ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Справа № 910/22158/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Барицької Т.Л.,

Малетича М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державна фінансова інспекція України

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 червня 2016 року

у справі № 910/22158/15

господарського суду міста Києва

за позовом Державної фінансової інспекції України

до товариства з обмеженою відповідальністю "Айкюжн",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача Міністерство екології та природних ресурсів України,

про стягнення 191 427,87 грн.

за участю представників

позивача Дяченко С.В.

відповідача Бойко А.А.

третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Державна фінансова інспекція України звернулась до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Айкюжн" про стягнення в дохід Державного бюджету України 191 427,87 грн. збитків, завданих Державному бюджету України в особі Міністерства екології та природних ресурсів України внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань за укладеним між ним та третьої особою договором № 119/270/12/2 від 21 грудня 2012 року, що полягало в необґрунтованому завищенні відповідачем вартості послуг зі створення науково-дослідної роботи за зазначеним договором, які Мінприроди сплатило відповідачу в повному обсязі.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11 січня 2016 року (суддя Бондарчук В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 червня 2016 року (склад колегії суддів: Рябуха В.І. - головуючий, Сітайло Л.Г., Ропій Л.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не довів наявності протиправної поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, як обов'язкових складових правопорушення, оскільки договір № 119/270/12/2 від 21 грудня 2012 року було укладено між відповідачем та третьою особою за результатами проведення конкурсних торгів, результати яких у встановленому законодавством порядку не оскаржувались, в договорі сторони погодили всі його істотні умови, в т.ч. і ціну договору, яка сторонами не зменшувалась, а виявлені Державною фінансовою інспекцією України, як контролюючим органом, порушення, встановлені в акті позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Міністерства екології та природних ресурсів України №31-21/47 від 14 листопада 2014 року, який останнім не підписувався, не впливають на умови укладеного між Міністерством та ТОВ "Айкюжн" правочину та не можуть ніяким чином їх змінювати, а є лише підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому законом порядку.

Не погодившись із зазначеними рішенням та постановою, Державна фінансова інспекція України звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 червня 2016 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21 грудня 2012 року між Міністерством екології та природних ресурсів України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айкюжн" (виконавець) укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 119/270/12/2 (далі за текстом - договір), за умовами якого виконавець зобов'язався у 2012 році надати послуги з виконання науково-дослідних робіт, проведення досліджень та розробок в галузі фізико-математичних наук (створення національної моделі спостереження та прогнозування антропогенного впливу на довкілля для оцінки регіонального та транскордонного переносів забруднюючих речовин та парникових газів (2 етап), а замовник - прийняти та оплатити такі послуги.

Згідно з п. 1.2. договору кількісні та якісні характеристики послуг визначені технічним завданням (додаток 1) та календарним планом (додаток 2), які є невід'ємною частиною даного договору.

Ціна цього договору становить 362 000,00 грн без ПДВ (п. 3.1. договору).

Згідно з п.п. 3.2., 3.3. договору ціна угоди може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Фінансування здійснюється згідно бюджетного призначення. Джерело фінансування: кошти Державного бюджету України (за бюджетною програмою КПКВК 2401270 "Здійснення природоохоронних заходів"), КЕКВ 1171.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення виконавцем рахунка на оплату наданих послуг та підписання сторонами акта здавання-приймання наданих послуг.

Пунктом 5.1. договору погоджено строк надання послуг: до 28 грудня 2012 року.

Договір набирає чинності з дати підписання і діє до 28 грудня 2012 року (п. 10.1. договору).

На виконання умов договору виконавець - товариство з обмеженою відповідальністю "Айкюжн" надало послуги з виконання науково-дослідних робіт на загальну суму 362 000 грн, а Міністерство екології та природних ресурсів України, як замовник, прийняло надані послуги, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг №1 від 27 грудня 2012 року.

Факт оплати Міністерством наданих послуг за договором підтверджується банківською випискою по рахунку № 260068394 за період з 01 квітня 2011 року по 29 жовтня 2014 року.

На виконання ухвал Печерського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2014 року у справі №757/28762/14-к та від 28 жовтня 2014 року у справі №757/307210/14-к, на підставі направлень Голови ДФІ України №№1937-1940 від 15 жовтня 2014 року, головними та провідним державними фінансовими інспекторами ДФІ України проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Міністерства екології та природних ресурсів України за період з 01 квітня 2011 року по 01 квітня 2014 року, за результатами якої складено акт № 31-21/47 від 14 листопада 2014 року.

