ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Справа № 904/1414/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Могил С.К., Стратієнко Л.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуМіністерства оборони Українина постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.16у справі№904/1414/16господарського судуДніпропетровської областіза позовомМіністерства оборони УкраїнидоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення штрафних санкційза участю представників від: позивачаКовальчука І.В. (дов. від 30.12.15),відповідачаОСОБА_6 (дов. від 24.05.16)

В С Т А Н О В И В :

Міністерство оборони України звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення штрафних санкцій у розмірі 57 394,10 грн., з яких: пеня у розмірі 45 809,10 грн. та штраф у розмірі 11 585,00 грн. за неналежне виконання відповідачем умов договору від 15.10.15 №247/1/15/69 про закупівлю за державні кошти зброї та боєприпасів в частині порушення строків поставки вказаної продукції.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.16 у справі №904/1414/16 (суддя Ліпинський О.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Верхогляд Т.А., судді: Кузнецов В.О., Білецька Л.М.) у задоволенні позову відмовлено з посиланням на те, що позивачем не надано доказів наявності у нього ліцензії МВС України на придбання зброї, що виключає можливість виконання відповідачем свого зобов'язання у частині передачі зброї за договором про закупівлю за державні кошти від 15.10.15 №247/1/15/69.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач просив їх скасувати повністю, прийнявши нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Скаржник вважає, що судами не надано належної оцінки тому факту, що відповідач частково виконав свої зобов'язання, але з порушенням передбачених договором строків, при цьому проігноровані доводи відповідача про збереження товару у його сховищах та неможливість його поставки через ненадання позивачем дозволу на придбання зброї.

Також судом апеляційної інстанції необґрунтовано проігноровано доводи позивача про те, що під час розгляду справи місцевим судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи через неможливість забезпечення явки представника, через що розгляд справи відбувся за його відсутності, чим порушено процесуальні права позивача щодо захисту своїх інтересів у судовому порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, між позивачем (замовник) та відповідачем (постачальник) укладено договір про закупівлю за державні кошти від 15.10.15 №247/1/15/69 (а.с.9-16), п.1.1. якого сторони погодили, що постачальник зобов'язується поставити замовникові з дотриманням вимог законодавства продукцію, зазначену у специфікації товару, за річним планом закупівель Міністерства оборони України на 2015 рік, згідно з додатком №1, а замовник - прийняти і оплатити таку продукцію.

Пунктом 1.2. договору визначено найменування товару - зброя, боєприпаси та їхні частини (25.40.1), а саме: гвинтівки 6,0 мм, та 5,6 мм, пістолет 5,6 мм, патрони 6 мм, та 5,6 мм, кількість товару - відповідно до специфікації.

Ціна договору становить 1 590 800,00 грн., у тому числі ПДВ. Ціна за одиницю товарів - відповідно до специфікації. (п.3.1 договору).

Згідно п.5.1. договору, поставка товару здійснюється силами і засобами постачальника протягом 45-ти календарних днів з дати укладення договору, але не пізніше 01.12.15.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що продукція постачається до Центрального спортивного клубу Збройних Сил України.

Належним виконанням постачальником умов договору щодо постачання товару є підписаний сторонами акт приймання-передачі товару (п.5.9 договору).

Згідно п.10.1 договору договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.15, а у частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань, у частині гарантійних зобов'язань - до закінчення гарантійного терміну.

Відповідно до п.11.1 договору постачальник забезпечив виконання своїх зобов'язань за договором у розмірі 5% від суми договору у формі банківської гарантії на суму 79 540,00 грн. (банківська гарантія від 12.10.15 №G1015/1713).

Судом встановлено, що сторони підписали специфікацію товару до договору, за якою погоджено поставку товару: гвинтівка 6,0 мм "BLEIKER" модель 300 Freigewehr Metallic, вартістю 317 300,00 грн.; гвинтівка 5,6 мм (.22) 22LR " модель 300 Challenger Metallic, вартістю 581 500,00 грн.; пістолет 5,6 мм (.22) "PARDINI" SP1 RF, вартістю 165 500,00 грн.; патрони 6 мм Nammo Lapua, 6mm, "Norma" ВК (Diamond Line), вартістю 316 500,00 грн.; патрони 5,6(.22 LR) "RWS.22R-50" 210 000,00 грн. на загальну вартість 1 590 800,00грн. з ПДВ (а.с.17-18).

Обґрунтовуючи вимоги позивач посилався на порушення відповідачем умови договору про закупівлю за державні кошти від 15.10.15 №247/1/15/69 та специфікації щодо своєчасної та повної поставки продукції, що є підставою для нарахування пені у розмірі 45 809,10 грн. та штрафу у розмірі 11 585,00 грн. згідно п.п.7.3, 7.4 договору.

Відмовляючи у задоволенні позову суди обох попередніх інстанцій вказали на те, що позивачем не спростовано факту відсутності у нього на період прострочення поставки товару відповідного дозволу органів внутрішніх справ на придбання зброї, визначеного Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом МВС України від 21.08.98 №622.

Посилання позивача на те, що відповідач частково виконав умови договору та поставив частину товару не є підставою для притягнення останнього до відповідальності у вигляді стягнення штрафу та пені за порушення умов договору, оскільки є встановлена вказаною інструкцією необхідність позивача отримати дозвіл, передбачений п.11.2. При цьому, такий дозвіл за №064807 на придбання у ФО-П ОСОБА_4 5-ти одиниць спортивної зброї та 35 000 шт. патронів до неї позивач отримав лише 26.05.16, що спростовує доводи позивача про відсутність нормативного регулювання даного питання. У зв'язку із зазначеним суди дійшли висновку про прострочення кредитора через ненадання позивачем вчасного дозволу на придбання зброї.

Щодо доводів позивача про порушення судом першої інстанції та ігноруванням апеляційної інстанції права позивача на представництво, то задоволення або відмова у задоволенні клопотання сторони у відкладенні розгляду справи є диспозитивним правом суду у силу положень ст.77 ГПК України, оскільки, основною умовою для відкладення є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки місцевого та апеляційного суду вірними зважаючи на таке.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з таким висновком, оскільки відповідно до ч.4 ст.612 ЦК України, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені зокрема актами цивільного законодавства, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч.1,2 ст.613 ЦК України). Враховуючи, що позивачем вчасно не отримано і не надано відповідачеві дозволу на придбання вказаного специфічного товару, передбаченого п.11.2. зазначеної вище Інструкції від 21.08.98 №622, то у стягненні штрафних санкцій та пені обґрунтовано судами відмовлено.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.16 у справі №904/1414/16 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. К. Могил

Л. В. Стратієнко