ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Справа № 910/5153/16 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Поляк О.І. (доповідач), Бакуліної С.В., Яценко О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН КОМПЛЕКС"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.10.2016у справі № 910/5153/16 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН КОМПЛЕКС"доПриватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"провизнання пропозицій прийнятими та спонукання до виконання договору,

за участю представників

від позивача: Прокопенко Т.Ю., Борисенко О.М.;

від відповідача: Дудченко С.М., Товмач С.М.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 у справі № 910/5153/16 (суддя - Турчин С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 (головуючий суддя - Мартюк А.І., судді - Алданова С.О., Зубець Л.П.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕТОН КОМПЛЕКС" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: ст. 15, 16, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 179, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 64, 65, 71, 73 Статуту залізниць України, п.п. 1.1, 3.4 Правила обслуговування залізничних під'їзних колій.

05.12.2016 відповідачем до Вищого господарського суду України подано відзив на касаційну скаргу в якому Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" просило залишити без задоволення касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН КОМПЛЕКС".

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку із запланованою відпусткою судді Ходаківської І.П. справу № 910/5153/16 передано для розгляду колегії суддів у складі: Поляк О.I. - головуючий, Бакуліна С.В., Яценко О.В.

У призначене судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.07.2014 ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Київ-Петрівської філії звернулося до ТОВ "БЕТОН КОМПЛЕКС" з листом № 551, у якому просило останнього підписати договір на перевезення вантажів та послуги пов'язані з перевезенням вантажів та один екземпляр договору з додатками надіслати на адресу Київ-Петрівської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ". До зазначеного листа було додано проект договору про перевезення вантажів та послуг, пов'язаних з ним.

Лист від 07.07.2014 № 551 було отримано ТОВ "БЕТОН КОМПЛЕКС" 09.07.2014, про що свідчить відмітка останнього на вказаному листі.

22.07.2014 ТОВ "БЕТОН КОМПЛЕКС" направило Київ-Петрівській філії ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" лист вих. № 06/475, у якому зазначило, що ТОВ "БЕТОН КОМПЛЕКС" розглянуло проект договору № 030 від 01.08.2014 та просить розглянути пропозиції щодо цін, наведених у додатку № 1 до договору. Вказаний лист було отримано Київ-Петрівською філією ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" 22.07.2014.

24.07.2014 листом вих. № 605 ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Київ-Петрівської філії повідомило, що всі пункти договору та додатків залишає без змін, а тому просить підписати направлений раніше договір з додатками та один екземпляр договору направити Київ-Петрівській філії.

30.07.2014 ТОВ "БЕТОН КОМПЛЕКС" направило Київ-Петрівській філії ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" листа вих. № 01/496 з підписаним проектом договору № 030 від 01.08.2014 та протоколом розбіжностей до договору. У вказаному листі ТОВ "БЕТОН КОМПЛЕКС" зазначило, що має заперечення відносно окремих пунктів проекту договору та просить погодити та підписати протокол розбіжностей до договору перевезення вантажів залізничним транспортом № 030 від 01.08.2014 в запропонованій редакції.

31.07.2014 листом № 635 ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Київ-Петрівської філії повідомило, що 31.07.2014 проведені переговори з узгодження протоколу розбіжностей до договору від 01.08.2014 № 030. Результати переговорів 31.07.2014 оформлені Протоколом узгодження розбіжностей до договору від 01.08.2014 № 030 між ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" та ТОВ "Бетон Комплекс" до протоколу розбіжностей, що надійшов 30.07.2014. Враховуючи, що між сторонами не досягнуто згоди за істотними умовами договору, керуючись ч. 3 ст. 180 ГК України договір від 01.08.2014 № 030 вважається не укладеним.

Господарськими судами встановлено, що 21.08.2014 ТОВ "БЕТОН КОМПЛЕКС" була подана до Антимонопольного комітету України заява № 02/552 про порушення ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" законодавства про захист економічної конкуренції.

Рішенням адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.12.2015 у справі № 140- 0312.14 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" визнано, що ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" у період з 01.01.2013 по 15.04.2015 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом з використанням колій №№ 12, 14, 15 сортувальної станції Київ-Петрівка.

19.01.2016 листом № 01/21 ТОВ "БЕТОН КОМПЛЕКС" звернулося до ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" в особі Київ-Петрівської філії з пропозицією виконувати умови договору № 030 від 01.08.2014 в редакції протоколу розбіжностей, оскільки ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" визнано монополістом, а тому пропозиції, викладені в протоколі розбіжностей, вважаються прийнятими.

ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" в особі Київ-Петрівської філії в листі № 255 від 28.01.2016 повідомило, що вважає договір № 030 від 01.08.2014 неукладеним, оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов договору, а рішення адміністративної колегії Антимонопольного комітету України оскаржується.

