ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року Справа № 910/17372/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу ПАТ "Харцизький трубний завод"на постановувід 11.06.2015 Київського апеляційного господарського судуу справі№910/17372/14 господарського суду міста Києваза позовомПАТ "Харцизький трубний завод"доДержавного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиноюпростягнення 201241,04 грн.за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: Дяченко Т.В., дов. від 23.06.2015 №107;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.10.2014 (суддя В. Сівакова), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 (судді: А. Мартюк, Л. Зубець М. Новікова) в задоволенні позову про стягнення 201 241,04 грн. - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ПАТ "Харцизький трубний завод", - позивач у справі - звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: ст.ст.631,1212 ЦК України.

До Вищого господарського суду надійшов відзив Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові акти без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

27.08.2009 між Державним підприємством Державної комісії з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси» (виконавець) та Відкритим акціонерним товариством «Харцизький трубний завод» (замовник) було укладено договір № ІМ 06/153 (далі - договір).

Додатковою угодою № 3 від 28.03.2011 сторони внесли зміни до преамбули договору та визначили виконавцем Державне підприємство з питань поводження з відходами, як вторинною сировиною в особі Донецького обласного управління «Донецькекокомресурси».

Відповідно до розділу 1 договору його предметом є послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів (далі - послуги) імпортованої продукції на умовах і за тарифами, визначеними цим договором згідно з постановою КМУ від 26.07.2001 № 915 зі змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 3.1. договору виконавець організує збирання, заготівлю та утилізацію використаних тари і пакувальних матеріалів шляхом залучення до виконання на конкурсних засадах спеціалізованих підприємств, які мають відповідні ліцензії та умови щодо надання послуг із збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів, або шляхом використання власних виробничих потужностей, як на території прогнозованого розповсюдження, зазначений у відомості, так і по всій території України.

Згідно з п. 3.4. договору сторони домовились та визначили, що у разі виникнення спору щодо обсягів та строку надання послуг, підтвердженням якісного надання послуг у повному обсязі є надання виконавцем на письмовий запит замовника копії договору про збирання, заготівлю та утилізацію використаних тари і пакувальних матеріалів укладених між виконавцем та спеціалізованим підприємством, де обсяг тари і пакувальних матеріалів може бути частиною загального обсягу тари та пакувальних матеріалів щодо яких замовником організовано збирання, заготівлю та утилізацію із спеціалізованим підприємством.

Доказів надіслання відповідних запитів позивачем відповідачу не подано.

Згідно з п. 2.3.3 договору замовник зобов'язаний оплатити послуги виконавця, визначені у п. 1 договору, до закінчення митного оформлення у відповідності з обсягом, зазначеним замовником у відомості, згідно з тарифами, затвердженими постановою КМУ № 915 від 26.07.2001 зі змінами та доповненнями, здійснивши оплату та у строки, передбачені п. 5 цього договору.

Відповідно до п. 5.1. договору замовник зобов'язується здійснити оплату послуг виконавця шляхом перерахування коштів на його спеціальний казначейський рахунок. В платіжному документі замовник зобов'язаний вказати номер та дату договору, а також номер та дату відомості, за якими здійснюється оплата.

Згідно з п. 5.2. договору обов'язок по здійсненню розрахунків за цим договором виникає у замовника стосовно надання послуг, щодо тари і пакувальних матеріалів з-під імпортної продукції - на момент митного оформлення, незалежно від термінів надання виконавцем акту.

Матеріали справи свідчать що позивачем на виконання умов договору було перераховано відповідачу попередню оплату в загальному розмірі 248 000,00 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями з призначенням платежу - «передплата за збирання, заготівлю та утилізацію тари і пакувальних матеріалів згідно договору № ІМ 06/153 від 27.08.2009».

Відповідно до п. 2.3.2. договору замовник зобов'язується прийняти послуги, зазначені у п. 1 договору, та протягом десяти робочих днів з дня відправлення виконавцем. або отримання акту представником замовника, направити виконавцю підписаний акт. У випадку, коли виконавець протягом вказаного терміну не отримає від замовника підписаного акту, або обґрунтовану відмову від його підписання, в день закінчення вказаного строку, такий акт вважається прийнятим замовником, послуги належне наданими та прийнятими без зауважень. В такому випадку акт наданих послуг без підпису замовника з надписом «зауважень від замовника у встановлений строк не надійшли» є для сторін підставою вважати вказані в ньому послуги прийнятими замовником у повному обсязі без зауважень.

