ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року Справа № 910/16519/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Палій В.В. (доповідач) і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь", Російська Федерація,

на рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2015

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015

у справі № 910/16519/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" (далі - Товариство), Російська Федерація,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - Підприємець), м. Київ,

про захист виключного авторського права на самостійні частини аудіовізуального твору шляхом стягнення компенсації у розмірі 60 900,00 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Товариства - не з'явився

Підприємця - ОСОБА_3 предст. (дов. від 30.03.2015)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємця про стягнення 60 900,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав позивача на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "Маша і Мєдвєдь".

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.05.2005 у справі № 910/16519/14 (суддя Прокопенко Л.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 (судді Разіна Т.І. -головуючий, Сотніков С.В., Пантелієнко В.О.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Прийняті судові рішення зі справи мотивовано недоведеністю позивачем порушення відповідачем прав, на захист яких спрямований даний позов (недоведеністю позивачем наявності у нього права надавати дозвіл або забороняти відповідачу використання персонажу "Маша"), необґрунтованістю заявленої до стягнення суми компенсації.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить судові акти попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Підприємець просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій без змін.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 08.06.2010 товариством з обмеженою відповідальністю Студія "АНИММАКОРД" як правовласником та Товариством як набувачем укладено договір № 010601-МиМ про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір -серіал "Маша і Мєдвєдь" (8 серій), згідно з яким набувачу передано виключне право на аудіовізуальний твір у повному обсязі для використання його будь-яким способом та у будь-якій формі;

- згідно з пунктом 1.3 Договору № 010601-МиМ правовласник гарантував, що йому належать виключні права на аудіовізуальний твір;

- згідно з додатком № 1 до Договору № 010601-МиМ одночасно з передачею права на аудіовізуальний твір правовласник передає набувачу у повному обсязі виключні права на всі юридично значимі охоронювані елементи аудіовізуального твору (включаючи, але не обмежуючись, назвою аудіовізуального твору та його окремих серій, графічним зображенням, мальованими зображеннями персонажів аудіовізуального твору, їх іменами, текстом);

- 13.01.2014, 19.01.2014, 16.02.2014, 14.04.2014 у належних відповідачу перукарнях "СІМПА", які розташовані у м. Києві, позивачем зафіксовано факт публічного показу аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь", а саме таких серій (далі - мовою оригіналу): "Ход конем", "Хит сезона", "Трудно быть маленьким", "Сладкая жизнь", "Фотография 9 на 12".

Причиною виникнення спору зі справи стало питання стосовно наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача компенсації за порушення виключних майнових авторських прав позивача на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "Маша і Мєдвєдь".

Згідно з приписами статті 1 Закону України від 23.12.1993 № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами частини першої статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляються авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані

За змістом статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку; використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Використання твору без дозволу суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, за яке згідно з пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

У відповідності до пункту 29 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 Цивільного кодексу України).

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Таку правову позицію викладено і в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі".

У вирішенні даного спору суди попередніх інстанцій зосередилися на дослідженні питання щодо можливості встановлення особи, якою створено головні образи (ключові кадри) твору - мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь", зокрема персонаж "Маша", та наявності чи відсутності у позивача права забороняти або дозволяти використання зазначеного персонажу відповідачу. При цьому суди не звернули уваги, що в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на використання відповідачем без дозволу позивача мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь", а саме таких його серій: "Ход конем", "Хит сезона", "Трудно быть маленьким", "Сладкая жизнь", "Фотография 9 на 12" шляхом їх публічного показу. Тобто даний позов не спрямований безпосередньо на захист персонажу "Маша" як частини аудіовізуального твору, відповідно, обставини створення такого персонажу, наявності чи відсутності у позивача прав саме на персонаж "Маша" не входять до предмета доказування у межах вирішення даного спору.

З огляду на наведене для правильного вирішення спору у даній справі попереднім інстанціям на підставі ретельної оцінки усіх поданих сторонами доказів належало:

- встановити, захист майнових авторських прав на який саме об'єкт авторського права є предметом даного спору;

- дослідити, чи належать позивачу майнові авторські права на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "Маша і Мєдвєдь" (а саме на серії: "Ход конем", "Хит сезона", "Трудно быть маленьким", "Сладкая жизнь", "Фотография 9 на 12"), на захист яких спрямований даний позов ;

- встановити правові підстави та спосіб використання твору (серій) відповідачем (якщо таке використання мало місце);

- дослідити фактичні обставини, які пов'язані з необхідністю визначення адекватного порушенню розміру компенсації (за умови наявності порушення).

Проте судами попередніх інстанцій наведені обставини з достатньою повнотою встановлені не були.

Крім того, зазначаючи про недоведення позивачем розміру упущеної вигоди від неправомірного показу серій з мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь", а, відповідно, про необґрунтованість заявленої позивачем суми компенсації попередніми судовими інстанціями не враховано, що з огляду на сукупність наведених вимог чинного законодавства, а також роз'яснень судової практики, яка знайшла своє відображення у постанові Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" та в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", можна дійти висновку про те, що виплата компенсації як спосіб захисту авторського права може мати місце у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права, і можливість застосування цього способу захисту не залежить від доведення розміру заподіяння збитків.

Для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Розмір компенсації визначається судом, виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Наведені вимоги чинного законодавства не були у повній мірі враховані ні судом першої, ані судом апеляційної інстанцій.

Отже, не встановивши, таким чином, обставин, які являють собою істотну складову предмета доказування в даній справі, попередні судові інстанції тим самим припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (частина друга статті 1115 ГПК України).

Відповідно до статті 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 зі справи № 910/16519/14 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Палій

Суддя В. Харченко