ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року Справа № 923/712/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Погребняка В.Я.суддів:Білошкап О.В., Жукової Л.В.,розглянув касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" Товариства з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінат "Ювілейний"на ухвалу господарського суду Херсонської області від 16.04.2015 року та постановуОдеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 рокуу справі№923/712/14 господарського суду Херсонської областіза заявою Товариства з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінат "Ювілейний"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_6провизнання банкрутом,

за участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" - Міхай-Седова Ю.С. дов. № 1634/13 від 20.11.2013 року, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" - Ярмоліцький А.О., дов. б/н від 14.07.2015 року, від Товариства з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінат "Ювілейний" в судовому засіданні 22.09.2015 року - Песиголовець М.Л. дов. № 55/14 від 15.12.2014 року ( після відкладення не з'явився),

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 16.04.2015 року (суддя - Ситюк В.Г.), зокрема, визнані вимоги кредиторів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 та затверджено реєстр вимог кредиторів, відповідно до якого вимоги:

- ПАТ "Райффайзен банк Аваль" - 12101094,18 грн., з яких 8443408,76 грн. - 1 черга, 3657685,42 грн. - 3 черга, судові витрати - 2436 грн. - 1 черга;

- ТзОВ М'ясокомбінат "Ювілейний" - 4680810,18 грн., з яких 3213000 грн. - 1 черга, 1467810,18 грн. - 3 черга, судові витрати 7308 грн. - 1 черга;

- Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області - 315022,67 грн., з яких 141056,34 грн. - 1 черга, 140933,86 грн. - 2 черга, 33032,47 грн. - 3 черга;

- ТзОВ "Житомирський м'ясокомбінат" - 1693157,73 грн. - 3 черга, судові витрати 1218 грн. - 1 черга;

- ПАТ "КБ "Приватбанк" - 373328,01 грн. - 3 черга, судові витрати 1218 грн. - 1 черга;

- ОСОБА_9 - 9400000 грн. - 3 черга, судові витрати 1218 грн. - 1 черга.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий -Лашин В.В., суддя -Воронюк О.Л., суддя -Мирошниченко М.А.) апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський м'ясокомбінат», товариства з обмеженою відповідальністю М'ясокомбінат «Ювійлейний» та публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Херсонської області від 16.04.2015 року у справі № 923/712/14, в частині визнання кредиторських вимог фізичної особи ОСОБА_9, - без змін.

Не погодившись з ухвалою господарського суду Херсонської області від 16.04.2015 року, в частині визнання кредиторських вимог ОСОБА_9 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (далі - ФОП ОСОБА_6.), та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 року, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" ( далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") та Товариство з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінат "Ювілейний" (далі - ТОВ м'ясокомбінат "Ювілейний") звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами про скасування судових актів в оскарженій частині, з вимогою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_9 з грошовими вимогами у розмірі 9 401 218,00грн. до ФОП ОСОБА_6

В обґрунтування заявлених вимог, скаржники посилаються на порушення судом апеляційної інстанції приписів ст.ст.32, 43, 99 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, скаржники вважають, що грошові вимоги ОСОБА_9 не відповідають вимогам ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки Договори позики та Договори поруки укладені з порушенням вимог ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, були укладені виключно з метою штучного формування вагомої кредиторської заборгованості між пов'язаними особами, які є заінтересованими по відношенню до Боржника, оскільки перебувають в родинних стосунках.

При цьому, заявники вказують на те, що судами попередніх інстанцій жодним чином не встановлена достовірність доказів наданих ОСОБА_9 в підтвердження наявності кредиторських вимог до ФОП ОСОБА_6, не проводилась оцінка всіх доказів у їх сукупності, що, на думку скаржників, вказує на неналежне дослідження доказів у справі, що мали ключове значення при вирішенні питання про затвердження реєстру вимог кредиторів ФОП ОСОБА_6

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в касаційній скарзі вказує на те, що, при розгляді вимог ОСОБА_9, судом першої інстанції не було досліджено та перевірено факту погашення чи непогашення заборгованості за Договором позики основним боржником - ОСОБА_10, який є чоловіком ФОП ОСОБА_6, та не враховано, що зобов'язання ФОП ОСОБА_6 є солідарними з ОСОБА_10 Також, вважає, що судами попередніх інстанцій, в порушення приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України, прийнято до уваги рішення третейського суду від 15.05.2014 року у справі 3/2-4/1-14.