В матеріалах справи також наявні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 76 140,31 грн., які підписані та скріплені печатками обох сторін.

Належних доказів того, що позивач звертався до відповідача з претензіями щодо наданих послуг або доказів надання відповідачу обґрунтованих відмов від підписання актів здачі-приймання послуг за інші періоди позивачем не подано.

Відповідно до п. 11.1. договору строк його дії до 31.12.2009.

Додатковою угодою № 3 від 28.03.2011 строк дії договору продовжено до 31.03.2012.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 1.5-22/263 від 18.04.2014 про повернення безпідставно набутих коштів в розмірі 171 859,69 грн.

Відповідач листом № 499/07 від 26.05.2014 повідомив позивача про відсутність правових підстав для задоволення претензії № 1.5-22/263 від 18.04.2014.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що оскільки договір є припиненим з 01.04.2012 та відповідачем в повному обсязі не виконано послуг, відповідачем безпідставно утримуються грошові кошти позивача в розмірі 171 859,69 грн., що є підставою для їх повернення у відповідності до ст. 1212 Цивільного кодексу України. Також позивачем нараховані проценти за користування цими коштами в розмірі 29 381,35 грн.

За встановлених обставин справи, застосовуючи до спірних правовідносин приписи ст.ст. 11,15,16,626-628,631,901-903,1212 ЦК України, положення постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 915 «Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини», положення постанови Кабінету Міністрів України №39 від 20.01.2014 «Про затвердження Порядку використання коштів, що надходять як плата за послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних пакувальних матеріалів і тар», суди дійшли висновку про те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що сплачені ним кошти в розмірі 171 859,69 грн. є безпідставно набутими відповідачем, оскільки вони сплачені на підставі договору, який не визнаний в установленому законодавством порядку недійсним та умовами якого не визначено кінцевий термін надання послуг.

Переглядаючи оскаржувані судові акти у касаційному порядку колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали (постанова ВСУ від 22.01.2013 у справі №5006/18/13/2012).

Судами встановлено, що між сторонами було укладено договір від 27.08.2009 № ІМ 06/153 (далі - договір) про надання послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів (далі - послуги) імпортованої продукції на умовах і за тарифами, визначеними цим договором згідно з постановою КМУ від 26.07.2001 № 915 зі змінами та доповненнями. Термін дії договору - до 31.03.2012.

Також, судами встановлено, що позивачем було сплачено кошти, які він просить стягнути як безпідставно набуті протягом терміну дії вказаного договору як передплата за надані послуги.

Також, судами встановлено, що відповідачем були надані послуги на виконання спірного договору.

Відтак, спірні кошти було набуто відповідачем за наявності правової підстави - діючого на момент виконання робіт договору про надання послуг від 27.08.2009 № ІМ 06/153, а тому, кошти не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставно набуті. Така ж правова позиція викладена у постанові ВСУ від 17.06.2014 у справі №13/096-12.

Таким чином, колегія суддів констатує, що справа розглянута судами відповідно встановленим обставинам справи з правильним застосуванням до них діючих норм матеріального права. Суди повно та всебічно дослідили наявні в матеріалах справи докази та прийняли обґрунтовані та законні рішення. Підстави для їх скасування та прийняття нового рішення у справі - відсутні. Доводи скаржника про неправильне застосування судами ст.1212 ЦК України не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що суди безпідставно відмовили у задоволенні позову з огляду на таке. Так, позивачем неодноразово наголошувалось на тому, що відповідачем не в повному обсязі надано послуги, передбачені договором від 27.08.2009 № ІМ 06/153, вказуючи, при цьому, на неналежне виконання договору. В свою чергу, неналежне виконання договору, як свідчить практика ВС України, не може бути підставою для повернення коштів, як безпідставно набутих.

Втім, неналежне виконання договору однією стороною може завдати збитків іншій стороні договору, оскільки остання не отримала того, на що розраховувала укладаючи договір.

В свою чергу, приписами ст. 906 ЦК України встановлено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, ПАТ "Харцизький трубний завод" не позбавлений права звернутися до суду із відповідним позовом про відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням спірного договору.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України,? Вищий господарський суд України, ?

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Харцизький трубний завод" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 у справі №910/17372/14 - без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун