ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року Справа № 916/805/15-г

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.розглянувши касаційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 25.06.2015у справі№ 916/805/15-г Господарського суду Одеської областіза позовомНаціональної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Іллічівськтеплоенерго"простягнення 4094873,44 грн.,за участю представників сторінвід позивача:Сидорченко В.В. (довіреність від 13.05.2014 № 14-130),від відповідача:Сєдова В.Ю. (довіреність від 02.07.2015 № 4-547),

ВСТАНОВИВ:

Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у лютому 2015 року звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства "Іллічівськтеплоенерго" про стягнення 1727177,20 грн. інфляційних втрат, 522584,18 грн. 3% річних, 1845111,76 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.04.2015 (суддя Д'яченко Т.Г.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 у справі № 916/805/15-г (у складі колегії суддів: Мацюри П.Ф. - головуючого, Ліпчанської Н.В., Лисенко В.А.) відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 у справі № 916/805/15-г Господарського суду Одеської області, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 08.04.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 у справі № 916/805/15-г Господарського суду Одеської області, і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Бондаря С.В. від 14.09.2015 № 05-05/1575 у зв'язку з відпусткою суддів Овечкіна В.Е., Чернова Є.В., сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідача), Вовка І.В., Грека Б.М., для вирішення питання про прийняття до провадження або повернення касаційної скарги Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 у справі № 916/805/15-г.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України Бондаря С.В від 06.10.2015 № 05-05/1822 у зв'язку з виходом з відпустки суддів Овечкіна В.Е., Чернова Є.В., сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В., для розгляду касаційної скарги Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 у справі № 916/805/15-г.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Іллічівськтеплоенерго" (покупець) 30.09.2013 укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3981-ТЕ-23, згідно з яким продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх релігійними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Згідно з пунктом 3.1 договору, продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Відповідно до пункту 3.4 договору не пізніше 5-го числа, наступного за місцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язався повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, що підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати у письмові формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 5.2 договору, сторонами договору погоджено, що вартість 1000 куб. м природного газу становить 1091,00 грн., ПДВ 20% 218,20 грн.

Згідно з пунктом 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з пунктом 11.1. договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2013 діє щодо поставки газу до 31.12.2013, а щодо проведення розрахунків до їх повного погашення.

Судами встановлено, що вартість прийнятого газу, загальною вартістю 29163240,44 грн. повністю оплачено відповідачем. Проте оплату внесено Комунальним підприємством "Іллічівськтеплоенерго" з порушенням строків, визначених пунктом 6.1 договору.

Згідно з пунктом 7.2 договору, у разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30-ть днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

У зв'язку з простроченням сплати вартості отриманого газу, позивачем здійснено нарахування 1845111,76 грн. пені, 522584,48 грн. 3% річних та 1727177,20 грн. інфляційних втрат (розрахованих за фактичний період прострочення за зобов'язаннями 2013 року).

Представником Комунального підприємства "Іллічівськтеплоенерго" додано копію договору про організацію взаєморозрахунків № 242/30 від 17.02.2014, укладеного між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області, Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації, Департаментом розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Іллічівськом міської ради, Відділом комунального господарства і благоустрою Іллічівськом міської ради, Комунальним підприємством "Іллічівськтеплоенерго" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України".

Відповідно до пункту 1 договору № 242/30 від 17.02.2014, предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою КМУ від 29.01.2014 № 30.

Пунктом 7 договору про організацію взаєморозрахунків № 242/30 від 17.02.2014, його сторонами погоджено перерахування Комунальним підприємством "Іллічівськтеплоенерго" на рахунок Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 11885120,07 грн., у тому числі ПДВ 1980853,35 грн. для погашення заборгованості за природний газ, спожитий у 2013 році згідно з договором від 30.09.2013 № 13/3981-ТЕ-23.

Відповідно до пункту 10 договору про організацію взаєморозрахунків № 242/30 від 17.02.2014, з метою належного виконання договору, сторони зобов'язались, зокрема, не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору та перерахувати кошти наступній стороні.

Згідно з пунктом 15 договору про організацію взаєморозрахунків № 242/30 від 17.02.2014, сторони засвідчують, що після виконання умов договору вони не мають одна до одної претензії щодо предмета договору.

Судами встановлено, що на виконання договору про організацію взаєморозрахунків № 242/30 від 17.02.2014 Комунальним підприємством "Іллічівськтеплоенерго" перераховано на рахунок Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 11885120,07 грн., у т.ч. ПДВ 1980853,35 грн. для погашення заборгованості за природний газ, спожитий у 2013 році згідно з договором від 30.09.2013 № 13/3981-ТЕ-23, що підтверджується платіжним дорученням № 308 від 27.05.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням прийнятих на себе договірних зобов'язань відповідачем за договором від 30.09.2013 № 13/3981-ТЕ-23, що стало підставою для стягнення з відповідача 1845111,76 грн. пені, 1727177,20 грн. інфляційних та 522584,48 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 604 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Судами встановлено, що заборгованість Комунального підприємства "Ілічівськтеплоенерго" перед НАК "Нафтогаз України" виникла внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії для потреб населення, тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що сторони, уклавши договір № 242/30 від 17.02.2014 змінили первісне зобов'язання щодо оплати природного газу на умовах договору поставки природного газу №13/3981-ТЕ-23 від 30.09.2013 новим зобов'язанням щодо оплати відповідачем на користь позивача обсягів газу за рахунок коштів субвенції з державного бюджету, припинивши первісне зобов'язання в цій частині.

Відповідно до умов договору та на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 167 від 20.03.2013 на рахунок Комунального підприємства "Ілічівськтеплоенерго" 28.05.2014 надійшли бюджетні кошти в сумі 12098500 грн. в рахунок погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, які перераховані НАК "Нафтогаз України", що підтверджується платіжними дорученнями № 307 від 27.05.2014 та № 308 від 27.05.2014.

Порушенням зобов'язання відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Під час виконання договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2013 № 13/3981-ТЕ-23 - його положення щодо порядку та строків розрахунків зазнали істотних змін в результаті укладення договору про організацію взаєморозрахунків № 242/30 від 17.02.2014, сторонами якого були Комунальне підприємство "Іллічівськтеплоенерго" і Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Відповідно до пунктів 1, 3 статті 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Судами встановлено, що укладаючи договір про організацію взаєморозрахунків № 242/30 від 17.02.2014, Комунальне підприємство "Іллічівськтеплоенерго" та Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" погодили інший порядок погашення заборгованості за поставлений у 2013 році газ, ніж це передбачено договором від 30.09.2013 № 13/3981-ТЕ-23.

Суди дійшли до правильного висновку, що Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" позбавлено права застосовувати до Комунального підприємства " Ілічівськтеплоенерго" штрафні санкції, у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі №5011-1/1043-2012-42/528-2012, від 16.09.2014 № 5011-42/1230-2012-69/542-2012, від 30.09.2014 №5011-35/1534-2012-42/533-2012.

Суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для відмови Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у задоволенні вимог до Комунального підприємства "Іллічівськтеплоенерго" про стягнення 1845111,76 грн. пені, 1727177,20 грн. інфляційних та 522584,48 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, касаційна інстанція погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 у справі № 916/805/15-г Господарського суду Одеської області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 у справі № 916/805/15-г Господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Чернов Є.В.