ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Справа № 910/6591/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Вовка І.В., Могил С.К.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуАвтогаражного кооперативу "Чайка"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.10.16у справі№910/6591/16господарського судуміста Києваза позовомАвтогаражного кооперативу "Чайка"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сітіінвестбуд і КО"провизнання договору припиненимза участю представників від: позивачаЩиглова Є.О. (дов. від 06.10.16),відповідачане з'явилися, були належно повідомлені,

В С Т А Н О В И В :

Автогаражний кооператив "Чайка" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітіінвестбуд і КО" про визнання припиненим інвестиційного договору на будівництво з подальшою експлуатацією та обслуговуванням приміщень мініавтосервісу та магазину супутніх товарів від 27.10.05, за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе,82, укладеного з 01.08.08.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.07.16 у справі №910/6591/16 (суддя Пригунова А.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.) у задоволенні позову відмовлено з посиланням на те, що фактично зобов'язання за інвестиційним договором від 27.10.05 у редакції додаткової угоди №3 від 02.05.07 сторонами не виконані, у зв'язку з чим договір не є припиненим у порядку п.12.3. договору, у той час як право односторонньої відмови від договору не передбачено.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач просив їх скасувати, прийнявши нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Скаржник вважає, що судами не надано належної оцінки тому факту, що всупереч обов'язковим умовам інвестиційного договору від 27.10.05, проектно-кошторисна документація на будівництво об'єкта, графік виконання робіт по будівництву та будь-які підрядні організації сторонами не погоджувалися. За вказаних обставин, вищевказаний інвестиційний договір, на думку позивача, є припиненим.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, рішенням Київської міської ради від 25.09.03 №31/905 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" Автогаражному кооперативу "Чайка" передано земельні ділянки загальною площею 1,67 га по вул. Фрунзе,82 у Подільському районі міста Києва за рахунок земель, наданих Акціонерному товариству закритого типу "Київський меблевий комбінат", з яких - 1,22 га у приватну власність для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів, 0,45 га - у довгострокову оренду на 25 років для будівництва, експлуатації та обслуговування приміщень мініавтосервісу та магазину супутніх товарів.

19.05.04 між Київською міською радою та АГК "Чайка" укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Київська міська рада, на підставі рішення від 25.09.03 №31/905, зобов'язалася передати, а позивач - прийняти в оренду земельну ділянку площею 0,4514 га по вул. Фрунзе,82 у Подільському районі міста Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування приміщень мініавтосервісу та магазину супутніх товарів строком на 25 років.

27.10.05 між АГК "Чайка" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС" (інвестор) укладено інвестиційний договір на будівництво з подальшою експлуатацією та обслуговуванням приміщень мініавтосервісу та магазину супутніх товарів за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. Фрунзе,82.

Відповідно до п.2.1. інвестиційного договору інвестор фінансує витрати та проводить роботу з отримання дозвільної, погоджувальної документації, проектування, будівництво об'єкту (приміщення мініавтосервісу та магазину супутніх товарів за вказаною адресою) з подальшим отриманням документів для оформлення права власності на частину об'єкту інвестування.

19.01.07 АГК "Чайка" та ТОВ "Мегаполіс ДКС" підписано додаткову угоду №1 до інвестиційного договору від 27.10.05, якою сторонами погоджено, що об'єктом інвестування є багатофункціональний комплекс за вказаною адресою, на який ТОВ "Мегаполіс ДКС" набуває право власності у результаті належного виконання умов цього договору, а також інші умови.

30.04.07 між АГК "Чайка", ТОВ "Мегаполіс ДКС" та ТОВ "Сітіінвестбуд і Ко" укладено додаткову угоду №2 до інвестиційного договору від 27.10.05, відповідно до умов якої сторони домовилися, що з дня підписання останньої всі права та обов'язки ТОВ "Мегаполіс ДКС" за інвестиційним договором на будівництво з подальшою експлуатацією та обслуговуванням приміщень мініавтосервісу та магазину супутніх товарів по вказаній адресі переходять до ТОВ "Сітіінвестбуд і Ко".

02.05.07 між АГК "Чайка" та ТОВ "Сітіінвестбуд і Ко" укладено додаткову угоду №3 до інвестиційного договору від 27.10.05, п.1.2. якої інвестор (відповідач) здійснює вкладення власних, позичкових, залучених майнових та інтелектуальних цінностей у будівництво об'єкта інвестування, забезпечує його фінансування і розпоряджається вкладеними інвестиціями на свій розсуд з метою одержання прибутку (доходу) або соціального ефекту.

