ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року Справа № 910/1103/15-г

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Палій В.В. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь", м. Москва, Російська Федерація (далі - Товариство),

на рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2015 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015

зі справи № 910/1103/15-г

за позовом Товариства

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Київ (далі - Підприємець),

про стягнення 73 080 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Естім Транслогістик", м. Вишневе Києво - Святошинського району Київської області.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - не з'яв.,

відповідача - ОСОБА_4,

третьої особи - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення суми 73 080 грн. компенсації за порушення авторських прав Товариства.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2015 (суддя Картавцева Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 (колегія суддів у складі: Гарник Л.Л. - головуючий, Доманська М.Л. і Пантелієнко В.О.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, судові витрати покласти на Підприємця. Скаргу з посиланням на положення статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), статті 614 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано порушенням господарськими судами норм матеріального і процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Студія "Анимаккорд" (далі - Студія) і гр. ОСОБА_7 був укладений авторський договір замовлення від 01.04.2008 № ОК-2/2008, яким передбачено, що автор - виконавець (ОСОБА_7.) зобов'язується створити та передати замовнику сценарій 8-ми серій дитячого телевізійного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_13" (далі - Твір) терміном до 23.09.2008, а замовник - прийняти і оплатити його. За пунктом 1.3 цього договору автор-виконавець зобов'язується передати замовнику виключне право на Твір у повному обсязі, а замовник - виплатити автору-виконавцю винагороду.

За актом здачі-приймання робіт від 01.04.2008 автор-виконавець передав замовнику сценарій 8-ми серій Твору: "ІНФОРМАЦІЯ_5", "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3", "ІНФОРМАЦІЯ_4", "ІНФОРМАЦІЯ_6", "ІНФОРМАЦІЯ_8", "ІНФОРМАЦІЯ_7". Автор-виконаець передав виключні права на сценарій цих 8-ми серій Твору замовнику в повному обсязі.

Згідно із службовим завданням від 12.05.2008 № 1/МиМ-С1 Студія доручила режисеру-постановнику ОСОБА_8 створити авторською працею творчого колективу службовий аудіовізуальний анімаційний твір - серію анімаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_13" під робочою назвою "ІНФОРМАЦІЯ_5". За пунктом 4 цього завдання виключне право після створення фільму належатиме Студії, а право авторства - режисеру-постановнику.

Згідно з актом приймання передачі фільму від 06.01.2009 режисер-постановник передав, а Студія прийняла вихідні матеріали фільму "ІНФОРМАЦІЯ_5".

У подальшому Студією (правовласник) і Товариством (набувач) був укладений договір від 08.06.2010 № 010601-МиМ про відчуження виключного права на Твір, відповідно до якого правовласник передав Товариству виключне право на Твір (серії "ІНФОРМАЦІЯ_5", "Раз, два, три! Елочка гори!", "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3", "ІНФОРМАЦІЯ_4", "ІНФОРМАЦІЯ_6", "ІНФОРМАЦІЯ_8", "ІНФОРМАЦІЯ_7"). Згідно з цим договором:

- договір діє протягом всього терміну дії виключного права на Твір (пункт 6.1);

- всі додатки до договору, оформлені в порядку, передбаченому пунктом 9.4 договору, є його невід'ємними частинами (пункт 9.4).

За додатками до цього договору:

- одночасно з передачею права на Твір правовласник передає набувачеві в повному обсязі виключні права на всі юридично значимі елементи Твору, що охороняються (включаючи, але не обмежуючись назвою Твору, його окремих серій, графічними зображеннями, мальованими зображеннями персонажів Твору, їх іменами, текстом) незалежно від того, чи поіменовані вказані елементи безпосередньо в додатках до договору (додаток № 1);

- правовласник одночасно з передачею права на Твір передає набувачеві виключне право в повному обсязі на твори образотворчого мистецтва, що входять до складу Твору, - зображення персонажів, часу та місця дії 8-ми серій Твору, що складають їх образотворче рішення (додаток № 4);

- правовласник одночасно з передачею права на Твір передає набувачеві виключне право в повному обсязі на інструкцію по стилю (style guide), його елементи, матеріали для художнього оформлення продукції, що входять до складу Твору (додаток № 6).

