ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Справа № 910/31997/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.за участю представників: від позивача:Заремба С.В., дов. б/н від 01.08.2016р.;від відповідача:Левченко Д.Ю., дов. №26 від 01.02.2016р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016р.у справі господарського суду№910/31997/15 міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "НТП Континент"до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"простягнення 426 439,71грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 25.01.2016р.)В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.2016р. у справі №910/31997/15 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НТП Континент" 235 687,79грн. - інфляційних втрат, 30 300,47грн. - 3% річних. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016р. у справі №910/31997/15 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду змінено, а саме викладено резолютивну частину в наступній редакції: "Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" (01032, м. Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, ідентифікаційний код 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НТП КОНТИНЕНТ" (03035, м. Київ, вулиця Кудряшова, будинок 7, ідентифікаційний код 32144999) 235 687 грн. (двісті тридцять п'ять тисяч шістсот вісімдесят сім) 79 коп. інфляційних втрат, 29 050 грн. (двадцять дев'ять тисяч п'ятдесят) 83 коп. 3% річних та 3 971 грн. (три тисячі дев'ятсот сімдесят одна) 08 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовити". Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.11.2016р. задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 06.12.2016р. представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги, представник позивача заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 15.11.2013р. між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НТП Континент" (постачальник) укладений договір №03-0/5029-13, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю 78 трансформаторів, виробництва фірми Trench (Siemens AG) за номенклатурою, марками (типами), цінами, з технологічними, якісними характеристиками, зазначеними у специфікації, яка є додатком №1 до договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах договору.

Сторони погодили, що ціна договору становить 47 453 425,20грн; авансовий платіж у розмірі 30 % від ціни (суми) договору, що становить 14 236 027,56грн., сплачується покупцем протягом 25 банківських днів з дати надання відповідачем після підписання договору оригіналу рахунку-фактури; оплата за товари, поставлені постачальником в межах суми авансового платежу та прийняті покупцем на підставі акту приймання-передачі товарів (партії товарів), покупцем не проводиться; після прийняття товарів на всю суму авансового платежу покупець починає здійснювати оплату за товари, прийняті ним згідно з актом приймання-передачі товарів (партії товарів) понад суму авансового платежу; така оплата за поставлені товари здійснюється покупцем протягом 50 банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товарів (партії товарів) та за наданим покупцем оригіналом рахунка-фактури (п.п. 2.1, 2.8, 2,9 договору).

На виконання умов договору поставки позивач поставив відповідачу товар на обумовлену в договорі суму (що підтверджується актами прийому-передачі).

Господарськими судами попередніх інстанцій враховано, що рішенням господарського суду міста Києва від 16.06.2015р., залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015р. та Вищого господарського суду України від 10.02.2016р. у справі №910/11536/15, у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НТП Континент" про стягнення 4 419 881,00грн. відмовлено у повному обсязі з огляду на те, що належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "НТП Континент" договору в частині дотримання строків поставки виявилося неможливим внаслідок форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили), що підтверджувалось відповідним сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача 126 251,97грн. - пені, 269 887,27грн. - інфляційних втрат та 30 300,47грн. - 3% річних, оскільки останній здійснив оплату за поставлений товар з простроченням.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що відповідачем здійснена оплата за поставлений товар з порушення умов договору поставки (п. 2.9) з простроченням.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами ст. 101 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіривши розрахунок нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3% річних дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення 29 050,83грн. та 235 687,79грн. - інфляційних втрат.

Щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату товару, судова колегія касаційної інстанції погоджується з мотивами їх відхилення господарськими судами попередніх інстанцій.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Апеляційним господарським судом спростовані посилання скаржника на постанову Національного банку України від 06.08.2014р. №466 "Про призупинення здійснення фінансових операцій" з огляду на відсутність доказів, які б свідчили про те, що банк, в якому у позивача відкритий розрахунковий рахунок припинив здійснювати фінансові операції або відмовив відповідачу у здійсненні фінансової операції з перерахування коштів відповідача на рахунок позивача в оплату поставленої продукції.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016р. у справі №910/31997/15 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016р. у справі №910/31997/15 - залишити без змін, а касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач