінету Міністрів України, спричинила відповідачу шкоду на загальну суму 999,91 грн. Позивачем не вказано причинно-правовий зв'язок між діями/бездіяльністю КМУ та заподіянням матеріальної шкоди у визначеному розмірі та не доведено вини КМУ у заподіянні заявленої до стягнення шкоди.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність фактичних, та відповідно, правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 999,91 грн.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі щодо незастосування судами першої та апеляційної інстанцій п.5 частини 3 статті 52, частини 7 статті 269 Митного кодексу України спростовуються висновками судів зробленими з посиланням на згадані норми. Відтак, колегія суддів відхиляє згадані доводи як такі, що не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги, та зміни оскаржуваних рішення і постанови - відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 та рішення господарського суду міста Києва 09.06.2016 у справі № 910/7664/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я С.В. Владимиренко

С у д д я А.М. Демидова