ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Справа № 903/526/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Куровського С.В. - головуючого (доповідача),

Катеринчук Л.Й.,

Ткаченко Н.Г.,

за участю представників:

ліквідатора ТОВ "Інвест+" - Самчука А.М. (дов. від 05.12.2016),

кредитора ОСОБА_5 - ОСОБА_6 (дов. від 15.11.2016),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест+"

арбітражного керуючого Григор'єва В.В.

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2016

у справі №903/526/16 господарського суду Волинської області

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест+"

про визнання банкрутом,

встановив:

Постановою господарського суду Волинської області №903/526/16 від 16.08.2016 (суддя Шум М.С.) визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест+". Відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест+" призначено Григорєва Валерія Васильовича.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 (колегія суддів у складі: Демидюк О.О., Павлюк І. Ю., Савченко Г.І. ) постанову господарського суду Волинської області від 16.08.2016 скасовано. Припинено провадження у справі №903/526/16 про визнання банкрутом ТОВ "Інвест+".

В касаційній скарзі ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест+" арбітражний керуючий Григор'єв В.В. просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, постанову господарського суду Волинської області від 16.08.2016 залишити без змін.

06.12.2016, до початку судового засідання, від представника ліквідатор ТОВ "Інвест+" надійшло клопотання про зупинення виконання судового рішення, а саме постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2016, яке колегією суддів залишається без задоволення відповідно до приписів ст. 121-1 ГПК України та з огляду на те, що воно було подано у день судового засідання.

Крім того, в судовому засідання представником ліквідатора ТОВ "Інвест+" було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ліквідатору Григорьєву В.В. безпосередньо взяти участь у судовому засідання. Дане клопотання колегією суддів відхиляються з огляду на те, що сторони належно повідомлені про час та місце засідання суду, а участь представників сторін при розгляді справи в суді касаційної інстанції не є обов'язковою. Крім того, безпідставне відкладення розгляду справи призведе до порушення строків розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Господарський суд першої інстанції, приймаючи постанову від 16.08.2016 про визнання боржника - ТОВ "Інвест+" банкрутом виходив з того, що заявником було дотримано під час досудової ліквідації приписів ст. 111 ЦК України, за даними проміжного ліквідаційного балансу станом на 11.07.2016 вбачається неможливість боржника за рахунок власних активів задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі. Також зазначеною постановою було призначено ліквідатором боржника голову ліквідаційної комісії Григор'єва В.В.

Згідно з ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Відповідно до вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Скасовуючи постанову господарського суду Волинської області від 16.08.2016 про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та припиняючи провадження по справі №903/526/16, Рівненський апеляційний господарський суд виходив з того, що судом першої інстанції належним чином не було перевірено дотримання заявником всіх передбачених законом дій, що передують зверненню до суду із заявою про визнання боржника банкрутом на підставі ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також не проведено аналізу активів та пасивів боржника, належним чином не з'ясовано питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів, оскільки визнаючи боржника банкрутом, суд у будь-якому випадку має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

Відповідно до ст. 95 Закону якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Згідно ч.2 ст.95 Закону за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в порушення вимог ч. 4 ст. 111 ЦК України, головою ліквідаційної комісії на час звернення із заявою про порушення справи про банкрутство не вжито всіх можливих заходів з метою проведення інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, оскільки до заяви додано лише Витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.03.2013, тобто здійснений більше ніж за три роки до дати звернення ТОВ "Інвест+" до суду із заявою про визнання банкрутом. Інших витягів та доказів здійснення ліквідатором ТОВ "Інвест+" своїх повноважень щодо вжиття заходів для проведення інвентаризації майна банкрута до заяви про визнання ТОВ "Інвест+" додано не було.

Крім того, заява про порушення провадження у справі про банкрутство не містить інформації щодо наявності або відсутності зареєстрованого за ТОВ "Інвест+" рухомого майна. До заяви про порушення справи про банкрутство ліквідатором не було надано запити та отримані відповіді відповідних реєструючих органів.

Фінансово-майновий стан боржника - ТОВ ТОВ"Інвест+" належним чином не досліджувався, оскільки жодних доказів на підтвердження відомостей, зазначених в акті інвентаризації від 26.04.2016 розрахунків з дебіторами та в акті інвентаризації основних засобів від 26.04.2016 ліквідатором до заяви про порушення справи про банкрутство надано не було, що суперечить пункту 5 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань (затверджено Наказом Міністерства фінансів України №879 від 02.09.2014), відповідно до якого інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.

До заяви про визнання боржника банкрутом ліквідатором ТОВ "Інвест+" ну було надано доказів проведення аудиторської перевірки та аудиторський висновок щодо фінансового стану ТОВ "Інвест+". Висновок по результатах проведення аналізу щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства станом на 11.07.2016 було подано ліквідатором ТОВ "Інвест+" лише 03.10.2016 в якості додатку до заперечень на апеляційну скарг.

Судом апеляційної інстанції встановлено відсутність запиту до державних органів, які реєструють обтяження (заборону відчуження) майна, зокрема, нерухомого, внаслідок чого суд дійшов висновку про невжиття ліквідатором всіх заходів по виявленню заставних кредиторів боржника та можливих активів боржника, які можуть перебувати в заставі.

Крім того, відповідно до ч.7 ст.111 ЦК України для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що звертаючись до суду із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Інвест+" головою ліквідаційної комісії боржника не було надано доказів на підтвердження дотримання вимог чинного законодавства щодо виконання вимог ч. 7 ст. 111 ЦК України та вплив цих обставин на можливість встановлення податковим органом розміру заборгованості боржника з податків і зборів (обов'язкових платежів) та звернення з кредиторськими вимогами до боржника в установленому чинним законодавством порядку в досудовій ліквідаційній процедурі..

До заяви про порушення справи про банкрутство не було додано доказів вжиття головою ліквідаційної комісії всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості боржника на суму 2538024,41грн., а долучено лише листи з повідомленням боржників про прийняте на загальних зборах учасників товариства рішення про ліквідацію ТОВ "Інвест+" та з проханням в найкоротші строки погасити заборгованість перед ТОВ "Інвест+", які судом апеляційної інстанції не визнано належними та допустимими доказами вжиття вказаних дій.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали даної справи не містять доказів надання ліквідатором ТОВ "Інвест+" до органів доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування документів підприємства, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, для проведення відповідних перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів, а також звітності за останній звітний період, що свідчить про недотримання вимог ч.10 ст.111 ЦК України.

Поза увагою суду першої інстанції залишилося недотримання боржником вимог ч. 2 ст. 105 ЦК України, оскільки докази публікації в Бюлетені державної реєстрації про прийняття учасниками товариства рішення про припинення діяльності юридичної особи в матеріалах справи відсутні.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, переглянувши справу в апеляційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.99 -101 ГПК України, давши належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та заперечення сторін, Рівненський апеляційний господарський суд встановив, що ліквідатором ТОВ "Інвест+" не було дотримано вимог, передбачених ст.ст. 105, 110, 111 ЦК України, для звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для порушення справи про банкрутство, визнання боржника банкрутом та обґрунтовано припинив провадження по справі.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції, встановлених ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України, вважає, що постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 прийнята у відповідності до фактичних обставин і вимог Закону і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119 , 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест+" арбітражного керуючого Григор'єва В.В. залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 по справі №903/526/16 залишити без змін.

Головуючий Куровський С.В.

Судді Катеринчук Л.Й.

Ткаченко Н.Г.