ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року Справа № 910/1907/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Самусенко С.С.,

Татькова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08 липня 2015 року

та на рішення господарського суду міста Києва від 12 березня 2015 року

у справі № 910/1907/15-г

господарського суду міста Києва

за позовом Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль"

до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

про примусове виконання обов'язку в натурі

за участю представників

позивача - Пальчик М.О., Петрук С.І.

відповідача - Мединський М.М.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про примусове виконання обов'язку в натурі, а саме зобов'язання виконати платіжні доручення № 4079 від 28 жовтня 2014 року на суму 3 000 000,00 грн., № 4425 від 13.11.2014р. на суму 1000 000,00 грн., № 4427 від 13 листопада 2014 року на суму 1 000 000,00 грн., № 4654 від 21 листопада 2014 року на суму 10 000 000,00 грн., № 4753 від 02 грудня 2014 року на суму 1 288 400,39 грн., № 4762 від 02 грудня 2014 року на суму 357877, 95 грн., № 4959 від 19 грудня 2014 року на суму 24168608,35 грн.; та стягнення 2168582, 19 грн. пені.

27 лютого 2015 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої збільшено позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 3 229 769,25 грн. Вказана заява прийнята місцевим господарським судом до розгляду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12 березня 2015 року (суддя Сівакова В.В.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08 липня 2015 року (судді Скрипка І.М., Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.) у справі №910/1907/15-г позов задоволено повністю.

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" виконати платіжні доручення № 4079 від 28 жовтня 2014 року на суму 3 000 000,00 грн., № 4425 від 13 листопада 2014 року на суму 1000000,00 грн., № 4427 від 13 листопада 2014 року на суму 1000000,00 грн., № 4654 від 21 листопада 2014 року на суму 10000000,00 грн., № 4753 від 02 грудня 2014 року на суму 1288400,39 грн., № 4762 від 02 грудня 2014 року на суму 357877,95 грн., № 4959 від 19 грудня 2014 року на суму 24 168 608,35 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на користь Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" 3 229 769, 25 грн. пені, 73 080, 00 судового збору.

Стягнуто з Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" в дохід Державного бюджету України 1 827, 00 грн. судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12 березня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08 липня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 серпня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (відповідач, банк за договором) та Державним підприємством "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (позивач, клієнт за договором) укладено договір банківського рахунку № 01/2028949-22158 (договір-1), відповідно до п. 1.1. якого банк відкриває клієнту поточний рахунок у гривнях та отримує плату за обслуговування рахунку згідно з тарифами банку на банківські послуги, які доведені клієнту під час підписання цього договору.

Спір виник внаслідок того, що позивач звернувся до банку з платіжними дорученнями про перерахування коштів, що знаходяться на його рахунку на інші рахунки, проте відповідач зобов'язання за договором не виконав та кошти не перерахував.

Згідно п. 1.2. договору-1 банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта щодо перерахування відповідних сум з рахунку та проводити інші операції за рахунком у межах законодавства України.

Відповідно до п. 1.9. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21 січня 2004 року, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках.

Відповідно до п. 2.1. договору-1 платежі з рахунку виконуються банком у межах залишку грошових коштів на початок операційного дня та з урахуванням поточних надходжень грошових коштів на рахунок протягом операційного часу (операційний час банку: понеділок - п'ятниця з 9-00 по 17-00 крім святкових, вихідних і неробочих днів).

Згідно п. 2.2. договору-1 банк приймає розрахункові документи клієнта протягом усього робочого дня.

Відповідно до п. 2.3. договору-1 операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли від клієнта протягом операційного часу, здійснюються банком в день надходження документів. Операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли після операційного часу, банк виконує не пізніше наступного робочого дня.

Згідно п. п. 3.2.1., 3.2.2. договору-1 клієнт має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, за винятком примусового списання грошових коштів та випадків накладення арешту, або тимчасового призупинення операцій по рахунку, що здійснюється уповноваженими на це органами. Вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків за його платіжними документами та надання інших, обумовлених цим договором, послуг.