Арбітражний керуючий - ліквідатор ФОП ОСОБА_6 Мегеря А.В., у відзиві № 01-24/881 від 18.09.2015 року на касаційні скарги, залишив питання щодо задоволення чи відмови у задоволенні цих касаційних скарг на розсуд суду касаційної інстанції. При цьому, ліквідатор вказує на те, що ним заявлені грошові вимоги ОСОБА_9 визнані не були, оскільки кредитором не надано доказів надання позики позичальнику.

Розпорядженням секретаря третьої судової палати Вищого господарського суду України від 21.09.2015 року для розгляду справи №923/712/14 господарського суду Херсонської області сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді: Білошкап О.В., Жукова Л.В.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши представника ТзОВ М'ясокомбінат "Ювілейний" в судовому засіданні 22.09.2015 року та представників кредиторів в нинішньому засіданні, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В травні 2014 року ТОВ м'ясокомбінат «Ювілейний» звернулося до господарського суду Херсонської області із заявою про порушення справи про банкрутство ФОП ОСОБА_6, обґрунтовуючи свої вимоги неспроможністю останньої задовольнити на протязі більше трьох місяців вимоги, безспірний розмір яких становить більше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 08.07.2014 року порушено провадження у справі про банкрутство, визнано вимоги ініціюючого кредитора до ФОП ОСОБА_6 в сумі 1 467 810,18 грн.

Постановою господарського суду Херсонської області від 18.12.2014 року ФОП ОСОБА_6 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Мегерю А.В., якого зобов'язано здійснити заходи з ліквідаційної процедури, передбачені законом.

19.12.2014 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднене повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури .

18.02.2015 року фізичною особою ОСОБА_9 заявлено вимоги до боржника в сумі 9 400 000 грн.

Розглядаючи заявлені ОСОБА_9 грошові вимоги до боржника, суди попередніх інстанцій встановили наступне.

Кредитором, ОСОБА_9, за договорами позики від 12.05.2009 року, 14.05.2009 року та 16.05.2009 року надано позичальнику, фізичній особі ОСОБА_10, позику у розмірі 9 400 000 грн. Виконання зобов'язань позичальника за договорами позики забезпечено порукою боржника відповідно до договорів поруки від 12.05.2009 року, 14.05.2009 року та 16.05.2009 року, строк дії якої сторонами встановлено в десять років з дня підписання договору. У зв'язку з неповерненням позичальником коштів кредитором 08.06.2010 року пред'явлено позичальнику та поручителю (боржнику) вимоги про сплату боргу. В подальшому, рішенням третейського суду від 15.05.2014 року у справі № 3/2-4/1-14 з боржника та позичальника на користь кредитора солідарно стягнено 9400000 грн. боргу.

Відповідно до умов договорів позики від 12.05.2009 року, 14.05.2009 року та від 16.05.2009 року, укладених між ОСОБА_9 та ОСОБА_10, сума позики, визначена пунктами першими цих договорів, отримана позичальником від позикодавця в повному обсязі в момент підписання договорів.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 16.04.2015 року, зокрема, визнані вимоги фізичної особи ОСОБА_9 - 9400000 грн. - 3 черга, судові витрати 1218 грн. - 1 черга.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 року апеляційні скарги ТОВ «Житомирський м'ясокомбінат», ТОВ м'ясокомбінат «Ювійлейний» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Херсонської області від 16.04.2015 року у справі № 923/712/14, в частині визнання кредиторських вимог фізичної особи ОСОБА_9, - без змін.

Приймаючи оскаржені судові акти, суди попередніх інстанцій виходили з непогашення заборгованості боржником, звернення кредитора до суду у встановлений законом строк та документальне підтвердження боргу.

Колегія суддів погоджується з висновками та рішенням судів попередніх інстанцій з оглядом на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Господарського процесуального кодексу України ( далі - ГПК України) у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 4-1, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу , або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Згідно зі ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) .

В даному випадку, провадження порушено стосовно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

Статтею 90 Закону про банкрутство встановлено, що правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням фізичної особи - підприємця банкрутом. Підставою для визнання фізичної особи - підприємця банкрутом є його нездатність задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та/або виконати обов'язок із сплати обов'язкових платежів. Заява про порушення справи про банкрутство фізичної особи - підприємця може бути подана в господарський суд фізичною особою - підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Згідно ст. 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до ч.1 ст.92 Закону про банкрутство господарський суд розглядає вимоги, заявлені кредиторами або боржником, у строки, передбачені частиною восьмою статті 91 цього Закону. За наслідками розгляду зазначених вимог господарський суд виносить ухвалу про порядок і розмір задоволення вимог кредиторів.

