ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року Справа № 918/362/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПлюшка І.А.,суддів :Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировичана постановуРівненського апеляційного господарського суду від 20.07.2015 р.та на ухвалугосподарського суду Рівненської області від 26.06.2015 р.у справі№ 918/362/15 господарського суду Рівненської областіза позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (надалі - Банк)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Хол" (надалі - ТОВ "Гранд-Хол")простягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 54 910 248,19 грн.за участю представників: від позивача- Кучерява Т.А.від відповідача-В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року Банк звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до ТОВ "Гранд-Хол" та просив суд стягнути з останнього 54 910 248,19 грн. заборгованості за неналежне виконання з боку останнього своїх зобов'язань за Кредитним договором № 64/12-KL від 06.04.2012 р.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 26.06.2015 р. (суддя Пашкевич І.О.) провадження у справі № 918/362/15 припинено, оскільки між позивачем та відповідачем було укладено угоду про передачу будь-якого спору, що може виникнути між ними в межах вказаного Кредитного договору та у зв'язку з цим договором на вирішення до третейського суду, водночас, в матеріалах справи відсутні докази визнання недійсною, втрати чинності чи неможливості виконання вказаної третейської угоди.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.07.2015 р. (головуючий суддя Демидюк О.О., судді: Крейбух О.Г., Мамченко Ю.А.) ухвалу господарського суду Рівненської області від 26.06.2015 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими постановою та ухвалою, Банк звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить суд скасувати прийняті у даній справі судові акти, а справу повернути до суду першої інстанції для розгляду по суті, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.09.2015 р. (головуючий суддя Плюшко І.А., судді: Самусенко С.С., Татьков В.І. (доповідач)) касаційну скаргу Банку прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 06.10.2015 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 06.04.2012 р. між сторонами у справі укладено Кредитний договір № 64/12-KL, з подальшими змінами та доповненнями.

Так, відповідно до п. 7.1. Кредитного договору (з урахуванням змін, внесених Додатковим договором від 30.12.2013 р.) всі спори за цим Договором вирішуються сторонами в процесі переговорів. У разі неможливості вирішення спірних питань шляхом переговорів, всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконання цього Договору чи у зв'язку з ним або випливають з нього (включаючи, але не обмежуючись - визнання цього Договору недійсним або дійсним, укладеним або неукладеним) вирішуються Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України".

Так, предметом спору в межах справи № 918/326/15 є стягнення суми заборгованості в розмірі 54 910 248,19 грн. за вказаним Кредитним договором.

Водночас, 28.04.2015 р. від ТОВ "Гранд Хол" (відповідача) надійшло клопотання про припинення провадження у справі, з посиланням на ст. 80 ГПК України. Зокрема, заявник вказав, що укладаючи Кредитний договір та додаткові угоди про зміни та доповнення до нього, сторони пунктом 7.1. даного Договору передбачили третейське застереження про врегулювання спору між сторонами у даній справі шляхом передачі на розгляд спірних питань до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України".

Пунктом 5 частини першої статті 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Судова колегія вважає висновки судів попередніх інстанції щодо наявності підстав для припинення провадження у справі на підставі статті 80 ГПК України обґрунтованими, враховуючи таке.

Частиною другою статті 12 ГПК України передбачено, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 1 Закону України "Про третейські суди" встановлює, що до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 12 Закону України "Про третейські суди", яка визначає вимоги до виду і форми третейської угоди, передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається в письмовій формі.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Третейська угода є підставою для передачі спору на розгляд третейського суду, а в деяких випадках - і підставою для створення та діяльності такого суду. Таким чином, належність форми і змісту третейської угоди, наявність у ній всіх істотних умов, передбачених законом, є первинною та обов'язковою умовою правомірності третейського розгляду, а відтак - і третейського рішення.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Передбачене даною нормою право може бути реалізоване і після порушення провадження у справі з наслідками, передбаченими пунктом 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 6 Закону "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: 1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; 2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб; 3) справ, пов'язаних з державною таємницею; 4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); 5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; 6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство; 7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки; 8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення; 9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин; 10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств; 11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; 12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України; 13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень; 14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відповідно до частини першої статті 27 зазначеного Закону третейський суд, з додержанням вимог цього Закону, самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи.

В пунктах 4.2., 4.2.3. постанови № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо при розгляді справи буде встановлено, що, в тому числі, є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (пункт 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму Господарського процесуального кодексу України. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то: у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім; у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною та не визнавалася недійсною, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Так, господарський суд, до якого подано позов з питання, що є предметом третейської угоди, припиняє провадження у справі, якщо є заперечення однієї з сторін щодо вирішення спору у господарському суді і судом не буде визнано, що третейська угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

В матеріалах справи міститься клопотання відповідача, в якому він просить суд припинити провадження у справі, оскільки між сторонами укладена третейська угода у вигляді третейського застереження про передачу спору на вирішення третейського суду, а саме, до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України".

Встановивши, що сторонами у справі була укладена третейська угода у вигляді третейського застереження, викладеного в пункті 7.1. Кредитного договору про передачу спорів за даним договором на вирішення вказаного Постійно діючого третейського суду, господарські суди попередніх інстанцій зробили вірні висновки про те, що така форма третейського застереження відповідає вимогам Закону України "Про третейські суди" і є невід'ємною частиною укладеного Кредитного договору.

При цьому, доказів недійсності, втрати чинності чи неможливості виконання вказаної третейської угоди до матеріалів справи не надано.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України встановлено, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Норми Цивільного кодексу України визначають що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України), сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

За правилами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу положень статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Уклавши Кредитний договір, позивач фактично погодився з передбаченим в ньому порядком вирішення спорів (п. 7.1. цього договору).

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Передбачене в пункті 7.1. Кредитного договору третейське застереження відповідає вимогам діючого законодавства і обставин, з якими закон пов'язує визнання його недійсним, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено не було.

Вищий господарський суд України при цьому підкреслює, що наявність третейського застереження не свідчить про те, що право на судовий захист заперечується чи обмежується. Звернення до третейського суду є одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин.

Таким чином, в третейському суді відбувається захист порушеного права в передбачений діючим законодавством спосіб, який фактично здійснюється за згодою сторін, оформленою відповідним договором, який відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, в пункті 4.2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

На підставі викладеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що справа розглянута місцевим та апеляційним господарськими судами з дотриманням вимог процесуального права. Доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими та колегією суддів до уваги не беруться. Підстави для скасування оскаржуваних актів відсутні.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням, зокрема, вимог процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.07.2015 р. та ухвалу господарського суду Рівненської області від 26.06.2015 р. у справі № 918/362/15 залишити без змін.

Головуючий суддя І.А. Плюшко

Суддя С.С. Самусенко

Суддя (доповідач) В.І. Татьков