ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року Справа № 910/25433/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В., суддів -Жукової Л.В., Погребняка В.Я.,за участю представників сторін:

ПАТ "Київенерго" - Гончаренко І.Л.,

АТ "Укрексімбанк" - Мусієнка Г.І.,

Ліквідатора ПрАТ "Рециклінг-Центр" Кучака Ю.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 та постанову господарського суду міста Києва від 12.12.2014 у справі № 910/25433/14 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Рециклінг-Центр",-

в с т а н о в и в:

Постановою господарського суду м. Києва від 12.12.2014р. (суддя Пасько М.В.) визнано Приватне акціонерне товариство "Рециклінг-Центр" (03026, м. Київ, вул. Червонопрапорна, буд. 94-А; код ЄДРПОУ 32490946) банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії ПрАТ "Рециклінг-Центр" Кучака Ю.Ф. (АДРЕСА_1) та інше.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 (колегія суддів: Шипко В.В.-головуючий, Гарник Л.Л., Разіна Т.І. ) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишено без задоволення, постанову господарського суду м. Києва у справі № 910/25433/14 від 12.12.2014р. залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 та постанову господарського суду міста Києва від 12.12.2014 та припинити провадження по справі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 17.11.2014 ліквідатор Приватного акціонерного товариства "Рециклінг-Центр" Кучак Ю.Ф. звернувся до суду першої інстанції з заявою про порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Рециклінг-Центр" (код ЄДРПОУ 32490946) в порядку, передбаченому ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2014 прийнято зазначену заяву ліквідатора до розгляду, а ухвалою від 25.11.2014 порушено провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Рециклінг-Центр".

Постановою господарського суду м. Києва від 12.12.2014р. Приватне акціонерне товариство "Рециклінг-Центр" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії ПрАТ "Рециклінг-Центр" Кучака Ю.Ф. тощо.

Так, визнаючи ПАТ "Рециклінг-Центр" банкрутом в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на те, що фінансовий стан боржника характеризується неплатоспроможністю та кредиторська заборгованість не може бути погашена внаслідок недостатності майнових активів боржника.

Однак, з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитись не можна з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

У зв'язку з цим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є дотримання боржником вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Відповідно до частин 1-3, 5 статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Згідно ч.3 ст.110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Частиною 8 ст. 111 ЦК України передбачено що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Таким чином, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою, проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна, його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, аналіз пасиву боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ч.ч. 2, 5 ст. 105 ЦК України, повідомлення кредиторів про ліквідацію юридичної особи боржника з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості. Проведення аналізу активу та пасиву боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого ст. 105 ЦК України.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а докази на підтвердження всіх цих передумов для порушення провадження в порядку цієї статті подаються саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.09.2014р. єдиним акціонером Приватного акціонерного товариства "Рециклінг-Центр" було прийнято рішення про припинення діяльності підприємства шляхом ліквідації та призначено ліквідатором ПрАТ "Рециклінг-Центр" Кучака Ю.Ф.

Як зазначено в оскаржуваних судових рішеннях, в Бюлетені державної реєстрації № 294 (24) від 08.09.2014 було опубліковано оголошення про припинення даної юридичної особи.

Однак, суди попередніх інстанцій, перевіряючи дотримання ліквідатором вимог ст. 105 ЦК України щодо публікації оголошення в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації про припинення юридичної особи, не звернули уваги на те, що копії відповідних аркушів Бюлетеня державної реєстрації № 294 (24) ( т.1, а.с. 55,56) не містять дату випуску цього Бюлетеня, що унеможливлює стверджувати, що дата публікації оголошення є саме 08.09.2014.

Відповідно до ч.4 ст.111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. У випадках, установлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється.

Однак, як вбачається з постанови про визнання боржника банкрутом, суд першої інстанції перевірив, чи проводилась належним чином інвентаризація майна боржника та оцінка майна боржника, чи був складений акт інвентаризації майна боржника, інвентаризаційний опис, звіряльні відомості, які оформлюються за результатами проведення інвентаризації у разі ліквідації підприємства.

Також, суд першої інстанції не з'ясував, чи відображають в повній мірі надані ліквідатором документи матеріальний стан боржника та чи відповідають вони вимогам чинного законодавства, враховуючи те, що проміжний ліквідаційний баланс складається за результатами проведеної інвентаризації та по закінченню строку пред'явлення кредиторських вимог та включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Таким чином, суд першої інстанції належним чином не дослідив, чи був дотриманий ліквідатором порядок ліквідації юридичної особи ПрАТ "Рециклінг-Центр", передбачений законом.

Суд апеляційної інстанції на вказані порушення судом першої інстанції норм процесуального права уваги не звернув та не виправив вказані недоліки, а також, в порушення ст.ст. 43, 101 ГПК України, не надав у повному обсязі оцінки доводам, які були викладені в апеляційній скарзі та залишив без змін постанову суду першої інстанції, яка прийнята без повного та всебічного дослідження всіх обставин справи.

Так, в своїй апеляційній скарзі, ПАТ "Київенерго" посилалось на те, що 03.04.2015 товариство звернулось до суду першої інстанції з кредиторськими вимогами до боржника у розмірі 4856335,93 грн., які виникли на підставі рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2011 у справі №17/95, яким стягнуто з боржника на користь ПАТ "Київенерго" 4875739,91 грн. На виконання зазначеного рішення було видано наказ від 19.04.2011 про примусове виконання рішення, який знаходився на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у м. Києві.

Як стверджував заявник, ПАТ "Київенерго" є явним кредитором боржника, оскільки його вимоги підтверджені судовим рішенням та під час здійснення добровільної ліквідації боржника перебували у виконавчому провадженні. У зв'язку з чим ліквідатор боржника не міг не знати про існування грошових вимог кредитора.

Однак, суд апеляційної інстанції не перевірив, чи є ПАТ "Київенерго" явним кредитором ПрАТ "Рециклінг-Центр", чи міг ліквідатор направити товариству повідомлення про припинення підприємства та чи відображені кредиторські вимоги ПАТ "Київенерго" у проміжному ліквідаційному балансі боржника.

Дослідження всіх вищевказаних обставин має істотне значення для правильного вирішення справи, проте суди попередніх інстанцій на них уваги не звернули і залишили без належної правової оцінки.

Таким чином, суди попередніх інстанцій припустились порушень норм процесуального права, що мають значення для правильного вирішення спірного питання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання ПрАТ "Рециклінг-Центр" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури є передчасним та зробленим без надання належного правового аналізу поданим доказам, на які посилаються учасники провадження у справі та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно ч.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно до ч.1 ст.11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного та виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 та постанова господарського суду міста Києва від 12.12.2014 прийняті з порушенням норм ст.43 ГПК України та законодавства про банкрутство, тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду міста Києва .

При новому розгляді справи суду першої інстанції належить дослідити та надати правовий аналіз поданим письмовим доказам на підтвердження вказаних обставин і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 та постанову господарського суду міста Києва від 12.12.2014 у справі № 910/25433/14 скасувати.

Справу № 910/25433/14 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Жукова Л.В. Погребняк В.Я.