Крім того, 12.11.2010 Студією (правовласник) і Товариством (набувач) укладений договір № 1007/19 про відчуження виключного права на Твір, відповідно до якого:

- правовласник передав Товариству виключне право на Твір (4 серії Твору: "ІНФОРМАЦІЯ_9", "ІНФОРМАЦІЯ_10", "ІНФОРМАЦІЯ_11", "ІНФОРМАЦІЯ_12");

- виключне право на Твір передається правовласником Товариству в повному обсязі для використання його будь-яким способом та формі (пункт 1.4);

- цей договір діє протягом всього терміну дії виключного права на Твір (пункт 6.1).

Таким чином, Товариство набуло виключних майнових авторських прав на Твір та його складові частини і має право на звернення до суду з даним позовом.

Як зазначає Товариство, 26.12.2014 та 29.12.2014 у належному Підприємцю магазині "АДРЕСА_2", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, здійснено продаж (розповсюдження) товару - яєць шоколадних, у структурі малюнку упаковки яких використано зображення персонажів та кадрів Твору. Даний факт підтверджується фіскальними чеками від зазначених дат із вказівкою найменування товару "АДРЕСА_3", фотокопією придбаного товару та диском з відеозаписом, з яких вбачається, що товар являє собою яйця шоколадні в обгортці, запаковані в коробку з нанесеними малюнками, у структурі яких використано зображення кадрів з Твору.

Відтак Товариство просить стягнути з винної особи компенсацію в сумі 73 080 грн. - 12 180 грн. за кожен з кадрів 01 хв. 56 сек. серії "ІНФОРМАЦІЯ_2", 6 хв. 24 сек. серії "ІНФОРМАЦІЯ_10", 5 хв. 61 сек. серії "ІНФОРМАЦІЯ_10", 6 хв 09 сек. серії "ІНФОРМАЦІЯ_3" з Твору, а також 12 180 грн. за використання зображення персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_14" та повторно за використання персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_14" - 12 180 грн.

Зображення персонажу Твору "ІНФОРМАЦІЯ_14" і кадри серій мультиплікаційного серіалу є частинами Твору, які можуть використовуватися самостійно, а тому розглядаються як твори.

У Підприємця відсутня правова підстава для використання самостійних частин Твору.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що Підприємець з власної ініціативи замовляв виготовлення шоколадних яєць саме із зображеннями кадрів серій та персонажів Твору з метою подальшої реалізації, натомість зазначений товар було придбано у третьої особи за договором поставки (10 шоколадних яєць, вартість одиниці - 10 грн., ПДВ - 16, 67 грн.).

Товариство не подало доказів, що свідчили б про кількість потерпілих осіб внаслідок реалізації товару; копії фіскальних чеків свідчать про продаж 4-х упаковок товару вартістю 11,99 грн. за одиницю. Отже, Товариством доведено отримання Підприємцем доходу від реалізації яєць шоколадних, за вирахуванням його вартості за договором поставки, у сумі 7,96 грн. (без вирахування податків).

Товариством не доведена умисність дій Підприємця з неотримання відповідної ліцензії у Товариства саме з кінцевою метою завдати такими діями шкоди Товариству.

Порушення вчинене Підприємцем вперше.

Стягнення з Підприємця компенсації в сумі 73 080 грн. за порушення авторських прав Товариства шляхом реалізації 4-х шоколадних яєць, загальна сумою доходу від реалізації яких складає 7,96 грн., не відповідає критеріям справедливості, добросовісності та розумності, визначеним статтею 3 ЦК України.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення суми компенсації за порушення майнових авторських прав.

Суди попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних рішення і постанови виходили з того, що в даному випадку захист інтересів позивача є неможливим, оскільки виплата компенсації з урахуванням фактичних обставин справи буде суперечити таким загальним засадам цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність.

З такими висновками судів погодитись не можна.