Зазначеним актом встановлено, зокрема, обставини завдання державному бюджету України в особі Міністерства екології та природних ресурсів України збитків на суму 191 427,87 грн. внаслідок завищення товариством з обмеженою відповідальністю "Айкюжн" на зазначену суму вартості послуг щодо створення науково-дослідної роботи за договором про закупівлю послуг за державні кошти № 119/270/12/2 від 21 грудня 2012 року, яку Мінприроди України сплатило в повному обсязі.

Стягнення зазначеної суми в якості збитків є предметом спору у даній справі.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Нормами ст. 623 ЦК України та ст. 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з п.50 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20 квітня 2006 року, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Відшкодування збитків є одним із видів господарсько-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи; шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Протиправність поведінки боржника або кредитора у договірних правовідносинах полягає у порушенні договірного зобов'язання.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, укладений між сторонами у справі договір про закупівлю послуг за державні кошти № 119/270/12/2 від 21 грудня 2012 року є за своєю правовою природою договором про надання послуг. Зазначений договір було укладено за результатами проведення конкурсних торгів, результати якого у встановленому законодавством порядку не оскаржувались.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.ч. 2, 3, 5 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в пункті 1.3. укладеного між відповідачем та третьою особою договору його сторони погодили ціну договору в розмірі 362 000,00 грн без ПДВ. Крім того, договірна ціна в розмірі 362 000,00 грн визначена сторонами і в підписаному між ними додатку № 3 до договору "Калькуляція кошторисної вартості роботи", який відповідно до п. 12.1. договору є невід'ємною його частиною.

Згідно з п. 3.2. договору ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що підписавши договір про закупівлю послуг за державні кошти № 119/270/12/2 від 21 грудня 2012 року, його сторони на підставі вільного волевиявлення погодили всі істотні умови договору про надання послуг, зокрема і умову щодо ціни договору. Обставин зменшення сторонами ціни договору у відповідності до п. 3.2. договору судами не встановлено, відповідні докази відсутні в матеріалах справи.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Згідно з п.п. 1.1., 6.1., 6.3. договору виконавець зобов'язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені договором (до 28 грудня 2012 року), якість яких відповідає умовам розділу ІІ договору, надати замовнику три комплекти науково-технічної продукції (звіт), передбаченої технічним завданням та умовами договору, акт здавання-приймання наданих послуг, у т.ч. кошториси фактичних витрат з розшифруванням за статтями, включаючи кошториси фактичних витрат від співвиконавців, акти звірки розрахунків, акти здавання-приймання необоротних активів, а замовник зобов'язаний прийняти за актом здавання-приймання надані послуги та своєчасно і в повному обсязі оплатити такі послуги.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що договір № 119/270/12/2 від 21 грудня 2012 року був виконаний сторонами. Зокрема, за актом приймання-передачі наданих послуг №1 від 27 грудня 2012 року відповідачем були надані, а Міністерством екології та природних ресурсів України прийняті передбачені договором послуги на загальну суму 362 000 грн., а згідно з банківською випискою по рахунку № 260068394 за період з 01 квітня 2011 року по 29 жовтня 2014 року такі послуги були оплачені замовником.

Частиною третьою статті 632 ЦК України встановлено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій про те, що позивач не довів наявності протиправної поведінки відповідача у вигляді завищення вартості послуг за договором № 119/270/12/2 від 21 грудня 2012 року та причинно-наслідкового зв'язку між протиправної поведінкою та заподіяними збитками, як обов'язкових складових правопорушення, оскільки договір № 119/270/12/2 від 21 грудня 2012 року було укладено між відповідачем та третьою особою за результатами проведення конкурсних торгів, результати яких у встановленому законодавством порядку не оскаржувались, в договорі сторони погодили всі його істотні умови, в т.ч. ціну договору, яка сторонами не зменшувалась, Міністерство, як замовник, прийняло надані товариством з обмеженою відповідальністю "Айкюжн" послуги без зауважень щодо їх якості та неналежного виконання та провів оплату наданих послуг за обумовленою в договорі ціною, тобто, договір є виконаним, що не свідчить про заподіяння державному бюджету в особі Мінприроди України збитків та унеможливлює стягнення їх з відповідача.

Крім того, як встановлено судами, акт позапланової ревізії №31-21/47 від 14 листопада 2014 року не був підписаний Міністерством екології та природних ресурсів України, жодних вимог до відповідача щодо завищення вартості наданих послуг Міністерство не заявило.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що виявлені позаплановою ревізією порушення не можуть впливати на умови укладеного між відповідачем та третьою особою договору і не можуть їх змінювати, а є лише підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому законом порядку.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд у відповідності до вимог ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, у відповідності до вимог закону та встановлених обставин, вирішив спір у справі. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст. 101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції України залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 червня 2016 року у справі № 910/22158/15 залишити без змін.

Головуючий суддя І.А. Плюшко

Судді Т.Л. Барицька

М.М. Малетич