Відповідно до п.п.12.1., 12.3. договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту оформлення відповідачем права власності на об'єкт інвестування. Даний договір припиняє свою дію у таких випадках: після повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, за згодою сторін до закінчення терміну дії договору, за наявності обставин непереборної сили, якщо такі діють більше, ніж 2 місяці.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що всупереч умовам інвестиційного договору від 27.10.05, відповідачем не погоджувалася проектно-кошторисна документація на будівництво об'єкта, графік виконання робіт по будівництву, не здійснено жодної оплати, необхідної для отримання дозвільної та погоджувальної документації, що зумовило порушення строку введення об'єкта будівництва в експлуатацію. Несвоєчасне виконання відповідачем умов інвестиційного договору тягне для позивача неповоротні наслідки та, зокрема, є підставою для припинення договору оренди земельної ділянки від 19.05.04, оскільки за умовами вказаного договору позивач зобов'язаний завершити забудову земельної ділянки у строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою у встановленому порядку, але не пізніше, ніж через 3 роки з моменту державної реєстрації договору. Таким чином, на думку позивача, інвестиційний договір від 27.10.05 є припиненим з 01.08.08 на підставі п.12.3. договору, через неналежне виконання відповідачем його умов.

Відмовляючи у задоволенні позову суди обох попередніх інстанцій вказали на те, що фактично правовідносини сторін щодо будівництва об'єкта мініавтосервісу та магазину супутніх товарів по вказаній адресі врегульовані інвестиційним договором від 27.10.05 у редакції додаткової угоди №3 від 02.05.07. Умовами вказаних договірних зобов'язань визначено, що у разі неможливості відповідачем здійснити оплату тих, чи інших витрат на проектування, будівництво, введення в експлуатацію та оформлення права власності на об'єкт, то їх повинен понести позивач, а відповідач компенсує їх позивачу у повному обсязі на підставі наданих позивачем документів шляхом внесення грошових коштів у касу позивача чи на його розрахунковий рахунок протягом 5-ти банківських днів з моменту надання відповідачу розрахункових документів.

Позивач, стверджуючи про невиконання відповідачем зобов'язань за інвестиційним договором від 27.10.05, не надав суду жодних доказів вчинення ним дій щодо отримання дозвільної документації, здійснення витрат на отримання таких документів та звернення до відповідача з вимогами про їх компенсацію у порядку п.3.4. інвестиційного договору.

Стосовно доводів позивача про непогодження відповідачем проектно-кошторисної документації на будівництво об'єкта, графіку виконання робіт по будівництву та обрання підрядних організацій, суди відзначили, що умовами інвестиційного договору від 27.10.05 у редакції додаткової угоди від 02.05.07 №3 не встановлено обов'язок відповідача погоджувати з позивачем підрядні організації.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки місцевого та апеляційного суду вірними зважаючи на таке.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У силу ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Статтями 626-628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 6 ЦК України передбачено право сторін укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право відступити у договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони у договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо у цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.

Сторони в інвестиційному договорі від 27.10.05 у редакції додаткової угоди №3 від 02.05.07 визначили, що у разі неможливості відповідачем здійснити оплату тих, чи інших витрат на проектування, будівництво, введення в експлуатацію та оформлення права власності на об'єкт, то їх повинен понести позивач, а відповідач компенсує їх позивачу у повному обсязі на підставі наданих позивачем документів шляхом внесення грошових коштів у касу позивача чи на його розрахунковий рахунок протягом 5-ти банківських днів з моменту надання відповідачу розрахункових документів (п.3.4 додаткової угоди до інвестиційного договору від 02.07.07 №3 - а.с.3.4. т.1).

З огляду на передбачену вимогами договору імперативність обов'язку, а не права замовника в особі позивача, здійснити оплату тих, чи інших витрат на проектування, будівництво, введення в експлуатацію та оформлення права власності на об'єкт, у разі не можливості виконати вказані дії відповідачем та у силу вимог ч.2 ст.614 ЦК України, за якою відсутність своєї вини має довести особа, яка порушила зобов'язання, колегія суддів касаційної інстанції погоджується вважає висновок судів обох попередніх інстанцій про відмову у позові цілком правомірним, оскільки фактично зобов'язання за вказаним інвестиційним договором сторонами не виконані, через що договір не припинено у порядку п.12.3., у той час як право односторонньої відмови від договору не передбачено.

При цьому, суд має зазначити, що відповідний договір вважається припиненим у зв'язку з його розірванням, однак в той же час, позивачем не наведено обставин та не надано відповідних доказів, у силу вимог ст.ст.33, 34 ГПК України, які б свідчили про наявність підстав для розірвання договору у порядку наведених норм, при тому, що інвестиційний договір від 27.10.05 у судовому порядку не розірваний, відповідних позовних вимог АГК "Чайка" не заявлено.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Автогаражного кооперативу "Чайка" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.16 у справі №910/6591/16 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді І. В. Вовк

С. К. Могил