ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року Справа № 922/3496/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача -Сидорченко В.В.,відповідача-не з'явились,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 27.05.2015у справі№922/3496/14 за позовомПАТ "НАК "Нафтогаз України"доПервомайського КП "Тепломережі"про стягнення 100942,49 грн. пенівстановив:

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.11.2014 (суддя Шатерніков М.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 (судді: Черленяк М.І., Ільїн О.В., Хачатрян В.С.), позов задоволено частково - на підставі ст.ст.549,625,629 ЦК України та ст.ст.193,218,230 ГК України стягнуто з Первомайського КП "Тепломережі" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 11215,83 грн. пені, 43284,69 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 23742,47 грн. В частині позовних вимог про стягнення 100942,49 грн. пені відмовлено з мотивів зменшення на підставі п.3 ст.83 ГПК України заявленої до стягнення суми пені на 90%.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2015 рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 у справі №922/3496/14 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 100942,49 грн. пені з передачею справи в цій частині позову на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.04.2015 (суддя Жиляєв Є.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 (судді: Здоровко Л.М., Плахов О.В., Шутенко І.А.), позов задоволено частково - на підставі ст.ст.546,549,551 ЦК України, ст.ст.232,233 ГК України та ст.ст.35,83 ГПК України стягнуто з Первомайського КП "Тепломережі" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 44863,32 грн. пені.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати в частині відмови у стягненні 56079,16 грн. пені, прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.549-552,625 ЦК України, ст.ст.233 ГК України та ст.ст.42,43,83,84 ГПК України.

Зокрема, скаржник вважає, що при винесенні оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій не врахували майнові інтереси обох сторін, а саме тяжкий фінансовий стан позивача, збиток якого в 2013р. становив 12,5 млрд.грн., та який спричинений в тому числі неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань. Крім того, заявник стверджує, що зменшення судом розміру пені спричиняє позивачу додаткові збитки. Також, скаржник вказує на недоведеність виняткового характеру випадку для зменшення розміру пені.

Колегія суддів, перевіривши в межах вимог касаційної скарги (в частині відмови у стягненні 56079,16 грн. пені) фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, оскаржувана постанова - залишенню без змін, а рішення суду першої інстанції - частковій зміні з наступних підстав.

Зменшуючи на підставі п.3 ст.83 ГПК України розмір підлягаючої до стягнення суми пені на 50%, судами взято до уваги підтверджений належними доказами важкий фінансово-майновий стан відповідача, його соціальну значущість та специфіку діяльності, ступінь виконання боржником основного зобов'язання, який характеризується повною сплатою вартості поставленого газу (основного боргу) до прийняття рішення, недоведеність завдання позивачу збитків внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань, а також те, що прострочення платежів за одержаний газ обумовлено передусім несвоєчасними розрахунками населення за спожитий газ.

Колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до ст.11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право місцевого господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачено також пунктом 3 статті 83 розділу ХІ (Вирішення господарських спорів у першій інстанції) Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу, відповідно до ч.ч.1,2 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Разом з тим, згідно імперативних вимог ст.ст.1115,1117 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту приписів ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та п.3 ст.83, ч.ч.1,2 ст.101, ст.ст.1115,1117 ГПК України повноваження на зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) мають саме суди першої та апеляційної інстанцій, які на відміну від касаційної інстанції, наділені правом на встановлення таких обставин, як-от: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні (тяжкий фінансовий стан боржника тощо); інші інтереси сторін, що мають істотне значення; відсутність завдання збитків іншим учасникам господарських відносин у разі порушення зобов'язання; розмір неустойки значно перевищує розмір збитків кредитора (є надмірним), оскільки саме ці обставини можуть бути достатньою підставою для зменшення розміру неустойки за рішенням суду.

Отже, чинне законодавство не обмежує право господарського суду на зменшення неустойки певним вичерпним колом обставин.

Зменшуючи на підставі п.3 ст.83 ГПК України розмір підлягаючої до стягнення суми неустойки на 50%, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги вжиття відповідачем необхідних та залежних від нього заходів для недопущення тривалого прострочення платежів, ступінь виконання боржником основного зобов'язання за укладеним договором, зокрема, повну сплату ним основного боргу до прийняття рішення у справі, а також значну заборгованість населення за спожитий газ та теплову енергію, при цьому доказів, які б підтверджували ймовірність завдання чи наявність реальних збитків позивача у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, матеріали справи не містять.

При цьому, касаційна інстанція не може прийняти до уваги голослівні твердження стягувача про те, що його збитки від вимушеного залучення комерційних кредитів за ринковими відсотковими ставками через несвоєчасне проведення розрахунків за спожитий природний газ такими контрагентами, як відповідач, не компенсуються заявленою до стягнення загальною сумою штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних, з огляду на таке.

Відповідно до ст.ст.42,44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

За таких обставин, в період порушення покупцем строків оплати поставленого газу позивача ніхто не міг примусити до залучення кредитних коштів від банківських установ, оскільки дії ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з цього приводу ґрунтуються передусім на принципах комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Враховуючи наведене, збитковість господарської діяльності позивача у 2014р., так само як і наявне зростання відсоткових ставок за кредитами не пов'язані з простроченням виконання відповідачем договірних зобов'язань по оплаті поставленого газу та ніяким чином не залежало від дій чи бездіяльності останнього. Отже, додаткові витрати, на які посилається позивач, не були вимушеною необхідністю, не обумовлені протиправною поведінкою відповідача та не перебувають з нею у безпосередньому причинному зв'язку, а стали наслідком управлінських рішень позивача, що є його комерційним ризиком.

Колегія враховує, що місцевий господарський суд на стадії вирішення спору в першій інстанції достеменно встановив, а апеляційний суд на стадії апеляційного перегляду справи підтвердив наявність передбачених ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та п.3 ст.83 ГПК України підстав для зменшення розміру підлягаючої до стягнення суми неустойки з урахуванням ступеню вини відповідача, об'єктивної неможливості останнього виконати свої грошові зобов'язання за договором №13/2682-БО-32 від 11.01.2013 у встановлений строк, у зв'язку з чим, розмір стягуваної пені правомірно був зменшений вдвічі.

Натомість касаційна інстанція в силу вимог ст.ст.1115,1117 ГПК України не вправі переоцінювати наявність істотних обставини, визначених судом першої інстанції в якості підстав для зменшення розміру стягуваної неустойки.

Колегія також враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах зі спорів, пов'язаних зі зменшенням розміру неустойки (постанови ВГСУ від 01.06.2010 у справі №11/3, від 06.07.2010 у справі №15/250/09, від 07.11.2013 у справі №5023/4891/12 та від 23.07.2014 у справі №927/1141/13).

Відтак, судами попередніх інстанцій при новому розгляді справи дотримано вимог ст.11112 Господарського процесуального кодексу України та належним чином виконано вказівки касаційної інстанції, вміщені у постанові Вищого господарського суду України від 24.02.2015, та достеменно встановлено виняткову сукупність обставин, які свідчать про тяжкий фінансово-економічний стан відповідача, який вимагає зменшення розміру стягуваної неустойка до 50%.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про зменшення розміру неустойки до 44863,32 грн., в силу вимог п.3 ст.83 ГПК України.

Крім того, передчасними вважаються посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на правові позиції, викладені в постановах Вищого господарського суду України від 29.05.2014 у справі №921/186/13-г, від 08.05.2014 у справі №921/185/13-г, від 03.06.2014 у справі №17/5014/2629/2012, від 15.08.2013 у справі №921/186/13-г, від 25.07.2013 у справі №904/1610/13-г, від 06.06.2013 у справі №5023/4891/12, від 25.04.2013 у справі №5023/5210/12, від 11.04.2013 у справі №5023/5038/12, від 14.03.2013 у справі №5010/1076/2012-2/56 та від 13.12.2012 у справі №10/5026/1270/2012, оскільки зазначеними постановами згадані справи в частині зменшення розміру пені були направлені на новий розгляд до судів першої інстанції. При цьому, заявником помилково не враховано, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. Відтак, прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому вищезазначені постанови не можуть бути прийняті колегією до уваги при розгляді даної справи.

Інші наявні заперечення заявника зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів по справі (звіт про фінансові результати ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за 9 місяців 2014р.), проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Водночас, згідно з п.4 ч.1 ст.84 ГПК України резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

Колегія зазначає, що постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2015 рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 у справі №922/3496/14 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 100942,49 грн. пені з передачею справи в цій частині позову на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Однак, в резолютивній частині рішення від 01.04.2015 зазначається лише про часткове задоволення позову шляхом стягнення 44863,32 грн. пені, але не міститься остаточного висновку щодо результату розгляду позовних вимог в частині стягнення решти пені (56079,17 грн.).

Відповідно до п.5 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції.

Зважаючи на вищенаведене, з метою приведення резолютивної частини оскаржуваного рішення у відповідність з приписами ч.1 ст.84 ГПК України та змістом його мотивувальної частини, колегія вбачає підстави для зміни рішення шляхом доповнення його резолютивної частини вказівкою про відмову в задоволенні решти позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.84,1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.04.2015 у справі №922/3496/14 змінити, доповнивши його резолютивну частину пунктом 3 в наступній редакції:

"В решті позовних вимог про стягнення пені відмовити".

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 у справі №922/3496/14 залишити без змін.

Головуючий, суддяВ.Овечкін Судді:Є.Чернов В.Цвігун