ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року Справа № 910/3905/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Малетича М.М.

суддів Мамонтової О.М.

Круглікової К.С.

За участю представників сторін:

від позивача Черниш О.В. (дов. від 29.12.14р.)

від відповідача Ковригін О.В. (дов. від 26.12.14р.)

розглянувши касаційну скаргу ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду міста Києва від 27.03.15р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.15р.

у справі № 910/3905/15-г

за позовом ПАТ "Укртрансгаз", м. Київ

до ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України", м. Київ

про стягнення 18450, 95 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.03.15р. у справі № 910/3905/15-г (суддя Отрош І.М.) позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 14744, 44 грн. основного боргу та 764,85 грн. 3 % річних; в решті позову - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.15р. (головуючий Руденко М.А., судді Кропивна Л.В., Дідиченко М.А.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 27.03.15р. та постанову від 14.07.15р. скасувати, у позові відмовити повністю. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. ст. 256, 257, 258, 264, 266, 267, 526, 629, 692 ЦК України, ст.1, ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. ст. 32, 34, 43 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

30.09.10р. між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" правонаступником якого є позивач (Постачальник) та ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" (Покупець) укладено договір поставки № Д-1111-77/186-Д, відповідно якого постачальник зобов'язався поставити в обумовлені строки покупцеві певну продукцію (далі - товар), а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

Товар поставляється єдиною партією. Асортимент, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару вказані у специфікації, яка оформлюється у вигляді додатку до договору і є його невід'ємною частиною (п.1.2).

Згідно специфікації, товаром є труби і трубка загальною вартістю 14744, 44 грн. (а. с. 11).

Постачальник зобов'язується передати, а покупець - вивезти товар власними силами на умовах EXW (п. 2.1).

За п. 2.2, оплата товару здійснюється протягом 30 робочих днів з дня надходження товару, у розмірі 100% вартості обладнання, відповідно до умов п. 6.3, на підставі накладної на отримання товарно-матеріальних цінностей уповноваженому представнику покупця, який діє на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей встановленого зразка. Датою передачі товару є дата оформлення та підписання уповноваженими представниками сторін накладної.

Згідно п. 6.3, оплата здійснюється після поставки товару у розмірі 100 % його вартості.

Відповідно п. 7.2, за невиконання або неналежне виконання покупцем своїх зобов'язань по оплаті товару, покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань ( п. 10.1).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 14744, 44 грн., що підтверджується копією накладної № 68 від 30.09.10р. (а.с. 12), за який останній не розрахувався.

19.02.15р. ПАТ "Укртрансгаз" звернулося з позовом до ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" про стягнення 14744, 44 грн. основного боргу, 563, 52 грн. пені (нарахованої з 11.11.10р. по 09.05.11р.), 1329, 42 грн. 3 % річних (з 11.11.10р. по 11.11.13р.), 781, 46 грн. інфляційних втрат (за листопад 2010 року - жовтень 2013року) та 1032, 11 грн. 7 % штрафу.

16.03.15р. відповідач подав заяву про застосування позовної давності при вирішенні спору ( а.с. 44).

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.03.15р. у справі № 910/3905/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.15р., позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 14744, 44 грн. основного боргу та 764,85 грн. 3 % річних за здійсненим перерахунком (з 19.02.12р. по 11.11.13р.); в решті позову - відмовлено.

Згідно ч. 1 і 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ( ч.2 ст. 625 ЦК України).

Стаття 256 ЦК України визначає поняття позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), спеціальна позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).

Згідно ч. 1 і 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст. 267 ЦК України).

Абзацами першим - третім п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13р. № 10 визначено, у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Відповідно ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами встановлено, позивач поставив відповідачу товар, зазначений у специфікації до договору № Д-1111-77/186-Д від 30.09.10р. за накладною № 68 від 30.09.10р. загальною вартістю 14744, 44 грн., за який останній у визначений п. 2.2 договору строк (до 11.11.10р. включно) не розрахувався; судами встановлено, що строк позовної давності за вимогами про стягнення вказаної заборгованості переривався 31.03., 30.09.13р. ( в межах 3-х років) та розпочався заново 01.10.13р., а тому суди обґрунтовано стягнули суму боргу і 3 % річних за здійсненим перерахунком та правильно відмовили у задоволенні вимог про стягнення пені та штрафу за спливом скороченого строку позовної давності, а також інфляційних втрат у зв'язку з їх відсутністю у визначений період.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що оскаржені рішення і постанова прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 27.03.15р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.15р. у справі № 910/3905/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя М.М. Малетич

Судді: О.М.Мамонтова

К.С. Круглікова