У відповідності до п. п. 3.3.1., 3.3.2. договору-1 банк зобов'язується своєчасно здійснювати розрахункові операції клієнта згідно з вимогами чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України. За розпорядженням клієнта банк має видати або перерахувати з рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, за умови його подання в операційний час.

Відповідно до п. 3.4.4. договору-1 клієнт зобов'язався надавати банку платіжні документи за встановленою Національним банком України формою на паперових носіях або в електронному вигляді з дотриманням вимог, передбачених угодою банківського обслуговування в Системі Інтернет-банкінг "WIN-клієнт", укладеного з банком про застосування платіжної системи "Клієнт-Банк".

Згідно п. 4.1. договору-1 за допомогою АРМ "Клієнт-Банк", за умови укладання сторонами угоди банківського обслуговування в Системі Інтернет-банкінг "WIN-клiєнт", клієнт може здійснювати:

- підготовку платежів (по Україні та міжнародних) та заяв про купівлю/продаж безготівкової іноземної валюти (проведення конверсійних операцій) і відсилання їх до банку телефонними каналами зв'язку або каналами мережі Інтернет;

- прийом банківських виписок за рахунками;

- отримання довідкової інформації.

27 серпня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Державним підприємством "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" укладено договір банківського обслуговування в Системі Інтеренет-банкінг "WIN-клієнт" № PHLH-9NRH2F (договір -2).

Пунктом 1.9. договору-2 сторони погодили, що Система Інтеренет-банкінг "WIN-клієнт" - це комплекс програмно-технічних засобів, за допомогою яких банк здійснює віддалене розрахункове та інформаційне обслуговування клієнта.

Згідно п. 2.2. договору-2 клієнт здійснює користування Системою відповідно до чинного законодавства України, документів банку та Інструкції.

Відповідно до п. 3.3. договору-2 клієнт отримує право на доступ до Системи після укладення цього договору, отримання логіну, паролю і Ключового носія.

Згідно п. 4.1.1. договору-2 банк зобов'язався не пізніше 7 (семи) робочих днів від підписання Сторонами цього договору, отримання заявок на заведення клієнта та користувачів до Системи, надати клієнту доступ до Системи та програмне забезпечення для роботи в Системі, Інструкцію, ключі зв'язку з банком та первинні ключі клієнта.

Передача первинних ключів банком клієнту оформлюється актом прийому-передачі елементів крипто захисту Системи (п. 6.1. договору-2).

Цей договір, згідно п. 11.1., набуває чинності з дати його підписання повноваженими представниками сторін та діє протягом одного року.

Судами встановлено, що на підставі актів прийому-передачі елементів криптозахисту №№ 1, 2, 3, 4 та 5 від 12.09.2014р. банком передано, а уповноваженими особами клієнта отримано первинні сертифікати ЕЦП (опечатані в конверті), паролі доступу до первинних сертифікатів та на вхід (опечатані в закритому конверті) для Системи Інтеренет-банкінг "WIN-клієнт".

Згідно п. 2.3. договору-2 Система використовується для таких розрахункових документів: платіжне доручення в національній та іноземній валюті, заявка на купівлю-продаж валюти, виписки по рахунках та інші документи, передбачені чинним законодавством України та документами банку.

Відповідно до п. 3.2. договору-2 обслуговування в Системі проводиться за дорученнями клієнта через мережу Інтернет за допомогою персонального комп'ютера клієнта, з використанням програмного забезпечення, встановленого на персональному комп'ютері клієнта, з використанням Ідентифікаційних даних клієнта та Ключового носія.

Пунктом 3.4. договору-2 Сторони погодили, що електронні розрахункові документи клієнта про проведення операцій в Системі, які завірені електронними цифровими підписами Уповноважених осіб клієнта і зашифровані у відповідності та за допомогою програмного забезпечення, наданого банком, вважаються такими, що надані клієнтом і юридично прирівнюються до розрахункових документів, отриманих від клієнта на паперовому носії, оформлених у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Пунктом 2.4. договору-2 визначено, що електронні розрахункові документи, відправлені в Банк за допомогою Системи розглядаються як такі, що мають однакову юридичну силу нарівні з паперовими розрахунковими документами.