У зв'язку з зазначеним ТОВ "БЕТОН КОМПЛЕКС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" про визнання пропозицій ТОВ "БЕТОН КОМПЛЕКС", викладених в протоколі розбіжностей до договору про надання перевезення вантажів залізничним транспортом і пов'язаних з ним послуг від 01.08.2014 № 030 між ТОВ "БЕТОН КОМПЛЕКС" та ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Київ-Петрівської філії такими, що прийняті; та зобов'язання ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Київ-Петрівської філії виконувати в натурі зобов'язання за вказаним договором.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірний договір за своєю правовою природою є змішаним та містить елементи договору перевезення вантажів та договору про подачу та збирання вагонів. При цьому відповідач є підприємством залізничного транспорту, оскільки провадить діяльність у сфері залізничного транспорту та виступає залізницею у розумінні Правил обслуговування залізничних під'їзних колій. Враховуючи, що позивач направив протокол розбіжностей із пропущенням двадцятиденного терміну для вчинення зазначеної дії, а Правила обслуговування колій встановлюють спеціальний порядок укладення договорів, в даному випадку відсутні правові підстави вважати, що пропозиції, викладені позивачем у протоколі розбіжностей, є прийнятими в силу приписів ч. 7 ст. 181 ГК України, оскільки спеціальні приписи вказаних Правил, на відміну від загальних положень ст. 181 ГК України, встановлюють наслідки для особи, яка порушила 20-денний термін для направлення протоколу розбіжностей до договору. Крім того, заявлена позивачем вимога про визнання пропозицій, викладених в протоколі розбіжностей до договору про надання послуг перевезення вантажів залізничним транспортом і пов'язаних з ними послуг від 01.08.2014 за № 030 такими, що прийняті, спрямована на встановлення судом факту, який має юридичне значення та не може бути самостійним предметом позову, оскільки встановлення факту може бути лише елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, оскільки не призведе до поновлення прав позивача чи захисту його інтересів. Позовна вимога про зобов'язання відповідача виконувати в натурі зобов'язання за договором № 030 від 01.08.2014 не підлягає задоволенню, оскільки вона є похідною від вимоги про визнання прийнятими пропозицій, викладених у протоколі розбіжностей до вказаного договору, у задоволенні якої судом відмовлено.

Колегія суддів погоджується з висновками господарських суді попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, захист цивільних прав здійснюється способами, переліченими в ст. 16 ЦК України, а також іншими способами передбаченими законом або договором, а відтак цей перелік не є вичерпним, однак використання інших способів захисту прав допускається лише при наявності прямої вказівки закону. При цьому колегія суддів зазначає, що судовий захист порушеного права чи інтересу повинен відповідати змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, тобто повинен бути ефективним.

Як вбачається зі змісту частини 7 ст. 181 ГК України остання не передбачає такий спосіб захисту як визнання пропозицій - розбіжностей щодо умов договору прийнятими, а лише визначає загальний порядок укладення господарських договорів, тобто передбачає саму процедуру. Наслідком же таких дій суб'єктів господарювання є факт укладення чи не укладення господарського договору (ч. 8 ст. 181 ГК України). Вимога позивача про визнання прийнятими пропозицій, викладених в протоколі розбіжностей до договору від 01.08.2014 за № 030 є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення. Встановлення цього факту є елементом фактичних обставин справи та обґрунтованості позовних вимог. Тобто, встановлення судом факту прийняття пропозицій, викладених в протоколі розбіжностей до договору від 01.08.2014 за № 030 може мати місце лише при розгляді іншого господарського спору - про визнання вказаного договору укладеним саме на умовах тих пропозицій, які вважаються прийнятими іншою стороною.

Таким чином, оскільки позовна вимога про визнання прийнятими пропозицій, викладених в протоколі розбіжностей до договору від 01.08.2014 за № 030 по суті є вимогою про встановлення юридичного факту, що не відповідає передбаченим законом (стаття 20 ГК України, стаття 15, частина друга статті 16 ЦК України) способам захисту порушеного права та не призводить до поновлення порушеного права позивача, колегія суддів вважає висновки господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення зазначеної позовної вимоги законними і обгрунтованими.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача виконувати в натурі зобов'язання за договором № 030 від 01.08.2014, то остання також не призводить до поновлення права позивача, тобто є не ефективною, оскільки направлена на захист майнового інтересу в майбутньому, в той час як розумність дій та добросовісність учасників цивільних правовідносин презюмується. Крім того, вона є похідною від попередньої вимоги в конструкції заявленого позову позивача та носить спонукальний характер, що не може вважатись забезпеченням права на суд, в розумінні ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки не забезпечує право на виконання остаточного судового рішення.

Отже, приймаючи до уваги, що вибраний спосіб захисту порушеного права має призводити до дійсного поновлення порушеного права, а заявлений позов таким не є, з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для його задоволення слід погодитись.

Доводи скаржника про те, що обраний ним спосіб захисту, а саме визнання прийнятими пропозицій, викладених в протоколі розбіжностей до договору від 01.08.2014 за № 030 за своєю суттю є вимогою про визнання права та пов'язане із необхідністю правового визначення права, яке виникає внаслідок прийняття пропозицій, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки позов про визнання таких пропозицій прийнятими, як вже зазначалось, вимагає від суду встановлювати обставини і щодо їх змісту, а не лише факту їх надіслання, що в сукупності є елементами позову про визнання договору укладеним в редакції протоколу розбіжностей позивача, власне що і було б "позовом про визнання ".

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі № 910/5153/16 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН КОМПЛЕКС" - без задоволення.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН КОМПЛЕКС" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі № 910/5153/16 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі № 910/5153/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

О.В. Яценко