За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також, слід зазначити, що в межах провадження справи про банкрутство, суд, встановлюючи грошові вимоги кредиторів, виходить із презумпції дійсності правочину до визнання в установленому законом порядку його недійсним .

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_9, за договорами позики від 12.05.2009 року, 14.05.2009 року та 16.05.2009 року надано позичальнику, фізичній особі ОСОБА_10, позику у розмірі 9 400 000 грн. Виконання зобов'язань позичальника за договорами позики забезпечено порукою боржника відповідно до договорів поруки від 12.05.2009 року, 14.05.2009 року та 16.05.2009 року, строк дії якої сторонами встановлено в десять років з дня підписання договору. У зв'язку з неповерненням позичальником коштів кредитором 08.06.2010 року пред'явлено позичальнику та поручителю (боржнику) вимоги про сплату боргу.

Відповідно до умов договорів позики від 12.05.2009 року, 14.05.2009 року та від 16.05.2009 року, укладених між ОСОБА_9 та ОСОБА_10, сума позики, визначена пунктами першими цих договорів, отримана позичальником від позикодавця в повному обсязі в момент підписання договорів.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості.

Частинами 1, 2 ст. 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладеного договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року в справі N 6-63цс13 письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Так, судами встановлено, що відповідно до умов договорів позики від 12.05.2009 року, 14.05.2009 року та від 16.05.2009 року, укладених між ОСОБА_9 та ОСОБА_10, суми позики, визначені пунктами першими цих договорів, отримані позичальником від позикодавця в повному обсязі в момент підписання договорів.

Термін повернення отриманих позик, умовами договорів, встановлений рік , тобто до 12.05.2010 року, 14.05.2010 року та 16.05.2010 року, відповідно.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За приписами ст. 553 ЦК України під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

При цьому, поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки ( ч.2 ст.554 ЦК України).

За приписами ч.4 ст.559 наведеного Кодексу порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Так, пунктом 3.2 Договорів поруки від 12.05.2009 року, 14.05.2009 року та 16.05.2009 року визначено, що порука, надана згідно цим Договорам, припиняється по спливу десяти років від дати підписання Договорів.

Таким чином, на підставі норм діючого законодавства, матеріалів та обставин справи, судами вірно встановлено:

По-перше, підписання договорів позики та зміст їх умов свідчить про отримання позичальником сум позики в загальному розмірі 9 400 000 грн.;

По-друге, у визначений умовами договорів позики строк, сума позики не повернута;

По-третє, за договорами поруки від 12.05.2009 року, 14.05.2009 року та 16.05.2009року та в силу приписів Закону, боржник та поручитель за не виконання умов договорів позики несуть солідарну відповідальність;

По-четверте, за згодою сторін, строк дії поруки встановлений десять років з моменту підписання договорів.

На момент розгляду заявлених ОСОБА_9 грошових вимог, договори, на яких базуються її вимоги, є чинними та у встановленому законом порядку не визнані недійсними.

Статтею 204 ЦК України встановлено правило, за яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про визнання та включення заявлених ОСОБА_9 грошових вимог до реєстру вимог кредиторів у сумі 9400000 грн. - 3 черга, судові витрати 1218 грн. - 1 черга.

За таких обставин, ухвала господарського суду Херсонської області від 16.04.2015 року, в частині визнання кредиторських вимог ОСОБА_9 до ФОП ОСОБА_6 та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 року у даній справі є законними та обґрунтованими.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржників не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, колегія вважає вказати, що наведені в касаційних скаргах доводи звужується до недійсності договорів як позики, так і поруки.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених судових актах, колегія суддів дійшла висновків про те, що судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянуто всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином з'ясовано зміст зобов'язальних правовідносин сторін, в зв'язку з чим відсутні підстави для їх скасування .

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" та Товариства з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінат "Ювілейний" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 16.04.2015 року (в частині визнання кредиторських вимог ОСОБА_9 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6) та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 року у справі №923/712/14 - залишити без змін.

Головуючий суддя: В.Я. Погребняк Судді: О.В. Білошкап Л.В. Жукова