Згідно із статтями 3, 16, 32 ЦК України судовий захист цивільного права та інтересу відноситься до загальних засад цивільного законодавства. При цьому кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема за захистом свого права інтелектуальної власності.

Відповідно до статті 50 Закону порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту, є, у тому числі, вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 Закону обмежень майнових прав.

За змістом статті 52 Закону при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, у тому числі, подавати позови про виплату компенсацій. При цьому суд має право, у тому числі, постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсацій, що визначається судом у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Згідно із частиною другою статті 432 ЦК України суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.

Отже, з урахуванням сукупності наведених вимог чинного законодавства, а також роз'яснень судової практики, яка знайшла своє відображення у постанові Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 за № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" та в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 за № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", можна дійти висновку про те, що виплата компенсації як спосіб захисту авторського права може мати місце у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права, і можливість застосування цього способу захисту не залежить від доведення розміру заподіяння збитків.

Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Розмір компенсації визначається судом, виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Наведені вимоги чинного законодавства не були у повній мірі враховані судами у ході розгляду справи.

Зокрема, встановивши у справі наявність таких обставин, які свідчили про належність позивачу майнових авторських прав стосовно мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_13", а також обставин, що підтверджували використання частини цього твору відповідачем, суди, як вбачається із змісту оскаржуваних рішення і постанови, так і не дійшли певних висновків про те, чи порушувало таке використання майнові права позивача і в чому конкретно це порушення полягало.

Не встановивши за обставинами справи факту існування порушення належних позивачу майнових авторських прав, суд, відповідно, не мав і правових підстав для обговорення питання щодо розміру компенсації, яка мала бути сплачена позивачу з метою захисту його прав.

Однак, перейшовши до обговорення цього питання, суди, що також вбачається із змісту оскаржуваних судових рішень, дійшли висновку про те, що компенсація не підлягає сплаті, оскільки стягнення такої у будь-якому розмірі, з огляду на реалізацію відповідачем лише товару із зображенням персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_14" і частин Твору вартістю 11,99 грн. за одиницю не може відповідати критеріям справедливості, добросовісності та розумності.

У даному випадку суди не взяли до уваги, що відповідно до частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Оскільки судами не було встановлено обставин, які могли б свідчити про порушення позивачем зазначених вимог чинного законодавства, то суди, відповідно, не мали й правових підстав дійти висновку про те, що право позивача не підлягає захисту.

У цьому ж зв'язку суди безпідставно не взяли до уваги, що незначний обсяг порушення авторських прав, хоч, безумовно, і повинен враховуватися у визначенні адекватних заходів захисту, все ж таки не є самодостатньою підставою для відмови у наданні цього захисту, оскільки це безпосередньо не передбачено чинним законодавством, що регулює правовідносини у сфері інтелектуальної власності.

Посилаючись на розмір доходу, отриманого відповідачем, суди не врахували, що наведені позивачем обставини, якими він підтверджував існування самого тільки факту порушення авторських прав, відповідно до статей 15, 50 Закону не давали підстав вважати, що лише цією реалізацією порушення прав і обмежувалося. Поряд з тим врахуванню підлягали обставини, пов'язані з одноразовістю стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за порушення майнових авторських прав у зв'язку з використанням зображень персонажів Твору.

У той же час з матеріалів справи вбачається, що будь-яких висновків стосовно дійсного обсягу правопорушення, яке в даному випадку, можливо, мало місце, судом зроблено так і не було.

Сукупність наведеного дає підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У новому розгляді справи суду належить врахувати викладене, з'ясувати дійсність тих обставин, на які посилається кожна із сторін у своїх поясненнях зі справи, та дослідити подані у справі докази. На підставі поданих, а за необхідності і додатково витребуваних доказів встановити фактичні обставини справи і в залежності від встановленого прийняти таке рішення, яке знаходилося б у повній відповідності з нормами матеріального і процесуального права. За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Керуючись статтями 1117 , 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 зі справи № 910/1103/15-г скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Палій

Суддя В. Харченко