Судами встановлено, що позивачем було оформлено та за допомогою Системи надані відповідачу наступні електронні розрахункові документи - платіжні доручення № 4079 від 28 жовтня 2014 року на суму 3000000,00 грн., № 4425 від 13 листопада 2014 року на суму 1000000,00 грн., № 4427 від 13 листопада 2014 року на суму 1000000,00 грн., № 4654 від 21 листопада 2014 року на суму 10000000,00 грн., № 4753 від 02 грудня 2014 року на суму 1288400,39 грн., № 4762 від 02 грудня 2014 року на суму 357 877,95 грн., № 4959 від 19 грудня 2014 року на суму 24 168 608,35 грн.

Згідно п. 4.1.4. договору-2 банк зобов'язаний приймати до виконання електронні розрахункові документи, оформлені та надані клієнтом відповідно до Інструкції, умов цього договору та чинного законодавства України, виконувати електронні розрахункові документи клієнта не пізніше банківського дня, наступного за днем надходження електронного розрахункового документа до банку (для електронних розрахункових документів в іноземній валюті дана умова виконується банком за наявності попередньо наданих документів, які Клієнт повинен надати згідно вимог законодавства для виконання банком функції валютного контролю). Електронні розрахункові документи у гривнях або у доларах США, отримані від клієнта після 17:00 годин за Київським часом, а електронні розрахункові документи в євро, отримані від Клієнта після 16:00 за Київським часом, або не в банківський день, виконуються банком на наступний банківський день.

Пунктом 6.2. договору-2 сторони погодили, що банк приймає електронні розрахункові документи та здійснює їх виконання в межах банківського дня, в який ці документи надійшли до банку. У разі надходження електронних документів у гривнях або у доларах США після 17:00 годин за Київським часом, а електронних розрахункових документів в євро після 16:00 за Київським часом, або не в банківський день, банк приймає такі електронні розрахункові документи до виконання наступного банківського дня, якщо інше не передбачено договором банківського рахунку.

Судами встановлено, що відповідачем не було здійснено перерахування коштів позивача у встановлений строк.

З огляду на викладене та у зв'язку з не виконанням взятих на себе зобов'язання за договорами, зокрема не перерахування коштів згідно поданих позивачем платіжних доручень суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про задоволення позовних вимог.

Приймаючи рішення у справі 12 березня 2015 року суд не врахував, що 02 березня 2015 року Правлінням Національного банку України було винесено постанову "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" № 150, якою відповідача віднесено до категорії неплатоспроможних.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" № 51 від 02 березня 2015 року з 03 березня 2015 року розпочато процедуру виведення банка з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації, а також запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 03 березня 2015 року по 02 червня 2015 року включно.

З урахуванням викладеного, на підставі п. 1.30 ст. 1, п. 7.1.2. ст. 7, п. 8.1 ст. 8, ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", п.п. 8, 16 ч. 1 ст. 2 , п. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" не є кредитором Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в розумінні чинного законодавства, а є клієнтом банку, а вимога про зобов'язання виконати умови договору банківського рахунку не є майновою вимогою, тому на зазначені вимоги не розповсюджуються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч. 1 ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Правові висновки щодо застосування положень п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" при здійсненні розрахунково-касових операцій банками під час тимчасової адміністрації викладені у постановах Верховного Суду України у справах № 3-24гс15 від 25.03.2015, № 3-25гс15 від 01.04.2015, № 3-34гс15 від 01.04.2015, та № 3-63гс15 від 22.04.2015, які згідно зі ст. 11128 ГПК України мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Неврахуванням судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків Верховного Суду України призвело до неправильного застосування положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що є підставою для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 08 липня 2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 12 березня 2015 року у справі № 910/1907/15-г з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08 липня 2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 12 березня 2015 року скасувати.

3. Справу № 910/1907/15-г передати на новий розгляду до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя І. А. Плюшко Судді С. С. Самусенко

В. І. Татьков